Постанова
Іменем України
18 березня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29127/18
провадження № 61-13615св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України,
треті особи: Міністерство охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація ВПМПУ Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , поданою адвокатом Аветяном Артуром Георгійовичем, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України (далі - НДСЛ «Охматдит» МОЗ України), треті особи: Міністерство охорони здоров`я України (далі - МОЗ України), Первинна профспілкова організація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України (далі - ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України), Первинна профспілкова організація ВПМПУ Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України (далі - ППО ВПМПУ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України), про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 займала посаду завідувача Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, а позивач ОСОБА_2 займав посаду завідувача відділенням трансплантації кісткового мозку і інтенсивної мегадозової хіміотерапії Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку цієї ж лікарні. 18 травня 2018 року головним лікарем НДСЛ «Охматдит» МОЗ України було прийнято наказ № 99 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису», яким планувалося ввести нову організаційну структуру та штатний розпис вказаної лікарні, у тому числі ліквідувати Центр дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку, як окремий структурний підрозділ дитячої спеціалізованої лікарні з одночасною реорганізацією його структурних одиниць та звільненням працівників Центру. Вказували, що на підставі оспорюваного ними наказу адміністрація дитячої лікарні повідомила їх персональним попередженням про скорочення штату працівників, ліквідацію окремих структурних підрозділів, посад, а також про скорочення посад, які вони на той час обіймали та запропонувала їм іншу роботу. Зокрема ОСОБА_1 було запропоновано роботу на посаді лікаря-гематолога дитячого 1-го педіатричного відділення консультативно-діагностичної поліклініки, а ОСОБА_2 - посаду лікаря-гематолога дитячого відділення трансплантації кісткового мозку і інтенсивної мегадозової хіміотерапії та імунотерапії. На їхню думку, оспорюваний ними наказ підлягає скасуванню, оскільки він був прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України, з порушенням умов Колективного договору, укладеного між адміністрацією дитячої лікарні і ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, без попереднього узгодження та консультацій з первинною профспілковою організацією, без надання обґрунтування проведення відповідних заходів з реорганізації. Вказували, що відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Колективного договору та статті
22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності» відповідач мав не пізніше ніж за 3 місяці з часу прийняття оспорюваного ними наказу (зокрема щодо скорочення штату) проводити консультації з двома профспілковими комітетами, які були зареєстровані у лікарні, надавши цим профспілковим комітетам всю інформацію щодо запланованих відповідачем заходів, причини скорочення, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватися та запропонувати всі наявні вакансії, однак всього цього відповідачем дотримано не було. Також зазначали про те, що ним було запропоновано кожному лише по одній вакантній посаді, чим порушені їхні права.
У зв`язку з викладеним позивачі просили визнати незаконним та скасувати наказ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України від 18 травня 2018 року № 99 «Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису»; зобов`язати відповідача відкликати персональне попередження для ОСОБА_1 про скорочення посади завідувача Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» МОЗ України; зобов`язати відповідача відкликати персональне попередження для ОСОБА_2 про скорочення посади завідувача відділенням трансплантації кісткового мозку і інтенсивної мегадозової хіміотерапії Центру дитячої онкогематології та трансплантації кісткового мозку НДСЛ «Охматдит» МОЗ України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 червня
2019 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, треті особи: МОЗ України, ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, ППО ВПМПУ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Судові рішення мотивовані тим, що під час розгляду справи судами не було встановлено, що оспорюваний позивачами наказ порушує вимоги чинного законодавства та не встановлено порушення прав позивачів при його прийнятті, попередження про наступне вивільнення не мають правового значення, а лише стосуються процедури звільнення. Незгода двох працівників із новою структурою Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України не свідчить про незгоду всіх інших 2675 працівників з новою структурою, враховуючи, що представник профспілки, яка підписала колективний договір (яка представляє весь колектив Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України) підтримала зміну структури відповідача, оскільки така зміна призводить до оптимізації структури відповідача.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , подана адвокатом Аветяном А. Г., на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_2 у касаційній скарзі, поданій адвокатом Аветяном А. Г., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, необґрунтованими та такими, що прийняті із порушенням чинних норм законодавства, тому вони підлягають скасуванню. Вказує на те, що суди обох інстанцій відмовляючи в задоволенні позову взагалі не врахували положень Розділу ІІІ Колективного договору та частини третю, четверту статті 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності», які передбачають обов`язок відповідача (роботодавця) у випадку реорганізації чи змін в організації лікарні не пізніше ніж за
3 місяці з часу прийняття рішення про скорочення проводити консультації з профкомом, надавши інформацію про заплановані заходи, причини скорочення, кількість та категорії працівників, яких це може стосуватися, запропонувати всі наявні вакансії. Разом з тим відповідачем нічого з переліченого взагалі не було дотримано, незважаючи на ту обставину, що профспілка звернулася до нього з поданням про усунення зазначених порушень Колективного договору та вимог законодавства. Відповідачем навіть не було надано відповідь на таке подання профспілкового комітету. Також вказував, що суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не звернули уваги на той факт, що реорганізація та звільнення працівників лікарні відбулися без участі профспілкової організації, а саме ППО ВПМПУ НДСЛ «Охмадит» МОЗ України, що є порушенням прав самого трудового колективу, Колективного договору, статті 22 Закону України «Про професійні спілки та гарантії їх діяльності» та статей 245 247 КЗпП України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві НДСЛ «Охматдит» МОЗ України на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Аветяном А. Г., вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не спростовують правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Зокрема вказують, що у них на підприємстві наявні дві профспілки, а саме ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України та ППО ВПМПУ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, однак між вказаними профспілками не було створено спільного представницького органу, що суперечить вимогам частини другої статті 37 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статті 4 Закону України «Про колективні договори і угоди». Наголошують на тому, що вказані дві спілки повинні були сформувати спільний представницький орган для ведення переговорів і укладення колективного договору з ними, однак станом на 10 вересня 2019 року такий орган ще не створено, і всі питання повинні вирішуватися з лише з таким органом та чиним законодавством України не передбачено вирішувати ті чи інші питання установи з кожною профспілкою окремо без створення такого органу. Також звертають увагу на те, що ППО НДСЛ «Охматдит» МОЗ України, з якою у відповідача укладений Колективний договір не було надано жодного протесту чи будь-якого іншого документа, які б вказували на незаконність оспорюваного позивачами наказу від 18 травня 2018 року № 99. Вказують, що у зв`язку з цими обставинами доводи ОСОБА_2 стосовно того, що вони з ППО ВПМПУ «Охматдит» МОЗ України провели неякісну консультацію є безпідставними та спростовуються встановленими судами обставинами та нормами законодавства.
У відзиві МОЗ України на касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану адвокатом Аветяном А. Г., вказано, що касаційна скарга є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Звертали увагу суду на те, що оспорюваний позивачами наказ від 18 травня 2018 року № 99 відповідає вимогам діючого законодавства і жодних порушень з боку відповідача допущено не було. Вказували, що НДСЛ «Охматдит» МОЗ України здійснюючи трудові взаємовідносини з позивачами у справі діяла в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України, а доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зводяться лише до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу з Шевченківського районного суду міста Києва.
У серпні 2019 року справу № 761/29127/18 передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 січня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
04 лютого 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли заяви про відмову від позову, в яких вони просили визнати нечинними рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 рокуі закрити провадження у справі.
13 лютого 2020 року Верховний Суд направив на адреси ОСОБА_1 та ОСОБА_2 листи, в яких просив підтвердити або спростувати їх намір щодо відмови від позову.
28 лютого 2020 року від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшли заяви про відмови від позову, в яких вони повторно заявляли про свій намір щодо відмови від позову та просили визнати нечинними рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 рокуі закрити провадження у справі у зв`язку із відмовою від позову.
Із змісту зазначених заяв вбачається, що позивачам відомо наслідки відповідної процесуальної дії, передбачені частиною другою статті 256 ЦПК України, а саме те, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від позову, колегія суддів дійшла такого висновку
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня
2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого
2020 року.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає у тому числі можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відповідно до пункту 4 частин першої та частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно з частиною другою статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомі правові наслідки відмови від позову, визначені статтею 256 ЦПК України, про що свідчить зміст поданих 04 лютого 2020 року заяв про відмову від позову та зміст поданих 28 лютого 2020 року заяв про підтвердження відмови від позову.
Статтею 408 ЦПК України визначено, що незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
З урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та поданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заяв про відмову від позову, колегія суддів приймає відмови від позову, визнає нечинними рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2019 року. У зв`язку із цим провадження у цивільній справі підлягає закриттю.
Керуючись статтями 206 255 408 409 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: Міністерство охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація ВПМПУ Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від їх позову до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: Міністерство охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація ВПМПУ Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Визнати нечинними рішення Шевченківського районного суду міста Києва від
18 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 червня
2019 року.
Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, треті особи: Міністерство охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, Первинна профспілкова організація ВПМПУ Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров`я України, про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик