№ 760/17123/19

Постанова

Іменем України

15 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 760/17123/19

провадження № 61-2508св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-2»,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд - 2» на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня

2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Матвієнко Ю. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд - 2» (далі - ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2», товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 про виселення.

На обгрунтування позовних вимог зазначало, що товариство є власником гуртожитку по АДРЕСА_1 . Будівля за вказаною адресою була побудована у 1953 році та перебуває у незадовільному технічному стані, комунікації будинку застарілі та не можуть експлуатуватися без проведення капітального ремонту або реконструкції, що підтверджується: актом огляду приміщення гуртожитку по АДРЕСА_1 від 11 квітня 2017 pоку; технічним паспортом на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок АДРЕСА_1 ; висновком за результатами обстеження технічного стану будівельних конструкцій будівлі по АДРЕСА_1 від 07 вересня 2011 pоку; науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1

від 26 червня 2018 pоку; актом санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта

м. Київ від 30 листопада 2018 року № 4904-4 за адресою: АДРЕСА_1 ; а також приписом Солом`янського районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки від 04 жовтня 2018 року

№ 309.

З метою захисту життя та здоров`я людей, а також запобігання можливого руйнування будівлі, враховуючи невідповідність будівлі гуртожитку технічним показникам, непридатність будинку для проживання та заборону експлуатації будівлі в аварійному стані, приписам ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016, товариство прийняло рішення про проведення комплексу заходів, пов`язаних із відселенням мешканців із непридатного для проживання (аварійного) гуртожитку та проведенням його реконструкції.

Зокрема, 20 серпня 2018 року прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та часткове від`єднання від комунікацій. За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 pоку, всім мешканцям гуртожитку, у тому числі й відповідачам, було запропоновано переселитися у відремонтовані та підготовлені для проживання кімнати в іншому гуртожитку, що також належить ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідачі пропозицію переселитися проігнорували, відповідь не надали, що, на думку товариства, можна розцінювати як відмову від переселення. Відповідачі не вчиняють дій, які б свідчили про їх намір переселитися у добровільному порядку до кімнати № 2/4, гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , та продовжують незаконно знаходитися у непридатній для проживання аварійній будівлі, чим порушують права власника гуртожитку на мирне володіння майном та перекладають відповідальність за своє життя та здоров`я на посадових осіб ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», при цьому перебування відповідачів у непридатній для проживання (аварійній) будівлі позбавляє його, як власника будівлі, права розпочати роботи з її реконструкції, на проведення якої отримано всі дозвільні документи.

Посилаючись на наведене, позивач просив виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 із кімнати № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; та переселити їх до кімнати №НОМЕР_2 в гуртожиток, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року позов ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2» задоволено.

Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 із кімнати № НОМЕР_1 гуртожитку на АДРЕСА_1 з наданням іншого жилого приміщення - кімнати № НОМЕР_2 гуртожитку на АДРЕСА_2

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем існування підстав, необхідних для виселення відповідачів з гуртожитку з наданням іншого житлового приміщення, і такі дії позивача, як власника аварійного житла, направлені на створення та забезпечення безпечних умов для проживання мешканців гуртожитку, непридатного для проживання, та його реконструкції, захисту життя та здоров`я людей, запобігання можливого руйнування будівлі, що в свою чергу не є порушенням прав відповідачів як мешканців гуртожитку, оскільки є виправданими та відповідають вимогам закону.

Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 27 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ПрАТ «Трест «Київміськбуд - 2». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до статей 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» переселення чи відселення громадян із гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийнятого на підставі обстеження у встановленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради, тоді як позивач не надав, а суд першої інстанції не встановив існування відповідного рішення про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей. Місцевий суд не урахував, що Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради у відповіді від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 роз`яснив позивачу, що він не позбавлений права на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 26 квітня 1984 року № 189 (далі - Положення про порядок обстеження стану жилих будинків), з метою встановлення спірного будинку гуртожитку відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання.

Сам по собі незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 Житлового кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі - ЖК Української РСР), оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку з капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Урахувавши, що ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» не дотрималось установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання з подальшою зміною його статусу і переведення в нежитловий фонд, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи

У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», у якій заявник просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 30 вересня 2019 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що висновки апеляційного суду суперечать фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме статті 319 322 323 383 386 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 4 18 101 132 ЖК Української РСР, порушив положення статей 76 78 89 263 265 ЦПК України, а також не застосував до спірних правовідносин спеціальні будівельні норми, положення статей 4 18 132 ЖК Української РСР та статей 383 391 ЦК України, що призвело до незаконного скасування правильного судового рішення суду першої інстанції.

ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником спірного гуртожитку. На теперішній час будівля гуртожитку виведена з експлуатації, всі договори на постачання комунальних послуг припинені або розірвані, будівля відключена від мереж газопостачання, теплопостачання, електропостачання та здійснюються підготовчі роботи відповідно до отриманих проектних рішень та дозвільних документів. Позивач довів належними та допустимими доказами, що будівля гуртожитку є непридатною для проживання, такою, що не відповідає санітарним та технічним вимогам, є аварійною і такою, що загрожує обвалом, що є підставою для виселення відповідачів з такого приміщення відповідно до положень статті 132 ЖК Української РСР. Законодавством України чітко встановлено, що житлове приміщення, яке не відповідає встановленим санітарним та технічним вимогам, є нежилим і не може використовуватися для проживання людей, а обов`язок прийняття рішення щодо виведення з експлуатації непридатного для використання житлового будинку приватного житлового фонду, відселення осіб, проведення капітального ремонту, реконструкції, чи знесення будинку покладається виключно на власника майна - позивача. Відповідачі відмовилися від огляду кімнати, яка їм була запропонована для переселення, залишилися перебувати в аварійному гуртожитку, чим порушують права позивача, як власника будівлі, направлені на створення безпечних умов проживання в належному йому на праві власності гуртожитку.

Суд апеляційної інстанції проігнорував та не надав належної правової оцінки доводам позивача та наданим на їх підтвердження доказам, які беззаперечно свідчать, що будівля гуртожитку знаходиться в аварійному стані, а також не врахував, що будівельні норми і стандарти в цьому випадку мають пріоритет спеціальної норми права над загальною. Також апеляційний суд залишив поза увагою той факт, що правовідносини, які виникли між сторонами як мешканцями гуртожитку є цивільно-правовими, а позивач як власник у силу приписів спеціальних будівельних норм, зобов`язаний виселити відповідачів та має право, а не обов`язок надати відповідачам інше жиле приміщення.

Вказував, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення статті 101 ЖК Української РСР, оскільки ця стаття регулює питання надання громадянам жилих приміщень у зв`язку з капітальним ремонтом жилого будинку державного чи громадського житлового фонду, а не тимчасового житла, а також Положення про порядок обстеження стану жилих будинків та не врахував лист Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940, який є належним та допустимим доказом правомірності дій позивача, як власника. Крім того, застосування судом положень статей 19, 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» є помилковими, оскільки суд не врахував, що будівля гуртожитку знаходиться у приватній власності. Проживання осіб у гуртожитку на цивільно-правових підставах без дотримання обов`язкової передумови, зокрема наявності у особи ордера та договору найму жилого приміщення, що відповідають та видані згідно із статтею 129 ЖК Української РСР, не дає таким особам прав, визначених Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку».

Розглядаючи справу, апеляційний суд повинен був урахувати інтереси позивача та права і свободи усіх причетних, а, враховуючи, що кожна із сторін наполягає на пріоритетності своїх прав, саме суд мав забезпечити справедливий баланс між інтересами позивача - захист права власності, його намагання захистити «право на життя» відповідачів шляхом їх переселення з аварійної будівлі, його небажання нести надмірний тягар відповідальності за експлуатацію аварійної будівлі та намагання відповідачів будь-яким чином продовжити проживання у небезпечній будівлі.

Зазначав, що справа, яка переглядається, містить виключну правову проблему, а тому для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики є необхідним передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У березні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним та обгрунтованим, апеляційний суд повно і всебічно дослідив матеріали справи, надав належну правову оцінку доводам сторін та зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для його скасування. ОСОБА_1 була вселена у гуртожиток на підставі ордера від 10 квітня 1990 року № 89, а саме у кімнату № НОМЕР_1 разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Законність заселення та право на проживання відповідачів у гуртожитку встановлено постановою Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 760/2932/18, за позовом ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» про їх виселення без надання іншого жилого приміщення. Позивач до пропозиції про переселення додав зразок договору найму, який необхідно підписати відповідачам та є умовою для їх переселення до іншого гуртожитку, тобто зазначене передбачає тимчасове проживання відповідачів до придбання ними іншого житла, що суперечить статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку». Позивач звернувся до суду з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте він не дотримався порядку визнання будинку аварійним, який встановлений статтею 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитку», що, в свою чергу, позбавить їх права доводити, що будинок в якому вони проживають може бути відновлений зі збереженням статусу житлового та вони після капітального ремонту не втратять право на повернення в цей будинок, що гарантовано їм Законом та Конституцією України, та узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах

від 04 грудня 2019 року у справі № 760/6275/19 (провадження№ 61-18989св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 760/7956/19 (провадження № 61-20302св19), від 19 грудня 2019 року у справі № 760/7471/19 (провадження № 61-17959св19), від 29 січня 2020 року у справі № 760/7000/19 (провадження № 61-18873св19). Тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому виселення відповідачів з гуртожитку з їх переселенням є порушенням прав на повагу до житла.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 12 березня 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справи

Відповідно до свідоцтва про право власності від 18 вересня 1998 року ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» є власником гуртожитку на АДРЕСА_1 .

У кімнаті № НОМЕР_1 гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , проживають відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 .

Відповідач ОСОБА_1 була вселена в гуртожиток на підставі ордера № 89 на заселення в гуртожиток ліжкового типу, виданого 10 квітня 1990 року ДП «Житлоексплуатація» ВАТ «Трест «Київміськбуд-2».

Згідно з довідкою від 20 вересня 2018 року № 812, виданої Відділом обліку та розподілу житлової площі Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 22 серпня 1990 року у складі сім`ї з трьох осіб: ОСОБА_1 , 1970 року народження, ОСОБА_3 , 1990 року народження (син), ОСОБА_3 , 1995 року народження, дочка.

Висновком науково-виробничого підприємства «Будкоконструкція»

від 07 вересня 2011 року встановлені значні пошкодження технічного стану будинку та зазначено, що загальний аналіз результатів виконаного дослідження будівельних конструкцій оцінює технічний стан будівлі як непридатний для нормальної експлуатації, потребує відновлювальних заходів у вигляді капітального ремонту.

Відповідно до акта огляду приміщення гуртожитку від 11 квітня 2017 року, проведеного на підставі наказу ПрАТ «Трест`Київміськбуд-2» від 06 квітня

2017 року, на час обстеження будинок мав значні пошкодження: вертикальні та похилі тріщини, руйнування захисного шару бетону і оголення, корозія арматури несучих конструкцій залізобетонних балконних балок. У приміщеннях загального користування: замокання, грибок, здуття штукатурки, корозія плит і балок перекриття.

У технічному паспорті на будинок від 27 грудня 2018 року, виготовленого ФОП « ОСОБА_4 », у графі 21 «Характеристика будинку, допоміжних будівель та споруд» зазначено, що процент зносу будинку становить 81%.

Наказом ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» від 01 червня 2018 року № 40 у зв`язку з незадовільним станом будівлі гуртожитку вирішено організувати повідомлення мешканців про виведення будівлі з експлуатації з 17 серпня 2018 року та розробити комплекс заходів, пов`язаних з виведенням будівлі з експлуатації.

Науково-технічним звітом з обстеження, визначення технічного стану конструкції та дослідження інженерно-геологічних умов в основі фундаментів гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , від 26 червня 2018 року встановлено, що в цілому технічний стан дослідженої будівлі на час обстеження можна оцінити як непридатний до нормальної експлуатації (3 категорія технічного стану) за виключенням наступних ділянок конструкцій у аварійному стані (4 категорія технічного стану). Оцінка технічного стану будівлі за результатами обстеження виконувалась відповідно до «ДСТУ-Н Б В.1.2-18:2016 Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану». Технічний стан конструкції аварійний - категорія «4»: порушені вимоги першої групи граничних станів (або неможливо запобігти цим порушенням), аналіз дефектів та пошкоджень з перевіреними розрахунками показує неможливість гарантувати цілісність конструкції, до проведення її ремонту, підсилення або зміни (особливо, якщо можливий «крихкий» характер руйнування), або остаточно втрачена можливість нормальної реалізації захисних функцій конструкцій. Необхідно негайно виключити знаходження людей в зоні можливого обвалення та/або вжити заходів, які унеможливлюють таке обвалення до проведення ремонту, підсилення або заміни конструкції або до ліквідації об`єкта. Об`єкт відносять до категорії технічного стану «3» непридатний до нормальної експлуатації, за умови, що в ньому є конструкції категорії відповідальності AI, А або Б з технічним станом категорії «3» і відсутні конструкції цих категорій відповідальності з технічним станом категорії «4». Об`єкт відносять до категорії технічного стану «4» аварійний, за умови, що в ньому є конструкції категорії відповідальності AI, А або Б з технічним станом категорії «4». Експлуатація об`єкта має бути зупинена до відновлення його експлуатаційної придатності або ліквідації.

Наказом від 20 серпня 2018 року № 53 прийнято рішення про виведення будівлі з експлуатації та частково від`єднано від комунікацій.

Департаментом з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» було надано повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 16 жовтня 2018 року № 073/09/01-1610/2, а також контрольну картку № 18090109-Сл на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в зв`язку з встановленням тимчасової огорожі на період виконання підготовчих робіт з реконструкції гуртожитку.

За два місяці до виведення будівлі з експлуатації, починаючи з червня 2018 року, всіх мешканців гуртожитку, в тому числі відповідача ОСОБА_1 , повідомленням від 06 червня 2018 року № 0593, повторним повідомленням від 23 липня 2018 року № 0729, пропозицією про переселення від 14 вересня 2018 року № 0900, пропозицією про переселення від 08 листопада 2018 року № 1139, пропозицією про переселення від 20 листопада 2018 року № 1209 було повідомлено про реконструкцію гуртожитку та відключення з 17 серпня 2018 року від зовнішніх мереж електропостачання, газопостачання, теплопостачання, водопостачання, водовідведення та виведення з експлуатації, а також запропоновано переселитися в кімнату № НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 на пропозицію позивача відповіді не надала.

Відповідно до акта санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкта

від 30 листопада 2018 року № 4904-4 будівля не забезпечена гарячим водопостачанням та опаленням, а санітарно-гігієнічний стан приміщень загального користування незадовільний. Також, на першому поверсі використовуються тільки окремі адміністративно-побутові приміщення, інші приміщення не експлуатуються, в зв`язку з незадовільним санітарно-технічним станом.

Листом від 24 січня 2019 року № 00116 ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2» повідомило Київську міську раду та Київську міську державну адміністрацію про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і непридатним для проживання (нежилим), та просило визначитись щодо доцільності додаткового визнання жилого будинку по АДРЕСА_1 (1953 рік забудови) таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим).

Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у листі

від 19 лютого 2019 року № 056/920-3940 повідомив, що ПрАТ «Трест» Київміськбуд-2», як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статями 317 і 319 ЦК України визначено, що саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Питання правових підстав вселення, користування та виселення з гуртожитків врегульовано статтею 132 ЖК Української РСР, а також положеннями спеціального Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Згідно з частинами першою, четвертою статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» сфера дії цього Закону поширюється на громадян та членів їхніх сімей, одиноких громадян, які не мають власного житла, не використали право на безоплатну приватизацію державного житлового фонду, на правових підставах, визначених цим Законом, вселені у гуртожиток та фактично проживають у гуртожитку протягом тривалого часу. Дія цього Закону не поширюється на гуртожитки, побудовані або придбані за радянських часів (до 01 грудня 1991 року) приватними або колективними власниками за власні або залучені кошти (крім гуртожитків, що були включені до статутних капіталів організацій, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, у тому числі тих, що у подальшому були передані до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» громадяни, на яких поширюється дія цього Закону, які проживають у гуртожитках, віднесених до недержавного житлового фонду (які перебувають у власності чи управлінні, чи у повному господарському віданні відповідних державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, а також підприємств та організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації колишніх державних та комунальних підприємств, у тому числі тих, яким ці гуртожитки були передані до статутних капіталів чи фондів або були відчужені в інший спосіб, крім організацій, створених органами державної влади, органами місцевого самоврядування для управління житловим фондом) та призначених для проживання працівників (членів їхніх сімей), які не мають можливості самостійно придбати чи побудувати власне житло, якщо такі гуртожитки не передаються їх власниками у власність територіальних громад, мають право подальшого проживання у таких гуртожитках до вирішення їхньої житлової проблеми щодо забезпечення їх житлом.

Системний аналіз наведених положень Закону дає підстави для висновку про те, що на спірні правовідносини між сторонами поширюється дія Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», оскільки гуртожиток за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2», увійшов до статутного фонду ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» у порядку приватизації.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону, які були на правових підставах вселені в гуртожиток і фактично проживають у гуртожитку, без попереднього надання їм (їхнім сім`ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. У тому числі забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, стосовно яких триває спір щодо підстав їх вселення у гуртожиток та/або підстав їх фактичного проживання у гуртожитку, до вирішення спору в досудовому або судовому порядку відповідно до статей 25 і 26 цього Закону. Виселення, переселення чи відселення громадян з гуртожитків відповідно до цього Закону допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей, на підставі рішення, прийнятого відповідно до частини першої статті 20 цього Закону.

За правилом статті 20 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» рішення про визнання гуртожитку аварійним чи непридатним для проживання людей приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини) з наступним затвердженням сесією цієї ради. Усім мешканцям гуртожитку, визнаного аварійним чи непридатним для проживання людей, у порядку, зазначеному частиною першою цієї статті, терміново надається інше, придатне для тимчасового проживання людей житло тим органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади, на території якої розміщено такий гуртожиток.

Отже, відповідно до наведених положень Закону переселення чи відселення громадян з гуртожитків допускається лише у випадку визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані або у стані, непридатному для проживання людей.

Єдиною належною та допустимою підставою віднесення зазначеного будинку до такого, що перебуває в аварійному стані, може бути рішення виконавчого органу відповідної місцевої ради, прийняте на підставі обстеження в установленому чинним законодавством порядку стану гуртожитку (цілісного майнового комплексу чи його відокремленої частини), з наступним затвердженням сесією цієї ради.

Позивачем не надано, а судами не встановлено існування відповідного рішення про визнання гуртожитку на АДРЕСА_1 таким, що перебуває в аварійному стані або в стані, непридатному для проживання людей.

Саме по собі направлення позивачем листа у січні 2019 року про визнання жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 , таким, що не відповідає санітарним та технічним вимогам і є непридатним для проживання (нежилим), та відповідь на нього Департаменту будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яка містить посилання на те, що позивач, як власник будівлі, самостійно приймає рішення щодо придатності такої будівлі до нормальної експлуатації, не є належним доказом визнання приміщення гуртожитку непридатним для проживання чи аварійним, що могло б бути підставою для виселення відповідачів з наданням іншого житлового приміщення з укладенням нового договору найму, видачі ордера на інше житлове приміщення на постійній основі.

Судом апеляційної інстанції обгрунтовано враховано, що Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради роз`яснив позивачу його право на звернення до виконавчого органу Київської міської ради з документами, визначеними Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків, з метою встановлення гуртожитку відповідності санітарним і технічним вимогам, та визнання його непридатним для проживання.

Особливі гарантії забезпечення та реалізації прав мешканців гуртожитків підлягають реалізації з дотриманням Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», що є спеціальним при визначенні належного правового регулювання таких відносин. Суд зауважив, що такі спеціальні норми не перебувають у протиріччі із загальними правилами житлового законодавства у разі визнання гуртожитку таким, що перебуває в аварійному стані.

Так, згідно із частиною п`ятою статті 132 ЖК Української РСР особи, які проживають у гуртожитках, виселяються також у разі знесення будинку або переобладнання будинку (жилого приміщення) в нежилий, а також якщо будинок (жиле приміщення) загрожує обвалом. При цьому, особам, які виселяються надається інша жила площа в гуртожитку або інше жиле приміщення.

Відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків, обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Якщо експлуатація будинків відомчого або громадського житлового фонду здійснюється безпосередньо відповідним підприємством, установою, організацією, то обстеження цих будинків за клопотанням такого підприємства, установи, організації здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, визначеною виконавчим комітетом місцевої Ради народних депутатів. У разі ж неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту вноситься до виконкому районної, міської, районної у місті Ради пропозиція про визнання жилого будинку таким, що не відповідає зазначеним вимогам і є непридатним для проживання.

Згідно з пунктом 5 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків, якщо під час обстеження стану жилих будинків буде виявлено невідповідність санітарним і технічним вимогам цих будинків (жилих приміщень), яку можливо і доцільно усунути шляхом проведення капітального ремонту, житлово-експлуатаційна організація вирішує в установленому порядку питання про проведення такого ремонту. У разі неможливості або недоцільності проведення капітального ремонту житлово-експлуатаційна організація вносить до виконкому районної, міської, районної у місті Ради народних депутатів пропозицію про визнання жилого будинку (жилого приміщення) таким, що не відповідає вказаним вимогам і є непридатним для проживання. При цьому додаються такі документи: а) акт обстеження стану жилого будинку з відповідним висновком; б) технічний паспорт жилого будинку з даними про його фізичну зношеність; в) висновок проектної або науково-дослідної організації (при необхідності) щодо технічного стану жилого будинку (жилого приміщення) та про неможливість або недоцільність проведення капітального ремонту будинку (жилого приміщення); г) висновок органу або закладу санітарно-епідеміологічної служби щодо відповідності жилого будинку (жилого приміщення) санітарним вимогам.

Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків, виконавчим комітетом відповідної Ради призначається спеціальна комісія у складі визначеного цим Положенням спеціалістів.

При обстеженні громадського або відомчого житлового фонду до складу такої комісії також включається представник органу, який здійснює управління відповідним фондом.

Після проведення дій, визначених Положенням про порядок обстеження стану жилих будинків, при визнанні жилого приміщення непридатним для проживання, комісія вносить місцевій раді пропозицію з проектом відповідного рішення.

Згідно з пунктом 8 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків виконавчий орган місцевої Ради розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо непридатності жилого будинку для проживання та вносить до виконавчого комітету обласної, міської Ради народних депутатів про використання цього будинку в інших цілях або про знесення будинку. Під час вирішення питання щодо жилого будинку відомчого або громадського жилого фонду пропозиція погоджується з відповідним підприємством.

Незадовільний стан будівлі гуртожитку та неможливість його експлуатації без проведення капітального ремонту або реконструкції не може бути підставою для виселення відповідачів та переселення до кімнати в іншому гуртожитку з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР, оскільки питання переселення мешканців гуртожитків в інше приміщення у зв`язку капітальним ремонтом будинку врегульовано статтею 101 ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 101 ЖК Української РСР при проведенні капітального ремонту жилого будинку державного або громадського житлового фонду, коли ремонт не може бути проведено без виселення наймача, наймодавець зобов`язаний надати наймачеві та членам його сім`ї на час проведення капітального ремонту інше жиле приміщення, не розриваючи при цьому договору найму на ремонтоване приміщення. У разі відмови наймача від переселення в інше жиле приміщення наймодавець може вимагати переселення його в судовому порядку. Жиле приміщення, надаване на час капітального ремонту, має знаходитись у межах даного населеного пункту і відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Після закінчення капітального ремонту і прийняття будинку державною комісією наймач вселяється у жиле приміщення, яке він раніше займав. Видатки наймача по переселенню, викликаного капітальним ремонтом жилого будинку, відшкодовуються наймодавцем. У період проживання наймача у зв`язку з капітальним ремонтом в іншому жилому приміщенні він вносить квартирну плату лише за приміщення, надане йому на час ремонту. Замість надання жилого приміщення на час проведення капітального ремонту жилого будинку наймачеві та членам його сім`ї за їх згодою та згодою наймодавця може бути надано в постійне користування інше благоустроєне жиле приміщення.

Позивач, зазначених вимог закону не дотримався, а звернувся з позовом про виселення відповідачів з підстав, передбачених статтею 132 ЖК Української РСР.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 8 Конвенції закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини вказує, що «втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла». Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві…» (справа «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року № 760/6275/19 (провадження

№ 61-18989св19), від 18 грудня 2019 року № 760/7956/19 (провадження

№ 61-20302св19), від 19 грудня 2019 року №760/7471/19 (провадження

№ 61-17959св19), від 29 січня 2020 року у справі № 760/7000/19 (провадження

№ 61-18873св19), від 11 березня 2020 року № 760/7008/19 (провадження

№ 61-2318св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 760/7004/19 (провадження № 61-4170св20), від 12 листопада 2020 року у справі № 760/7981/19 (провадження № 61-2691св20), від 18 листопада 2020 року у справі

№ 760/7975/19 (провадження № 61-7707св20), від 11 грудня 2020 року у справі

№ 760/5571/19 (провадження № 61-3938св20), та інших.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи надані сторонами на обгрунтування своїх вимог та заперечень докази у їх сукупності, апеляційний суд, урахувавши недоведеність позивачем наявності правових підстав для виселення відповідачів із займаної ними кімнати у гуртожитку, дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач звернувся з позовом на підставі статті 132 ЖК Української РСР, проте не дотримався установленого законом порядку для визнання приміщення непридатним для проживання людей з подальшою зміною його статусу та переведення в нежитловий фонд.

Аргументи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки апеляційного суду, яким була надана належна правова оцінка. У силу повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та здійснювати переоцінку доказів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції правильно визначив характер правовідносин, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

У клопотанні ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» зазначає, що існує виключна правова проблема, і передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Тлумачення змісту частини п`ятої статті 403 ЦПК України свідчить, що клопотання має містити обгрунтування необхідності про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. У клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та матеріалів справи не наведено належного обгрунтування у чому саме полягає виключна правова проблема, та яким чином передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду сприятиме розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також не надано наявності різної правозастосовної практики у цій категорії спорів.

Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Суд бере до уваги, що існує стала практика Верховного Суду, викладена у постановах зазначених вище, за участю ПрАТ «Трест «Київміськбуд-2» та інших мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 , щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Вирішення процесуального питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за ініціативою суду касаційної інстанції відноситься до дискреційних повноважень Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, вирішується за його розсудом та є можливим виключно у разі, якщо суд встановить для цього достатні та об`єктивно існуючі підстави, передбачені процесуальним законом.

Зважаючи на те, що наведені у клопотанні доводи не дають підстав для висновку щодо наявності виключної правової проблеми у цій справі, і Верховним Судом не встановлено наявності виключної правової проблеми, яка зумовлювала б необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для формування єдиної правозастосовчої практики, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх та обгрунтованих підстав для направлення справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 400 401 409 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-2» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак