Постанова
Іменем України
08 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 761/18520/18
провадження № 61-20366св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач та відповідач за зустрічними позовами) - ОСОБА_2 ,
відповідачі (за первісним та зустрічним позовами): ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Барвінок-3000», товариство з обмеженою відповідальністю «Данконі Інвест», ОСОБА_4 , обслуговуючий кооператив «Ідея», ОСОБА_5 ,
відповідачі (за зустрічним позовом): ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , товариство з обмеженою відповідальністю «Арена Сіті, ЛТД»,
треті особи (за первісним та зустрічним позовами): приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук Ірина Аркадіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі Олена Віталіївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко Оксана Іларіївна,
третя особа (за зустрічним позовом) - ОСОБА_5 ,
особа, яка подавала апеляційну скаргу - ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-3000», ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.) на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року в складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року в складі колегії суддів Левенця Б. Б., Немировської О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Утравні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-3000» (далі - ТОВ «Барвінок-3000»), товариства з обмеженою відповідальністю «Данконі Інвест» (далі - ТОВ «Данконі Інвест»), ОСОБА_4 , обслуговуючого кооперативу «Ідея» (далі - ОК «Ідея»), ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуЛеончук І. А. (далі - приватний нотаріус КМНО Леончук І. А.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В. (далі - приватний нотаріус КМНО Бєлломі О. В.), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І. (далі - приватний нотаріус КМНО Щадко О. І.) про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними.
У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Барвінок-3000», ТОВ «Данконі Інвест», ОСОБА_4 , ОК «Ідея», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус КМНО Леончук І. А., приватний нотаріус КМНО Бєлломі О. В., приватний нотаріус КМНО Щадко О. І. про визнання майна особистою приватною власністю.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Арена Сіті, ЛТД», третя особа - ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, визнання договорів частково недійсними та переведення прав покупця, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання боргу спільним боргом подружжя та визнання солідарним боржником.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 вересня 2020 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Барвінок-3000», ТОВ «Данконі Інвест», ОСОБА_4 , ОК «Ідея», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук І. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., про поділ майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ТОВ «Арена Сіті, ЛТД», третя особа - ОСОБА_5 , про поділ майна подружжя, визнання договорів частково недійсними та переведення прав покупця, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання майна особистою приватною власністю, визнання боргу спільним боргом подружжя та визнання солідарним боржником, та первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя, зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Барвінок-3000», ТОВ «Данконі Інвест», ОСОБА_4 , ОК «Ідея», ОСОБА_5 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Леончук І. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Бєлломі О. В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щадко О. І., про визнання майна особистою приватною власністю.
У вересні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 подала до суду заяву про забезпечення позову, у якій просила накласти арешт на нежитлові приміщення № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 894989880382), які належать на праві власності ТОВ «Барвінок-3000»; та на 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139.4 кв. м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 148256180000), які належать на праві власності ТОВ «Барвінок-3000».
Заява мотивована тим, що вказане нерухоме майно є спільним майном подружжя та водночас предметом спору. Відповідач ОСОБА_2 вчиняє дії щодо незаконної перереєстрації спільного майна подружжя на ТОВ «Барвінок-3000», директором та єдиним учасником якого він є. Позивач вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із предметом спору, натомість невжиття таких заходів може утруднити або навіть зробити неможливим виконання рішення суду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про забезпечення позову.
Накладено арешт на нерухоме майно, а саме: на нежитлові приміщення № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 894989880382), які належать на праві власності ТОВ «Барвінок-3000»; на 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139.4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 148256180000), які належать на праві власності ТОВ «Барвінок-3000».
Постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року апеляційні скарги ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.), ТОВ «Барвінок-3000» залишено без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року - без змін.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві приватної власності відповідачу ТОВ «Барвінок-3000», суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами та наявні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14 грудня 2021 року ТОВ «Барвінок-3000» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року. У касаційній скарзі заявник просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
17 грудня 2021 року представник ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.) - Берьозкіна Ю. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року. У касаційній скарзі вона просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.) на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Барвінок-3000» наухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ТОВ «Барвінок-3000» мотивована тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, судами не з`ясовано належним чином існування реальної загрози невиконання можливого рішення суду на користь позивача за первісним позовом, чи відповідають такі заходи забезпечення позову позовним вимогам. Позивачем у заяві про забезпечення позову не доведено належними та допустимими доказами необхідності накладення арешту на відповідне майно. Про розгляд заяви про забезпечення позову судом першої інстанції ТОВ «Барвінок-3000» не було повідомлено належним чином.
Касаційна скарга ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.) мотивована тим, що компанія є іпотекодержателем нерухомого майна - нежитлових приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на які накладено арешт. Між компанією та ТОВ «Барвінок-3000», яке є позичальником, було укладено договір позики № 27/10/20 на суму 50 000 євро та договір іпотеки, за яким вказане нерухоме майно було передано в іпотеку. Оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, порушує права заставодержателя на задоволення своїх грошових вимог до ТОВ «Барвінок-3000» в позасудовому порядку.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 надіслала відзиви на касаційні скарги. Вказувала на безпідставність аргументів касаційних скарг та відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Просила залишити касаційні скарги без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У частині другій статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми пра
Позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивач зазначала, що між сторонами виник спір щодо поділу майна подружжя, визнання договорів удаваними та недійсними, а відповідачі можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову шляхом відчуження спірного нерухомого майна, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Суди встановили, що предметом позову ОСОБА_1 є, серед іншого, поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме: нежитлових приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 894989880382) та 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139.4 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 148256180000), які належать на праві власності відповідачу ТОВ «Барвінок-3000».
Наявність зазначеного спірного нерухомого майна у власності ТОВ «Барвінок-3000» підтверджено інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 липня 2021 року та від 02 вересня 2021 року.
За договором іпотеки від 28 жовтня 2020 року нежитлові приміщення № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки, а іпотекодержателем за цим договором є ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.).
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України підставою забезпечення позову є можливість ускладнення чи неможливість у майбутньому виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. При цьому співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, -навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 вказано: «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення».
Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ТОВ «Барвінок-3000», суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, виходив з того, що цей вид забезпечення є співмірним із заявленими позовними вимогами та наявні підстави вважати, що невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З таким висновком колегія суддів Верховного Суду також погоджується та вважає його правильним, з огляду на предмет позову у даній справі, яким є поділ майна подружжя, зокрема, й спірного нерухомого майна (нежитлових приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та 18/100 частин нежитлового приміщення, загальною площею 139.4 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ), які належать відповідачу ТОВ «Барвінок-3000». Такий захід забезпечення позову, як арешт спірного нерухомого майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Також суди врахували, що негативним наслідком незабезпечення позову є можливість (у тому числі умисно) реалізації належного відповідачу спірного нерухомого майна. Тому у випадку набрання законної сили можливим рішенням суду про задоволення заявлених у цій справі позовних вимог, примусове виконання такого рішення суду може бути утруднено або взагалі неможливе у зв`язку з відсутністю у відповідача спірного майна.
Верховний Суд погоджується із судами, що зважаючи на предмет та підстави позову, а також враховуючи мотиви подання позивачем відповідної заяви, наявність між сторонами спору щодо поділу спірного майна подружжя, відповідні заходи забезпечення позову у даній справі застосовані правомірно, обґрунтовано та з метою збереження спірного майна, оскільки невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження спірного майна, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у випадку задоволення позову.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Застосовані судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі заходи забезпечення позову у даному випадку не порушують права власності відповідача ТОВ «Барвінок-3000», а лише тимчасово обмежують його право на розпорядження цим майном з метою забезпечення реального виконання рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, що відповідає меті та правовій природі інституту забезпечення позову в цивільному процесі.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Встановивши належним чином фактичні обставини спірних правовідносин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно.
Щодо доводів касаційної скарги ТОВ «Барвінок-3000»
Не заслуговують на увагу аргументи, зазначені у касаційній скарзі, в частині того, що позивачем не доведено вчинення дій щодо відчуження відповідного майна з метою ухилення від виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на користь позивача, оскільки заходи забезпечення позову є превентивними по своїй правовій природі та спрямовані, зокрема, на убезпечення позивача від додаткових негативних наслідків, пов`язаних із відчуженням спірного майна нинішнім власником, до часу розгляду справи в суді та встановлення істини у справі.
Доводи ТОВ «Барвінок-3000» щодо неповідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції при вирішення питання про забезпечення позову також не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, яких у цій справі не встановлено судами.
Щодо аргументів касаційної скарги ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.)
Доводи касаційної скарги, що оскаржуваною ухвалою порушено права компанії ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.), яка є іпотекодержателем нерухомого майна - нежитлових приміщень № 1,2,3,4 (групи приміщень № 55) (літ. А) з облаштуванням додаткового входу, загальною площею 98.2 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , Верховним Судом відхиляються, оскільки накладення арешту на майно відповідача ТОВ «Барвінок-3000» є тимчасовим заходом та відповідно існують ризики відчуження відповідачем спірного майна, а тому не накладення арешту на таке майно в порядку забезпечення позову може ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позову. Разом із цим, заявником не підтверджено належним чином, що метою позивача під час звернення до суду з заявою про забезпечення позову було перешкоджання звернути стягнення на відповідне нерухоме майно (предмет іпотеки), на яке позивач просив накласти арешт. Також заявник не довів, що наявні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (мало місце порушення основного зобов`язання, чи наявний процес звернення стягнення на предмет іпотеки - відповідне майно).
Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє заявника як кредитора та іпотекодержателя права задовольнити свої вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачених Законом України «Про іпотеку»
Зазначені у касаційних скаргах інші аргументи, Верховний Суд також вважає необґрунтованими та виключно суб`єктивними судженнями заявників, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами в оскаржуваних рішеннях, що відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Касаційні скарги є необґрунтованими, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року.
Проаналізувавши зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судами ухвалені рішення відповідно до встановлених ними обставин на підставі поданих сторонами доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у процесуальному сенсах.
Таким чином, доводи касаційних скарг, що стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися.
ЄСПЛ у своїх рішеннях вказував, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України» (CASE «PONOMARYOV v. UKRAINE»), рішення від 03 квітня 2008 року).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявниками у касаційних скаргах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Ураховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права на підставі наданих доказів та ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення в цій справі.
Верховний Суд не встановив обставин, які є обов`язковими підставами для скасування оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначили норми права, які підлягали застосуванню.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Барвінок-3000», ГЛОБАЛ ПРОПЕРТІЗ ІНВЕСТМЕНТС КОРП. (Global Properties Investments Corp.) залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. А. Стрільчук