Постанова
Іменем України
28 жовтня 2022 року
місто Київ
справа № 758/14460/15-ц
провадження № 61-12330св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Подільська районна в м. Києві державна адміністрація,
треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року у складі колегії суддів: Приходька К. П., Писаної Т. О., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати Подільську районну в м. Києві державну адміністрацію видати їй ордер на квартиру АДРЕСА_1 , визнати за нею право користування зазначеним житловим приміщенням.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Суд першої інстанції керувався тим, що належним чином повідомлена позивачка ОСОБА_1 повторно не з`явилася в судове засідання, не повідомила про причини неявки і не зверталася із заявою про розгляд справи за її відсутності.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, заявник подала апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року майже через 1,5 роки з дати постановлення оскаржуваної ухвали (01 липня 2021 року), була належно повідомлена про розгляд справи в суді першої інстанції і не надала доказів наявності непереборних обставин, які реально перешкоджали їй подати апеляційну скаргу у строк, визначений процесуальним законом, принаймні в межах одного року з дати постановлення оскаржуваної ухвали.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
22 липня 2021 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи відомостей про належне повідомлення її про розгляд справи, зокрема не дослідив наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення, на яких відсутні відмітки про вручення судових повісток ОСОБА_1 , хоча на них і міститься рукописний запис « ОСОБА_5 », проте такий запис виконано не нею і не її родичами.
Крім того, посилалася на неврахування судом обставин непереборної сили, а саме введеного з 12 березня 2020 року на всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк дії якого було продовжено до 31 серпня 2021 року, а тому суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Критерії оцінки законності оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню з таких підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частинами першої та другої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).
За правилом частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, доданому до апеляційної скарги, представник ОСОБА_1 - адвокат Янковий М. В. поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження вказував лише ту обставину, що позивач отримала копію оскаржуваної ухвали Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року після ознайомлення з матеріалами справи 18 червня 2021 року. Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, у тому числі поза межами річного строку з дати постановлення оскаржуваної ухвали не зазначав.
Установивши, що апеляційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 30 січня 2020 року, ОСОБА_1 подала 01 липня 2021 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність у матеріалах справи належного повідомлення її про розгляд справи в суді першої інстанції, та не врахував обставин непереборної сили, зокрема введення з 12 березня 2020 року на всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк дії якого було продовжено до 31 серпня 2021 року.
Верховний Суд вважає наведені аргументи заявника необґрунтованим з огляду на таке.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 30 грудня 2015 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначено слухання справи на 01 лютого 2016 року.
05 січня 2016 року ОСОБА_1 отримала судову повістку та ухвалу суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, про що міститься її власноручний запис та підпис.
Наступне судове засідання призначено на 18 квітня 2016 року, про що були належно повідомлені позивач та її представник.
У березні 2016 року ОСОБА_1 направила до Подільського районного суду міста Києва письмові пояснення.
18 квітня 2016 року судове засідання не відбулося у зв`язку з неявкою осіб, які беруть участь у справі.
27 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до районного суду з клопотанням та новою редакцією позовної заяви.
У липні та вересні 2016 року судові засідання не відбулися у зв`язку з неявкою учасників справи.
26 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із заявою про долучення до матеріалів справи письмового доказу.
04 вересня 2017 року позивач звернулася до суду із заявою про відкладення судового розгляду у зв`язку із хворобою представника.
06 грудня 2017 року ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, у якому, в графі «розписка в одержанні» зазначено « ОСОБА_5 ».
У квітні 2016 року позивач звернулася з новою редакцією позовної заяви, в якій третіми особами на стороні позивача зазначила: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , місце проживання яких визначено адресу позивача: АДРЕСА_2 .
30 березня 2018 року ОСОБА_1 отримала судову повістку про виклик до суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, у якому в графі «вручено уповноваженому» зазначено « ОСОБА_5 ».
23 травня 2018 року позивач ОСОБА_1 та її представник особисто повідомлені про судове засідання, призначене на 12 листопада 2018 року, що підтверджується відповідною розпискою.
У липні 2018 року ОСОБА_1 направила до суду відповідь на відзив.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи.
Про судові засідання, призначені на 14 березня 2019 року та 27 травня 2019 року, ОСОБА_1 була належно повідомлена, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень, на якому, в графі «розписка в одержанні» зазначено « ОСОБА_5 » та в графі «вручено уповноваженому» - « ОСОБА_5 ».
Зважаючи на наведене, доводи заявника про неналежне її повідомлення про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування апеляційним судом обставин непереборної сили
Непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча і могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, яка хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».
Відповідно до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон від 18 червня 2020 року
№ 731-ІХ) пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України викладено у такій редакції: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином».
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.
Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року.
ОСОБА_1 в касаційній скарзі посилається лише на факт запровадження на всій території України карантину, однак не зазначає, які об'єктивні та непереборні труднощі для неї настали у зв`язку з введенням карантину, що унеможливили подання нею апеляційної скарги у строк, визначений частиною першою статті 354 ЦПК України, та в подальшому до спливу одного року з дати постановлення оскаржуваної ухвали.
Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що сам факт запровадження карантину не зумовлює безумовне продовження процесуального строку або його поновлення без наведення заявником об`єктивних труднощів, та негативних обставин, зумовлених карантинними обмеженнями, які стали перешкодою у вчиненні відповідної процесуальної дії.
Подібний за змістом правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 433/1619/14-ц, у якій суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що саме по собі введення додаткових обмежувальних протиепідемічних заходів у м. Києві відповідно до «червоного рівня» епідемічної небезпеки поширення СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, не припиняє перебіг процесуальних строків, не створює перешкод у зверненні до органів державної влади, місцевого самоврядування та до суду.
Вирішення питання про поновлення строку на оскарження судових рішень перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави: поважні причини пропуску цього строку.
Підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що посилання заявника на неврахування апеляційним судом випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, за наявності яких, у разі подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції має право відкрити апеляційне провадження, а саме: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи, та пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, не знайшли свого підтвердження.
Суд касаційної інстанції також вважає необхідним зауважити, що у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заявник не зазначала про наявність обставин непереборної сили, які унеможливили подання нею апеляційної скарги у визначений процесуальним законом строк.
Поновлення процесуального строку зі спливом значного терміну та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи наведені заявником підстави поновлення строку на оскарження судового рішення виправдовують втручання у принцип resjudicata.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи, не допускати зловживань щодо безпідставних відкладень розгляду справи, неявки в судові засідання, ухилення від отримання інформації про рух справи.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Ураховуючи наведене, а також процесуальну поведінку ОСОБА_1 , яка не демонструвала добросовісного користування своїми процесуальними правами, а також готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду справи, невжиття нею заходів для отримання оскаржуваного судового рішення в розумні строки, апеляційний суд обґрунтовано констатував відсутність виняткових випадків, встановлених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, та обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членами Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скаргиОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 12 липня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Г. І. Усик
А. С. Олійник
В. В. Яремко