Постанова
Іменем України
06 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 758/7737/21
провадження № 61-6596св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, посилаючись на те, що 12 серпня 2011 року між нею та ОСОБА_3 було укладено шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, після його смерті відкрилася спадщина. З 2011 року і до самої смерті чоловіка вона проживала разом з ним за адресою його реєстрації: АДРЕСА_1 . Однак її місце проживання зареєстроване за іншою адресою: АДРЕСА_2 . 19 травня 2021 року вона звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у місті Києві із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус Пилипчук О. І. відмовив їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, посилаючись на неможливість встановлення факту її спільного проживання зі спадкодавцем та на пропуск строку для прийняття спадщини. Факт її постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу «Авіатор-11», а також тим, що вона здійснювала комунальні платежі за місцем реєстрації/проживання спадкодавця, що підтверджується квитанціями та банківськими виписками. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Роз`яснено ОСОБА_1 , що вона має право пред`явити позов на загальних підставах.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що в процесі судового розгляду було встановлено, що існує спір про право, пов`язаний зі спадкуванням майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається зі змісту наявних у справі письмових доказів та письмових пояснень, наданих Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією.
Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо їх встановлення не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Метою встановлення факту проживання заявника разом із спадкодавцем з 2011 року до його смерті є отримання заявником свідоцтва про право на спадщину за законом. Заінтересована особа Подільська районна у місті Києві державна адміністрація заперечила проти встановлення такого факту. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між вказаними особами виник спір щодо права на спадкове майно, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, пояснень заінтересованої особи.
13 липня 2022 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її заяву.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували те, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка в разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Наявність рішення суду про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є підставою для звернення до нотаріуса для оформлення свідоцтва про право на спадщину. Вона надала належні докази на підтвердження факту її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому суди попередніх інстанцій повинні були задовольнити її заяву. Суди не дослідили зібрані у справі докази, а також не звернули уваги на відсутність спору між спадкоємцями за законом - між нею та ОСОБА_2
15 серпня 2022 року Подільська районна у місті Києві державна адміністрація подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду пояснення, в яких просила відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 і залишити без змін ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми процесуального права. Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора відмовила заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з ненаданням нею всіх необхідних документів, а також у зв`язку з пропуском строку для подання заяви про прийняття спадщини. У паспорті заявника не було відмітки про реєстрацію її місця проживання разом із спадкодавцем, тому відсутні підстави для задоволення її заяви.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Подільського районного суду міста Києва.
05 серпня 2022 року справа № 758/7737/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 16 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (статті 1217 ЦК України)
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Частиною першою статті 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
19 травня 2021 року, тобто після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини, ОСОБА_1 звернулася до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
За заявою ОСОБА_1 Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора 19 серпня 2021 року завела спадкову справу № 357/2021 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Листом від 19 травня 2021 року № 1377/02-14 завідувач Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори повідомила ОСОБА_1 , що вона пропустила встановлений законодавством шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. При цьому встановлено, що вона та спадкодавець ОСОБА_3 зареєстровані за різними адресами, у зв`язку з чим неможливо встановити фактичне прийняття нею спадщини. Тому ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися до суду для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Судами встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (одна особа) та знятий з реєстраційного обліку 02 квітня 2020 року у зв`язку зі смертю.
ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Іншим спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_2 , який не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Звернувшись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на постійне проживання разом із спадкодавцем з 2011 року, ОСОБА_1 просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 з 2011 року до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.
В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 викладено висновок про те, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Відповідно до абзацу 1 частини першої, частини третьої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Отже, за умови відсутності спадкоємців за заповітом та законом, усунення спадкоємців від спадщини, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття спадщина може перейти до територіальної громади на підставі рішення суду.
Суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону (стаття 338 ЦПК України).
Метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем з 2011 року до часу відкриття спадщини є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , зокрема - для вирішення в подальшому питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після його смерті.
У поясненнях заінтересованої особи, поданих до судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Подільська районна у місті Києві державна адміністрація неодноразово висловлювала свої заперечення щодо задоволення заяви ОСОБА_1 .
Згідно з частиною четвертою статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що із заяви ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України, оскільки встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем пов`язується з наступним вирішенням спору про право, а тому такий спір має вирішуватися в порядку позовного, а не окремого провадження.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 13 жовтня 2021 року в справі № 159/858/20 (провадження № 61-1633св21), від 12 січня 2022 року в справі № 227/2188/21 (провадження № 61-18156 св21) та від 24 червня 2022 року в справі № 337/3395/21 (провадження № 61-21062св21).
Посилання ОСОБА_1 в касаційній скарзі на відсутність спору між спадкоємцями за законом - нею та ОСОБА_2 - не впливає на правильність висновків судів про залишення заяви без розгляду, оскільки заява про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем може розглядатися за правилами окремого провадження у разі відсутності спору, тоді як в цій справі Подільська районна у місті Києві державна адміністрація заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 , тобто обставини, зазначені в її заяві, підлягають встановленню в загальному порядку за правилами позовного провадження з урахуванням положень статті 1277 ЦК України.
Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 755/9100/18 (№ 61-17332св20).
При цьому залишення заяви ОСОБА_1 без розгляду не позбавляє її можливості захистити свої права та інтереси, оскільки вона може звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко