№ 761/27518/17

Постанова

Іменем України

07 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 761/27518/17

провадження № 61-9460св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у складі судді Піхур О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року у складі суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,

третя особа - Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція»,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Міністерство), третя особа - Державне підприємство «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція» (далі - ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція»), про скасування наказу та поновлення на роботі.

Зазначав, що наказом Міністерства № 45 К/ОС його призначено на посаду директора ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція» на умовах контракту терміном з 08 лютого 2017 року по 07 лютого 2019 року включно. Наказом Міністерства № 237 К/ОС від 10 липня 2017 року припинено дію контракту від 08 лютого 2017 року № 1 відповідно до пункту 5.3. контракту та звільнено його з посади директора ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція» згідно пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Посилаючись на незаконність дій відповідача, оскільки при звільненні не дотримано вимог КЗпП України, без фактичних підстав для дострокового припинення контракту, просив: скасувати наказ відповідача № 237 К/ОС від 10 липня 2017 року «Про звільнення з посади директора Державного підприємства «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція»» Шахова М. В.» та поновити його на посаді директора ДГІ «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що робочою групою у складі працівників Відділу управління державною власністю та Сектору внутрішнього аудиту Мінрегіону 07 липня 2017 року здійснено контроль за використанням державного майна ДП «НДІ проект реконструкція» та встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді директора ДП «НДІ проект реконструкція», порушив положення статей 6, 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та 5, 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Сектором внутрішнього аудиту Мінрегіону було проведено позаплановий внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності окремих питань діяльності ДП «НДІпроектреконструкція» за період з 08 лютого 2017 року по 10 липня 2017 року, за результатами якого складено аудиторський висновок від 29 вересня 2017 року за № 24-17/07, з якого вбачається, що керівництвом інституту не дотримано нормативно-правових актів, що регулюють питання оплати праці, що призвело до незаконних витрат на оплату праці та зайвої сплати ЄСВ. Зазначене свідчить, що позивач, перебуваючи на посаді керівника підприємства, порушив зобов`язання, передбачені пунктами 2.4 та 2.5 контракту, щодо забезпечення виплати поточної заробітної плати, а у разі наявності заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат, її негайного погашення, оскільки позивач під час перебування на посаді директора ДП «НДІ проект реконструкція» допустив грубі порушення чинного законодавства, не виконав зобов`язань, передбачених контрактом, щодо ефективного використання державного майна, закріпленого за підприємством, не виконав квартальних фінансових планів, допустив послаблення фінансового стану та зменшення прибутків підприємства, порушив режим економії ресурсів, що призвело до недоотримання прибутку, понесення додаткових витрат, збільшення заборгованості щодо виплати заробітної плати, зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом, а тому зазначені обставини є підставою для розірвання контракту з ініціативи органу управління, що передбачено пунктом 5.3 контракту. Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в діях відповідача відсутнє порушення вимог чинного законодавства при звільненні позивача.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення про звільнення позивача прийнято відповідно до пункту 5.3 укладеного між сторонами контракту та звільнення його було здійснено згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України, тому доводи апеляційної скарги в частині безпідставності звільнення є необґрунтованими. Твердження апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що під час звільнення дотримано встановлену процедуру та отримано погодження голови Київської міської державної адміністрації на розірвання контракту з ОСОБА_1 , суд визнає безпідставними. З долученої до справи копії листа від 12 липня 2017 року № 001-1872 убачається, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 . Враховуючи те, що Міністерством не отримано своєчасно листа погодження на звільнення ОСОБА_1 та керуючись положеннями пункту 6 Постанови № 818, пропозиція звільнення вважається погодженою, тому звільнення ОСОБА_1 відбулося згідно встановленого законодавством України порядку, а, отже, доводи апеляційної скарги у вказаній частині є безпідставними. Згідно наказу Мінрегіону від 03 липня 2017 року № 112 В/М відповідно до пункту 17 частини четвертої, частини п`ятої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статей 17, 57 Закону України «Про державну службу», статей 10, 12 Закону України «Про відпустки», державний секретар ОСОБА_2 з 10 липня до 23 липня 2017 року перебував у відпустці, а виконання обов`язків державного секретаря Мінрегіону покладено на ОСОБА_3 , що вказує на те, що наказ Мінрегіону від 10 липня 2017 року № 237 К/ОС «Про звільнення з посади директора ДП «НДІпроектреконструкція» ОСОБА_1 » підписано уповноваженою на те особою. Матеріалами справи доведено, що підставою до звільнення ОСОБА_1 є істотні порушення пункту 5.3 контракту, а тому у Міністерства були правові підстави припинити з ним дію контракту № 1 від 08 лютого 2017 року та звільнити його з посади директора ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція».Отже, при доведеності порушення працівником трудової дисципліни не відібрання у нього письмових пояснень з приводу своєї відсутності на роботі не може бути підставою для визнання наказу про припинення дії контракту та звільнення позивача незаконним.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення та задовольнити його позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що внутрішній аудит 07 липня 2017 року проведений незаконно без протоколів засідань балансової комісії Мінрегіону з розгляду підсумків господарської діяльності підприємств, установ, організацій, зокрема відсутній наказ щодо проведення аудиту, не затверджено склад групи, не визначено строки проведення. Аудиторський звіт № 24-17/07 складено 29 вересня 2017 року вже після його звільнення. Наказ про його звільнення підписано неуповноваженою особою, таке звільнення не погоджено із місцевою державною адміністрацією. У нього не відбирали письмових пояснень щодо суті порушень трудової дисципліни та в порушення Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників не повідомлено за два тижні про звільнення.

(2) Позиція відповідача

У відзиві на касаційну скаргу Міністерство зазначає, що дії ОСОБА_1 як керівника державного підприємства призвели до порушення законодавства України та недоотримання прибутку, що в свою чергу призвело до погіршення показників майнового стану підприємства. Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників на керівників підприємств державної форми власності не поширюється. Київська міська державна адміністрація не заперечувала проти звільнення позивача, крім того лист державної адміністрації надійшов із запізненням. Покладення виконання обов`язків державного секретаря на директора Департаменту адміністративно-організаційного забезпечення ОСОБА_4 відбулося відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», а тому наказ про звільнення позивача підписано уповноваженою особою.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2019року відкрито касаційне провадження та витребувано із Шевченківського районного суду м. Києва цивільну справу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-ІХ).

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Фактичні обставини, встановлені судами

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 45 К/ОС ОСОБА_1 призначено на посаду директора ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІпроектреконструкція» на умовах контракту терміном з 08 лютого 2017 року по 07 лютого 2019 року включно.

Наказом № 237 № 237 К/ОС від 10 липня 2017 року Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України припинено дію контракту від 08 лютого 2017 року № 1 відповідно пункту 5.3. контракту та позивача звільнено з посади директора ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція» згідно пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Частиною 3 статті 21 КзпП України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 квітня 2014 року № 197 Мінрегіон є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Мінрегіон є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну регіональну політику, державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування, житлово-комунального господарства, а також забезпечує формування державної політики у сфері архітектурно-будівельного контролю та нагляду, контролю у сфері житлово-комунального господарства, у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09 листопада 2011 року № 1114 питання управління Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства об`єктами державної власності» затверджено перелік цілісних майнових комплексів державних підприємств, установ та організацій, що належить до сфери управління Мінрегіону.

Відповідно до вищезазначеного розпорядження ДП «НДІ проект реконструкція» належить до сфери управління Мінрегіону.

Наказом Мінрегіону віл 12 квітня 2012 року № 162 затверджено статут ДП «Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «НДІ проект реконструкція».

Відповідно до пункту 10.2 статуту ДП «НДІпроектреконструкція» управління підприємством здійснюється його директором, який призначається Уповноваженим органом. Директор є підзвітним Уповноваженому органу управління.

Згідно з пунктом 10.3 статуту призначення директора підприємства на роботу здійснюється Уповноваженим органом управління на умовах, визначених у контракті, з якому зазначається строк контракту, права, обов`язки і відповідальність директора, умови його матеріального забезпечення, порядок та умови розірвання контракту та звільнення з посади директора.

Відповідно до пункту 10.5 статуту директор підприємства може бути звільнений з посади достроково на підставах передбачених договором контрактом відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 10.4.17 статуту директор несе відповідальність за виконання покладених на нього завдань, що визначені статутом, формування та виконання фінансових планів, дотримання державної та фінансової дисципліни, ефективне використання та збереження державного майна та коштів, які знаходяться у віданні Підприємства, дотримання законодавства України.

Згідно з пунктом 1.1 контракту директор зобов`язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна Орган управління майном зобов`язується створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці директора.

Пунктом 1.3 контракту передбачено, що директор, який уклав цей контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов`язків підприємства, передбачених актами чинного законодавства України, статутом підприємства, іншими нормативними документами.

Пунктом 1.5 контракту директор підзвітний органу управління майна у межах, встановлених чинним законодавством України, статутом підприємства та цим контрактом.

Розділ 2 контракту передбачає права та обов`язки сторін.

Відповідно до пункту 2.5 контракту директор підприємства забезпечує: виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства шляхом поточного (оперативного) керівництва підприємством, організацією його виробничо-господарською діяльністю; (оперативного) керівництва підприємством, організацією його виробничо-господарською діяльністю; високоефективну і стабільну роботу підприємства та зміцнення його фінансового стану, отримання та зростання прибутку, рентабельність виробництва, динамічний соціально-економічний розвиток; повну та своєчасну сплату загальнообов`язкових платежів до державних та місцевих бюджетів, позабюджетних та інших фондів, виплату поточної заробітної плати, а у разі наявності заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат, її негайне погашення; дотримання режиму економії ресурсів.

Розділом 5 укладеного контракту визначено порядок внесення змін і доповнень до контракту та його припинення.

Згідно з пунктом 5.2 контракту його дія припиняється: а) після закінчення терміну його дії контракту; б) за згодою сторін; в) до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 5.3 і 5.4 контракту; г) з інших підстав, передбачених чинним законодавством України та цим контрактом.

Пунктом 5.3 контракту передбачено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого орган державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема: у разі систематичного невиконання Керівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; у разі одноразового грубого порушення Керівником законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесено збитки, виплачено штрафи і т. п.); у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання підприємством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам чи недотримання графіка погашення заборгованості із заробітної плати: у разі порушення порядку укладання договорів оренди нерухомого майна, закріпленого за підприємством, та невжиття заходів щодо погашення заборгованості з орендної плати; у разі порушення законодавства під час використання фінансових ресурсів підприємства, у тому числі при здійсненні закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти; у разі погіршення протягом одного кварталу фактичних показників ефективності використання державного майна або погіршення показників майнового стану підприємства порівняно з показниками зазначеними у додатку до контракту.

Пунктом 10.7 контракту встановлено, що директор несе персональну відповідальність за організацію господарської діяльності підприємства, спрямовану на отримання чистого прибутку.

Відповідно до пункту 2.4 контракту, директор зобов`язується погоджувати з Органом управління майном відчуження, списання майна, передачу рухомого та нерухомого майна, у т. ч. земельних ділянок, в оренду, укладання договорів на отримання кредитів, позик, укладання договорів лізингу, а також питання передачі під заставу будь-якого майна (земельних ділянок) підприємства.

Суди встановили, що робочою групою у складі працівників Відділу управління державною власністю та Сектору внутрішнього аудиту Міністерства 07 липня 2017 року здійснено контроль за використанням державного майна ДП «НДІпроектреконструкція» та встановлено, що позивач, перебуваючи на посаді директора ДП «НДІ проект реконструкція» порушив положення статей 6, 7 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та 5, 9, 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Зокрема, 07 липня 2017 року контрольним оглядом робочою групою нежитлових приміщень ДП «НДІпроектреконтрукція» за адресою АДРЕСА_1 встановлено факт незаконного використання державного майна шляхом передачі в оренду приміщення комерційним структурам без укладення відповідних договорів та погодження таких дій з органом управління - Міністерством, а також Фондом Державного Майна України.

Крім того, сектором внутрішнього аудиту Мінрегіону проведено позаплановий внутрішній фінансовий аудит та аудит відповідності окремих питань діяльності ДП «НДІ проект реконструкція» за період з 08 лютого 2017 року по 10 липня 2017 року, за результатами якого складено аудиторський висновок від 29 вересня 2017 року за № 24-17/07, в якому вказано, що керівництвом інституту не дотримано нормативно-правових актів, які регулюють питання оплати праці, що призвело до незаконних витрат на оплату праці та зайвої сплати ССВ. Також без узгодження дій з Мінрегіоном ОСОБА_1 ввів до штатного розкладу посади радників, на які призначив 3-х осіб, у зв`язку з чим підприємству завдано матеріальної шкоди на загальну суму 189,41 тис. грн.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Суди встановили, що позивач, перебуваючи на посаді керівника підприємства, порушив зобов`язання, передбачені пунктами 2.4 та 2.5 контракту щодо забезпечення виплати поточної заробітної плати, а у разі наявності заборгованості із заробітної плати та інших соціальних виплат- її негайногопогашення, позивачем під час перебування на посаді директора ДП «НДІ проектреконструкція» допущено грубі порушення чинного законодавства, не виконано зобов`язань,передбачених контрактом, щодо ефективного використання державного майна закріпленого за підприємством, не виконано квартальних фінансових планів, послабленофінансовий стан та зменшено прибуткипідприємства, порушено режими економії ресурсів, що призвело до недоотримання прибутку, понесення додаткових витрат, збільшення заборгованості щодо виплати заробітної плати, зобов`язань перед бюджетом та п енсійним фондом, а тому, зазначені обставини є підставою для розірвання контракту з ініціативи органу управління, що передбачено пунктом 5.3 Контракту, а саме: порушення вимоги законодавства України; невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків; порушення обов`язків,передбачених контрактом.

Встановивши фактичні обставини справи на підставі доказів, яким надано належну оцінку, суди дійшли висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки при звільненні ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України роботодавцем не було порушено положень трудового законодавства.

Доводи касаційної скарги про те, що під час звільнення не дотримано встановлену процедуру та не отримано погодження голови Київської міської державної адміністрації на розірвання контракту з ОСОБА_1 , колегія суддів визнає безпідставними.

Відповідно до частини другої статті 36 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» керівники підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, призначаються та звільняються з посад за погодженням з головою відповідної місцевої державної адміністрації, крім керівників установ, підприємств і організацій Збройних Сил та інших військових формувань України, Міністерства внутрішніх із України, Національної поліції, а також керівників навчальних закладів, що призначаються на посаду за умовами конкурсу.

Процедуру погодження звільнення з посади (крім звільнення за власним бажанням) керівників підприємств, що належать до сфери управління міністерств визначено Порядком погодження з Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головами місцевих державних адміністрацій призначення на посади та звільнення з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2013 року № 818 (далі - Постанова № 818).

Згідно з пунктом 6 Постанови № 818 повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства разом з карткою погодження (вмотивованої відмови) призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства не пізніше 5 днів з після її надходження надсилається керівникові центрального органу виконавчої влади, які додаються до особової справи кандидата на посаду за місцем роботи.

У разі, коли протягом 5 днів повідомлення про погодження або вмотивовану відмову у погодженні призначення на посаду або звільнення з посади керівника підприємства Головою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головою місцевої держадміністрації не надіслані, пропозиція вважається погодженою.

З долученої до справи копії листа від 12 липня 2017 року № 001-1872 убачається, що виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) не заперечував проти звільнення ОСОБА_1 .

Враховуючи те, що Міністерством не отримано своєчасно листа погодження на звільнення ОСОБА_1 , пропозиція звільнення вважається погодженою, тому доводи скарги у вказаній частині безпідставні.

Посилання заявника на те, що підписання наказу про звільнення здійснено неуповноваженою особою, є необґрунтованими з огляду на таке.

Так, згідно наказу Мінрегіону від 03 липня 2017 року № 112 В/М, відповідно до пункту 17 частини четвертої, частини п`ятої статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статей 17, 57 Закону України «Про державну службу», статей 10, 12 Закону України «Про відпустки», державний секретар ОСОБА_2 з 10 липня до 23 липня 2017 року перебував у відпустці, а виконання обов`язків державного секретаря Мінрегіону покладено на ОСОБА_3 .

Таким чином, наказ Мінрегіону від 10 липня 2017 року № 237 К/ОС «Про звільнення з посади директора ДП «НДІпроектреконструкція» ОСОБА_1 » підписано уповноваженою на те особою.

Та обставина, що аудиторський звіт № 24-17/07 позапланового внутрішнього фінансового аудиту та аудиту відповідності окремих питань діяльності ДП «НДІпроектреконмструкція» сектором внутрішнього аудиту Мінрегіону було оформлено 29 вересня 2017 року на законність рішення про припинення з ОСОБА_1 трудових відносин не впливає, оскільки відповідно до матеріалів звіту аудиторська перевірка державного підприємства мала місце в період з 08 лютого 2017 року по 10 липня 2017 року й виявлені під час перевірки та викладені у висновку допущені директором підприємства порушення відображені у доповідній записці заступника Міністра регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України ОСОБА_5 на ім`я віце-прем`єр-міністра України, поясненнях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , матеріалах слідчих органів, що і послугувало підставою до розірвання Міністерством контракту, укладеного із ОСОБА_1 .

Положення статей 139-152 КЗпП України регулюють питання відповідальності працівника за порушення трудової дисципліни.Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантії, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення.

Звільнення позивача з роботи відбулося у відсутність відібрання і дослідження його письмових пояснень.

Разом з тим, правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у справі № 6-2801цс15 від 19 жовтня 2016 року.

Підставою звільнення ОСОБА_1 є істотні порушення пункту 5.3 контракту, а тому за доведеності порушення працівником трудової дисципліни не відібрання у нього письмових пояснень з приводу дпущених порушень не може бути підставою для визнання наказу про припинення дії контракту та звільнення позивача незаконним.

За змістом Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року № 170,його дія на керівників підприємств державної форми власності не поширюється, що спростовує доводи касаційної скарги про необхідність попередження ОСОБА_1 щодо його звільнення з підстав, передбачених контрактом, за два тижні.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням того, що аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суди забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення судів відповідають нормам матеріального та процесуального права. Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргуОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Сімоненко

І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

С. П. Штелик