№ 759/14126/14-ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 759/14126/14-ц

провадження № 61-18553св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії судів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Ярослав Вікторович, та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В.

(далі - приватний виконавець) та просила визнати незаконними його дії щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06 жовтня 2021 року № НОМЕР_1; визнати незаконною бездіяльність приватного виконавця щодо невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 згідно пункту 1.3 статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон про виконавче провадження).

Вказувала, що заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») заборгованість у розмірі 15 923,48 доларів США, видані виконавчі листи на примусове виконання вказаного рішення суду.

Виконавчий лист про стягнення заборгованості зі ОСОБА_2 перебував на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві (далі - ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві)

з 17 липня 2015 року по 20 вересня 2021 року. Листом від 14 травня 2019 року вона повідомила стягувача ПАТ «УкрСиббанк» про смерть 15 липня 2017 року чоловіка ОСОБА_2

06 жовтня 2021 року виконавчий лист стягувачем був пред`явлений до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Бережному Я. В.

На момент винесення оскаржуваної постанови від 06 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження ОСОБА_1 вже помер, виконавець протиправно відкрив виконавче провадження та протиправно звертався до суду із заявою про заміну вибулої сторони її правонаступником.

Короткий зміст судових рішень

27 січня 2022 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого кругу м. Києва Бережного Я. В. щодо винесення ним постанови від 06 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 та скасовано вказану постанову.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент відкриття виконавчого провадження ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник ОСОБА_2 уже помер. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому підставидля відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 були відсутні. Виконавець повинен був закінчити виконавче провадження, дізнавшись про смерть боржника.Дії приватного виконавця виконавчого кругу м. Києва Бережного Я. В.щодо винесення ним постанови від 06 жовтня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 є неправомірними, а вказана постанова підлягає скасуванню.

22 листопада 2023 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства (далі - АТ) «УкрСиббанк», подану представником Гладиш Я. М., задоволено.

Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким скаргу ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого кругу м. Києва Бережного Я. В. від 06 жовтня 2023 року про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 залишено без задоволення.

Апеляційний суд керувався тим, що у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Приватний виконавець фактично зобов`язаний прийняти до виконання виконавчий документ, який за формою та змістом відповідає вимогам закону, відкрити виконавче провадження та здійснити процесуальні дії. Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В. після отримання 06 жовтня 2021 року заяви від стягувача ПАТ «УкрСиббанк» та виконавчого листа правомірно 06 жовтня 2021 року відкрив виконавче провадження щодо стягнення зі ОСОБА_2 боргу за виконавчим листом від 15 травня 2015 року № 759/14126/14-ц.

Пунктом 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20, зазначила, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі смерті боржника, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Спірні правовідносини у справі допускають правонаступництво, а тому державний виконавець, відкривши виконавче провадження, повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників. Із матеріалів справи вбачається, що приватний виконавець дотримався вказаних положень Закону про виконавче провадження, а саме, відкривши 06 жовтня 2021 року виконавче провадження та отримавши 02 листопада 2021 року заяву стягувача про смерть боржника ОСОБА_2 , подав до Святошинського районного суду міста Києва заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18 грудня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Cуду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду

від 22 листопада 2023 року, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що права стягувача не порушені, адже борг стягується з неї як солідарного боржника, тому стягувач не мав пред`являти до виконання виконавчий лист щодо її чоловіка, який на момент відкриття виконавчого провадження помер. Виконавець мав пересвідчитися, що боржник на момент відкриття виконавчого провадження не втратив цивільної правоздатності, а за обставин смерті боржника - відмовити у відкритті виконавчого провадження (або закрити).

Банк звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції із пропуском присічного річного строку.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено, тобто встановлено, що я не є правонаступником ОСОБА_2 . Натомість в оскаржуваній постанові апеляційний суд зазначає про повторну можливість виконавця замінити боржника у виконавчому провадженні всупереч принципу правової визначеності.

Позиція АТ «УкрСиббанк»

У відзиві на касаційну скаргу банк зазначає, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження стосовно ОСОБА_2 , тому не може оспорювати дії виконавця. Підстав для повернення виконавчого листа щодо ОСОБА_2 не було, як і для закриття виконавчого провадження, адже правовідносини допускають правонаступництво. Справа є малозначною, тому касаційне провадження необхідно закрити.

Фактичні обставини справи

Заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 січня 2015 року задоволено позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 заборгованість на загальну суму 127 276,36 грн.

15 травня 2015 року судом видано позивачу виконавчі листи у справі № 759/14126/14-ц.

Виконавчий лист про стягнення боргу із ОСОБА_2 із 17 липня 2015 року по 19 червня 2019 року знаходився на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві (а. с. 169-170, т.1).

