Постанова
Іменем України
31 травня 2022 року
м. Київ
справа № 759/17188/18
провадження № 61-21382св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - генеральний директор товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Аграрна Екологічна Група «Біоленд» ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу адвоката Іванова Федора Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Петренко Н. О. від 17 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Білич І. М., Коцюрби О. П., Слюсар Т. А., від 07 жовтня 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом
до генерального директора ТОВ «Українська Аграрна Екологічна Група «Біоленд» (далі - ТОВ «Біоленд») ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язання скасувати запис в трудовій книжці.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 20 вересня 2017 року він був прийнятий на посаду начальника відділення Ширяївського відділення ТОВ «Біоленд». Вказував, що під час роботи виник конфлікт з відповідачем внаслідок недодержання останньою приписів трудового та податкового законодавства, яке проявлялося у неофіційному працевлаштуванні робітників, внаслідок чого його було звільнено.
Як на підставу звільнення роботодавець послався на порушення ним технологій посіву та вирощування соняшника, що завдало значних збитків товариству, а також розкрадання врожаю на загальну суму 1 370 000, 00 грн.
Позивач вважав звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України незаконним, а вказані підстави надуманими та такими, що не відповідають дійсності.
Із урахуванням зазначеного і уточнених позовних вимог позивач, просив позов задовольнити: визнати дії генерального директора ТОВ «Біоленд» ОСОБА_3 щодо його звільнення протиправними; визнати наказ про звільнення недійсним, звільнення незаконним; поновити його на роботі та скасувати запис про звільнення у трудовій книжці; стягнути з відповідача за період з 17 вересня 2018 року по 17 травня 2021 року середньомісячну заробітну плату у розмірі 170 237, 72 грн, заробітну плату за серпень 2018 року - 5 600 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня
2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач ОСОБА_1 , як працівник, з яким було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність і який обслуговував грошові та товарні цінності, допустив втрату таких цінностей, їх нераціональне використання, не надавши жодних пояснень керівництву з цього приводу, що свідчить про нехтування ним своїх посадових обов`язків, а відтак це є підставою для звільнення згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Іванова Ф. Г., який діє в інтересах
ОСОБА_1 , задоволено частково.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня
2021 року змінено в частині правового обґрунтування, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції здійснювався розгляд справи за позовом, який було пред`явлено позивачем до неналежного відповідача - генерального директора товариства. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.
Узагальнені доводи касаційної скарги
28 грудня 2021 року адвокат Іванов Ф. Г., який діє в інтересах
ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року
та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року
і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, посилаючись на те, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц,
від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року
у справі № 570/3439/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17,
від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня
2019 року у справі № 520/17304/15-ц та постановах Верховного Суду
у складі колегії суддів від 27 листопада 2019 року у справі № 543/690/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 295/14595/17, від 01 липня 2020 року
у справі № 761/20940/19, від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19,
від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 07 липня 2021 року у справі № 532/1223/20 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази і встановили обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник, з урахуванням уточненої касаційної скарги, стверджує, що суди дійшли суперечливих висновків щодо залучення у якості відповідача (співвідповідача) юридичної особи ТОВ «Біоленд», із яким він перебував у трудових відносинах. Вказані протиріччя призвели до необ`єктивного розгляду справи апеляційним судом.
Заявник вказує, що судами не досліджено належним чином докази, не надано належної правової оцінки обставинам справи. Місцевий суд не допитав в якості свідків осіб, які проводили службову перевірку, що має суттєве значення для правильного вирішення справи. Також залишив поза увагою обставини, встановлені судами у справі № 759/16505/18, відсутність акту інвентаризації, акту обстеження поля, безпідставність висновків, викладених в акті службового розслідування. Отже суд першої інстанції, на думку заявника, необ`єктивно встановив обставини у справі та неправильно застосував положення пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.
Апеляційний суд, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, на думку заявника, дійшов помилкового висновку, що ТОВ «Біоленд», з яким позивач перебував у трудових відносинах та яке провело його звільнення із займаної посади, не було учасником цієї справи. Заявник наполягає на тому, що позов було подано до роботодавця з дотриманням вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України. Судом першої інстанції у підготовчому судовому засіданні встановлено процесуальну дієздатність сторін спору та їх представників. Генеральний директор ТОВ «Біоленд» ОСОБА_3 в судах першої та апеляційної інстанції жодного разу не була присутня, як сторона по справі, та не мала свого представника. Апеляційний суд фактично ухилився від розгляду по суті спору, який виник між працівником та роботодавцем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/17188/18.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 рокусправу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 вересня 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду начальника Ширяївського відділення в ТОВ «Біоленд» на підставі наказу № К-190917 від 19 вересня 2017 року.
Відповідно до посадової інструкції начальник відділення є матеріально-відповідальною особою, з якою підписується договір про повну матеріальну індивідуальну відповідальність.
20 вересня 2017 року між ТОВ «Біоленд» в особі генерального директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Наказом № К-011018/001 від 01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Ширяївського відділення ТОВ «Біоленд» у зв`язку з втратою довіри до нього з боку власника, згідно пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Підставою звільнення наказом визначено акт службового розслідування від 01 жовтня 2018 року.
Актом службового розслідування по Ширяївському відділенню ТОВ «Біоленд» від 01 жовтня 2018 року встановлено наступне.
Проведена інвентаризація основних засобів та товарно-матеріальних цінностей Ширяївського відділення ТОВ «Біоленд» станом на 19 вересня 2018 року і виявлено порушення в оприбуткуванні відходів зерна пшениці
Встановлено, що за вказівкою ОСОБА_1 було грубо порушено технологію вирощування соняшника, зокрема посіви соняшника не було закатковано (пропущена технологічна операція - каткування), і відповідно сходи посіву соняшника були не рівномірні, та великий відсоток насіннєвого матеріалу соняшника не зійшов. За період вегетації соняшника ОСОБА_1 ні разу не доповів керівництву про зниження планових показників схожості посівів та, відповідно, ризики недоотримання врожаю. Обстеженням полів виявлено фактично 2500-3000 одиниць рослин на 1 гектар. Планова врожайність соняшника - 20 ц/га, а фактично отримано 9 ц/га, що призвело до втрати фінансового результату відділення і товариства в цілому.
Під час проведення службового розслідування встановлено, що біля поля № 45 оброблено та засіяно 25 га площі поля, яке згідно договорів оренди землі належить іншій компанії. При цьому за вказівкою ОСОБА_1 проведені роботи і витрачені кошти на пальне, обробіток землі, посів, обприскування та інше. Пояснення ОСОБА_1 не надав і не доповів керівництву компанії про прийняте ним рішення, тим самим приховав інформацію і самовільно вчинив дії, які явно виходять за межі його повноважень і всупереч встановленому в компанії порядку.
Головним інженером ОСОБА_2 21 вересня 2018 року було виявлено пошкодження автомобіля Renault Duster НОМЕР_1 , а саме викривлення центральної опори двигуна та наскрізний пролом кожуха зчеплення, обірвана опора двигуна, пошкоджена ліва резинова опора двигуна. У такому стані його експлуатувати неможливо. Автомобіль Renault Duster АА 4351 ТА закріплений за матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1 згідно з наказом № 11/10/17/01 від 11 жовтня 2018 року та укладеним з ним договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20 липня 2017 року. Однак про його пошкодження керівництво підприємства не знало.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
Відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників конфлікту у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Відповідно до вимог статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою за якою роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 89 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками. Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариств проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (статті 1, 6 Закону України «Про господарські товариства»).
Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. (частини перша, четверта статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).
Посадові особи юридичної особи представляють її інтереси у відносинах з іншими особами.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними, незаконними, визнання недійсним наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу, зобов`язання скасувати запис в трудовій книжці і визначив відповідачем по справі генерального директора ТОВ «Біоленд» ОСОБА_3
Виходячи із принципу диспозитивності цивільного процесу, суд не наділений правом самостійно визначати відповідача чи замінювати його за власною ініціативою.
Трудовий спір виник між ОСОБА_1 (звільненим працівником) та ТОВ «Біоленд» (роботодавцем). Саме ТОВ «Біоленд» є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 , спрямованими на ефективний захист його прав: про визнання недійним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ОСОБА_3 , як фізична особа, не є належним відповідачем за заявленими ОСОБА_1 вимогами. ОСОБА_3 є членом виконавчого органу товариства і діяла від імені та в інтересах товариства.
Схожі висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21) та від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21 (провадження № 62-16798св21).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів, надаючи оцінку постанові суду апеляційної інстанції на предмет законності у межах доводів касаційної скарги, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі того, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявник послався у касаційній скарзі.
Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 400 402 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу адвоката Іванова Федора Григоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович