Постанова
Іменем України
24 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 758/8274/21
провадження № 61-596св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року в складі судді Головчак М. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, в якому просила стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України інфляційній втрати у розмірі 51 021,59 грн, 3% річних у розмірі 7 111,38 грн та моральну шкоду в розмірі 536 479,50 грн.
Короткий зміст судових рішень
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду
від 23 листопада 2021 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Державної казначейської служби України про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми по виплаті пенсії, які є акцесорним, додатковим до основного, зобов`язанням, та залежать від основного зобов`язання і поділяють його долю, а отже підлягають розгляду в тому ж порядку, що і основне зобов`язання - тобто за правилами адміністративного судочинства. При цьому вимога про відшкодування моральної шкоди пред`явлена в одному провадженні з вимогами про стягнення грошових коштів за акцесорним публічно-правовим зобов`язанням, а тому всі заявлені у даній справі позовні вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
06 січня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга подана на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України та обґрунтована тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які передбачають як відповідальність за порушення грошового зобов`язання (частина друга статті 625 цього Кодексу), так і підстави відповідальності за завдану моральну шкоду (стаття 1167 ЦК України). Справа про застосування відповідно до статті 625 ЦК України заходів відповідальності за порушення грошового зобов`язання, підтвердженого чинним судовим рішень, навіть якщо учасником цього зобов`язання є суб`єкт владних повноважень, розглядається залежно від суб`єктного складу у порядку цивільного чи господарського судочинства.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18), проте останній безпідставно не прийнятий судами до уваги.
Заявник наголошує на тому, що спір у справі виник з приводу невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів, а правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами ЦК України, зокрема положеннями статті 625 ЦК України, а тому вказаний спірпідлягає судовому розгляду в межах цивільної юрисдикції.
Висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постановах від 07 квітня 2020 року в справі № 910/4590/19 та від 05 травня 2020 року в справі № 761/21898/16, на які посилався апеляційний суд в оскаржуваній постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2010 року в справі № 2-а-2901/10 частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква про зобов`язання провести перерахунок доплати до пенсії та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року, встановивши її в розмірі однієї мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 15 вересня 2011 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква задоволено частково, змінено постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2010 року у справі №2-а-2901/2010 в частині періоду проведення перерахунку та виплат, зокрема, зобов`язано управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква провести перерахування та виплату доплати до пенсії на користь ОСОБА_1 за період з 04 лютого по 31 грудня 2009 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, в справі № 2-а-32943 (10) задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква про зобов`язання провести перерахунок додаткової пенсії та доплати до пенсії та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з 01 червня 2010 року, а також зобов`язано провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати визначеної законодавством, починаючи з 01 червня 2010 року.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року в справі № 2-а-78678/2011 частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у місті Біла Церква про зобов`язання провести перерахунок доплати до пенсії та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату доплати до пенсії за період із 07 січня по 22 липня 2011 року, а також зобов`язано провести перерахунок та виплату додаткової пенсії, встановивши її на рівні 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, починаючи з 07 січня по 22 липня 2011 року включно.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилаючись на часткове виконання відповідачем зазначених судових рішень, на підставі статті 625 ЦК України просила стягнути з Державного бюджету України на її користь інфляційній втрати у розмірі 51 021,59 грн, 3% річних у розмірі 7 111,38 грн, а також відшкодувати завдану їй моральну шкоду в розмірі 536 479,50 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини третьої статті 11 та частини першої статті 13 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
У частині першій статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є,
по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).
Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій; на публічно-правові спори, у тому числі на спори фізичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Тому загальними критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути і пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Таким чином на правовідносини з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною п`ятою статті 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги, а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20) дійшла висновку про те, що ураховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених ними грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір.
Аналіз положеньчастини п`ятої статті 21 КАС України та частини першої статті 19 КАС України у їх поєднані дозволяє зробити висновок, що юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди із суб`єкта владних повноважень визначається як за правовою природою правовідносин, зокрема публічно-правових, так і у зв`язку з тим, чи пред`явлено позов про стягнення моральної шкоди в одному проваджені з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Ураховуючи те, що спір щодо нарахування, сплати та перерахунку соціальних виплат підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, спір за позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України з одночасним відшкодуванням моральної шкоди також підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Спори, які виникають у судах у зв`язку з невиконанням суб`єктом владних повноважень своїх функцій (щодо його незаконних дій та/або зобов`язання до виконання таких повноважень), та ухвалення за результатами розгляду цих спорів судових рішень не змінює правову природу та характер правовідносин, які виникли між сторонами, а тому спори щодо порушення своїх зобов`язань суб`єктом владних повноважень, зокрема щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги про те, що судом безпідставно не застосовано під час вирішення спору правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) колегія суддів до уваги не бере, оскільки у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
Отже, враховуючи акцесорний характер визначених статтею 625 ЦК України зобов`язань, спори про відшкодування передбачених вказаною статтею грошових сум, з огляду на їх похідний характер від основного спору, підлягають розгляду за правилами тієї юрисдикції, за правилами якої підлягає розгляду основний спір. Юрисдикція спору про стягнення моральної шкоди у зв`язку із порушенням порядку здійснення повноважень органом влади визначається за правовою природою правовідносин, а також виходячи з того, чи пред`явлена вимога про стягнення моральної шкоди в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору.
Зазначені правові висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), від 04 березня 2020 року у справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) та постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 638/1620/20 (провадження № 61-3182св21).
Встановивши, що спір за вимогами ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України, а також стягнення моральної шкоди виник внаслідок несвоєчасного виконання судового рішення у адміністративній справі, яким зобов`язано орган Пенсійного фонду України поновити нарахування та виплату пенсії й виплатити заборгованість, яке було ухвалено адміністративним судом, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, з огляду на те, що такі вимогипідлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 та від 05 травня 2020 року в справі № 761/21898/16, на які посилався апеляційний суд в оскаржуваній постанові, підлягають відхиленню з огляду на те, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають останній правовій позиції Великої Палати Верховного Суду.
Твердження заявника про належність спору до цивільної юрисдикції зводяться до помилкового тлумачення ним норм процесуального права та змісту окремих постанов касаційного суду.
Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 22 червня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська