ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 758/3693/24-ц
провадження № 61-2265св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року
у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Левенця Б. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до комунального підприємства виконавчого органу Київської міської
ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі -
КП «Київтеплоенерго») про захист прав споживачів.
Позов мотивований тим, що вона є власником квартири
АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої 52,10 кв. м
та є кінцевим споживачем комунальної послуги з централізованого опалення,
яку надає КП «Київтеплоенерго». Вона своєчасно сплачувала за надані відповідачем послуги.
На сайті Teplo.org.ua КП «Київтеплоенерго» наведені для порівняння середні тарифи централізованого опалення 1 кв. м схожих будинків за січень 2024 року,
а саме: у будинку на АДРЕСА_2 - 24,91 грн/кв. м; в будинку
по АДРЕСА_3 - 15,90 грн/кв. м; у будинку по АДРЕСА_4 -
11,26 грн/кв. м; у будинку АДРЕСА_5 - 25,16 грн/кв. м.
У зв`язку з наявною великою різницею вартості 1 кв. м опалювальної площі її квартири та наведених відповідачем за січень 2024 року схожих будинків, вона переглянула збережені з січня 2020 року рахунки-повідомлення та виявила, що суми, нараховані для оплати, не відповідають обсягу спожитої нею теплової енергії і містять різну інформацію щодо співвідношення загального обсягу теплової енергії, визначеного за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії та складових загальної опалювальної площі будинку, що вказує на неправомірні дії відповідача.
У позасудовому порядку вона звернулась до відповідача із запитами щодо надання достовірної інформації (роз`яснення) з питань обліку обсягу та нарахування спожитої теплової енергії.
04 січня 2023 року КП «Київтеплоенерго» на її запит повідомило, що житловий будинок по АДРЕСА_6 спроєктовано з урахуванням сукупного теплового режиму всіх приміщень за умови підтримання в них нормованої температури. Зокрема, проєктом забудови передбачено опалення місць загального користування та сходових клітин. Згідно з інформацією програмного комплексу КП «Київтеплоенерго» у листопаді 2022 року загальна опалювальна площа будинку становить - 10 535,75 кв. м, яка складається з: 7 811,75 кв. м - опалювальна площа житлових приміщень, 1 131,20 кв. м - опалювальна площа вбудованих приміщень, 1 593,0 кв. м - опалювальна площа місць загального користування.
08 січня 2024 року від КП «Київтеплоенерго» на її електронну пошту надійшла друга відповідь, в якій повідомлено, що згідно з інформацією програмного комплексу
КП «Київтеплоенерго» у житловому будинку за адресою:
АДРЕСА_6 будинковий прилад обліку теплової енергії № 4213466, встановлений на загальному вводі житлового будинку для діапазону квартир - всі квартири, перебуває у неробочому стані з 30 травня 2023 року.
Вважала, що відповідачем підтверджено факт того, що встановлений на загальному вводі багатоквартирного будинку прилад обліку теплової енергії нараховував сумарну витрату теплової енергії, витраченої на централізоване опалення всього будинку 10 535,75 кв. м, а не на опалювальні площі тільки житлових приміщень 7 812,05 кв. м.
Відповіді на її запит від 16 січня 2024 року, а саме про наявність та виправлення помилки у визначенні опалювальних площ будинку, які використовуються для розрахунку сум належних до оплати за централізоване опалення, вона не отримала.
В останньому рахунку-повідомленні за лютий 2024 року відповідач зазначив, що опалювальна площа будинку змінилась та складає 8 943,25 кв. м. Ніякого пояснення щодо збільшення опалювальної площі будинку відповідач не надав, перерахунку не зробив.
Позивач вважала, що нарахування відповідачем оплати за послуги з централізованого опалення здійснюється непропорційно опалювальній площі її квартири. КП «Київтеплоенерго» нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять її у нерівне становище порівняно з споживачами інших аналогічних будинків.
На сайті Teplo.org.ua вказано, що загальна опалювальна площа будинку
по АДРЕСА_6 становить - 10 535,75 кв. м, яка складається з: 7 811,75 кв. м - опалювальна площа житлових приміщень; 1 131,20 кв. м - опалювальна площа вбудованих приміщень; 1 593,0 кв. м - опалювальна площа місць загального користування.
Проте у рішенні Київської міської ради від 27 грудня 2001 року № 208/1642 «Про формування комунальної власності територіальної громади районів міста Києва» зазначено, що: вбудовані нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_6 мають площу 1 757,00 кв. м; б) загальна площа житлового будинку
АДРЕСА_6 складає 11 700,20 кв. м.
Значну опалювальну площу будинку займають нежитлові приміщення. Ці нежитлові приміщення є окремими приміщеннями з транзитними мережами опалення, а відтак нарахування відповідачем за послуги з централізованого опалення відбувалося непропорційно розподілу теплової енергії між мешканцями житлового будинку та власниками нежитлових приміщень. Підтверджень нарахування теплової енергії власникам цих нежитлових приміщень (наявність у них власних приладів обліку) відповідач не надав.
Позивач зазначала, що у неї є всі підстави вважати, що загальна опалювальна площа будинку складає 13 134,90 кв. м, а вартість 1 кв. м опалювальної площі її квартири, зокрема, за січень 2024 року повинна складати 26,47 грн замість
41,65 грн/кв. м, тобто, відповідач стягнув з неї лише за січень 2024 року
на 36,4 % більше коштів.
Крім того, діапазон квартир житлового будинку складає: АДРЕСА_7 - АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 - НОМЕР_1, всього 131 квартира.
Тоді як на сайті КП «Київтеплоенерго» за адресою будинку станом на січень
2024 року в розділі «Характеристика будинку», зокрема, вказано: кількість особових рахунків: 149; в наявності кількість особових рахунків мешканців 131. Відповідач не вказує кому належать ще 18 особових рахунків.
Вважала, що фактично відповідач примушує її сплачувати кошти за власників нежитлових приміщень будинку. За її підрахунками вона за опалювальні періоди
з січня 2020 року по лютий 2024 року повинна була сплатити на 15 450,59 грн, тобто на 36,4 % менше, що свідчать про порушення її прав, як споживача комунальних послуг.
Отже, КП «Київтеплоенерго» протиправно не надано коректну інформацію стосовно загальної опалювальної площі будинку, нежилих опалювальних приміщень будинку, місць загального користування будинку та ненадано доступної інформації, як споживачам, які не мають спеціалізованих знань в області надання послуг з централізованого опалення. Крім того, відповідачем у порушення закону не надано інформацію, на підставі якиї споживачі могли би зрозуміти та підрахувати, за що були зроблені нарахування, вказані в рахунках-повідомленнях за січень 2020 - лютий 2024 років. КП «Київтеплоенерго» не надано інформацію щодо реальної кількості теплової енергії, спожитої квартирами співвласників багатоквартирного будинку, а отже, відповідачем порушено її права щодо здійснення оплати лише за отримані послуги, чим завдано майнової та моральної шкоди.
З врахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд:
- визнати протиправними дії КП «Київтеплоенерго» щодо нарахування в опалювальних періодах (місяцях) з січня 2020 року по лютий 2024 року сум
за централізоване опалення, які включені відповідачем у її рахунки-повідомлення, виходячи із заниження загальної опалювальної площі будинку за адресою:
АДРЕСА_6 ;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок в опалювальних періодах (місяцях) з січня 2020 року по лютий 2024 року сум за фактично спожиту теплову енергію на централізоване опалення, які включені відповідачем в її рахунки-повідомлення, виходячи з опалювальної площі будинку 13 134,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 ;
- стягнути з КП «Київтеплоенерго» на її користь 15 450,59 грн зайво сплачених нею коштів на рахунок відповідача в опалювальних періодах (місяцях) з січня
2020 року по лютий 2024 року за централізоване опалення належної їй квартири.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року
у складі судді Литвинової І. В. позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що комунальні послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для мешканців житлового будинку АДРЕСА_6 надавались
КП «Київтеплоенерго» на підставі публічного договору про приєднання, з урахуванням положень закону і Типового договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води населенню відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, який вважається акцептованим (прийнятим) усіма споживачами, які в установленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Оскільки квартири з обладнаними квартирними засобами обліку теплової енергії та індивідуальними системами опалення у житловому будинку
АДРЕСА_6 відсутні, опалювальна площа місць загального користування будинку входить до загальної опалювальної площі будинку.
У рахунках-повідомленнях, які направлялись на адресу мешканців будинків, зазначалась загальна опалювальна площа квартир будинків та обсяг теплової енергії витрачений саме на опалення квартир будинку - за мінусом обсягу теплової енергії, який було витрачено на опалення вбудованих приміщень. Обсяг теплової енергії, витрачений на опалення вбудованих приміщень у будинках, визначався за іншими алгоритмами та відображався у відповідних платіжних документах, які направлялись на адресу вбудованих приміщень. Зазначений обсяг теплової енергії віднімався від загального обсягу теплової енергії витраченої на опалення будинку. Залишок теплової енергії розподілявся на опалювальну площу квартир.
Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що КП «Київтеплоенерго» не утримує внутрішньобудинкові мережі житлових будинків і витрати на обслуговування внутрішньобудинкових мереж входять до складу тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а тому позовні вимоги позивачки є недоведеними.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 року апеляційне
провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 вересня 2024 року закрито.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подана та підписана ОСОБА_2 , як представником ОСОБА_1 .
На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_2. долучив до апеляційної скарги копію нотаріально посвідченої довіреності від 18 квітня 2023 року, якою передбачено право останнього представляти інтереси ОСОБА_1 , зокрема, в усіх судових установах з усіма правами, які надані законом позивачу.
У справі відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 є адвокатом, чи законним представником ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки ця справа не є малозначною, так як позивачем заявлені вимоги майнового та немайнового характеру, а відповідно до положень ЦПК України виключено можливість представництва позивача у суді особою, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката, тому апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу від імені ОСОБА_1 на рішення районного суду підписано особою, яка не мала права її підписувати. Отже, наявні правові підстави для закриття апеляційного провадження у цій справі на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати й направити справу для продовження розгляду до апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2025 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 758/3693/24-ц
з Печерського районного суду м. Києва. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України,
абзац четвертим пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України та пункт 3
частини першої статті 411 ЦПК України.
У березні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2025 року справу за зазначеною скаргою призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та її чоловіком -
ОСОБА_2 на підставі належних доказів було встановлено, що нарахування сум за централізоване опалення їх квартири, які були включені відповідачем
у рахунки-повідомлення, не відповідали обсягу теплової енергії, витраченої на опалення квартири та містять недостовірну інформацію щодо співвідношення загального обсягу теплової енергії, який повинен визначатися за допомогою вузла комерційного обліку теплової енергії, який з травня 2023 року не працює, до складових загальної опалювальної площі нашого будинку, яку відповідач умисно значно занизив, що призводить до збільшення вартості 1 кв. м опалювальної площі квартири.
Фактично КП «Київтеплоенерго» примушує їх сплачувати грошові кошти за власників нежитлових приміщень будинку.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки ОСОБА_1 на підстави нотаріально посвідченої довіреності уповноважила свого чоловіка - ОСОБА_2. представляти її інтереси в усіх судових інстанціях. Вважала, що відповідно до положень ЦПК України ця справа є малозначною, тому ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої заяви мав право представляти її інтереси в апеляційному суді.
Доводи особи, яка подала відзив
У березні 2025 року КП «Київтеплоенерго» подало відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване судові рішення апеляційного суду є законним і обґрунтованим, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на їх законність не впливають. Апеляційний суд дійшов вірного висновку про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки ця справа не є малозначною, у справі відсутні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2., який підписав апеляційну скаргу, є адвокатом чи законним представником ОСОБА_1 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право має забезпечуватися справедливими судовими процедурами.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Частинами першою, третьою та четвертою статті 356 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються, зокрема, довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Предметом позову є захист прав ОСОБА_1 , як споживача комунальних послуг, позивачкою було заявлено майнові та немайнові вимоги.
Відповідно до частини другої статті 184 ЦПК України позивач має право в позовній заяві заявити клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, якщо такий розгляд допускається цим Кодексом.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04 червня 2024 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до КП «Київтеплоенерго» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення безпідставно отриманих грошових коштів. Зазначено, що розгляд справи здійснювався
за правилами спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на 17 вересня 2024 року о 12 год 00 хв у приміщенні Печерського районного суду м. Києва.
Тобто відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України суд визнав цю справу малозначною.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, вказуючи про те, що у справі об`єднано майнові та немайнові вимови, тому вона не є малозначною, не звернув уваги на те, що відповідно до положень частини четвертої статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду зокрема малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону помилково не врахував, що ця справа може бути визнана малозначною, оскільки районний суд визначив, що вона є незначної складності.
Верховний Суд зазначає, що вказане не суперечить наведеним вище нормам ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Разом з тим у частині третій статті 274 ЦПК України наведено критерії, при врахуванні яких суд вирішує питання щодо розгляду справи у порядку спрощеного або загального позовного провадження.
Проте у частині четвертій статті 274 ЦПК України наведено перелік спорів у справах, які у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості представництва ОСОБА_2. інтересів ОСОБА_1 , як особи, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката, є безпідставними.
З матеріалів справи відомо, що ОСОБА_2 брав участь в розгляді цієї справи по суті спору, брав участь в судовому засіданні в суді першої інстанції, тобто вказана особа вже допущена до участі у справі в якості представника позивача.
Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду
від 31 січня 2024 року у справі № 342/365/18 (провадження № 61-16127св23).
Ураховуючи викладене, у апеляційного суду були відсутні правові підстави для закриття апеляційного провадження на підставі вимог пункту 2 частини першої статті 362 ЦПК України
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права, у зв`язку із чим підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.
Керуючись статтями 400 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 січня 2025 рокускасувати, справу передати на розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець