№ 759/5539/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2025 року

м. Київ

справа № 759/5539/21

провадження № 61-14736св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Лідовця Р. А., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.

(суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Громадська організація садове товариство «Руслан», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду

м. Києва, в складі судді П`ятничук І. В., від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, в складі судді Лапчевської О. Ф.,

Березовенко Р. В., Мостової Г. І., від 16 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

2. Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що вона є головою правління садового товариства «Руслан» (далі - СТ «Руслан») та у своїй діяльності керується статутом вказаної організації.

3. ОСОБА_2 в месенджері «Вайбер» неодноразово поширювала про позивачку негативну та недостовірну інформацію нібито, що у зв`язку із зловживанням владою ОСОБА_1 було відкрито кримінальне провадження за статтею 190 КК України, про виділення позивачкою для себе або своїх родичів п`яти земельних ділянок із земель загального користування на території СТ «Руслан» без загальних зборів, тощо.

4. Позивачка вважає, що ці дії ОСОБА_2 вчинені в особистих корисливих цілях з метою рейдерського захоплення СТ «Руслан» та дискредитації голови правління із розумінням того, що недостовірна та неправдива інформація, розповсюджена серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», призводить до підриву ділової репутації та здоров`я людини, глибокої депресії, оскільки несе образу честі і гідності.

5. Крім того ОСОБА_3 в месенджері «Вайбер» неодноразово поширювала інформацію щодо змісту судових документів, у справах які перебували на розгляді у судах, що ганьбить, принижує честь, гідність позивачки та порушує її право на недоторканість ділової репутації.

6. Вважає, що поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до неї, що в свою чергу впливає на зниження цінності особистості, а також створило негативну соціальну оцінку особи позивачки в очах оточуючих, порушивши її честь.

7. Стверджує, що діями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їй було завдано моральну шкоду, яку вона оцінює у розмірі 20 000 грн.

8. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_2 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», та надану у заяві від 15 лютого 2021 року до голови Калинівської селищної ради, а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 :

- «Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_6 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»;

- «Нет, когда я платила взносы и мне даже дали членскую книжку я не знала что утвердить меня может только Общее собрание. И что размер вступительного взноса определяет общее собрание»;

- з мережі Вайбер : ОСОБА_2 2 березня, 18:05 «Я молчу о том, что нигде в ответах не указано что я заплатила долг в размере 3500 за бывшего владельца участка»;

- з мережі Вайбер «Приём в члены СТ, без утверждения Общими сборами не даёт право на сбор взносов от этих людей и все подписи этих людей на документах не правомерны»;

- з мережі Вайбер от ОСОБА_2 від 28 лютого, 12:24 «У семьи ОСОБА_1 на территории СТ Руслан есть на сегодня 5 участков, которые она выделила себе или своим родственникам без Общих сборов. Поскольку это не первая афера ОСОБА_7 о выделении земли коллективного пользования без согласия членов СТ в собственность своих родственников это является уголовно наказуемым преступлением. Лишаем себя права на коллективную собственность»;

- з мережі Вайбер «Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»;

- з мережі Вайбер «Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры (ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты»;

- з мережі Вайбер 18:46. «А лучше всего выделить на СТ и продать тому кто даст больше всех. А на вырученные деньги отремонтировать сети, построить дороги и на прочие траты благоустройства»;

- з мережі Вайбер 28 лютого, 15:34 «ОСОБА_1 назначает виноватых в воровстве электричества и неправильно потребляющих электричество. При чем, в противоречии с законом Украины и против судебных решений за деньги СТ»;

- інформація із заяви від 15 лютого 2021 року до голови Калинівської селищної ради;

Стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі

20 000 грн.

Визнати недостовірною інформацію, розповсюджену ОСОБА_8 у Вайбер СТ «Руслан» серед понад шести десятків членів СТ «Руслан», що є грубим втручанням в діяльність СТ «Руслан», а саме інформацію, яка ганьбить і принижує честь і гідність та порушує право на недоторканість ділової репутації ОСОБА_1 :

- з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року у відзиві на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» на рішення Вишгородського районного суду Київської області

від 14 червня 2019 року «ОСОБА_1 неодноразово намагалася стати членом СТ «Десна-3» навіть пропонувала хабар, чим неабияк обурила ОСОБА_9 »;

- з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області

від 14 червня 2019 року «рішення, прийняті за результатами загальних зборів від 28.01.2017р., являються незаконними», «відбувся банальний рейдерський захват з перереєстрацією керівника», «неправомірні дії, внаслідок яких вона не тільки намагається, а і проводить протиправні дії (використовує печатку, яка була визнана недійсною)»;

- з мережі Вайбер від 15 травня 2021 року з відзиву на апеляційну скаргу СТ «Десна-3» Вишгородського районного суду Київської області

від 14 червня 2019 року «до голови правління ОСОБА_10 син ОСОБА_1 , ОСОБА_11 звертається як до голови правління юридичної особи СТ «Десна-3». Ім`я ОСОБА_11 фігурує також у постанові Київського апеляційного суду від 26 вересня

2019 року, яка була скасована Верховним Судом України від 14 квітня

2021 року»;

Стягнути з ОСОБА_3 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

9. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого

2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 16 вересня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

10. Відмовляючи в задоволенні позову, суди вказали, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження факту розповсюдження відповідачами щодо неї інформації, яку вона вважає недостовірною і такою, що принижує її честь та гідність.

11. Оцінюючи докази, надані на підтвердження позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що надані скріншоти не дають можливості ідентифікувати осіб, які зареєстровані у групі месенджеру, оскільки неможливо з`ясувати, що під відповідними іменами зареєстровані відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

12. Крім того, із наданих доказів неможливо встановити дату та час коли відбувалося листування у мережі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У касаційній скарзіОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і передати справу у цій частині за встановленою підсудністю без задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 759/5539/21, які у листопаді 2024 року надійшли до Верховного Суду.

16. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

17. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає

неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/6995/17, від 10 квітня 2019 року у справі

№ 398/4136/15, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі № 761/6866/16. (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктами 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

19. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання позивачки про перенесення судового засідання, призначеного на 16 вересня 2024 року.

20. Крім того суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 62 Конституції України, статті 277 ЦК України та статті 30 Закону України «Про інформацію» та не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи, не дослідили надані позивачкою докази і не встановили, що поширена відповідачами інформація є фактичним твердженням, яке можливо перевірити, а не оціночним судженням.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

21. У грудні 2024 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив ОСОБА_2 мотивований тим, що особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні думки, припущення, не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору.

22. У грудні 2024 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив ОСОБА_3 мотивований тим, що вона не має стосунку до

СТ «Руслан», жодного разу там не була, а також не є членом групи цього товариства у месенджері Вайбер, їй не відомо про теми спілкування у цій групі та вона не має можливості здійснювати там будь-які публікації.

23. У грудні 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Сідєльнікова Є. І. , надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому вказує, що у касаційній скарзі не наведено порушень, які б могли вплинути на законність оскаржених судових рішень.

Інші процесуальні звернення, подані до Верховного Суду

24. У грудні 2024 року ОСОБА_5 та СТ «Руслан» надіслали до Верховного Суду пояснення, в яких просять задовольнити вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 .

25. Пояснення ОСОБА_5 мотивовані тим, що ОСОБА_3 умисно за змовою з ОСОБА_2 втрутилась у статутну діяльність СТ «Руслан» для дестабілізації ситуації в садовому товаристві та створення перешкод керівнику в управлінні.

26. Пояснення СТ «Руслан» мотивовані тим, численні судові справи виникли внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_13 .

27. У січні 2025 року ОСОБА_5 надіслала до Верховного Суду відповідь на відзиви на касаційну скаргу, в якому вказує, що твердження відповідачів у відзиві суперечать статті 68 Конституції України.

28. У лютому ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Сідєльнікова Є. І. , надіслала до Верховного Суду пояснення, в яких вказує на обґрунтованість оскаржених судових рішень, відсутність підстав для її скасування та перегляду справи в касаційному порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. ОСОБА_1 є керівником СТ «Руслан».

30. СТ «Руслан» у месенджері Viber створено групу для членів вказаного садового товариства.

31. У групі СТ «Руслан» у месенджері Viber були опубліковані зокрема наступні повідомлення (мовою оригіналу):

«Ввиду постоянного злоупотреблением власти со стороны ОСОБА_6 мною было открыто уголовное производство ЕО 12021116310000095 по ст. 190 КК Украины, мошенничество»;

«Прием в члены правления, без голосования на общих сборах не дает право на принятие в Члены правления, а значит принятие этих людей нелегитимными и все подписи неправомерны»;

«Лишаем себя права на коллективную собственность»;

«Лишаем возможности выделения этих земель людям которые в этом нуждаются или заслуживают по итогам Общего Собрания»;

«Продажа неиспользованных земельных участков решит проблему финансирования нашей инфраструктуры (ремонт дорог, ремонт электросетей и прочие затраты)»;

Заява ОСОБА_2 до голови Калинівської селищної ради.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

32. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

33. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

34. У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

35. Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

36. Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

37. Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

38. Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на межі реалізації права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

39. Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

40. У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

41. При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

42. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

43. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

44. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

45. Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

46. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (рішення ЄСПЛ у справі «Карпюк та інші проти України» від 06 жовтня

2015 року, заяви № 30582/04, 32152/04, § 188).

47. Вирішуючи спір, суди встановили, що в месенджері Viber створена група для спілкування членів СТ «Руслан».

48. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просила визнати недостовірною та такою, що порушує її права на повагу до гідності, честі та гідності інформацію, яка за її твердженням, була поширена у вказаній групі месенджеру Viber відповідачками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтвердженням чого вона вважала скріншоти переписки.

49. Оцінюючи надані докази суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, вважав, що надані скріншоти не підтверджують, що оспорювана інформація була поширена відповідачами.

50. Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог, оскільки долучені нею скріншоти не дають можливості ні ідентифікувати осіб, які поширювала оспорювану інформацію, а також дату та час коли відбувалося листування.

51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

52. Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання позивачки про перенесення судового засідання, призначеного на 16 вересня 2024 року, не є підставою для скасування оскарженої постанови, в якій суд навів мотиви розгляду справи за відсутності у судовому засіданні позивачки.

53. Законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з урахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду (див. постанову Верховного Суду від 15 липня 2024 року у справі № 447/852/23 (провадження № 61-4989ск24)).

54. У цій справі апеляційний суд врахував, що учасники справи були повідомлені належним чином про час та місце судового засідання і, виходячи із конкретних обставин, прийняв обґрунтоване рішення про можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає статтям 367 372 ЦПК.

55. З урахуванням обставин, встановлених у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій, які є предметом оцінки у цьому касаційному провадженні, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/6995/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15, від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17, у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2017 року у справі

№ 761/6866/16, на які в касаційній скарзі посилається ОСОБА_1 .

56. Незгода заявниці із оскарженими судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування рішення районного суду та постанови апеляційного суду.

57. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

58. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

59. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованою та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

60. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу, а тому відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні з викликом учасників справи та/або відеоконференції, про що просили ОСОБА_1 та представник ОСОБА_2 - адвокат Сідєльнікова Є. І.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

2. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого

2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников Р. А. Лідовець О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович