07.07.2023

№ 759/19709/18

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 759/19709/18

провадження № 61-18692св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Крата В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 рокуу складі колегії суддів: Березовенко Р. В., Лівінського С. В., Сержанюка А. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання спільно однією сім`єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільно нажитого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що з серпня 1994 року по березень 2018 рік позивач

ОСОБА_1 проживала спільно однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 , за час спільного проживання у сторін народилось двоє дітей, син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 . За вказаний період сторони проживали разом, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали придбання речей в інтересах сім`ї про поділ яких просить позивач.

ОСОБА_1 просила:

- встановити фактпроживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до 01 березня 2018 року;

- визнати спільною сумісною власністю подружжя наступне майно:

а) садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

б) земельну ділянкукадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

в) земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою:

АДРЕСА_3 транспортний засіб «Мерседес Бенц» 2017 року випуску дата реєстрації

25 листопада 2017 рік.

- в порядку поділу спільного сумісного майна, визнати за ОСОБА_1 право власності на:

а) Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1 в СТ «Радист» (реєстраційний номер майна 33364431);

б) Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

в) Ѕ частину земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 .

- визначити частки у спільному майні подружжя і стягнути грошову компенсацію вартості неподільного майна - транспортного засобу «Мерседес Бенц»

2017 року випуску дата реєстрації 25 листопада 2017 року в розмірі

1 011 750,00 грн у разі внесення відповідачем відповідної грошової суми на депозитний рахунок.

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , її та доньки документи та цінні речі;

- виділити ОСОБА_1 частину меблів та побутової техніки придбаної за час спільного проживання однією сім`єю;

- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Ѕ частину статутних внесків

ТОВ «ЛІКОМ-2000» - 1 596 000,00 грн, ТОВ «ЕТІЛ-Україна» - 35 000,00 грн,

ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» - 1 200,00 грн.

У травні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про поділ майна.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 мотивовано тим, що дійсно з 1994 року проживав разом з ОСОБА_1 , за час спільного проживання з ним, ОСОБА_1 ніде не працювала та не мала власного доходу, в 1996 році ним було надано кошти на придбання на ім`я останньої квартири

АДРЕСА_4 , однак в 2015 році ОСОБА_1 самостійно без його згоди було дану квартиру продано та кошти від продажу не було розділено. Вказував, що за час спільного проживання за його кошти було придбано ряд як рухомого, так і не рухомого майна, яке було зареєстроване як на його ім`я, так і на ім`я ОСОБА_1 , що на даний час є предметом спору та про поділ якого він просить.

ОСОБА_2 просив:

- визнати спільною сумісною власністю сторін:

а) грошові кошти отримані ОСОБА_1 від продажу квартири

АДРЕСА_4 в розмірі 38 000,00 доларів США, що станом на

02 травня 2019 року становить 1 006 722,00 грн;

б) земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

в) садибний (індивідуальний) житловий будинок по

АДРЕСА_5 площею 322,10 кв.м.;

г) транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В;

ґ) садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

д) земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

е) земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 .

- здійснити поділ спільного сумісного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :

а) визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на наступне майно вартістю 6 012 500,00 грн, що складається з садового будинку АДРЕСА_1 в СТ «Радист» (реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою АДРЕСА_3 , вартістю 683 400,00 грн;

б) визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на: садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 площею 322,10 кв.м., вартістю 4 667 000,00 грн; земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн; транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В., вартістю 351 600,00 грн.

- стягнути з ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі Ѕ частини коштів від продажу квартири АДРЕСА_4 в розмірі 503 361,00 грн, зобов`язавши останню перерахувати вказані кошти на банківський рахунок ОСОБА_2 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року по 01 березня 2018 року.

Визнано спільною сумісною власністю сторін:

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431)

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ,

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ,

- земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021),

- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 площею 322,10 кв.м.,

- транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер

НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В.

Здійснено поділ спільного майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином, визнавши в порядку поділу майна право власності за :

ОСОБА_1 на:

- садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_5 площею 322,10 кв.м., вартістю 4 667 000,00 грн.,

- земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021), вартістю 974 100,00 грн.

НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, вартістю 351 600,00 грн, а всього майна на 5 992 700,00 грн.

ОСОБА_2 на:

- садовий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431), вартістю 4 642 200,00 грн.,

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 686 900,00 грн.

- земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 683 400,00 грн, а всього майна на 6 012 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю у вартості поділеного майна в розмірі 19 800,00 грн.

В задоволенні іншої частини заявлених вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 9 605,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір відповідно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 9 605,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю позивача та відповідача без реєстрації шлюбу, суд виходив з того, що встановити такий факт можливо лише з 01 січня 2004 року, оскільки факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу набув юридичного значення після набрання чинності СК України та ЦК України з

01 січня 2004 року. Кодекс про шлюб та сім`ю УРСР не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу. Встановлення факту проживання однією сім`єю в період до 01 січня 2004 року не передбачено Кодексом законів про шлюб та сім`ю України. Що ж стосується періоду проживання сторін з 01 січня 2004 року до 01 березня 2018 року, то такий факт є доведений належними та допустимими доказами і не заперечується сторонами.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині:

- витребування у ОСОБА_2 на її користь закордонні біометричні паспорти на ім`я ОСОБА_1 , паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_3 , свідоцтво про народження на ім`я ОСОБА_3 , технічний паспорт на житловий будинок по

АДРЕСА_5 площею 322,10 кв.м., державний акт на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_5 за адресою:

АДРЕСА_6 , грошові кошти в розмірі 12 000,00 грн,

3 200,00 доларів США, каблучку з жовтого металу з феонітом вартістю

3 000,00 грн, каблучку з жовтого металу з феонітом вартістю 2 800,00 грн, каблучку з жовтого металу з феонітом вартістю 3 200,00 грн, ланцюг жовтого металу вартістю 1 800,00 грн, ланцюг жовтого металу в формі сердечка вартістю 2 800,00 грн, ланцюг жовтого металу вартістю 1 200,00 грн, підвіску в формі Італії вартістю 1 300,00 грн, сережки з жовтого металу вартістю 1 900,00 грн, сережки жовтого металу у формі кілець вартістю 1 400,00 грн;

- виділення їй частину меблів та побутової техніки придбаної за час спільного проживання однією сім`єю, а саме: стіл садовий вартістю 1 200,00 грн,

12 стільців вартістю 6 000,00 грн, обідній стіл вартістю 15 000,00 грн, стільці для обіднього столу вартістю 4 800,00 грн, стільці барні вартістю 2 600,00 грн, шафу купе вартістю 7 000,00 грн, шкіряний диван вартістю 15 000,00 грн, шкіряне крісло вартістю 14 000,00 грн, меблевий гарнітур вартістю 12 000,00 грн, телевізори «Самсунг» вартістю 34 000,00 грн - 3 штуки, фотоапарат «Кенон» вартістю 8 000,00 грн, набір столовий вартістю 2 700,00 грн, тарілки вартістю 800,00 грн, 6 шт. постільних комплектів вартістю 6 000,00 грн, очисну систему вартістю 24 000,00 грн, набір тарілок 30 шт. вартістю 800,00 грн, двоспальне ліжко вартістю 12 000,00 грн, матраци вартістю 12 000,00 грн, стіл комп`ютерний вартістю 2 000,00 грн, комп`ютер вартістю 1 300,00 грн, принтер вартістю 2 000,00 грн, холодильник вартістю 8 000,00 грн, люстри 14 шт. вартістю 40 000,00 грн, карнизи 5 шт. вартістю 2 500,00 грн, пральну машину вартістю 8 000,00 грн, посудомийну машину вартістю 10 000,00 грн, варочну поверхню вартістю 12 000,00 грн, мікрохвильову піч вартістю 8 000,00 грн, електродуховку вартістю 10 000,00 грн, кухонний комбайн вартістю 7 000,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів як існування вказаних речей та документів так і утримання їх протиправно відповідачем, а також не надано документів для їх ідентифікації, підтвердження як факту придбання таких речей, так і придбання саме за спільні кошти сторін, під час спільного проживання.

Визнаючи майно, а саме: садовий будинок

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою:

АДРЕСА_2 ; земельну ділянку кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м., транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, спільною сумісною власністю сторін, суд першої інстанції виходи із того, що таке майно було набуто та створено сторонами за час проживання позивача та відповідача однією сім`єю, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи, а тому є спільною сумісною власністю жінки та чоловіка, які не перебували у шлюбі між собою.

Суд першої інстанції вирішив провести поділ вказаного майна з виділом та визнанням права власності за кожною стороною різного майна у цілому, оскільки як будинок, так і земельна ділянка по АДРЕСА_6 , так і автомобіль оформлені на ім?я ОСОБА_1 та фактично знаходяться в її користуванні.

Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу «Мерседес Бенц»

2017 року спільною сумісною власністю жінки та чоловіка та стягнення компенсації, суд першої інстанції вважав дані вимоги не обґрунтованими, оскільки транспортний засіб було перереєстровано з ОСОБА_2 в Територіальному сервісному центрі 16 березня 2019 року (під час розгляду даної справи судом) на ім`я ОСОБА_6 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на користь її користь Ѕ частину статутних внесків ТОВ «ЛІКОМ-2000» - 1 596 000,00 грн, ТОВ «ЕТІЛ-Україна» - 35 000,00 грн та ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» - 1 200,00 грн суд першої інстанції вважав, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не надано жодних доказів щодо часу внесення статутного фонду відповідачем, існування на час розгляду вказаної справи даних ТОВ.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання спільним майном подружжя транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz», компенсації статутних внесків та визначення порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги за первісним та зустрічним позовами задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - транспортний засіб автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділено ОСОБА_1 та визнано за нею право власності на:

- Ѕ садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- Ѕ земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- Ѕ садибного (індивідуального) житлового будинку по

АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м.,

- Ѕ транспортного засобу - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В.

- Ѕ транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділено ОСОБА_2 та визнано за ним право власності на:

- Ѕ садового будинку АДРЕСА_1 в СТ «Радист» (реєстраційний номер майна 33364431);

- Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою : АДРЕСА_3 ;

- Ѕ земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 ( кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- Ѕ садибного (індивідуального) житлового будинку по

АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м.,

- Ѕ транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року.

В порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 :

1) 798 000,00 грн, як компенсацію Ѕ частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000»;

2) 17 500,00 грн, як компенсацію Ѕ частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ - Україна».

В задоволенні решти позовних вимог в скасованій частині відмовлено.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін: садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою:

АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м., транспортного засобу - автомобіля «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В та в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо поділу рухомого майна і витребування майна з чужого незаконного володіння - залишено без змін.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі

8 193,30 грн.

Визнаючи за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по Ѕ частині за кожним в порядку поділу майна подружжя, що є їх спільною сумісною власністю, право власності та виділяючи їм по Ѕ частині кожному:

- садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431);

- земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

- земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ;

- земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021);

- садибного (індивідуального) житлового будинку по

АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м.;

- Ѕ транспортного засобу - автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d 2017 року, дата реєстрації 25 листопада 2017 року, апеляційний суд виходив із того, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Вирішуючи спір в частині компенсації Ѕ частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЛІКОМ-2000» та Ѕ частки внеску ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЕТІЛ-Україна», апеляційний суд застосував позиції Верховного Суду України у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня

2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року), а також Верховного Суду у справі № 161/19023/17 (постанова від 11 березня 2020 року), згідно яких якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

В частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю сторін: садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ; земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м., транспортного засобу - автомобіля «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В та в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом щодо поділу рухомого майна і витребування майна з чужого незаконного володіння та компенсації 1/2 частки внесків до статутного капіталу ТОВ «ІНКОМ-ОІЛ ПЛЮС» у розмірі 1 200,00 грн, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів, наведених у касаційній скарзі

15 грудня 2020 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року та залишити в силі рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 червня 2020 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції визнав автомобіль «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном, незважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази того, що зазначений автомобіль не тільки не заявлявся ОСОБА_1 у позові, але й наявна відмова від автомобіля та власноручно написана заява ОСОБА_1 , згідно якої вона заявила, що вказаний автомобіль придбавався ОСОБА_2 не за спільні кошти подружжя, а за особисті його кошти та є особисто приватною власністю ОСОБА_2 . Заявник також вказує на те, що вказаний автомобіль 16 березня 2019 року був проданий ОСОБА_6 , яка є добросовісним набувачем.

Заявник також вказує, що вимоги щодо стягнення вартості частки у статутних капіталах ТОВ «ЛІКОМ-2000» та ТОВ «ЕТІЛ-Україна» ОСОБА_1 не заявляла. Суд апеляційної інстанції без жодних доказів вирішив, що ОСОБА_2 здійснювались внески в статутний капітал вказаних товариств.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не тільки скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, але й своєю постановою не вирішив життєвий спір, а ще більше ускладнив його, бо важко уявити як після постанови апеляційного суду сторони домовляться про користування майном, яке стало вже частковою власністю, знаходиться під заставою та в третіх осіб.

Доводи інших учасників справи

12 лютого 2021 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Додаткові аргументи заявника

22 лютого 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких заявник касаційну скаргу підтримує та просить її задовольнити.

06 березня 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких просить прийняти їх та взяти до уваги обставини, викладені в них.

Додаткові аргументи інших учасників справи

10 березня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення проти доводів додаткових пояснень ОСОБА_2 до касаційної скарги, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Святошинського районного суду міста Києва.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

05 лютого 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, врахувавши аргументи, наведені у додаткових поясненнях до касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у запереченні на додаткові пояснення до касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Майно, а саме: садовий будинок

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою:

АДРЕСА_2 ; земельна ділянка кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ; земельна ділянка площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в

АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); садибний (індивідуального) житловий будинок по АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м., транспортний засіб - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В, були набуті та створені сторонами за час проживання позивача та відповідача однією сім`єю, що підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

Дата реєстрації транспортного засобу «Мерседес Бенц» за ОСОБА_2 здійснено 25 листопада 2017 року.

Відповідно до листа Головного сервісного центру МВС України від 08 квітня

2019 року станом на 08 квітня 2019 року за ОСОБА_2 не зареєстровано транспортні засоби, щодо транспортного засобу «Мерседес Бенц», оскільки вказаний транспортний засіб було перереєстровано в Територіальному сервісному центрі № 8043 16 березня 2019 року на ім?я ОСОБА_6

(а. с. 191 т. 1).

ОСОБА_2 з 27 лютого 2018 року є власником ТОВ «ЛІКОМ-2000» (код ЕДРПОУ 31035892), статутний внесок якого становить - 1 596 000,00 грн (т. 1, а. с. 30), власником ТОВ «ЕТІЛ-Україна» (код ЕДРПОУ 34191003), що зареєстровано

15 березня 2006 року зі статутним внеском відповідача 100 % - 35 000,00 грн

(т. 1 а. с. 32).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення повністю не відповідає.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкції правил статті 60 СК України свідчать про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від

21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18). Підстав відступити від зазначених висновків не встановлено.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За статтею 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Встановивши, що сторонами не досягнуто згоди щодо добровільного поділу спільного майна, а частки майна дружини та чоловіка є рівними, тому апеляційний суд правильно вважав за необхідне в порядку поділу майна подружжя, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виділити кожному з них та визнати за ними право власності на: Ѕ садового будинку АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 33364431); Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0076 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_2 ;

Ѕ земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:75:147:0075 загальною площею 0,0603 га за адресою: АДРЕСА_3 ; Ѕ земельної ділянки площею 0,0681 га для будівництва та обслуговування житлового будинку що розташована в АДРЕСА_5 (кадастровий номер 8000000000:75:206:0021); Ѕ садибного (індивідуального) житлового будинку по АДРЕСА_6 площею 322,10 кв.м., Ѕ транспортного засобу - автомобіль «SUBARU», 2014 року випуску, сірого кольору, номер шасі (рами, кузова) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , тип - легковий універсал - В.

Щодо стягнення вартості частки у статутних капіталах ТОВ «ЛІКОМ-2000» та

ТОВ «ЕТІЛ-Україна»

Згідно із частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до вимог статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19).

У сімейному законодавстві існує презумпція спільної сумісної власності подружжя. Вона вказує на те, що будь-яке майно, придбане в шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, окрім майна, виключеного з цивільного обороту. Таким чином, можна зробити висновок про те, що все нерухоме та рухоме майно, а також інші речі, що були набуті подружжям у шлюбі, є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.

Заявник рішення суду в частині встановлення факту проживання сторін однією сім`єю у період, коли формувався статутний капітал товариств, не оскаржує.

За змістом статті 113 ЦК України та статті 1 Закону України «Про господарські товариства», товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств. Господарські товариства можуть набувати майнових та особистих немайнових прав.

Згідно зі статтею 115 ЦК України та статтею 12 Закону України «Про господарські товариства» господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Висновок щодо застосування зазначених норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, відповідно до якого грошові кошти, внесені одним з подружжя, який є учасником господарського товариства, у статутний капітал цього товариства за рахунок спільних коштів подружжя, стають власністю цього товариства, а право іншого з подружжя на спільні кошти трансформується в інший об`єкт - право вимоги на виплату частини вартості такого внеску. При цьому одним з визначних є той факт, що грошові кошти набуті подружжям під час їх спільного проживання.

Отже, якщо один з подружжя є учасником господарського товариства і вносить до його статутного капіталу майно, придбане за рахунок спільних коштів подружжя, то таке майно переходить у власність цього підприємства, а в іншого з подружжя право власності на майно (тобто речове право) трансформується в право вимоги (зобов`язальне право), сутність якого полягає у праві вимоги виплати половини вартості внесеного майна в разі поділу майна подружжя або право вимоги половини отриманого доходу від діяльності підприємства.

Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався і у справі № 6-79цс13 (постанова від 02 жовтня 2013 року) та у справі № 6-61цс13 (постанова від 03 липня 2013 року) та Верховний Суд у справі № 161/19023/17 провадження № 61-16823св19 (постанова від 11 березня 2020 року).

Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції на підставі належним чином оцінених доказів установивши, що дата реєстрації товариств та внесення статутних внесків проведена відповідачем в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з позивачем, а відтак частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІКОМ-2000», ТОВ «ЕТІЛ-Україна», сформовані за рахунок коштів сторін, які проживали однією сім`єю, тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на компенсацію 1/2 частки внесків до статутного капіталу вказаних вище товариств є правильним.

Аргументи заявника про те, що ОСОБА_1 не ставила питання про компенсацію 1/2 частки внесків до статутного капіталу вказаних вище товариств є безпідставними, оскільки спростовуються заявленими позовними вимогами, з урахуванням їх уточнень та збільшення.

Інші доводи касаційної скарги що стосуються висновку суду апеляційної інстанції про компенсацію 1/2 частки внесків до статутного капіталу вказаних вище товариств зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновком суду апеляційної інстанції в цій частині щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE,

№ 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ

За змістом статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Оскільки автомобіль є неподільною річчю, а тому відповідно до правил статті 71 СК України він не може бути предметом поділу.

Звертаючись до суду із позовними вимогами, ОСОБА_1 просила визначити частки у спільному майні подружжя і стягнути грошову компенсацію вартості неподільного майна-транспортного засобу «Mercedes-Benz» GLE 350 d.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі, коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Тобто, за обставин відчуження відповідачем спірного автомобіля на користь третьої особи, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача Ѕ частини його вартості визначеної на час розгляду справи, а не визнання права власності на

Ѕ його частини, оскільки поділу підлягає майно, яке набуте подружжям за час шлюбу, або ж кошти, які були отримані в результаті відчуження майна без згоди іншого співвласника.

Зважаючи на наведене, постанова Київського апеляційного суду від

16 листопада 2020 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ підлягає скасування з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості досліджувати докази, з`ясовувати обставини справи, необхідні для прийняття рішення, перешкоджає ухваленню нового судового рішення.

За таких обставин апеляційний суд не встановив усіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не надав оцінку всім зібраним у справі доказам, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, тому судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ підлягає скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання автомобіля «Mercedes-Benz» GLE 350 d спільним сумісним майном подружжя та його поділ скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині постанову Київського апеляційного суду від 16 листопада

2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 16 листопада 2020 року у нескасованій її частині.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. І. Крат