Постановою державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ у м. Києві від 19 червня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону про виконавче провадження, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» була встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_1 (а. с. 39, т. 2), свідоцтво на момент розгляду справи судами не отримала.

24 вересня 2021 року Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність, у зв`язку з чим стягувач 27 вересня 2021 року (а. с. 168, т. 1) пред`явив виконавчий лист до виконання приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Бережному Я. В., посилаючись на частину п`яту статті 12 Закону про виконавче провадження, відповідно до якої у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В від 06 жовтня 2021 року ВП № НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа № 759/14126/14-ц та проведено ряд виконавчих дій.

З`ясувавши смерть боржника, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В. звертався до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника ОСОБА_2 правонаступником ОСОБА_1 .

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено з тих підстав, що таке звернення виконавця є передчасним, адже ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про спадщину після смерті чоловіка (а. с. 238-239, т.1).

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

Відповідно до статті 1 Закону про виконавче провадження виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) вважається сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення є невід`ємною та заключною частиною судового процесу, яка поєднана із попередніми єдиною та основною метою всього судочинства, яке полягає у захисті прав і охоронюваних законом інтересів осіб.

Згідно із частиною першою та другою статті 15 Закону про виконавче провадження сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення (згідно із пунктом 1 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження - тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (згідно із частиною п`ятою статті 26 Закону про виконавче провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;5) юридичну особу-боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю;11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку;12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди.

Таким чином, смерть боржника - фізичної особине є підставою для повернення виконавчого листа відповідно до частини четвертої статті 4 Закону про виконавче провадження.

Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - фізичної особи виконавцем за допомогою автоматизованої системи формується та подається запит про надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті відповідно до Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 21 липня 2020 року № 2483/5/436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2020 року за № 690/34973, за виконавчими документами, у яких відсутні такі дані.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень.

Отже, підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконанняу зв`язку зі смертю боржника ОСОБА_2 у виконавця не було, інформація про боржника - фізичної особи з`ясовується виконавцем після відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням викладеного безпідставними є доводи касаційної скарги про те, що виконавець мав пересвідчитися, що боржник на момент відкриття виконавчого провадження не втратив цивільної правоздатності, а за обставин смерті боржника - відмовити у відкритті виконавчого провадження (або закрити), адже таких дій виконавця ні Закон про виконавче провадження, ні Інструкція не передбачають.

Смерть боржника слід розглядати як вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження.

Відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону

про виконавче провадження у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особи).

Виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, зокрема у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону (пункт 5 частини першої статті 34 Закону про виконавче провадження).

Виконавче провадження підлягає закінченню у разіприпинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження).

Положення щодо закінчення виконавчого провадження у разі смерті боржника (пункт 3 частини першої статті 39 Закону про виконавче провадження) слід розуміти так, що вони стосуються, зокрема, випадків, коли правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У разі смерті фізичної особи-сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20), від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22)).

Статтею 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК Українизобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб (частина перша статті 1281 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК Україниспадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права й обов`язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина перша статті 1282 ЦК України).

Такі висновки Велика Палата Верховного Суду висловила в пункті 57 постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження №14-53цс18), пункті 67 постанови від 13 березня 2019 року в справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19).

Отже, зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, тому правовідносини у справі допускають правонаступництво.

Оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво, у виконавця не було підстав для закінчення виконавчого провадження через смерть боржника, він зобов`язаний був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників, що і вчинив.

З`ясувавши смерть боржника, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В. відповідно до вимог закону звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме боржника ОСОБА_2 правонаступницею ОСОБА_1 .

Відмова ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08 грудня 2021 у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережного Я. В. про заміну сторони виконавчого провадження з тих підстав, що таке звернення виконавця є передчасним, адже ОСОБА_1 не отримала свідоцтво про спадщину після смерті чоловіка, не є остаточним судовим рішенням (у контексті принципу правової визначеності) про те, що ОСОБА_1 не є правонаступником ОСОБА_2

Суди встановили, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , тому виконавець не позбавлений процесуальної можливості замінити вибулого боржника правонаступником, що допускається лише у межах відкритого виконавчого провадження.

Заявниця у справі оспорює правомірні дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Бережний Я. В., тому апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні такої скарги.

Стосовно доводів касаційної скарги про те, що банк звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції із пропуском присічного річного строку, необхідно зазначити таке.

Згідно із статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.

Виключенням з цього правила є подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, та пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року у справі № 953/5340/21 (провадження № 61-16122св23), від 28 лютого 2024 року у справі № 733/112/20 (провадження № 61-16703св23).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 березня 2024 року у справі № 22/96-10/90/08 зазначено, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і в разі, коли відповідну апеляційну чи касаційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі. Разом з тим неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку. Отже, подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, захищає її саме від передбаченої частиною другою статті 261 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження (якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення), тобто незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, проте не звільняє вказану особу від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, передбаченого іншими наведеними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Частина друга статті 261 ГПК України ідентична змісту частини другої статті 358 ЦПК України.

Таким чином, у межах річного строку з дня складання повного судового рішення може поновлено строк на апеляційне оскарження з інших поважних причин будь-яким заявникам, а особам, не повідомленим про розгляд справи, -і поза межами річного строку.

Отже, річний преклюзивний строк для поновлення строку на апеляційне оскарження не поширюється на учасників справи, не повідомлених про розгляд справи.

Верховний Суд зауважує, що коли учасник справи не був повідомлений про розгляд справи і не отримав судове рішення, такі обставини слід вважати як пропуск строку з інших поважних причин і застосовувати до нього правило частини третьої статті 354 ЦПК України в сукупності із пунктом 1 частини другої статті 358 ЦПК України, тобто без застосування річного преклюзивного строку. У цьому випадку питання про проміжок часу, що минув з дня складення повного тексту судового рішення, протягом якого можливе поновлення строку на подання апеляційної скарги, суд має вирішити на власний розсуд, реалізуючи своє дискреційне повноваження.

Такими міркуваннями керувався апеляційний суд при поновленні АТ «Укрсиббанк» процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року.

Апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення АТ «Укрсиббанк» про розгляд справи в суді першої інстанції, зазначив, що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа - документа «супровідний копія ухвали від 14 січня 2022 року» на електронні адреси учасників у справі, датовані 20 січня 2022 роком (а. с. 24-26, т. 2).

Відповідно до протоколу судового засідання від 27 січня 2022 року учасники справи до суду не з`явилися (а. с. 27, т. 2).

Апеляційний суд вказав, що в матеріалах справи також відсутні належні та допустимі докази того, що суд першої інстанції після розгляду скарги ОСОБА_1 направив заявнику копію ухвали районного суду від 27 січня 2022 року.

Заявник надав витяг з електронної пошти, відповідно до якого банк отримав копію оскаржуваної ухвали засобами електронного зв`язку 14 серпня 2023 року. Апеляційну скаргу банком подано 22 серпня 2023 року.

Встановивши обставини неповідомлення АТ «Укрсиббанк» про розгляд справи в суді першої інстанції та отримання копії оскаржуваної ухвали Святошинського районного суду міста Києва від 27 січня 2022 року банком лише 14 серпня 2023 року, суд апеляційної інстанції правильно застосував статтю 354 ЦПК України та в межах дискреційних повноважень поновив заявнику пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Стосовно доводів відзиву банку на касаційну скаргу ОСОБА_1 , необхідно зазначити таке.

Згідно із статтею 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. Відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

Відповідно до статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції має містити мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу.

Тобто Верховний Суд перевіряє аргументацію відзиву у контексті викладених у ньому заперечень щодо доводів касаційної скарги.

Відзив банку на касаційну скаргу містить доводи про те, що ОСОБА_1 не є стороною виконавчого провадження стосовно ОСОБА_2 , тому не може оспорювати дії виконавця. Проте обставини щодо статусу ОСОБА_1 у виконавчому провадженні не становлять зміст касаційної скарги.

Фактично відзив на касаційну скаргу в цій частині є оспоренням постанови апеляційного суду з інших, ніж вказала заявниця, підстав. Банк ініціює ревізію постанови апеляційного суду шляхом подання відзиву на касаційну скаргу. Тобто без звернення банку із власною касаційною скаргою, оплаченою судовим збором та поданою у встановлений строк.

Верховний Суд, з огляду на статті 395 416 ЦПК України, не переглядає наведені доводи відзиву банку на касаційну скаргу, які за змістом мають включатися до касаційної скарги, якої банк у встановленому порядку не подавав.

Щодо посилань банку у відзиві на малозначність справи, необхідно зазначити, що належність справи до категорії малозначної розглядалася колегією суддів на стадії відкриття касаційного провадження. Відповідні доводи становлять зміст окремої думки члена колегії суддів на ухвалу про відкриття провадження у справі, тобто досліджені та відхилені колегією суддів, яка в межах дискреційних повноважень не визнала справу малозначною. Повторний розгляд цього питання не передбачено процесуальним законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 141 389 400 401 402 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

ПостановуКиївського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. М. Ситнік Є. В. Петров В. В. Пророк