ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2024року
м. Київ
справа № 758/5749/22
провадження № 51-7841 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022100070000991, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше судимого: 1) вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 30 грудня 2005 року за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки; 2) вироком Деснянського районного суду м. Києва від 19 березня 2008 року за ч. 3 ст. 185 КК України на підставі ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців; 3) вироком Деснянського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2013 року за ч. 1 ст. 309 КК України, звільненого на підставі ч. 4 ст. 309 КК України; 4) вироком Дарницького районного суду м. Києва від 09 липня 2014 року за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; 5) вироком Деснянського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року за ст. 198, ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ст.ст. 70 71 КК України до покарання у виді позбавлення на строк 5 років, звільненого 31 травня 2019 року,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Подільського районного суду м. Києва від 28 вересня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням відповідних обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
Вироком Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано і ухвалено свій, яким ОСОБА_7 призначено покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років. В решті вирок суду залишено без зміни.
За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 02 червня2022 року приблизно о 12:20 год, будучи достовірно обізнаним, що на території України оголошено воєнний стан, перебуваючи біля квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , маючи намір направлений на заволодіння майном, повторно, за допомогою заздалегідь підготовлених відмичок, проник у вказані квартири та викрав майно потерпілих ОСОБА_8 на загальну суму 5339, 07 грн та ОСОБА_9 на загальну суму 10400 грн, відповідно.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити вирок апеляційного суду та звільнити його на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Вважає, що апеляційним судом допущено неправильне застосування положень статей 50 66 75 КК України при призначенні йому покарання через не врахування всіх позитивних даних, які його характеризують та дають підстави для звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Позиції інших учасників судового провадження
Під час касаційного розгляду захисник підтримав подану касаційну скаргу засудженого та просив її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі засудженого доводів, вважав, що вирок апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу останнього - без задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діянь за ч. 4 ст. 185 КК України в касаційній скарзі не оспорюються.
Так, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, які згідно з вимогами ст. 12 КК України є тяжкими злочинами.
Відповідно до вимог статей 50 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути співмірним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , дотримався наведених вимог матеріального права.
Так, у своїй апеляційній скарзі прокурор наводив доводи щодо м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання з огляду на необґрунтоване застосування місцевим судом положень ст. 75 ККУкраїни і вважав, що засудженому слід призначити покарання, яке належить відбувати реально. Зокрема, вважав, що засудженому необхідно призначити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Апеляційний суд погодився із зазначеними доводами і скасував вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком та обрав такий, що належить відбувати реально. При цьому, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд дав належну оцінку ступеню тяжкості вчинених злочинів, виходячи не лише з визначених у ст. 12 ККУкраїни формальних критеріїв, а і з особливостей вчинення конкретних кримінальних правопорушень. Зокрема, апеляційний суд узяв до уваги те, що ОСОБА_7 раніше вже неодноразово був засуджений за злочини проти власності, був звільнений від відбування покарання з випробуванням, відбував реальну міру покарання, на шлях виправлення не став та знову вчинив аналогічний злочин проти власності, кількість вчинених епізодів, непогашену судимість.
Разом із тим, виконуючи приписи ст. 65 цього Кодексу, апеляційний суд зважив на обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття, оскільки засуджений визнав вину повністю, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Повною мірою врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції усупереч твердженням засудженого, належно умотивувавши своє рішення, визнав їх такими, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, і дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, правильно призначив ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років, тобто в мінімальних межах визначених санкцією статті.
У контексті наведеного не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційної скарги засудженого стосовно неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - незастосування ст. 75 КК України та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через суворість.
Вирок апеляційного суду у відповідній частині є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 420 КПК України.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, домірним вчиненому. Правових підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через суворість і недостатнім для досягнення його мети, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог кримінального закону чи невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставою для скасування чи зміни ухвали апеляційного суду, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд
ухвалив:
Вирок Київського апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а його касаційну скаргу - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3