17.06.2023

№ 761/16749/15-ц

Постанова

Іменем України

15 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 761/16749/15-ц

провадження № 61-4018св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: Всеукраїнська громадська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Левенця Б. Б., Музичко С. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Всеукраїнська організація «Гільдія кінорежисерів «24/1», Міністерство економічного розвитку і торгівлі, ОСОБА_3 , про визнання недійсним авторського договору.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_5 , який є автором твору: «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - трьох запорізьких козаків: «ІНФОРМАЦІЯ_3», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір від 02 липня 2002 року № НОМЕР_1. Після смерті батька, позивачка є єдиним спадкоємцем, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 квітня 2010 року.

У травні 2014 року, під час розгляду цивільної справи № 753/21118/13-ц, позивачка дізналася, що 13 травня 2014 року Державною службою інтелектуальної власності було проведено реєстрацію договору, який стосується права автора на твір «Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - трьох запорізьких козаків: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », майнові права, які відповідно до договору належать відповідачу та видане рішення про реєстрацію цього договору, який стосується права автора на твір від 28 квітня 2014 року № 2457.

Позивач зазначала, що вказаний договір порушує її права, як спадкоємця за законом після смерті її батька, та повинен бути визнаний судом недійсним з підстав передбачених, статтями 44 48 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР) та статті 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права», оскільки цей договір не підписувався її батьком, а також за текстом договору невірно зазначено дата видачі паспорта громадянина України батьку позивачки, підпис та прізвище не зазначені над лінією рядка.

З огляду на викладене та з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із «Додатками № 1 і № 2», укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за участі Всеукраїнської громадської організації «Гільдія кінорежисерів «24/1» (далі - ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1»).

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору, оскільки висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - КНДІСЕ) від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи на оспорюваному договорі виконано особисто батьком позивачки - ОСОБА_5 .

Постановою Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із «Додатками № 1 і № 2», укладений між ОСОБА_2 , ОСОБА_5 за участі ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1». Вирішено питання розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що висновок експертів КНДІСЕ від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32, покладений в основу рішення суду першої інстанції, не може бути прийнятий до уваги як належний доказ, оскільки експертам для цього дослідження був наданий оспорюваний договір від 21 вересня 2003 року не в повному обсязі, а саме без додатків № 1 та № 2 і без акту приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року.

Водночас апеляційний суд зазначив про те, що висновок експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34, виготовлений за результатами проведення судово-технічної експертизи, у сукупності з поясненнями експерта ОСОБА_11, наданими у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, є повним і об`єктивним доказом у справі та узгоджується з наявними матеріалами справи, у зв`язку із чим може бути покладений в основу рішення суду.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що оскільки висновком експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 встановлено факт підробки підпису ОСОБА_5 у оспорюваному договорі з додатками № 1 та № 2, тому права його дочки ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, дійсно порушені та підлягають захисту.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що заява представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про застосування позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивач дізналась про порушення своїх прав лише у травні 2014 року, а із позовом звернулась у червні 2015 року, тобто в межах позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиція інших учасників справи

У березні 2021 року засобами поштового зв`язку представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, з урахуванням уточнень, просив скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд:

- не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 було відомо про існування оспорюваного договору з 23 травня 2012 року, проте вона звернулась до суду із позовом лише 10 червня 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якого наполягав відповідач;

- дійшов помилкового висновку про те, що позивач дізналась про порушення своїх прав у травні 2014 року;

- необґрунтовано відхилив заперечення відповідача на клопотання позивача про призначення технічної та судово-почеркознавчої експертиз;

- не звернув увагу на невідповідність експертного висновку від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 законодавчим вимогам та безпідставно надав перевагу цьому експертному висновку перед іншими;

- не дослідив та не надав належну оцінку стосовно усіх доказів у справі, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та заперечень на неї;

- не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, від 13 березня 2017 року у справі № 6-80цс17 та постановах Верховного Суду: від 15 травня 2018 року у справі № 922/2058/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 924/127/17, від 15 січня 2019 року у справі № 910/2972/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 6/8-09, від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11614/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 910/15453/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 920/903/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 910/16827/17.

До касаційної скарги представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 додав заяву про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року та клопотання про зупинення виконання вказаного судового рішення в частині примусового стягнення з ОСОБА_2 судових витрат.

У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у якому заявник, не погоджуючись із доводами касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Також у серпні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та за участю сторін.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 15 березня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2021 року (після усунення недоліків касаційної скарги) представнику ОСОБА_2 - ОСОБА_4 поновлено строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року; відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано із Шевченківського районного суду м. Києваматеріали справи № 761/16749/15-ц; відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2021 року матеріали справи № 761/16749/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 20 квітня 2010 року спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його донька ОСОБА_1 .

Спадщина складається з авторського права на твір на підставі свідоцтв: від 02 липня 2002 року № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір - Опис і зображення головних персонажів аудіовізуальних анімаційних (мультиплікаційних) творів із серії « ІНФОРМАЦІЯ_2 » - трьох запорізьких козаків: ІНФОРМАЦІЯ_3, автор - ОСОБА_5 ; від 29 листопада 2007 року № НОМЕР_2 про реєстрацію авторського права на твір - Літературний сценарій анімаційного фільму «ІНФОРМАЦІЯ_4», автори: ОСОБА_8 , ОСОБА_5 .

Разом із тим, 21 вересня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за участі ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1» укладений «Авторский договор о передаче исключительных прав интеллектуальной собственности на объекты авторського права» з «Приложением № 1 и № 2».

Відповідно до пункту 2.1. цього договору: «Автор передает, а Приобретать приобретает на весь срок действия охраны авторских прав, исключительные имущественные права интеллектуальной собственности на объекты авторского права (исключительные авторские права), принадлежащие Автору (лицензиару) и зарегистрированные в Государственном департаменте интеллектуальной собственности Министерства образования и науки Украины (копия Свидетельства № НОМЕР_1 от 02.07.2002г.)».

За клопотанням сторони позивача ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09 березня 2016 року призначено у справі судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено одне питання: Чи виконаний саме ОСОБА_5 підпис на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року» ?

Висновком експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32 КНДІСЕ встановлено, що підпис від імені ОСОБА_5 , що міститься у графі «Личная подпись», проти рукописного запису «/ОСОБА_1/», що міститься нижче реквізитів та підпису автора в Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 21 вересня 2003 року, виконано рукописним способом, без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів; підпис від імені ОСОБА_5 , що міститься у графі: «Личная подпись», проти рукописного запису «/ОСОБА_1/», що міститься нижче реквізитів та підпису автора в Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 від 21 вересня 2003 року, виконано самим ОСОБА_5 .

У ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_1 заявлено клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 червня 2019 року призначено комплексну судову почеркознавчу та судову технічну експертизу по справі. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1. Чи виконаний підпис у додатку № 2 до Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року від імені ОСОБА_5 цією особою? 2. Чи виконаний підпис «Акт приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року» від імені ОСОБА_5 цією особою? 3. Чи відповідає давність виконання «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року вказаній на ньому даті? 4. В один чи різні періоди часу виконано підпис від імені ОСОБА_5 на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року ? 5. У якій послідовності виконувались друкований текст «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року та підпис виконаний від імені ОСОБА_5 23 грудня 2014 року? 6. Чи є всі екземпляри «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2», актом приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року тотожними один одному, що відповідає рівнозначності їх юридичної сили? 7. Чи виконувались будь-які дії технічного впливу стосовно «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року? 8. Чи мають зразки «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року ознаки технічної компіляції, монтажу, інших форм впливу, які означатимуть їх недійсність? 9. Чи можна встановити належність підпису «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року ОСОБА_5 .?

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року до експертної установи направлені матеріали справи, надано у розпорядження судових експертів додатково зібрані оригінали документів у кількості 48 найменувань.

Також, надано дозвіл на використання документів, у якості порівняльних зразків, серед документів, які вже надані для проведення судово-почеркознавчої експертизи № 19400-49402/19-32 та судово-технічної експертизи документів № 19898/19-33, та вишиті зі справи, а саме: авторський договір від 21 вересня 2003 року, заява про реєстрацію авторського права на твір від 21 червня 2002 року, оригінал додатку № 2 до авторського договору від 21 вересня 2003 року, акт приймання передачі об`єктів авторського права від 21 вересня 2003 року, довіреність ОСОБА_5 від 02 лютого 2006 року.

Надано дозвіл і на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у наданих (досліджуваних та порівняльних) документах з 1 по 11, відповідно до вище викладеного переліку та документах раніше наданих, вишитих зі справи, а саме: авторський договір від 21 вересня 2003 року, заява про реєстрацію авторського права на твір від 21 червня 2002 року, оригінал додатку № 2 до авторського договору від 21 вересня 2003 року, акт приймання передачі об`єктів авторського права від 21 вересня 2003 року, довіреність ОСОБА_5 від 02 лютого 2006 року.

Окрім того, надано дозвіл, для встановлення послідовності виконання реквізитів у наданих на дослідження документах, на використання в експертизі методу вологого копіювання.

Разом з тим, у наданні дозволу на вирізання штрихів рукописних записів та підписів у наданих (досліджуваних та порівняльних) документах з 12 по 48, відповідно до перелічених у зазначеній ухвалі від 21 жовтня 2019 року відмовлено на підставі не надання такої згоди представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 та представником ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1» - Бойченком А. В.

Крім того, внесено уточнення в питання № 5 та № 8, викладено їх наступним чином: 5. У якій послідовності виконувались друкований текст «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2 до авторського договору від 21 вересня 2003 року «Список произведений, имущественные авторские права на которые «Автор» передаёт «Приобретателю»» та акту приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року та підпис виконаний від імені ОСОБА_5 23 грудня 2014 року ? 8. Чи мають зразки «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2 до авторського договору від 21 вересня 2003 року «Список призведений, имущественные авторские права на которые «Автор» передаёт «Приобретателю»» та акту приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року ознаки технічної компіляції, монтажу, інших форм впливу, які означатимуть їх недійсність ?

У п`ятому питанні конкретизовано, що окрім підпису від імені ОСОБА_5 у графі «Автор (лицензиар): ОСОБА_5 Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року можна використовувати як об`єкт дослідження також і запис «/ОСОБА_1/».

Згідно з повідомленням експертної установи про неможливість проведення судово-почеркознавчої експертизи від 16 березня 2020 року № 19400-19402/19-32, у зв`язку із тим, що оригінали досліджуваних документів, а саме: Додаток № 2 до авторського договору від 21 вересня 2003 року «Список призведений, имущественные авторские права на которые «Автор» передаёт «Приобретателю»» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року, які необхідні для проведення дорученої експертизи так і не надійшли.

Разом з тим, 18 червня 2020 року на адресу суду надійшов висновок експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 за результатами проведення судово-технічної експертизи документів, у якому експерти дійшли наступних висновків.

1. Запис та підпис від імені ОСОБА_2 , що містяться на лицьовій стороні восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», виконані кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору.

Запис та підпис від імені ОСОБА_5 , що містяться на лицьовій стороні восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», виконані пишучим приладом, спорядженим чорнилом чорного кольору.

Підпис від імені ОСОБА_9 , що міститься на лицьовій стороні: восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», нанесений кліше (факсиміле) чорнилом синього кольору.

Запис «Прошнуровано 8 листов и заверено Всеукраинской гильдией кинорежисеров 24/1 21.09.2003г.», що містяться на зворотній стороні восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальне: власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», виконаний кульковою ручкою, спорядженою пастою синього кольору.

Підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , на зворотній стороні: «Додатку № 2» нанесені електрофотографічним способом з використання: друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерним кольоровим способом друку, і характерним для зображень.

Підписи від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що містяться на лицьовій стороні «Акту приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року», нанесені електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерним способом друку тонером чорного кольору, і є характерним для зображень.

Запис та підпис від імені ОСОБА_10 , що містяться на лицьові: стороні Акта прийому-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року, виконані кульковою ручкою, спорядженою пастою синьо-фіолетового кольору.

2. Друкований текст на всіх аркушах Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року, Додатку № 2 та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року, нанесений електрофотографічним способом з використанням друкуючого пристрою (пристроїв) з лазерним способом друку тонером чорного кольору.

3 та 4. В «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованому 21 вересня 2003 року» замінювались аркуші 1, 2, 6-8 шляхом додрукування друкованого тексту до вже поставленого підпису від імені Дахно та проставлення однакових пунктів, до вже наявних, а саме на 2 аркуші два пункти 2.1 на 6 аркуші та 5 аркуші по одному пункту 4.4 на жовто-білих аркушах з використанням іншого файлу та іншими налаштуваннями.

У «Додатку № 2» здійснювався монтаж шляхом сканування фрагментів із зображенням підписів з подальшим внесенням їх в документ та друкуванням з використанням двох різних друкуючих пристроїв з лазерним способом друку тонером чорного кольору та тонером жовтого, синього, червоного та чорного кольору.

У «Акті приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року» здійснювався монтаж шляхом сканування фрагментів із зображенням підписів з подальшим внесенням їх в документ та друкуванням з використанням друкуючого пристрою з лазерним способом друку тонером чорного кольору.

5. У «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованому 21 вересня 2003 року» спочатку виконано підпис від імені ОСОБА_5 , а потім нанесений друкований текст.

Визначено, що встановити послідовність нанесення підписів від імені ОСОБА_5 в «Додатку № 2» та «Акті приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року», не виявилось можливим, у зв`язку із тим, що підписи від імені ОСОБА_5 в досліджуваних документах виконані електрофотографічним способом з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

6. У «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованому 21 вересня 2003 року», не виявлено ознак штучного зістарювання документа.

7. Питання ухвали суду «Чи є всі екземпляри «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року із Додатком № 2», актом приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року тотожними один одному, що відповідає рівнозначності їх юридичної сили? не відноситься до завдань судово почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи документів, тому зазначене питання у даному висновку експертів не вирішувалось.

8. Встановити, чи відповідає абсолютна давність виконання «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права» датована 21 вересня 2003 року, Додаток № 2 та акт приймання - передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованих 21 вересня 2003 року вказаній у документах даті не представляється можливим з наступних причин:

- встановити час виконання запису та підпису від імені ОСОБА_2 , що містяться на лицьовій стороні восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», запису та підпису від імені ОСОБА_10 , що містяться на лицьовій стороні «Акта приймання передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року», не видається можливим з причини відсутності, серед наданих документів, таких, які можна використати в якості порівняльних зразків;

- встановити час виконання запису та підпису від імені ОСОБА_5 та підпису від імені ОСОБА_9 у «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року» не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів підписів, виконаних чорнилами;

- встановити час виконання друкованого тексту на всіх аркушах «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальне власності на об`єкти авторського права, датованого від 21 вересня 2003 року», «Додатку № 2» та «Акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому від 21 вересня 2003 року» та підписів від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у «Акті приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальне власності, датованому від 21 вересня 2003 року» та «Додатку № 2 », не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку;

- встановити час виконання запису «Прошнуровано 8 листов и заверено Всеукраинской гильдией кинорежисеров 24/1 21.09.2003г.», що містяться на зворотній стороні восьмого аркуша «Авторського договору про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року», не видається можливим через перетин штрихів зазначеного підпису з іншими фрагментами документа (барвними речовинами паперу пурпурного кольору та друкованого тексту документа).

Встановити час виконання відтисків печаток від імені ВГО «Гільдія кінорежисерів «24/1», що містяться на лицьовій та зворотній стороні восьмого аркуша «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованому від 21 вересня 2003 року» та на лицьовій стороні «Акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому від 21 вересня 2003 року», не виявилось можливим, у зв`язку із недостатньою кількістю наданих зразків порівняння з характерними ознаками експлуатаційного характеру. 9. Відповісти на питання «В один чи різні періоди часу виконано підпис від імені ОСОБА_5 на «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року і Додатком № 2» та акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року?», не видається можливим, з таких причин: встановити час виконання запису та підпису від імені ОСОБА_5 у «Авторському договорі про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права, датованого 21 вересня 2003 року» не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення абсолютного часу нанесення штрихів рукописних записів і підписів, виконаних чорнилами; встановити час виконання підпису від імені ОСОБА_5 в «Акті приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності, датованому 21 вересня 2003 року» та «Додатку № 2», не видається можливим у зв`язку з відсутністю у експертів впроваджених у судово-експертну практику України методик встановлення часу виконання друкованих текстів, нанесених з використанням друкуючих пристроїв з лазерним способом друку.

Крім того, представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заявлено клопотання про допит експерта ОСОБА_11 , оскільки ним було виявлено неузгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком.

Колегією суддів апеляційного суду зазначене клопотання було задоволено та викликано судового експерта ОСОБА_11 для роз`яснення висновків за результатами проведеної експертизи від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 07 грудня 2020 року судовий експерт ОСОБА_11 відповіла на питання представників ОСОБА_4 та ОСОБА_12 .

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним договору авторського права, ОСОБА_1 посилалась на норми, що були чинними на момент укладення цього договору, зокрема на статтю 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» та статтю 46 ЦК УРСР.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до положень статті 33 Закону України «Про авторське право та суміжні права» (в редакції, чинній на момент укладенні оспорюваного договору) договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди).

Відповідно до частини першої статті 48 ЦК УРСР, відповідно до якої недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, у тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Зі змісту статей 12 81 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними передбачених законом прав також закріплено пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України, в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення апеляційним судом.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Згідно частини шостої статті 106 ЦПК України експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

Частина п`ята вказаної статті передбачає, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

За змістом частини другої статті 103 ЦПК України у разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Відповідно до частини другої статті 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що висновок експертів КНДІСЕ від 03 березня 2017 року № 8792/8793/16-32, покладений в основу рішення суду першої інстанції, не може бути прийнятий до уваги як належний доказ, оскільки експертам для цього дослідження був наданий оспорюваний договір від 21 вересня 2003 року не в повному обсязі, а саме без додатків № 1 та № 2 і без акта приймання-передачі об`єктів авторського права (творів) та виключних майнових прав інтелектуальної власності від 21 вересня 2003 року.

Водночас апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що висновок експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34, виготовлений за результатами проведення судово-технічної експертизи, у сукупності з поясненнями експерта ОСОБА_11, наданими, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, є повним і об`єктивним доказом у справі та узгоджується з наявними матеріалами справи, у зв`язку із чим може бути покладений в основу рішення суду.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки висновком експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 встановлено факт підробки підпису ОСОБА_5 у оспорюваному договорі з додатками № 1 та № 2, тому права його дочки ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернулась до суду, дійсно порушені та підлягають захисту.

Доводи касаційної скарги стосовно неналежної оцінки експертних висновків та невідповідності експертного висновку від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 законодавчим вимогам фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди щодо їх оцінки, проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази, тому є необґрунтованими.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Посилання в касаційній скарзі на пропуск позивачем позовної давності Верховний Суд відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною першою статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки зі змісту висновку експертів від 15 червня 2020 року № 198/19899/19-24/15600-15626/20-34 вбачається, що батько позивача - ОСОБА_5 авторський договір про передачу виключних прав інтелектуальної власності на об`єкти авторського права від 21 вересня 2003 року з додатками не підписував, то він не знав і не міг знати про порушення свого авторського права цим договором.

Отже апеляційний суд відповідно правильно визначив початок перебігу позовної давності для позивача як спадкоємиці ОСОБА_5 , з моменту, коли вона дізналась про існування оспорюваного договору, а саме травень 2014 року, та обґрунтовано відхилив доводи відповідача про пропуск позивачем позовної давності.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16, від 13 березня 2017 року у справі № 6-80цс17 та постановах Верховного Суду: від 15 травня 2018 року у справі № 922/2058/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 924/127/17, від 15 січня 2019 року у справі № 910/2972/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 6/8-09, від 13 серпня 2019 року у справі № 910/11614/18, від 22 серпня 2019 року у справі № 910/15453/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 920/903/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 910/16827/17-ц, не заслуговують на увагу, оскільки викладені у наведених судових рішеннях судів касаційної інстанції правові висновки, на які посилається заявник, стосуються загального розуміння призначення інституту позовної давності та його застосування.

Висновок суду апеляційної інстанції у цій справі не суперечить таким висновкам.

Інші доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність ухваленого ним рішення не впливають, фактично зводяться до необхідності переоцінки доказів та незгоди з оцінкою доказів, наданою апеляційним судом, а також пов`язуються з необхідністю встановлення обставин, які, на думку заявника встановлені судом неповно і неправильно, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду апеляційної інстанції - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та за участю сторін

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки суд касаційної інстанції не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та за участю сторін слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням та за участю сторін.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний О. В. Ступак