Постанова
Іменем України
27 січня 2020 року
м. Київ
справа № 759/2707/18
провадження № 61-14833св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державна Казначейська служба України, Житомирська місцева прокуратура, Головне управління Національної поліції в Житомирській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року у складі судді Сенька М. Ф. та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року в складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), Житомирської місцевої прокуратури, Головного управління національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури.
Позовна заява мотивована тим, що 24 липня 2013 року слідчим Слідчого відділу Богунського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - Богунський РВ УМВС України в Житомирській області) ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за № 12012060380000616 від 21 грудня 2012 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (надалі - КК України).
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року ОСОБА_1 виправдано в інкримінованому злочині у зв`язку з недоведеністю винуватості. Вирок залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року.
Унаслідок незаконного та безпідставного перебування під слідством та судом ОСОБА_1 зазнав дуже великих душевних страждань, були порушені його нормальні життєві зв`язки, як з родиною, так і з його оточенням, друзями, що безспірно негативно вплинуло на звичний спосіб його життя та завдало йому моральної шкоди, розмір якої він визначив на суму 200 000 грн, які просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року, позов задоволено частково.
Стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 193 596 грн на відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати, виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення про підозру до набрання виправдувальним вироком законної сили. Судом вірно враховано, що законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом, але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 759/2707/18, витребувано її з Святошинського районного суду м. Києва.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ДКС України подало касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди вирішили питання про заміну підсудності та розглянули позов ОСОБА_1 усупереч Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», оскільки відповідний розгляд повинен був здійснювати Богунський районний суд м. Житомира. Крім того, судами належним чином не обґрунтовано відшкодування ОСОБА_1 в зазначеному розмірі.
Доводи інших учасників справи
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 24 липня 2013 року слідчим СВ Богунського РВ УМВС України в Житомирській області Піонтківським В. В. в рамках кримінального провадження, відомості про яке були внесені до ЄРДР за № 12012060380000616 від 21 грудня 2012 року, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру в закінченому замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною четвертою статті 190 КК України.
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року ОСОБА_1 було виправдано в інкримінованому злочині у зв`язку з недоведеністю винуватості. Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 листопада 2017 року виправдувальний вирок Богунського районного суду м. Житомира від 12 червня 2017 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 24 липня 2013 року (день повідомлення про підозру) по 09 листопада 2017 року (дата набрання виправдувальним вироком суду законної сили), тобто 52 повних місяці.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до частини другої статті 1176 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (в редакції, чинній на час порушення кримінальної справи) (далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відповідно до частини третьої статті 13 Закону відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, правильно виходив з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої він набув на підставі виправдувального вироку за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
При визначені розміру морального відшкодування, суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши обсяг заподіяної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідством і судом 52 місяців, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 193 596 грн, яка визначена з урахуванням всіх обставин справи, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Визначений судом апеляційної інстанції розмір моральної шкоди та застосовані норми права узгоджується із правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).
Аргументи касаційної скарги щодо зміну підсудності є безпідставними, оскільки за загальним правилом відповідно до статті 28 ЦПК України передбачено випадки, коли підсудність справи визначається за вибором позивача. Так, частиною четвертою статті 28 ЦПК України передбачено, що позови, пов`язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки суд правильно застосував норми матеріального права та не порушив норми процесуального права.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. М. Коротун
М. Є. Червинська