Постанова
Іменем України
24 лютого 2020 року
м. Київ
справа № 758/13213/18
провадження № 61-17645св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СФГ Гермес»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року у складі судді Захарчук С. С. та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Кулікової С. В., Олійника В. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2018 року Товариство з обмежено відповідальністю «СФГ Гермес» (далі - ТОВ «СФГ Гермес») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь 2 848 000 грн та судові витрати в розмірі 42 720 грн.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року відкрито провадження у справі.
Ухвала місцевого суду мотивована тим, що позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 175 177 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), подана з дотриманням встановлених правил, в тому числі територіальної юрисдикції (підсудності).
Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалити рішення про направлення справи за встановленою підсудністю, оскільки він фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальними межами відноситься до юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року скасовано та направлено справу на розгляд до Красногвардійського районного суду міста Дніпро (Дніпропетровська).
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «СФГ Гермес» зазначило адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_3. Згідно з довідкою Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування особи Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - Відділ РМПО) від 15 травня 2019 року, наданою на запит місцевого суду, ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною в позовній заяві адресою лише в період з 10 травня по 14 серпня 2017 року. На підставі отриманої інформації суд дійшов висновку, що позов пред`явлено з додержанням вимог територіальної юрисдикції (підсудності), тому відкрив провадження у справі. Однак отримана судом першої інстанції довідка про реєстрацію місця проживання особи не могла бути підтвердженням зареєстрованого місця проживання або перебування відповідача в розумінні положень Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», оскільки містила неактуальну інформацію - лише за період з 10 травня по 14 серпня 2017 року. Як вбачається з листа Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС України в Дніпропетровській області) від 18 червня 2019 року № 1201, отриманого ТОВ «СФГ Гермес» 02 вересня 2019 року, громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 квітня 2013 року зареєстрований на території Красногвардійського району міста Дніпропетровська. Зазначене також підтверджується доданими до позовної заяви письмовими доказами, а саме: протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «СФГ Гермес», в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Враховуючи наведене, висновок місцевого суду про те, що позов пред`явлено згідно з правилами підсудності, не ґрунтується на законі і наявних у справі доказах, оскільки на час вирішення питання про відкриття провадження у справі відповідач у встановленому законом порядку не був зареєстрований за адресою в адміністративно-територіальних межах юрисдикції Подільського районного суду міста Києва.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У вересні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року і визначити підсудність цієї справи іншому суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що на час подання позовної заяви відповідач фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , що за адміністративно-територіальними межами відноситься до юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва. В матеріалах справи міститься довідка Відділу РМПО від 15 травня 2019 року, надана на запит місцевого суду, в якій зазначено, що в період з 10 травня по 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача була зазначена у вищевказаній довідці адреса, у зв`язку з чим апеляційний суд помилково направив справу на розгляд до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська. Крім того, суд безпідставно послався на протокол Загальних зборів учасників ТОВ «СФГ Гермес», в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки цей документ датований березнем 2017 року, тоді як з 10 травня 2017 року відповідач мав інше місце реєстрації.
У листопаді 2019 року ТОВ «СФГ Гермес» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що наведені у скарзі доводи були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який перевірив їх та спростував відповідними висновками.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
18 жовтня 2019 року справа № 758/13213/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).
Апеляційним судомвстановлено, що в жовтні 2018 року ТОВ «СФГ Гермес» звернулося до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів.
У позовній заяві ТОВ «СФГ Гермес» зазначило адресу реєстрації відповідача: АДРЕСА_3.
Згідно з довідкою Відділу РМПО від 15 травня 2019 року, наданою на запит суду першої інстанції, ОСОБА_1 був зареєстрований за вказаною в позовній заяві адресою лише в період з 10 травня по 14 серпня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Абзацом 1 пункту 8 та пунктом 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, передбачено, що документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги». Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1 до цих Правил.
Згідно з частиною першою статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною дев`ятою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Відповідно до частин шостої, восьмої, дев`ятої статті 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи. Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Апеляційним судом також встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 05 квітня 2013 року зареєстрований на території Красногвардійського району міста Дніпропетровська, про що свідчить лист ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 18 червня 2019 року № 1201.
Вказана інформація підтверджується і доданими до позовної заяви письмовими доказами, а саме: протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «СФГ Гермес», в якому зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що на час вирішення питання про відкриття провадження відповідач не був зареєстрований за адресою в адміністративно-територіальних межах юрисдикції Подільського районного суду міста Києва, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що місцевим судом відкрито провадження в цій справі з порушенням правил підсудності.
Доводи заявника про те, що ТОВ «СФГ Гермес» подано позов за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими апеляційним судом обставинами справи.
Той факт, що 24 вересня 2019 року, тобто після ухвалення оскаржуваних судових рішень, відповідач знову зареєстрував своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , не є підставою для скасування постанови апеляційного суду.
Інші наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків апеляційного суду про те, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування ухвали Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2019 року і направлення справи для розгляду за встановленою законом територіальною підсудністю до Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону й підстави для її скасування відсутні.
Вимога заявника про скасування ухвали суду першої інстанції не підлягає задоволенню, так як це судове рішення правильно скасоване апеляційним судом.
Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов