ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 758/13669/17
провадження № 61-2624св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року в складі судді Рибалки Ю. В. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року в складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило суд: стягнути з відповідача на його користь кошти у розмірі понесених витрат на здійснення регламентної виплати в сумі 48 642, 14 грн, витрати за послуги аварійного комісара у розмірі 586, 51 грн; визнати недійсним договір (поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АЕ/0632986, укладений 20 червня 2015 року між ОСОБА_1 та приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна» (далі - ПрАТ «СК «Україна»).
В обґрунтування позову МТСБУ зазначало, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка сталась 07 листопада 2015 року, ним було здійснено регламентну виплату потерпілій у ДТП особі в сумі 48 642, 14 грн, а тому воно має право регресної вимоги до винної у ДТП особи ОСОБА_1 , яка на момент ДТП не мала чинного договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту. Крім того, позивач вказував, що ним у зв'язку з залученням аварійного комісара було понесено витрати у розмірі 586, 51 грн, які відповідач також повинна йому відшкодувати.
Недійсність страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспорту № АЕ/0632986, укладеного ОСОБА_1 з ПрАТ «СК «Україна» на строк з 28 серпня 2015 року до 27 серпня 2016 року, позивач обґрунтовував тим, що такий страховий поліс був укладений фактично через два місяці після позбавлення страховика ліцензії на укладення договорів з обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) від 30 квітня 2015 року № 905 (далі - Розпорядження Нацкомфінпослуг), яке набрало чинності з 08 травня 2015 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 15 травня 2015 року (дата зупинення розпорядження Нацкомфінпослуг ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва) по 02 липня 2015 року (дата скасування цієї ухвали ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду) страховик мав законні підстави укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відтак, страховий поліс, укладений 20 червня 2015 року між відповідачем та страховиком, на момент настання страхового випадку - ДТП, яка сталась 07 листопада 2015 року, був дійсним, а цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на суму 50 000, 00 грн, що є більшою за суму витрат, пов`язаних з виплатою позивачем страхового відшкодування. З огляду на наведене, суд вважав, що у позивача відсутня правова підстава, на яку він посилається для стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду спору не встановлено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним та відшкодування страхової виплати в порядку регресу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
24 лютого 2023 року представник заявника МТСБУ - адвокат Патрик Г. Г. засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставами касаційного оскарження представник заявника зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції, досліджуючи правомірність укладення договору у формі полісу № АЕ/0632986, помилково послався на висновки Верховного Суду, вважаючи це питання аналогічним з указаними в оскаржуваній постанові справами, та помилково не застосував положення статті 227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду м. Києва.
05 травня 2023 року справа № 758/13669/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року - без змін.
Інші учасники справи у встановлений судом строк відзивів не подали.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суд апеляційної інстанції встановив, що 07 листопада 2015 року на 25 км (+135 м) автодороги М06 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «СitroenC1», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотрималася безпечної дистанції та допустила зіткнення з автомобілем «KiaRio», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , що рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2016 року в справі № 369/12928/15-ц, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 10 березня 2016 року, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та застосовано до неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
12 лютого 2016 року потерпілий ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про ДТП, а 25 березня 2016 року -заяву про відшкодування шкоди, оскільки особа, яка спричинила ДТП, не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Для визначення вартості (розміру) матеріальних збитків, завданих автомобілю «KiaRio», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його ушкодження під час ДТП, власником якого є ОСОБА_2 , МТСБУ надало відповідне доручення аварійному комісару - ФОП ОСОБА_3 на виконання робіт від 18 лютого 2016 року. За послуги зазначеного суб`єкта оціночної діяльності МТСБУ понесло витрати в розмірі 586, 51 грн, що підтверджується актом виконаних робіт і платіжним дорученням від 15 березня 2016 року.
Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику колісного транспортного засобу «Kia Rio», д.н.з. НОМЕР_2 , від 27 лютого 2016 року № 329/02/16Б, складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3 на замовлення МТСБУ, вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 116 741, 14 грн, що також відповідає значенню вартості майнової шкоди, а з урахуванням податку на додану вартість на запчастини - 102 271, 58 грн.
28 квітня 2016 року позивач, керуючись статтею 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та взявши до уваги довідку від 05 квітня 2016 року № 1, видав наказ № 3114 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_2 в розмірі 48 642, 14 грн, що також підтверджується платіжним дорученням від 29 квітня 2016 року.
Здійснюючи потерпілому виплату страхового відшкодування у розмірі 48 642, 14 грн, з урахуванням витрат на проведення дослідження колісного транспортного засобу у розмірі 586, 51 грн, МТСБУ виходило з того, що ОСОБА_1 , яка керувала своїм транспортним засобом, на момент ДТП (07 листопада 2015 року) не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що 20 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «СК «Україна» укладено договір (поліс) № АЕ/0632986 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів строком дії до 27 серпня 2016 року з лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50 000, 00 грн та з нульовою франшизою, у якому зазначено, що страховий платіж в сумі 1 296, 00 грн здійснений страхувальником в момент укладення договору, тобто 20 червня 2015 року.
Крім того, апеляційний суд встановив, що бланк полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0632986 був переданий МТСБУ страховику відповідача - ПрАТ «СК «Україна», про що свідчить акт передачі бланків полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності автовласників від 05 жовтня 2012 року № П-93.
Зі змісту зазначеного полісу № АЕ/0632986, виданого ОСОБА_1 20 червня 2015 року на підтвердження укладення договору страхування, вбачається, що цей договір від імені ПрАТ «СК «Україна» укладено уповноваженою особою, підпис якої скріплено круглою печаткою страхової компанії. Строк дії договору сторонами погоджено з 28 серпня 2015 року по 27 серпня 2016 року. Крім того, у полісі зазначено, що страховий платіж у розмірі 1 296, 00 грн страхувальник сплатила 20 червня 2015 року, тобто під час укладення цього договору.
У той же час розпорядженням Нацкомфінпослуг від 03 квітня 2015 року № 656 тимчасово зупинено (обмежено) дію ліцензії на провадження страхової діяльності у формі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ПрАТ «СК «Україна».
У квітні 2015 року ПрАТ «СК «Україна» звернулося до адміністративного суду з позовом до Нацкомфінпослуг про визнання протиправним та скасування розпорядження, справа № 826/6814/15.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року клопотання ПрАТ «СК «Україна» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено частково, зупинено дію розпорядження Нацкомфінпослуг від 03 квітня 2015 року № 656.
30 квітня 2015 року Нацкомфінпослуг прийняла розпорядження № 905, яким було анульовано ліцензію ПрАТ «СК «Україна» на провадження страхової діяльності у формі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року в справі № 826/6814/15 клопотання ПрАТ «СК «Україна» про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено частково, зупинено дію розпорядження Нацкомфінпослуг від 30 квітня 2015 року № 905.
Зазначені ухвали адміністративного суду підлягали негайному виконанню, оскарження ухвал не зупиняло їх виконання та не перешкоджало розгляду адміністративної справи.
02 липня 2015 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду за апеляційною скаргою Нацкомфінпослуг скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2015 року та постановлено нову, якою у задоволенні заяви ПрАТ «СК «Україна» про забезпечення позову відмовлено.
Також ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року було скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2015 року та постановлено нову, якою у задоволенні клопотання ПрАТ «СК «Україна» про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Членство ПрАТ «СК «Україна» в МТСБУ припинено 01 липня 2015 року.
Крім того, апеляційний суд встановив, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 05 лютого 2018 року в справі № 910/842/18 було порушено провадження про банкрутство ПрАТ «СК «Україна». Однак, матеріали справи не містять відомостей про звернення позивача у визначеному законом порядку та строки до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу після відкриття процедури банкрутства.
Постановою від 07 вересня 2018 року Господарський суд м. Києва визнав ПрАТ «СК «Україна» банкрутом та відкрив ліквідаційну процедуру, а 08 серпня 2019 року зазначена страхова компанія виключена з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України ЦК України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.
За приписами статті 16 Закону України «Про страхування» (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з вимогами частин третьої та четвертої статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Крім того, частиною першою статті 981 ЦК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).
Статтею 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (стаття 982 ЦК України).
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 998 ЦК України договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку або об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації.
Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
Крім того, згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахованаза договором обов'язкового страхуванняцивільно-правової відповідальностівласників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37),чи розмір завданої шкодиперевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язкуз відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхуванняі сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності(стаття3 Закону України «Прообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Уклавши договіробов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди.
Аналогічнийправовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року в справі №755/18006/15-ц(провадження № 14-176цс18).
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач та її страховик під час укладення договору страхування досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий договір укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, що свідчить про дотримання вимог законодавства щодо змісту і форми цього правочину.
Також, як правильно зазначив апеляційний суд, оскільки належних і допустимих доказів на спростування презумпції правомірності договору страхування, встановленої статтею 204 ЦК України, позивачем не надано, а позовні вимоги про відшкодування страхової виплати в порядку регресу були заявлені до страхувальника, яка уклала договір страхування цивільно-правової відповідальності, що був чинним на момент настання страхового випадку та не визнаний недійсним в судовому порядку, тому майнова шкода, заявлений розмір якої не перевищує ліміту відповідальності страховика, не повинна відшкодовуватись її заподіювачем.
Встановивши, що у період з 15 травня 2015 року по 02 липня 2015 року ПрАТ «СК «Україна» мало законні підстави укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суди обґрунтовано вважали, що на момент настання страхового випадку (07 листопада 2015 року) укладений 20 червня 2015 року договір страхування (поліс № АЕ/0632986) був дійсним, а тому цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована на страхову суму 50 000, 00 грн, що є більшою за суму витрат, пов'язаних з виплатою позивачем страхового відшкодування.
З огляду на наведене, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки не встановлено фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним та відшкодування страхової виплати в порядку регресу.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів стосовно встановлення обставин справи та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону та підстав для їх скасування немає.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу МТСБУ залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 09 листопада 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко