ПОСТАНОВА
Іменем України
18 березня 2020 року
Київ
справа №758/10046/15-а
касаційне провадження №К/9901/22224/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Марс» на постанову Подільського районного суду м. Києва від 03.02.3016 (головуючий суддя: Роман О.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 (головуючий суддя: Глущенко Я.Б., судді: Борисюк Л.П., Собків Я.М.) у справі №758/10046/15-а за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов`язати відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, а також Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, з 19.05.2015, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, час роботи на посаді шліфувальника по сухій шліфовці з абразивними кругами: з 10.01.1985 по 25.08.1992 в Науково - дослідному інституті імені Мануїльського (з 04.07.1989 року в Науково - дослідному інституті «МАРС» Київського НВО «МАЯК») відповідно до довідки від 26.02.2015 №39; з 01.09.1992 по 30.04.1993 в МП «Омар»; з 01.05.1993 по 31.05.1995 в НДІЕСМ; з 01.06.1995 по 23.07.1996 в ДП «ЕСМАШ-1» відповідно до довідки від 08.10.2014 №25.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має необхідний стаж роботи на посаді, що дає право на пільгову пенсію відповідно до статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII), у призначенні якої відповідач йому протиправно відмовив, посилаючись на відсутність необхідного пільгового стажу.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03.02.3016 адміністративний позов задоволено: зобов`язано відповідача призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2, починаючи з 14.07.2015, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, час роботи на посаді шліфувальника по сухій шліфовці абразивними кругами: з 10.01.1985 по 25.08.1992 в Науково - дослідному інституті імені Мануїльського (з 04.07.1989 в Науково - дослідному інституті «МАРС» Київського НВО «МАЯК»), з 01.09.1992 по 30.04.1993 в МП «Омар»; з 03.05.1993 по 31.05.1995 в НДІЕСМ; з 01.06.1995 по 23.07.1996 в ДП «ЕСМАШ-1».
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Суд першої інстанції констатував, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 скасовано постанову Подільського районного суду м. Києва від 03.02.3016 та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову:
визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов`язано відповідача призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списками №2, починаючи з 14.07.2015, зарахувавши до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, час роботи на посаді шліфувальника по сухій шліфовці з абразивними кругами з 10.01.1985 по 25.08.1992 в Науково-дослідному інституті імені Мануїльського (з 04.07.1989 - в Науково-дослідному інституті «Марс» Київського науково-виробничого об`єднання «Маяк) відповідно до довідки ПАТ «Марс» від 26.02.2015 №39.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач має достатній спеціальний стаж (7 років 7 місяців 16 днів) для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Разом з цим, суд апеляційної інстанцій зазначив про відсутність правових підстав для врахування у пільговий стаж періоду роботи позивача за професією, що дає право на призначення пільгової пенсії з 01.09.1992, оскільки на підприємстві, де працював ОСОБА_1 , не проводилася атестація робочих місць.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, особа - ПАТ «Марс», яка не брала участі у розгляді справи, проте вважає, що спірними рішеннями порушені її права та інтереси, подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Свої порушені права спірними правовідносинами скаржник обґрунтовує тим, що останній у зв`язку із незаконним призначенням позивачу пільгової пенсії тепер має обов`язок з відшкодовування пенсійному органу витрат на її виплату та доставку. Скаржник наполягає на відсутності підстав для призначення позивачу пільгової пенсії за Списком №2, оскільки, працюючи на посаді шліфувальника у період з 10.01.1985 по 25.08.1992 (7 років 7 місяців 16 днів), ОСОБА_1 часто направлявся підприємством на виконання інших робіт, що не дає права на призначення пільгової пенсії. Таким чином висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач має достатній спеціальний стаж для призначення пенсії на пільгових умовах, на переконання скаржника, є передчасними.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
На адресу касаційного суду від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Відповідач правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України (у редакції Закону №2147-VIII) з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював шліфувальником металевих виробів абразивними кругами в наступних підприємствах: з 10.01.1985 по 25.08.1992 - в Науково-дослідному інституті імені Мануїльського (з 04.07.1989 установу перейменовано в Науково-дослідний інститут «Марс» Київського науково-виробничого об`єднання «Маяк»); з 01.09.1992 по 30.04.1992 - в Малому підприємстві «Омар» Науково-дослідного інституту електронного спецмашинобудування; з 03.05.1993 по 31.05.1995 - в Науково-дослідному інституті електронного спецмашинобудування; з 01.06.1995 по 23.07.1996 - в Дочірньому підприємстві «Есмаш-1» Відкритого акціонерного товариства «Есмаш».
У липні 2015 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно з пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Листом від 04.08.2015 №7109/09 відповідачем повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з посиланням на те, що в установах, де працював позивач у період з 01.09.1992 по 23.07.1996, не проводилась атестація робочих місць. Пенсійний орган зазначив, що пільговий стаж позивача складає 4 роки 5 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії на пільгових умовах.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII.
Пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону №1058-IV: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Кабінетом Міністрів України постановою від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Пунктом 1 цього Порядку визначено, що він регулює застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Списки) при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до підпунктів «а», «б» статті 13 та статті 100 Закону №1788-XII.
Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №383 під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов`язаних з виконанням своїх трудових обов`язків.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (приклади у додатках 1, 2).
Зміст зазначених норм права свідчить, що право на пільгову пенсію мають особи, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, чинними у період такої роботи. Отже зайнятість повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці входить до сукупності визначальних факторів зарахування пільгового стажу.
Як стверджує скаржник, у період з 10.01.1985 по 25.08.1992, окрім основної роботи шліфувальника по сухій шліфовці з абразивними кругами, позивач неодноразово направлявся на інші роботи (роботи по благоустрою території, будівельні роботи, сільськогосподарські роботи, тощо), що підтверджується наказами по підприємству.
Обставини невиконання роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці відображені у довідці, виданій підприємством ПАТ «Марс» 26.02.2015 №39, для пред`явлення до пенсійного органу, яка досліджувалася судами першої та апеляційної інстанцій у межах розгляду цієї справи, проте оцінка цим обставинам не надана.
Таким чином, на переконання скаржника, позивач не набув право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки у період, віднесений до пільгового стажу (7 років 07 місяців 16 днів), що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, виконував і інші роботи, робота на яких не дає право на призначення пільгової пенсії.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи), яка кореспондується з частиною 4 статті 9 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції, чинній на момент розгляду справи) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог статті 161 КАС України (у наведеній вище редакції) під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує:
чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Зміст наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов`язок встановлення фактичних обставин у конкретній справі законодавцем покладається саме на адміністративний суд, який насамперед має з`ясувати предмет спору та відповідно визначити обставини, які необхідно встановити для правильного його вирішення.
За змістом статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи
Тобто, обґрунтованим рішення слід вважати тоді, коли: 1) суд повністю вияснив обставини, що мають значення для справи; 2) коли ці обставини доказані; 3) коли висновок суду відповідає викладеним у рішенні обставинам справи.
Обґрунтованість судового рішення - це його внутрішня якість. Обґрунтованим є таке рішення, в якому відбите повне, всебічне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, їх доведеність та досягнення істинності висновків суду - відповідність їх фактичній стороні справи і вимогам закону.
Виходячи з цього, в поняття обґрунтованості зазвичай включають два моменти: повнота дослідження судом всіх матеріалів справи і достовірність висновків суду про обставини, що покладені в основу рішення.
Верховний Суд зазначає, що як акт правосуддя рішення суду має чітко підтверджувати існування і суть спірних правовідносин.
У Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті вимог статей 73 74 КАС України належними та допустимими доказами є накази про відрядження позивача на виконання інших робіт, проте судами попередніх інстанцій не були вжиті заходи щодо їх отримання та дослідження. Отже суду необхідно вирішити питання про наявність або відсутність підстав для витребовування у ПАТ «Марс» наказів по підприємству про відрядження ОСОБА_1 у спірний період на виконання інших робіт (у кількості 42 шт.). Встановлення цих обставин у справі дасть можливість обчислити пільговий стаж позивача.
Верховний Суд зазначає, що без встановлення зазначених обставин неможливо правильно вирішити спір по суті.
Таким чином, для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Марс» задовольнити.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 03.02.3016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2016 у справі №758/10046/15-а скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
І. В. Саприкіна