17.09.2024

№ 759/10277/18

Постанова

Іменем України

11 березня 2020 року

м. Київ

справа № 759/10277/18

провадження № 61-22317св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), суддів:Олійник А. С., Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позов обґрунтовано тим, що вони з відповідачем перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на утриманні матері (позивача у справі). Відповідач участі в утриманні дитини та її матеріальному забезпеченні не бере, в зв`язку із чим позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд стягнути з нього на свою користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 5 000,00 грн щомісячно для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання дитини, суд першої інстанції виходив з його доведеності та обґрунтованості.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року змінено в частині способу стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд не погодився із судом першої інстанції, який при визначенні розміру та способу стягнення аліментів у твердій грошовій сумі виходив з того, що платник аліментів ОСОБА_2 має нерегулярний, мінливий дохід, поставивши під сумнів достовірність наданої відповідачем довідки про доходи від 06 травня 2019 року № 06/05, з якої вбачається, що ОСОБА_2 працює на посаді директора у Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Маш-Буд Сервіс». Довідка від 06 травня 2019 року № 06/05, надана відповідачем, позивачем не спростована, в зв`язку із чим помилковим є висновок суду першої інстанції про відхилення вказаної довідки як доказу.

Таким чином, на думку апеляційного суду, оскільки ОСОБА_2 працює і має стабільний дохід, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, колегія суддів апеляційного суду вважала за необхідне змінити рішення в частині способу стягнення аліментів, зазначивши про їхнє стягнення у частці від розміру доходу відповідача, оскільки суд першої інстанції, визначаючи розмір аліментів, що підлягають стягненню, не врахував вимог закону та всіх обставин справи.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, які підлягають стягненню, колегія суддів апеляційного суду, врахувавши всі обставини справи, вважала за необхідне та достатнє стягнути з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У грудні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року у вищевказаній справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заявник у касаційній скарзі посилається на частину третю статті 182 Сімейного кодексу України (далі - СК України), зазначає, що суд першої інстанції правильно її застосував; посилається на те, що апеляційним судом не враховано висловлену в постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 490/4522/16-ц правову позицію (про те, що суд не вправі самостійно визначати спосіб стягнення аліментів); при перегляді заочного рішення суду першої інстанції від 27 травня 2019 року відповідач частково визнав позов, погоджуючись, що суми у 2 000,00 грн не достатньо для забезпечення спільної із позивачем дочки; неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 181 182 183 СК України; з посиланням на докази у справі зазначає, що факт наявності у відповідача лише мінімальної заробітної плати та доходів у вигляді заробітної плати за рік у розмірі 57 247,09 грн свідчить, що така сума доходу є очевидно неспівмірною із витратами, які несе відповідач із його рівнем життя, тобто свідчить і про наявність інших, нетрудових, доходів відповідача, не пов`язаних із отриманням ним мінімальної заробітної плати за основним місцем роботи, а тому такий показник як заробітна плата не може прийматись судом як об`єктивний рівень доходу відповідача; різноманітні аргументи щодо браку коштів у платника аліментів мають сприйматися критично, а до уваги належить брати рівень життя платника аліментів, який слід оцінювати непрямими методами (зокрема, за його витратами та наявністю певного майна), принцип врахування лише трудових доходів платника аліментів не відповідає сучасним реаліям соціально-економічного розвитку суспільства.

Також заявник вказує, що для вирішення питання про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі судом має бути встановлена воля на це позивача, висловлена у відповідній вимозі до суду, а апеляційний суд вийшов за межі заявлених позовних вимог та прохальної частини апеляційної скарги.

Станом на дату розгляду справи Верховним Судом відзиву на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від відповідача не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, витребувано матеріали справи № 759/10277/18 із Святошинського районного суду м. Києва та надано учасникам справи строк для подання відзиву.

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частинидругої статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України(у редакції станом на дату подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони з 21 січня 2012 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 вересня 2016 року.

Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір`ю та знаходиться на її утриманні.

Відповідач ОСОБА_2 проживає без реєстрації шлюбу з іншою жінкою, від якої має сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з наданою відповідачем довідкою про доходи від 06 травня 2019 року № 06/05 ОСОБА_2 працює на посаді директора у ТОВ «Маш-Буд Сервіс» із нарахованою заробітною платою за листопад 2018 року - у розмірі 3 723,00 грн, за грудень 2018 року - у розмірі 3 723,00 грн, за січень 2019 року - у розмірі 4 173,00 грн, за лютий 2019 року - у розмірі 4 173,00 грн, за березень 2019 року - у розмірі 4 173,00 грн, за квітень 2019 року - у розмірі 4 173,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач має на праві власності транспортні засоби, несе витрати з їх утримання, згідно з відомостями Державної фіскальної служби України з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 3, 4 квартал 2018 року ОСОБА_2 отримував дохід від ТОВ «Маш-Буд Сервіс» та Приватного підприємства «Фактор Груп-С» (далі - ПП «Фактор Груп-С») (від ТОВ «Маш-Буд Сервіс» - у розмірі 9 159,00 грн у кожному відповідному кварталі).

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною другою статті 141 СК України визначено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Згідно з частиною другою та третьою статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша статті 184 СК України).

Відповідно до частини другої статті 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Оскільки дитина сторін проживає разом з матір`ю, а ОСОБА_2 є її батьком та на нього покладено однаковий з ОСОБА_1 обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

Позивач, після уточнення своїх позовних вимог, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 5 000,00 грн щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 60-61, 144-146 т. 1).

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив змінити рішення суду першої інстанції в частині стягнення аліментів на дитину, стягнувши з відповідача аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000,00 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 218-221 т. 1).

Матеріали справи не містять підтвердження, що від сторін надходили заяви про визначення розміру аліментів на утримання дитини у частці від доходу батька.

Натомість апеляційний суд, задовольняючи частково апеляційну скаргу відповідача, постановив змінити рішення суду першої інстанції та стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 липня 2018 року і до досягнення нею повноліття.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із доводами касаційної скарги, що апеляційний суд, змінивши спосіб присудження аліментів, вийшов за межі позовних вимог та розглянув вимогу, що не була предметом розгляду у суді першої інстанції. При цьому апеляційним судом порушено положення частини третьої статті 181 СК України, оскільки спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення норм матеріального права, зокрема статей 181 182 184 СК України, оскільки надав перевагу посиланням відповідача на його скрутне матеріальне становище, залишаючи поза увагою інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення. Крім того, належних доказів того, що у відповідача немає можливості сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі відповідачем не надано.

Матеріали справи містять підтвердження, що згідно з відомостями Державної фіскальної служби України (станом лише на 21 лютого 2019 року, при цьому останнім днем обробки звітності є 23 травня 2019 року) з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за 3, 4 квартал 2018 року ОСОБА_2 отримував нарахований та виплачений дохід не тільки від ТОВ «Маш-Буд Сервіс» - у розмірі 9 158,58 грн (суми утриманого податку враховано) у кожному відповідному кварталі (3 052,86 грн за місяць), але і від ПП «Фактор Груп-С» - у розмірі 13 865,45 грн (суми утриманого податку враховано) у 3 кварталі 2018 року (4 621,82 грн за місяць) та у розмірі 14 760,00 грн (суми утриманого податку враховано) у 4 кварталі 2018 року (4 920,00 грн за місяць), всього - 46 942,61 грн (суми утриманого податку враховано) за 3 та 4 квартал 2018 року.

Суд першої інстанції справедливо звернув увагу, що витрати відповідача на утримання свого майна (зокрема станом на 26 листопада 2018 року у власності ОСОБА_5 наявний автомобіль марки/модель Mercedes-Benz 600, 1996 року випуску, а до цієї дати придбавались та продавались інші транспортні засоби) та іншої дитини - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значно перевищують офіційний дохід ОСОБА_2 , підтвердження якого міститься в матеріалах справи.

Також суд першої інстанції правильно зазначив, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а запропонований відповідачем розмір аліментів для сплати у розмірі 1 000,00 грн є недостатнім для утримання дочки сторін, яка проживає разом із матір`ю.

Зазначення судом першої інстанції про те, що у власності відповідача перебуває декілька транспортних засобів та його дохід за 3, 4 квартали 2018 року складає 9 159,00 грн, посилання на частину першу статті 184 СК України в редакції, що втратила чинність згідно із Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», загалом не вплинуло на правильність вирішення спору судом першої інстанції. При цьому не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Стаття 184 СК України в редакції, чинній на дату прийняття апеляційним судом своєї постанови (текст статті в редакції Закону України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, частина друга - в редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII), не передбачає використання такого критерію як стабільний дохід платника аліментів при визначенні судом їх розміру, тому така підстава як стабільний дохід, використана судом апеляційної інстанції при визначенні способу стягнення аліментів, є порушенням застосування вказаної статті, нарівні із самостійною зміною апеляційним судом способу стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку від розміру доходу відповідача без відповідної заяви позивача, що є порушенням частини шостої статті 367 ЦПК України, яка визначає, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Натомість, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, загалом надав правильну правову оцінку заявленим сторонами доводам та наданим доказам і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , а суд апеляційної інстанції помилково змінив рішення суду, яке відповідає закону.

Відповідно до статті 413 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції та звільнення позивача від сплати судового збору, відповідач зобов`язаний сплатити на користь держави 1 409,60 грн судового збору за подання позивачем касаційної скарги (704,80 грн х 200 %).

Керуючись статтями 141 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року скасувати, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 вересня 2019 року залишити в силі.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 1 409,60 грн судового збору за подання ОСОБА_1 касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. Ю. Гулейков Судді:А. С. Олійник С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко