№ 760/3455/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 760/3455/21

провадження № 61-10841 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України Міністерства оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог, зустрічних позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України Міністерства оборони України (далі - ГУ ВСП ЗСУ МО України) про визнання інформації недостовірною, зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 05 квітня 2018 року ГУ ВСП ЗСУ МО України було складено «Акт службового розслідування» № 306/2/2066 стосовно нього, в якому зазначено відомості, що не відповідають дійсності та ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію.

На підставі цього акту Міністром оборони України було видано наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності - пониження в посаді (наказ від 11 квітня 2018 року № 64-КП), який був реалізований наказом Першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (далі - ПЗ НГШ ЗСУ) від 10 липня 2018 року № 381.

Позивач зазначав, що у такий спосіб була поширена відносно нього недостовірна інформація, яка порушує його особисті немайнові права та стала відома великому колу осіб, у тому числі і службовцям ГУ ВСП ЗСУ МО України.

Зокрема, відповідачем у акті була розміщена недостовірна інформація щодо вчинення ним грубих порушень положень Статуту ЗСУ, своїх посадових обов`язків та спричинення збитків державі.

Зазначеними незаконними діями відповідача йому було завдано моральної шкоди, оскільки він переніс сильні душевні хвилювання, стреси та психоемоційні навантаження, що вплинуло на стан здоров`я, який раптово погіршився. На цей час його визнано інвалідом другої групи, що свідчить про погіршення його стану здоров`я.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його права на повагу до його гідності, честі та ділової репутації, інформацію, розповсюджену ГУ ВСП ЗСУ МО України, викладену в «Акті службового розслідування» від 05 квітня 2018 року № 306/2/2066, а саме:

- «06.07.2017 під час виконання обов`язків командира військової частини, він ( ОСОБА_1 ) затверджував акт № 7 (прийому продовольства) та акт № 8 (закладки (вилучення) продовольства) не перевіряв оформлення та інформацію яка була зазначена в актах (не вказані дата виготовлення та термін придатності на продовольство, яке надійшло до військової частини від ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР», у тому числі томатна паста у кількості 2 634 кг). Вказані документи він затвердив лише на підставі даних, наданих начальником продовольчого складу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 та наявними підписами членів комісії по прийому майна. »;

- «З письмових пояснень начальника продовольчого складу в/ч НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_1 з`ясовано, що ним під час прийняття продовольчого майна до сховища продовольчого складу перевірялися дати виготовлення, граничний термін зберігання, об`єм партії продовольчого майна та його відповідність протоколам випробовувань. За результатами прийому продовольчого майна, ним було складено акт прийому майна та акт прийому (вилучення). Зазначені документи обліковуються у відділі територіального забезпечення в/ч НОМЕР_1 , де в подальшому зберігаються.»;

- «...начальником продовольчого складу військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_1 порушено п. п. 7, 14, 17 функціональних обов`язків начальника продовольчого складу об`єднаного центру забезпечення щодо своєчасного вжиття заходів реалізації не табельного, залежаного та знятого із забезпечення продовольчого майна, виключення випадків псування, своєчасної організації та проведення повної інвентаризації, здійснення перевірки наявності і якості стану матеріальних цінностей.»;

- «під час здійснення перевірок якості продовольчого майна ОСОБА_1 недоліки визначав лише візуально та відповідно плану освіження, але на термін придатності належної уваги не звернув, у результаті чого останнім не було вжито заходів, щодо своєчасного освіження томатної пасти граничний термін зберігання якої закінчився 16.03.2018.»;

- «...підполковником ОСОБА_1 було порушено вимоги статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, які зобов`язують кожного військовослужбовця виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, неухильно виконувати законодавство, накази і розпорядження командирів (начальників).»;

- «Службовими розслідуванням встановлено, що підполковником ОСОБА_1 були внесенні недостовірні відомості до плану освіження, а саме томатна паста у кількості 2 634 кг на загальну суму 75 859,20 грн з терміном зберігання 36 місяців, але дійсний термін зберігання томатної пасти 12 міс., що призвело до не проведення своєчасного освіження майна довготривалого зберігання, чим було спричинено збитки державі.».

Крім того, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ГУ ВСП ЗСУМО України спростувати поширену відносно нього недостовірну інформацію шляхом відкликання «Акту службового розслідування» від 05 квітня 2018 року № 306/2/2066 та стягнути з останнього на його користь моральну шкоду у розмірі 1 млн грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року у справі № № 826/9277/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року, у задоволені позову ОСОБА_1 до МО України, військової частини та ГШ ЗСУ про визнання протиправними та скасування наказів відмовлено. У вказаній справі судом, серед іншого, досліджувалося інформація, викладена у акті службового розслідування, і суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена, а тому командир військової частини мав підстави прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Отже, звернення до суду із цим позовом про спростування недостовірної інформації, викладеної в акті службового розслідування, який вже досліджувався іншим судом, фактично спрямоване на повторну оцінку іншим судом обставин, які були предметом розгляду при вирішенні іншого судового спору між сторонами - оскарження наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що інформація, викладена в акті службового розслідування є недостовірною, а тому вимога про визнання інформації недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу до гідності, честі та ділової репутації не знайшла свого підтвердження. У зв`язку з цим відсутні підстави для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача спростувати поширену щодо нього інформацію та відшкодування моральної шкоди, які є похідними від первісної вимоги.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 , звертаючись із позовом у порядку адміністративного судочинства щодо правомірності накладення на нього дисциплінарного стягнення, вже реалізував спосіб захисту порушеного, як він вважав, права шляхом оскарження наказів командира військової частини та МО України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Отже, є правильними висновки суду першої інстанції про те, що звернення ОСОБА_1 до суду загальної юрисдикції з позовом про спростування недостовірної інформації, викладеної в акті службового розслідування, правомірність якого вже досліджувалася іншим судом, фактично спрямоване на повторну оцінку судом обставин, які були предметом розгляду при вирішенні судового спору в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд послався на відповідні правові висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не з`ясували, хто в дійсності складав акт прийому майна та акт прийому (вилучення), хоча з`ясування цих обставин має значення для правильного вирішення справи і спростування інформації, викладеної відповідачем у акті службового розслідування, яка не відповідає дійсності. Крім того, судами не було з`ясовано обставини щодо порушення ним пунктів 7, 14, 17 функціональних обов`язків начальника продовольчого складу об`єднаного центру забезпечення та вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також щодо виконання ним обов`язків з проведення інвентаризації, перевірки наявності та якісного стану майна, внесення недостовірних відомостей до плану освіження.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У вересні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ГУ ВСП ЗСУ МО України на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що звернення позивача із позовом про спростування недостовірної інформації, яка міститься в акті службового розслідування, на підставі якого його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з наказами, правомірність яких встановлена рішенням адміністративного суду, фактично спрямоване на повторну оцінку обставин, які були предметом дослідження при вирішенні іншого судового спору між сторонами у справі № 826/9277/18. Крім того, у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У статті 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, ділової репутації фізичної та юридичної особи, а також про спростування недостовірної інформації, є сукупність таких обставин як: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації потрібно розуміти опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, недостовірність цієї інформації, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

За змістом частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Судами встановлено, що з 24 травня 2013 року по 21 вересня 2016 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу забезпечення продовольством 229 об`єднаного центру забезпечення Тилу ЗСУ, а з 21 серпня 2016 року по 30 листопад 2017 року - заступника начальника центру з територіального забезпечення 229 об`єднаного центру забезпечення Тилу ЗСУ.

30 листопада 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду начальника продовольчого складу 229 об`єднаного центру забезпечення Тилу ЗСУ.

Відповідно до Плану раптових перевірок окремих питань організації харчування суб`єктами господарювання, забезпечення безпечними і якісними харчовими продуктами особового складу військових частин (установ та закладів) Збройних Сил України на березень 2018 року від 01 березня 2018 року проведено перевірку окремих питань організації харчування, умов зберігання, безпечності та якості харчових продуктів у військовій частині НОМЕР_1 , виконання умов договору про закупівлю послуг з харчування від 28 березня 2017 року №286/17/1, укладеного між МО України та товариством з обмеженою відповідальністю «УКРПРОДАКОРД ОР» (далі - ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР»), за результатами якої складено акт від 30 березня 2018 року.

Під час перевірки порядку утримання та освіження продовольства «ДЗ» (дострокове зберігання) було виявлено ряд недоліків.

За результатами перевірки зроблено висновок про те, що відповідальні посадові особи військової частини НОМЕР_1 не в повній мірі здійснюють контроль за наданням послуг ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР» згідно умов договору.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2018 року № 152 «Про призначення службового розслідування» згідно зі статтями 84-86 Дисциплінарного статусу ЗСУ, Порядку проведення службового розслідування у ЗСУ, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, було проведено службове розслідування, за результатами якого складено акт службового розслідування за фактом виявлених порушень під час перевірки окремих питань щодо організації харчування особового складу військової частини НОМЕР_1 від 04 квітня 2018 року

Також за дорученням Міністра оборони України від 02 квітня 2018 року № 5322/з за результатами розгляду доповіді начальника Головного управління розвитку та супроводження матеріального забезпечення ЗСУ від 02 квітня 2018 року № 408/8/1262 - 04 квітня 2018 року наказом Міністерства оборони України № 146 «Про призначення службового розслідування» відповідно до статті 84 Дисциплінарного статуту ЗСУ з метою уточнення причин і умов порушень в організації харчування та забезпеченні майном продовольчої служби у військовій частині НОМЕР_1 , а також встановлення вини посадових осіб призначено службове розслідування та визначено склад комісії.

05 квітня 2018 року комісією складено акт службового розслідування, згідно з яким підтверджено факт неналежної організації харчування та забезпечення майном продовольчої служби у військовій частині НОМЕР_1 , причинами та умовами якої стали, серед інших, неналежне виконання службових обов`язків начальником продовольчого складу підполковником ОСОБА_1 .

Зазначені обставини встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року у справі № 826/9277/18, що набрало законної сили, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до МО України, військової частини та ГШ ЗСУ про визнання протиправними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності відмовлено.

Вказане рішення суду оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

У частині четвертій статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обґрунтовуючи позов у справі, що переглядається, ОСОБА_1 зазначав, що недостовірна інформація, викладена в акті службового розслідування від 05 квітня 2018 року № 306/2/2066, стала підставою для прийняття наказу МО України від 11 квітня 2018 року № 64-КП «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», згідно з яким його понижено в посаді.

Зі змісту рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 березня 2019 року у справі № 826/9277/18 вбачається, що висновки службового розслідування стосовно позивача досліджені судом та вина останнього повністю доведена, а тому командир військової частини мав підстави прийняти рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Службове розслідування було призначено та проведене відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608. Згідно з пунктом 3 розділу ІІ вказаного Порядку № 608 службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення.

Перелік підстав для проведення службового розслідування сформульовано як невичерпний, і в даному випадку службове розслідування відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02 квітня 2018 року № 152 «Про призначення службового розслідування» підпадає під вказані положення пункту 1 розділу ІІ Порядку № 608, а також воно проведено згідно з прямою вказівкою (дорученням), викладеним в акті перевірки від 30 березня 2018 року окремих питань щодо організації харчування військової частини НОМЕР_1 та виконання умов договору ТОВ «УКРПРОДАКОРД ОР».

Тобто, акт службової перевірки, за результатами якої позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, складено як наслідок проведеної перевірки, призначеної з передбачених законодавством підстав, відповідно до передбаченої мети проведення службового розслідування, на підставі письмового наказу командира (начальника).

Отже, ОСОБА_1 , звертаючись із позовом у порядку адміністративного судочинства щодо правомірності накладення на нього дисциплінарного стягнення, вже реалізував спосіб захисту порушеного, як він вважав, права шляхом оскарження наказів командира військової частини та МО України про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Тому є правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що звернення ОСОБА_1 до суду загальної юрисдикції з позовом про спростування недостовірної інформації, викладеної в акті службового розслідування, правомірність якого вже досліджувалася іншим судом, фактично спрямоване на повторну оцінку іншим судом обставин, які були предметом розгляду при вирішенні судового спору в порядку адміністративного судочинства.

При цьому апеляційний суд вірно послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17, провадження № 14-87цс20, в якій зазначено, що «право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом».

Таким чином, позивач не може спростовувати інформацію, викладену в акті службового розслідування від 05 квітня 2018 року № 306/2/2066, поза межами адміністративного процесу, оскільки аргументи щодо достовірності такої інформації уже перевірені Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/9277/18, що набрало законної сили, де вказаний акт досліджено в якості доказу.

Правильність цього висновку підтверджується й тим, що заявник у касаційній скарзі цей висновок судів взагалі не спростовує, аргументи не наводить.

У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Крім того, подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16, провадження № 61-19243св18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17, провадження № 61-40369св18, від 15 лютого 2023 року у справі № 466/10577/20, провадження № 61-7513св22.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками суду, направлені на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник