Постанова
Іменем України
23 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 759/2532/22-ц
провадження № 61-10225св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Науменко Марини Геннадіївни,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2022року у складі судді Ключника А. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Кулікової С. В., Рубан С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Науменко М. Г., про усунення перешкод у користуванні власністю.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 16 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.
19 травня 2022 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі № 759/2532/22-ц та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30 червня 2022 рокупозовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України. Також за застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто в дохід державного бюджету з ОСОБА_1 штраф у сумі 1 (один) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 481, 00 грн.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що за інформацією Святошинського районного суду міста Києва на момент відкриття провадження у цій справі, в провадженні Святошинського районного суду міста Києва перебувала аналогічна цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Науменко М. Г., про усунення перешкод у користуванні власністю, зокрема, ця обставина підтверджується ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 19 квітня 2022 року про відкриття провадження у справі унікальний № 759/4001/22 (головуючий суддя Журибеда О. М.).
Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року змінено. Зменшено розмір стягнутого з ОСОБА_1 штрафу в дохід державного бюджету з 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 481,00 грн, до 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 744,30 грн. В іншій частині ухвалузалишено без зміни.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи розмір присудженого і штрафу, виходив із того, що, визначаючи розмір штраф, що підлягає стягненню в дохід держави у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 є пенсіонеркою, отримує пенсію, а також є інвалідом другої групи загального захворювання, має фізичні вади, тому визначений розмір штрафу є значним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 рокута постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Вказує на те, що дублювання позовних заяв відбулося у зв`язку з тим, що одна позовна заяву направлено через АТ «Укрпошта», а інша - через «Електронний суд». Жодного умислу та зловживання правом не було.
У листопаді 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що позивач всіляко маніпулює своїм фізичним станом, вводячи суду в оману щодо ряду обставин, a також подаючи численні аналогічні позови (позови з недоліками), використовуючи право на пільги щодо сплати судового збору.
Неправомірні дії позивача призвели до того, що у Святошинському районному суді міста Києва одночасно розглядалися три аналогічних судових справи з одним складом учасників: № 759/2532/22, № 759/3998/22, № 759/4001/22.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала клопотання у якому просить відхилити відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , як такий, що поданий з порушенням порядку, визначеного в статті 178 ЦПК України та є неналежним та недопустимим доказом.
Верховний Суд вказує, що підстави для задоволення такого клопотання ОСОБА_1 відсутні, оскільки відзив - це процесуальний документ, в якому сторона спору викладає свої заперечення (за наявності) щодо наведених іншою стороною обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права. Враховуючи те, що відзив не є доказом, його не можливо визнати неналежним та/або недопустимим. Крім того, відзив, поданий представницею ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відповідає вимогам, викладеним у статті 178 ЦПК України.
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про надання додаткового строку для подання відповіді на відзив на касаційну скаргу та проект такого відзиву.
Верховний Суд відхиляє таке клопотання ОСОБА_1 , оскільки процесуальний закон не визначає строку для подання відповіді на відзив.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження на підставі частини третьої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу - скасуванню.
Обставини, встановлені судами
11 лютого2022 року на електронну пошту Святошинського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Науменко М. Г., про усунення перешкод у користуванні власністю (справа № 759/2532/22-ц).
16 лютого 2022 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ключника А. С. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (справа № 759/2532/22-ц).
У квітні 2022 року ОСОБА_1 подала до Святошинського районного суду міста Києва вдруге аналогічний за змістом позов, який за результатами автоматизованого розподілу передано судді Журибеді О. М. (справа № 759/4001/22).
19 квітня 2022 року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Журибеді О. М. відкрито провадження у справі № 759/4001/22, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
13 травня 2022 року ОСОБА_1 отримала ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ключника А. С. від 16 лютого 2022 року про залишення її позовної заяви у справі № 759/2532/22-ц без руху.
19 травня 2022 року у справі № 759/2532/22-ц ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у складі суддя Ключника А. С. після усунення позивачкою недоліків відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
30 червня 2022року ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Ключника А. С. у справі № 759/2532/22-ц позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України.
20 вересня 2022 року у справі № 759/4001/22 (суддя Журибеда О. М.) Федорова Л. О. подала до суду заяву про залишення позову без розгляду.
29 вересня 2022 року у справі № 759/4001/22 ухвалою Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Журибеди О. М. заяву ОСОБА_1 задоволено, позовну заяву залишено без розгляду.
Щодо залишення позову без розгляду
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) зазначено, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу» (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19).
Отже, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, такі позови є тотожними. Нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Установивши, що ОСОБА_1 після подання позову у справі № 759/2532/22-ц, що переглядається, подала до того ж суду аналогічний позов про той самий предмет з тих самих підстав, і провадження у справі № 759/4001/22 за другим позовом, який є тотожним першому, відкрито, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України для залишення позову без розгляду.
Доводи касаційної скарги за своїм змістом не вказують на порушення судами норм процесуального права при прийнятті рішення про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, а отже, Верховний Суд, враховуючи встановлені судами обставини, дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень в цих частинах без змін.
Щодо стягнення штрафу
Положеннями статті 44 ЦПК Українивизначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Очевидно, що суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права повинен здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права, тому процесуальним законодавством передбачено, що певні процесуальні дії можуть бути розцінені як зловживання процесуальними правами, якщо відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частини третя статті 44 України).
Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 257 ЦПК України).
З огляду на викладене, факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справ.
Сам по собі факт існування на розгляді у судах двох тотожних позовів, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України є підставою залишення одного з них без розгляду, ще не означає, що має місце зловживання процесуальними права зі сторони позивача.
У справі, що переглядається, позов ОСОБА_1 був поданий вперше, судом у цій справі не встановлено у чому полягає зловживання процесуальними правами, а тому Верховний Суд дійшов висновку, що в цій справі судами неправильно застосовано положення статті 44 ЦПК України.
Отже, доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права, що стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, знайшли своє підтвердження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм процесуального права, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з позивачки штрафу за зловживання процесуальними правами підлягають скасуванню.
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про зупинення виконання судових рішень про стягнення з неї штрафу за зловживання процесуальними правами.
Враховуючи те, що Верховний Суд за результатами перегляду цієї справи дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення штрафу з ОСОБА_1 , а судові рішення в цих частинах підлягають скасуванню, відсутні підстави для зупинення виконання оскаржуваних заявницею судових рішень.
Керуючись статтями 409 410 412 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
УхвалуСвятошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 рокута постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_1 штрафу за зловживання процесуальними правами скасувати.
В інших частинах ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 30 червня 2022року та постанову Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
С. О. Погрібний
Г. І. Усик
В. В. Яремко