№ 757/60277/18-ц

Постанова

Іменем України

14 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 757/60277/18-ц

провадження № 61-15924св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Сушко Л.П., Іванової І.В., Сліпченка О.І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер» (далі - ТОВ «КУА «Стокмастер»), що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Позовна заява мотивована тим, що між Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, КП «Печерськ-Інвест» (сторона 1) і ВАТ Автомобільною компанією «Укртранс» (сторона 2), правонаступником якої є ПрАТ «Автомобільна компанія «Укртранс» 12 вересня 2003 року укладено договір № 315 участі в будівництві житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями для паркування машин) на розі АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва (далі - договір № 315), предметом якого є співробітництво по будівництву вказаного будинку. За своєю правовою природою договір № 315 є договором про інвестиційну діяльність.

Вказувало, на підставі договору № 315 ВАТ «АК «Укртранс» (виконавець) 07 червня 2004 року уклав з ТОВ «Роммакс» (інвестор) договір № 1 про інвестування будівництва житла, відповідно до якого інвестор зобов`язався здійснити інвестування будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним гаражем (місцями паркування машин) на земельній ділянці, що розташована на розі АДРЕСА_1 у Печерському районі м. Києва (далі - будинок), а виконавець зобов`язався здійснити капітальне будівництво будинку своїми або залученими силами за власні або залучені кошти і надати інвестору всі необхідні документи для оформлення у власність об`єкту інвестування, визначеного пунктом 2.1 даного договору, за умови виконання інвестором інвестиційних зобов`язань за договором в повному обсязі (пункт 1.1.). На виконання пунктів 2.1, 2.2, 2.3 договору № 1 від 07 червня 2004 року ТОВ «Роммакс» внесено на рахунок ВАТ «АК «Укртранс» авансовий платіж на інвестування будівництва житла згідно з договором № 1 від 07 червня 2004 року в сумі 5 721 284 грн. в т.ч. ПДВ 953 547,33 грн.

Згідно з Додатковою угодою № 1 від 15 листопада 2005 року до договору № 1 від 07 червня 2004 року інвестор має право здійснювати передачу своїх майнових прав і зобов`язань окремим договором третім особам відповідно до чинного законодавства України.

Зазначало, що 05 травня 2005 року між ТОВ «Роммакс» (товариство), АКБ «Київ» (повірений) та ОСОБА_4 (інвестор) були укладені інвестиційні договори, в тому числі договори № 3-ДБ і № 4-ДБ, відповідно до яких інвестор за рахунок власних та/або залучених грошових коштів здійснює інвестування будівництва квартири (далі - об`єкт) у будинку, що будується на розі АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з метою отримання права власності на об`єкт після введення будинку в експлуатацію. Товариство самостійно або з покладанням своїх обов`язків на третіх осіб зобов`язується здійснювати всі необхідні заходи, пов`язані зі створенням об`єкта та передачею його у власність інвестора (пункт 1.2). Повірений за дорученням товариства бере на себе виконання обов`язків щодо залучення від імені товариства коштів інвестора на акумулювання цих коштів на рахунках повіреного. Повірений зобов`язується перерахувати кошти товариству для реалізації останнім пункту 1.2 даного договору. Об`єктом інвестування сторони визначили квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 153,61 кв. м, і 18/4, загальною площею 155,80 кв. м, відповідно.

У договорах сторони визначили, що ціна 1 кв. м загальної площі об`єкту на момент укладення договорів становить 4 300 грн 00 коп, в т. ч. ПДВ 20 % - 716, 67 грн, і коригуванню не підлягає (пункт 2.1). Остаточна загальна вартість об`єкту буде визначена після введення будинку в експлуатацію (п. 2.3). Інвестор здійснює інвестування об`єкту шляхом перерахування грошових коштів на рахунок повіреного в строк за 30 днів до введення будинку в експлуатацію (п. 2.4.).

Стверджувало, що ВАТ «Укртранс» (Виконавець) і ТОВ «Роммакс» (Інвестор) 15 листопада 2006 року уклали додаткову угоду № 2 до договору № 1 про інвестування будівництва житла від 07 червня 2004 року, згідно з якою визначили, що предметом даного договору є інвестиційна діяльність, яка проводиться сторонами відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність». Об`єктом інвестування є квартири, розподіл яких визначено в додатку № 1, загальною площею 1 553,90 кв. м, що будуються в будинку на перетині АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 3.4.2 інвестор має право здійснювати передачу своїх прав і зобов`язань за договором третім особам відповідно до чинного законодавства.

01 лютого 2007 року ТОВ «Роммакс», АКБ «Київ» і ОСОБА_5 додатковими угодами до інвестиційних договорів № 3-ДБ, № 4-ДБ змінили об`єкти інвестування, визначивши, що такими є квартира АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 .

ОСОБА_5 01 березня 2007 року перерахувала у встановленому порядку відповідні суми коштів, про що 01 березня 2007 року отримала довідки про інвестування загальної площі квартир АДРЕСА_5 і АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , та як наслідок набула майнові права на об`єкти інвестування.

02 березня 2007 року ОСОБА_5 (первісний кредитор) за договорами № 1 за участю ТОВ «Роммакс» (товариство), АКБ «Київ» (банк) відступила ОСОБА_6 (новий кредитор) право вимоги на отримання у власність квартири АДРЕСА_5 і ОСОБА_7 - квартири АДРЕСА_2 .

Отже, припинилася дія інвестиційних договорів № 3-ДБ, № 4-ДБ від 05 травня 2005 року, а обсяг і зміст прав між новим кредитором, товариством і банком визначились договорами про відступлення права вимоги.

19 листопада 2007 року в акті прийому-передачі майнових прав на квартири та у додатку № 1 до договору № 1 від 07 червня 2004 року сторони визначили перелік із 11-ти квартир, загальною площею 1 379,00 кв. м, які передані від ВАТ «АК «Укртранс» до ТОВ «Роммакс», що стало підставою для зміни нумерації квартир та укладання додаткових угод до інвестиційних договорів № 3-ДБ, № 4-ДБ.

Додатковою угодою № 2 від 20 грудня 2007 року між ТОВ «Роммакс», АКБ «Київ» та ОСОБА_6 внесені зміни до інвестиційного договору № 3-ДБ від 05 травня 2005 року, у зв`язку із чим об`єктом інвестування визначена трикімнатна квартира АДРЕСА_6 на 13 поверсі, загальною площею 124,30 кв. м. Додатковою угодою № 2 від 20 грудня 2007 року між ТОВ «Роммакс», АКБ «Київ» і ОСОБА_7 внесені зміни до інвестиційного договору № 4-ДБ від 05 травня 2005 року, у зв`язку із чим об`єктом інвестування визначена трикімнатна квартира

АДРЕСА_7 та ОСОБА_6 (боржник) 06 лютого 2009 року з метою погашення позичальником заборгованості за договором про надання кредиту № 36 від 02 березня 2007 року, укладеним між банком та боржником, уклали угоду про передачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 , а також АКБ «Київ» (банк) і ОСОБА_7 (боржник) 06 лютого 2009 року уклали угоду про передачу майнових прав на квартиру АДРЕСА_8 .

Сторонами 06 лютого 2009 року складені акти приймання-передачі майнових прав на квартири, у зв`язку із чим з 06 лютого 2009 року АКБ «Київ» отримав право на отримання у власність квартир АДРЕСА_8 , АДРЕСА_6 та АДРЕСА_2 .

07 серпня 2009 року ПАТ «АКБ «Київ» (сторона 1) (правонаступник АКБ «Київ») уклав із АТ «Київська пересувна механізована колона-2» (правонаступником якого є ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «КПМК-2») (сторона 2) договір міни, відповідно до якого сторона 1 зобов`язалася взамін переданого їй майна - квартир - передати стороні 2 у власність належні їй майнові права на нерухоме майно: нежитлові приміщення та квартири, в тому числі які вказані у пункті 1.3.9, 1.3.11, а саме: трикімнатну квартиру за № 150 на 13 поверсі 3 секції, загальною площею 124,30 кв.м, і трикімнатну квартиру за № 69 на 15 поверсі 1 секції, загальною площею 153,90 кв.м, в будинку, що будується на перетині АДРЕСА_2 , які належать стороні 1 на підставі угод про передачу майнових прав в рахунок погашення боргу від 06 лютого 2009 року, укладених між АКБ «Київ» та ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , відповідно, і актів приймання-передачі майнових прав від 06 лютого 2009 року.

Актами № 16, 18 від 12 серпня 2009 року сторони підтвердили факт приймання-передачі квартир.

Відповідно до договорів про задоволення вимог іпотекодержателя від 02 квітня 2014 року ПрАТ «КПМК-2», як майновий поручитель виконання ТОВ «Київщина-Інвест» (боржник) зобов`язань за договором позики № 1 від 10 грудня 2009 року, передав у власність ТОВ «КУА «Стокмастер» (іпотекодержатель), майнові права на квартири АДРЕСА_8 , загальною площею 153,90 кв. м, і квартиру АДРЕСА_9 .

Зазначало, що додатковою угодою № 5 від 21 лютого 2011 року до договору № 1 від 07 червня 2004 року ВАТ «АК «Укртранс» і ТОВ «Роммакс» визначили, що після введення об`єкта в експлуатацію виконавець проводить його технічну інвентаризацію. Інвестор, у свою чергу, зобов`язується протягом 5-ти робочих днів з часу введення об`єкту в експлуатацію надати виконавцю список інвесторів (пункт 2.5).

06 квітня 2012 року будинок прийнято в експлуатацію.

Додатковою угодою № 6 від 10 жовтня 2012 року до договору № 1 від 07 червня 2004 року ВАТ «АК «Укртранс» та ТОВ «Роммакс» визначили перелік та детальну характеристику об`єкту інвестування: 11 квартир, - в тому числі квартира АДРЕСА_8 на АДРЕСА_10 на 13 поверсі, яка складається із 3 кімнат, житловою площею 57,40 кв. м, загальною площею 126,20 кв. м.

Розпорядженням Печерської районної державної адміністрації в м. Києві від 24 січня 2013 року № 34 присвоєна поштова адреса закінченому будівництвом об`єкту: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Роммакс» 30 березня 2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві видані свідоцтва про право власності на об`єкти нерухомого майна - квартири АДРЕСА_8 і АДРЕСА_11 .

За наслідками проведення аукціону в процесі реалізації майна у рамках ліквідаційної процедури банкрутства ТОВ «Роммакс» 20 листопада 2015 року за актами № 3, 4 право власності на квартири АДРЕСА_8 і АДРЕСА_11 передано ОСОБА_1 .

Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за договором купівлі-продажу від 11 серпня 2017 року власником квартири АДРЕСА_8 на сьогодні є ОСОБА_2 , а за договором купівлі-продажу від 06 жовтня 2016 року власником квартири АДРЕСА_6 на сьогодні є ОСОБА_3 .

Стверджувало, що за ланцюгом наведених правочинів, у нього виникло право власності на майнові права на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 124,30 кв. м та квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 161,40 кв.м.

Водночас вказує, що не може реалізувати свої права на спірне майно у зв`язку із наявністю претензій до цього майна зі сторони відповідачів у справі.

Ураховуючи наведене, ТОВ «КУА «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», просило суд:

- визнати право власності ТОВ «КУА «Стокмастер» на квартиру АДРЕСА_11 , загальною площею 126,2 кв. м, житловою площею 56,7 кв. м;

- визнати право власності ТОВ «КУА «Стокмастер» на квартиру АДРЕСА_12 , загальною площею 161,4 кв. м, житловою площею 82,1 кв. м;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ «Роммакс» на квартиру АДРЕСА_11 , яке видане 30 березня 2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний № 35667303;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ «Роммакс» на квартиру АДРЕСА_12 , яке видане 30.03.2015р. Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві, індексний № 35667303;

- визнати недійсним результати аукціону з продажу майна ТОВ «Роммакс», проведеного 20 листопада 2015 року ТОВ «Універсал», в частині продажу квартир АДРЕСА_8 , АДРЕСА_11 ;

- витребувати від ОСОБА_2 і передати ТОВ «КУА «Стокмастер» квартиру АДРЕСА_12 ;

- витребувати від ОСОБА_3 і передати ТОВ «КУА «Стокмастер» квартиру АДРЕСА_11 ;

- стягнути судовий збір.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року у складі судді Батрин О.В. у задоволенні позову ТОВ «КУА «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності відмовлено.

Рішення районного суду мотивоване тим, що підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на вказані квартири за позивачем на підставі статті 392 ЦК України відсутні.

Проте, оскільки з 01 березня 2007 року ТОВ «Роммакс» втратило право розпорядження об`єктами інвестування у зв`язку з виконанням ОСОБА_5 своїх зобов`язань за інвестиційними договорами № 3-ДБ, № 4-ДБ від 05 травня 2005 року, свідоцтва про право власності ТОВ «Роммакс» на квартири АДРЕСА_8 і АДРЕСА_11 , видані 30 березня 2015 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві за індексними №№ 35664676, 35667303, є недійсними, отже, недійсними є результати проведення аукціону вказаних квартир. З огляду на зазначене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 387 388 ЦК України щодо витребування майна.

При цьому районний суд зазначив, що вказані квартири в порядку проведення аукціону продажу майна банкрута ТОВ «Роммакс» були продані 20 листопада 2015 року, а з позовом ТОВ «КУА «Стокмастер» звернулось до суду 04 грудня 2018 року, тобто з пропуском встановленого трирічного строку позовної давності, у зв`язку із чим вказані вимоги про визнання недійсними свідоцтв про право власності на квартири, результатів проведення аукціону, витребування квартир від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що виписка про зарахування коштів не є безумовною підставою оплати гонорару адвоката та може свідчити лише про зарахування таких коштів.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 січня 2020 року скасовано в частині стягнення витрат на правничу допомогу та ухвалено в цій частині нове судове рішення.

Стягнуто з ТОВ «КУА «Стокмастер» на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що адвокат Поліщук Р. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 надав належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, отже, відповідне клопотання про їх стягнення є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Апеляційний суд вважав, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні судових витрат на правничу допомогу підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу з ТОВ «Компанія з управління активами «Стокмастер» на користь ОСОБА_2 у розмірі 20 000,00 грн.

В іншій частині рішення районного суду сторонами не оскаржувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «КУА «Стокмастер», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат.

В іншій частині судове рішення не оскаржується, тому на підставі частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У жовтні 2020 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2021 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ «КУА «Стокмастер» мотивована тим, що товариство не було учасником цієї справи, оскільки діяло в інтересах та за рахунок Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», а не у власних інтересах, отже, не може відповідати за зобов`язаннями Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло».

З огляду на зазначене, ТОВ «КУА «Стокмастер» вважає неправомірним стягнення витрат на правничу допомогу з особи, яка на його думку, не є учасником справи.

При цьому ТОВ «КУА «Стокмастер» зазначає, що заявлена відповідачем сума витрат на правничу допомогу не є співмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статтей 41, 43 Закону України «Про інститути спільного інвестування» від 05 липня 2012 року № 5080-VI, що передбачено пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ТОВ «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відмовляючи у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, районний суд вважав, що виписка про зарахування коштів не є безумовною підставою оплати гонорару адвоката та може свідчити лише про зарахування таких коштів.

Скасовуючи рішення районного суду в частині відмови у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку, що адвокатом Поліщуком Р. М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , надано належні, допустимі, достатні та достовірні докази щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Звернувшись у грудні 2018 року до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності, ТОВ «КУА «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», набуло статусу учасника справи - позивача, з правами, передбаченими положеннями статей 43, 49 ЦПК України. З огляду на зазначене, посилання зявника на неможливість стягнення з нього, оскільки він не є учасником справи, витрат на правничу допомогу, є необгрунтованими.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Наявність договірних відносин між адвокатом Поліщуком Р. М. та ОСОБА_2. підтверджується договором про надання правової допомоги від 04 лютого 2019 року № 66. Зокрема, зазначеним договором визначено, що сума винагороди (гонорару) адвоката становить 20 000 грн, що сплачується клієнтом не пізніше 28 лютого 2019 року.

Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. У свою чергу,Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не наводить форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

З огляду на зазначене, наявна у матеріалах справи виписка з карткового рахунку адвоката Поліщука Р. М. є належним доказом оплати ОСОБА_2 послуг за надану правничу допомогу у розмірі 20 000 грн за послуги адвоката.

Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки

з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій

і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Отже, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом оплати послуг за надану правничу допомогу.

ТОВ «КУА «Стокмастер» у суді першої інстанції клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвокатові Поліщуку Р. М. не заявляло (частина пята статті 137 ЦПК України).

З огляду на викладене, враховуючи що відповідач довів надання йому адвокатом Поліщуком Р. М. зазначених послуг у заявленому розмірі, витрати на правову допомогу мають бути відшкодовані відповідачеві позивачем повністю. Крім того, колегія суддів враховує, що ТОВ «КУА «Стокмастер» не заперечувало право Поліщука Р. М. брати участь у розгляді справи як адвоката.

Оскільки відповідач згідно з положеннями статті 81 ЦПК України довів надання йому адвокатом Поліщуком Р. М. зазначених послуг у відповідній сумі, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат, у суду не було правових підстав за власною ініціативою зменшувати заявлені відповідачем до відшкодування витрати на правову допомогу, які належно підтверджені, а тому постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає положенням статей 263-265 ЦПК України.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

З огляду на зазначене оскаржуване судове рішення скасуванню не підлягає.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції відповідають нормам процесуального права, а оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків сду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стокмастер», що діє за рахунок та в інтересах Венчурного пайового інвестиційного фонду «Київщина-Житло», залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк