11.04.2024

№ 760/5027/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня2024 року

м. Київ

справа № 760/5027/21

провадження № 61-4276 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісовського Андрія Андрійовича - на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року у складі судді Ішуніної Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Мережко М. В.,Ігнатченко Н. В.., Савченка С. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, відшкодування моральної та майнової шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що йому на праві власності належать квартири АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червонозоряний, 4г» (далі - ОСББ «Червонозоряний, 4г»). Основним засобом комунікації між співвласниками вказаного будинку виступає система обміну миттєвими повідомленнями «Viber», а саме створений у ній груповий чат «Правління ОСББ », до якого входить 86 учасників-співвласників будинку.

01 жовтня 2020 року відповідачка зі свого телефону номер НОМЕР_1 надіслала до групового чату «Правління ОСББ» у «Viber» фото із зображенням аркушу А-4, на якому містилась, зокрема, інформація наступного змісту: «… Проте, власник 2 квартир ОСОБА_1 , увійшовши в змову з УБК, розповсюджує неправдиву інформацію щодо Правління ОСББ. … Всі дії ОСОБА_1 направлені на знищення ОСББ на замовлення компанії УБК у корисних цілях, а саме: 1. Допомогти УБК не виконувати рішення суду; 2. Надати можливість УБК не добудовувати електропідстанцію. Ми вже маємо наслідки діяльності ОСОБА_1 , якими він наражає на небезпеку усіх мешканців нашого будинку: ... Замурований вхід до електрощитової ліфтів. Обшивка стін венткамери горючими матеріалами...».

Належність номера телефону відповідачці підтверджується протоколом її допиту як свідка від 23 лютого 2021 року у кримінальному провадженні № 12020100090005689.

Факт розміщення вказаного фото відповідачкою у груповому чаті «Правління ОСББ» зафіксовано висновком комп`ютерно-технічної експертизи листування у системі обміну миттєвими повідомленнями «Viber» від 24 грудня 2020 року № 14986.

Згідно з висновком експерта № 14997 за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 16 лютого 2021 року встановлено, що у тексті документа, оприлюдненого 01 жовтня 2020 року відповідачкою, наявні висловлювання, які містять інформацію негативного характеру щодо позивача; зміст документа полягає у повідомленні невизначеному колу осіб інформації про перемоги ОСББ у судах та дії ОСОБА_1 , спрямовані проти ОСББ на користь інших сторін у цих судових справах (ЗАТ УБК та компанії УБК-Сервіс), а також про недотримання ОСОБА_1 норм проживання у багатоквартирному будинку, що наражає на небезпеку інших мешканців цього будинку; висловлення негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , наявні у тексті цього документу, викладені у формі фактичних тверджень.

Отже, поширена відповідачкою інформація є такою, що може бути перевірена на предмет достовірності; подана як факти, що виключають можливість тлумачення її як оціночні судження; здатна скласти враження про позивача, як про особу, яка нібито має на меті ворожнечу з іншими співвласниками багатоквартирного будинку та наражає їх на небезпеку, нехтуючи при цьому усілякими принципами добросусідства та має корисливі мотиви таких діянь.

Вважав поширену відповідачкою інформація такою, що не відповідає дійсності, завдає шкоди його честі, гідності, а тому така має бути спростована у спосіб, в який її було поширено.

Також зазначав, що 12 жовтня 2020 року між ним та ОСОБА_3 був укладений та нотаріально посвідчений попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 . Однак в подальшому ОСОБА_3 відмовився від укладення основного договору купівлі-продажу вказаної квартири, оскільки, на його (позивача) думку, покупцю стало відомо про розміщення у груповому чаті «Правління ОСББ» інформації стосовного нього (позивача) і така інформація викликала у покупця стурбованість та сумніви у здатності безперешкодно користуватись вказаною квартирою у майбутньому та мати сприятливі стосунки з іншими співвласниками цього багатоквартирного будинку. За таких обставин вважав, що внаслідок дій відповідачки йому завдано збитку у формі упущеної вигоди, адже у разі непоширення вказаної інформації він отримав би дохід від продажу квартири у сумі 2 313 203, 60 грн (підпункт 1 пункту 1.3. попереднього договору купівлі-продажу).

Вказував, що зміст та характер поширеної відповідачкою недостовірної інформації формують негативну громадську думку інших співвласників багатоквартирного будинку про нього, руйнують його імідж та репутацію, він має кожного разу виправдовуватись при зустрічі з сусідами та іншими співвласниками, що завдає йому значних душевних страждань і є для нього психотравмуючими подіями, які призвели до змін у звичному способі життя; він вимушений докладати додаткових зусиль для відновлення попереднього стану відношень з іншими власниками квартир та приміщень у багатоквартирному будинку.

Вказував, що тривалий час перебуває у стресі, який викликаний розповсюдженням щодо нього недостовірної інформації негативного характеру, внаслідок чого відбулося погіршення фізичного та морального стану його здоров`я; він вимушений нести витрати грошових коштів та часу на отримання висновків експертів, послуг адвокатів та інші супутні витрати у зв`язку із захистом своїх порушених прав у судовому порядку. Вважав, що 86 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює 195 220 грн, є достатньою та справедливою сатисфакцією завданої йому моральної шкоди.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права на повагу до честі та гідності, інформацію, розміщену щодо нього ОСОБА_2 10 жовтня 2020 року о 19 год. 01 хв. у груповому чаті «Правління ОСББ» системи обміну миттєвими повідомленнями «Viber» наступного змісту:

- Увійшов в змову з УБК;

- Розповсюджує неправдиву інформацію щодо ОСББ;

- Усі його дії направлені на знищення ОСББ на замовлення компанії УБК у корисних цілях, а саме допомогти УБК не виконувати рішення суду, надати можливість УБК не добудувати електропідстанцію;

- Наражає на небезпеку усіх мешканців будинку;

- Замурував вхід до електрощитової ліфтів;

- Обшив стіни венткамери горючими матеріалами.

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом розміщення у месенджері «Viber» у груповій бесіді з назвою «Правління ОСББ» повного тексту рішення суду та повідомлення про те, що вказана інформація є недостовірною та такою, що не відповідає дійсності.

Стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму упущеної вигоди у розмірі 2 313 203, 60 грн, а також 195 220 грн у відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди виходили із того, що поширена відповідачкою відносно позивача інформація, враховуючи контекст і характер застосованих мовних засобів та стилістичних прийомів, є оціночними судженнями. Зокрема відповідачкою, яка займала посаду секретаря в ОСББ «Червонозоряний, 4г», надано власну критичну оцінку діям ОСОБА_1 , як власника двох квартир у будинкуАДРЕСА_3 , та фактам, які відображають суб`єктивні думки та погляди відповідачки, та в силу статті 30 Закону України «Про інформацію» спростуванню не підлягають.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що інформація, поширена відповідачкою в чаті «Правління ОСББ», є недостовірною та такою, що порушує його немайнові права, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію, призвела до негативних наслідків, які його дискредитують.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визнав неналежним та недопустимим доказом висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 14997 за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 16 лютого 2021 року, оскільки відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз. Проте, суду не надано доказів про те, що ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» є державною спеціалізованою установою.

Позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди є похідними від позовних вимог про визнання недостовірною та такою, що порушує немайнові права позивача на повагу його честі та гідності, інформації, спростування недостовірної інформації, які не підлягають задоволенню, а тому у задоволенні вказаних похідних вимог також слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Лісовський А. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року й ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 761/35290/19, від 12 листопада 2019 року у справі № 904/4494/18 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положення статті 106 ЦПК України, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 760/5027/21 із Солом`янського районного суду м. Києва.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, порушили норми процесуального права й не врахували відповідну судову практику Верховного Суду.

Судами не надано належної правової оцінки спірній інформації, яка, з огляду на характер використання мовних засобів,свідчить про наявність фактів щодо вчинення позивачем комплексу шкідливих та небезпечних дій по відношенню до інших співвласників багатоквартирного будинку та їх спільного майна, яку можна перевірити на предмет її відповідності дійсності і спростувати. Спірна інформація фактично викладена у формі звинувачення позивача у вчиненні дій по втручанню у спільне майно співвласників, які можна кваліфікувати як злочин, передбачений статтею 356 КК України (самоправство).

Зазначає, що поширена спірна інформація не містить оціночних суджень, а є набором недостовірних фактів, які порочить честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Крім того, судом першої інстанції неправильно застосовано положення статті 106 ЦПК України, частин першої та другої статті 7 Закону України «Про судову експертизу», пунктів 1.2.1. та п. 1.8. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), внаслідок чого помилково ототожнені поняття «експертиза» та «експертне дослідження» та безпідставно визнано неналежним доказом висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 14997 за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 16 лютого 2021 року, що призвело до неправильного встановлення фактичних обставин у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на праві власності належать квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в якому створено ОСББ «Червонозоряний, 4г».

Основним засобом комунікації між співвласниками вказаного будинку виступає система обміну миттєвими повідомленнями «Viber», а саме створений у ній груповий чат «Правління ОСББ», до якого входить 86 учасників-співвласників будинку.

01 жовтня 2020 року ОСОБА_2 зі свого телефону номер НОМЕР_1 надіслала до групового чату «Правління ОСББ» у «Viber» фото із зображенням аркушу А-4, на якому містилась, зокрема, інформація наступного змісту: «… Проте, власник 2 квартир на 27 техповерсі, ОСОБА_1 , увійшовши в змову з УБК, розповсюджує неправдиву інформацію щодо Правління ОСББ та в різний спосіб намагається отримати оригінали документів ОСББ, які у суді вимагав представник ЗАТ УБК. Спочатку це була письмова вимога, проте відповідь на свій лист ОСОБА_1 не забрав з поштового відділення. Наступним кроком була заява до поліції з неправдивою інформацією щодо пошкодження ліфтів керівництвом ОСББ. А наостанок заява до антирейдерського комітету Мінюсту щодо скасування реєстрації Уставу ОСББ. Всі дії ОСОБА_1 направлені на знищення ОСББ на замовлення компанії УБК у корисних цілях, а саме: 1. Допомогти УБК не виконувати рішення суду; 2. Надати можливість УБК не добудовувати електропідстанцію. Ми вже маємо наслідки діяльності ОСОБА_1 , якими він наражає на небезпеку усіх мешканців нашого будинку: 1. Перекритий доступ до загального балкону на 27 техповерсі. 2. Замурований вхід до електрощитової ліфтів. 3. Самовільна обшивка стін венткамери горючими матеріалами. 4. Встановлення на балконі 27 поверху скатної покрівлі без снігозатримувачів, уявімо наслідки падіння снігу та льоду з такої висоти. На всі зауваження не реагує. Прикро, що деякі мешканці нашого будинку допомагають ОСОБА_1 , не розуміючи наслідків його діяльності».

Недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію, позивач вважає інформацію у виді висловлювань:

- Увійшов в змову з УБК;

- Розповсюджує неправдиву інформацію щодо ОСББ;

- Наражає на небезпеку усіх мешканців будинку;

- Замурував вхід до електрощитової ліфтів;

- Обшив стіни венткамери горючими матеріалами.

Належність ОСОБА_2 номеру телефону НОМЕР_1 підтверджено протоколом її допиту як свідка у кримінальному провадженні № 12020100090005689 (а. с. 21-33).

Висновком комп`ютерно-технічної експертизи листування у системі обміну миттєвими повідомленнями «Viber» за заявою ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року № 14986 підтверджено факт розміщення вищевказаного фото у груповому чаті «Правління ОСББ» (а. с. 34-82).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Лісовського А. А. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частинами першою та другою статті 10 ЦПК України закріплено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку (абзац 4 пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

За змістом статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Крім цього, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням; встановити факт поширення недостовірної інформації та, що поширена інформація стосується саме особи позивача й порушує його особисті немайнові права або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

У пункті 6.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, викладено правовий висновок про те, що не можна визнати інформацію такою, що має характер оціночних суджень, якщо ця інформація стосується конкретних подій, конкретної особи (позивача) та подається як установлений факт, тобто…повідомляється чітко, точно та є констатацією факту.

Подібних за змістом правових висновків, Верховний Суд дійшов у постановах: від 11 грудня 2019 року у справі № 757/46387/15-ц, від 06 березня 2019 року у справі № 760/2753/17-ц, від 07 листопада 2019 року у справі № 344/3331/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 483/1556/16-ц.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, відшкодування майнової та моральної школи, в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його немайнові права, інформацію, розміщену щодо нього відповідачкою 10 жовтня 2020 року о 19 год. 01 хв. у груповому чаті «Правління ОСББ» системи обміну миттєвими повідомленнями «Viber» у вигляді висловлювань: «Увійшов в змову з УБК»; «Розповсюджує неправдиву інформацію щодо ОСББ»; «Усі його дії направлені на знищення ОСББ на замовлення компанії УБК у корисних цілях, а саме допомогти УБК не виконувати рішення суду, надати можливість УБК не добудувати електропідстанцію»; «Наражає на небезпеку усіх мешканців будинку; «Замурував вхід до електрощитової ліфтів; «Обшив стіни венткамери горючими матеріалами; зобов`язати відповідачку спростувати таку недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, й стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму упущеної вигоди у розмірі 2 313 203, 60 грн та 195 220 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, надав належну правову оцінку поданим сторонами доказам і їх доводам, правильно встановив фактичні обставини спору й вірно виходив із того, що поширена відповідачкою відносно позивача інформація є оціночними судженнями які в силу закону не підлягають спростуванню.

ОСОБА_2 , яка займає посаду секретаря в ОСББ «Червонозоряний, 4г», надала власну критичну оцінку діям ОСОБА_1 , як власника двох квартир у будинку АДРЕСА_3 , та фактам, які відображають суб`єктивні думки та погляди відповідачки, з використанням провокативної риторики та інших мовно-стилістичних засобів, характерних для оціночних суджень.

Судами надано належну правову оцінку характеру спірної інформації та з`ясовано, що вона не належить до фактичних тверджень, а є оціночними судженнями, тобто поширена інформація не порушує особисті немайнові права позивача. Як наслідок, у спірних правовідносинах відсутні також правові підстави на відшкодування позивачу шкоди, так як його особисті немайнові права не було порушено (стаття 280 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірна інформація є власним судженням відповідачки, а не твердженнями про факти. Спірна інформація не містить звинувачень позивача у будь-якому кримінальному правопорушенні, тому колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги у цій частині.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та зобов`язання спростувати недостовірну інформацію задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди є похідними від вищевказаних вимог, у задоволенні яких судами вірно відмовлено, а тому правильними є висновки судів і про те, що вони також не підлягають задоволенню.

Доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд погоджується із зробленими судами висновками, з урахуванням як встановлених обставин, так і балансу прав на свободу слова, вираження поглядів та на повагу до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, презумпцію невинуватості особи (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Помилковими є посилання апеляційного суду про те, що відповідач повинен довести, що поширена ним інформація про позивача відповідає дійсності, так як указане не узгоджується із Законом України від 27 березня 2014 року № 1170-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про інформацію» та Закону України «Про доступ до публічної інформації». Саме позивач повинен довести цю обставину. Разом із цим, зазначене не призвело до неправильного вирішення справи, а в силу положень частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Визнаючи висновок експерта ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» № 14997 за результатами проведення лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 16 лютого 2021 рокуненалежним доказом, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що відповідно до пункту 1.2.1. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5), лінгвістична експертиза відноситься до криміналістичних експертиз, яка згідно з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судову експертизу» здійснюється виключно державними спеціалізованими установами.

До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров`я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України (частина друга статті 7 цього Закону).

Доказів про те, що ТОВ «Київський експертно-дослідний центр» є державною спеціалізованою установою у розумінні закону суду не надано, тому суди правильно виходили із того, що складений товариством висновок від 16 лютого 2021 року є недопустимим доказом на підтвердження позиції заявника щодо спірної інформації.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідних висновків Верховного Суду, як і про відсутність висновку Верховного Суду, не заслуговують на увагу, так як висновки, зроблені судами, узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду у подібних справах і судова практика у цій категорії справ є сталою.

З урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами норм матеріального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками судів і переоцінки доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лісовського Андрія Андрійовича - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара