Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29995/17
провадження № 61-9493св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Державна установа «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лещенком Олександром Вікторовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року та касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державної установи «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України» (далі - ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска») про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 02 березня 2017 року його було госпіталізовано на стаціонарне лікування до Клінічної лікарні «Феофанія» Державного управління справами, а саме до Діагностичного центру внутрішньої медицини, відділення інтенсивної терапії (кардіологічне), (далі - лікарня «Феофанія»), для надання вторинної медичної допомоги у стаціонарних умовах. При госпіталізації йому було встановлено діагноз - гіпертонічний криз. Проведення лікування та вибір лікарів за його власним волевиявленням доручено саме лікарям цієї медичної установи.
У ніч з 02 на 03 березня 2017 року, коли він перебував у непритомному стані через уведення йому лікарських препаратів, детектив Національного антикорупційного бюро України Клименко О. В. повідомив йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та затримав за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. 04 березня 2017 року його було доставлено до ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України, де медичний персонал цієї установи без його згоди провів медичне діагностування та обстеження, у ході якого здійснено досліди за допомогою медичної апаратури, а також проведено ін`єкції в руки, під`єднання до апаратів та відібрано біологічні зразки для проведення не відомих йому лабораторних досліджень. При цьому будь-яких медичних документів щодо нього з Клінічної лікарні «Феофанія» лікарі ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска НАМН України» під час проведення обстеження не мали. Як наслідок, не знаючи достовірно, які саме ліки він приймав під час лікування, які у нього медичні показники тощо, відповідачі своїми діями і дослідами поставили під загрозу його здоров`я і життя. При проведенні медичного обстеження були присутні його дружина - ОСОБА_4 та її батько - ОСОБА_5 , які як його рідні згоди на проведення зазначених обстежень та досліджень не надавали.
Крім того, посилається на те, що 06 березня 2017 року лікар ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України ОСОБА_2 (як голова комісії, яка проводила його огляд 04 березня 2017 року), перебуваючи у залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва, надав показання як свідок, під час яких повідомив відомості, що становлять лікарську таємницю, стосовно ОСОБА_1 , без його дозволу на те, такі відомості розголошено невизначеному колу осіб, оскільки в залі судових засідань знаходилися представники ЗМІ, а також здійснювалася трансляція в режимі онлайн судового засідання, за якою спостерігало безліч людей як в Україні, так і за її межами. Такі дії лікаря ОСОБА_2 порушили його права на життя, охорону здоров`я та медичну таємницю, завдавши неправомірної шкоди його діловій репутації, честі та гідності.
Просив суд визнати незаконним рішення ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України про створення комісії фахівців для обстеження пацієнта ОСОБА_1 від 04 березня 2017 року; визнати незаконними дії ОСОБА_2 та ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України, які полягають у безпідставному, без належного оформлення направлення, у протиправному, без згоди ОСОБА_1 обстеженні його 04 березня 2017 року; визнати незаконними дії ОСОБА_2 , що полягають у розголошенні лікарської і медичної таємниці стосовно ОСОБА_1 07 березня 2017 року під час надання показань свідка в залі судових засідань Солом`янського районного суду м. Києва; стягнути з ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок проведення працівниками цієї установи незаконного медичного обстеження; стягнути з провідного наукового співробітника відділу інтервенційної кардіології ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок розголошення в судовому засіданні лікарської таємниці; стягнути витрати зі сплати судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час проведення 04 березня 2017 року медичного обстеження ОСОБА_1 в ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України працівники цієї медичної установи діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України. Під час допиту під присягою свідка ОСОБА_2 жодним чином не порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Лещенка О. В. залишено без задоволення. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Дички А. Р. задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 245,00 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду в частині відмови в позові ОСОБА_1 про визнання рішення та дій незаконними, відшкодування моральної шкоди, зазначивши, що рішення в цій частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає. При цьому апеляційний суд вважав, що клопотання ОСОБА_2 про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню в межах доведених вимог в цій частині.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційних скарг
У травні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 13 245 грн, та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд зменшив розмір витрат на правничу допомогу, яка була надана адвокатом, обґрунтовуючи це реальним часом перебування адвоката в судових засіданнях, відсутністю доказів на підтвердження виконання такого виду правничої допомоги, як підготовка до судового засідання, допиту свідків та, відповідно, витраченого на цей вид правової допомоги часу. Проте саме на позивача покладено обов`язок в порядку, передбаченому частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України, клопотати про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто критерії справедливої сатисфакції шляхом зменшення розміру судових витрат апеляційний суд мав би право зробити, якщо би про це клопотав позивач.
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року, у якій з урахуванням додаткових письмових пояснень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачі порушили право позивача на охорону здоров`я в частині права на кваліфіковану медичну допомогу, в тому числі, права вільного вибору лікаря та закладу охорони здоров`я. Суди попередніх інстанцій вказаним аргументам жодної правової оцінки не надали, а обмежились лише оцінкою правомірності дій відповідачів. Розголошення ОСОБА_2 лікарської таємниці та протиправні дії ДУ ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України порушили його ділову репутацію, честь та гідність.
Узагальнені доводи відзивів на касаційні скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , у якому просить залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині без змін. Зазначає, що висновок апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року є правильним, адже в матеріалах справи дійсно немає договору про надання правової допомоги, нібито укладеного 19 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та адвокатом Дичкою А. Р.
У липні 2019 року ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що заявлені вимоги ОСОБА_8 про стягнення відшкодування моральної шкоди по 1 000 000,00 грн з кожного з відповідачів є безпідставними і не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
У серпні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів і не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, які у повному обсязі з`ясували обставини справи, перевірили доводи сторін та надали належну правову оцінку.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 та витребувано цивільну справу № 761/29995/17 із Шевченківського районного суду м. Києва.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що 02 березня 2017 року ОСОБА_1 було госпіталізовано на стаціонарне лікування до лікарні «Феофанія», а саме до Діагностичного центру внутрішньої медицини, відділення інтенсивної терапії (кардіологічне), для надання медичної допомоги у стаціонарних умовах, з діагнозом - гіпертонічний криз.
04 березня 2017 року детектив Національного бюро Першого відділу детективів Першого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України Гуменний О. В. (далі - детектив НАБУ Гуменний О. В.), виніс постанову про проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 .
На виконання вказаної постанови 04 березня 2017 року о 10:45 бригада МВС із лікарем ОСОБА_9 в супроводі детективів Національного антикорупційного бюро України забрала ОСОБА_1 з лікарні «Феофанія» до іншого лікувального закладу, а саме ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України.
На момент транспортування ОСОБА_1 з лікарні «Феофанія» до ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України постанова детектива НАБУ Гуменного О. В. про проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_1 була чинною, а отже, обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.
Після доставлення ОСОБА_1 до реанімаційного відділення ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України комісія лікарів провела діагностичне обстеження, зокрема, зібрала анамнез захворювання.
За результатами проведеного дослідження спеціалісти комісії надали детективу НАБУ Гуменному О. В. відповідь, що внаслідок проведених дообстежень ОСОБА_1 гострої невідкладної кардіологічної патології не встановлено та рекомендовано дообстеження в багатопрофільному стаціонарі. Також було зазначено, що надання висновку про можливість чи неможливість позивача брати участь у слідчих діях не відноситься до компетенції комісії.
Комісія встановила діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ стадії, 3 ступеня, високого ризику. Гіпертензивний криз від 02 березня 2017 року. Серцева недостатність І стадії. КВГ (від 03 березня 2017 року) Метаболічний синдром. Порушення толерантності до вуглеводів.
Також суд установив, що ОСОБА_2 надавав в судовому засіданні у кримінальному провадженні пояснення, як свідок був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань. ОСОБА_2 як лікарю не була роз`яснена можливість відмовитись від давання показань через лікарську таємницю, а ОСОБА_1 або його захисник не заявляли клопотань про закриття судового засідання на час допиту свідка ОСОБА_2 . Ці факти підтверджуються аудіо записом судового засідання від 06 березня 2017 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Лещенком О. В., та касаційна скарга ОСОБА_2 подані у травні 2019 року, їх розгляд здійснюється за правилами ЦПК України в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Лещенком О. В., підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Позивач зазначає, що у зв`язку з незаконними діями працівників ДУ «ННЦ «Інститут кардіології імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України та ОСОБА_2 , які полягали у безпідставному (без належного направлення), протиправному (без його згоди) медичному обстеженні 04 березня 2017 року, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає у порушенні його права на життя, охорону здоров`я, ділової репутації, гідності, честі, завдано моральних страждань. Позивач просив визнати такі дії незаконними та відшкодувати моральну шкоду.
Суди встановили, що постановою детектива НАБУ Гуменного О. В. від 04 березня 2017 року було вирішено провести медичне обстеження затриманого підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для встановлення стану його здоров`я. Проведення медичного обстеження ОСОБА_1 доручено спеціалістам ДУ ННЦ «Інститут кардіолгогії імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України.
Комісія провела обстеження ОСОБА_1 в ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України на підставі постанови детектива НАБУ Гуменного О. В. від 04 березня 2017 року, яка не була оскаржена, набрала законної сили та є обов`зковою до виконання.
На підставі цієї постанови ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України була створена комісія для медичного обстеження позивача, яка здійснила його огляд та надала висновок щодо стану здоров`я.
Статтями 1, 2 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що законодавство України про охорону здоров`я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров`я.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники зобов`язані невідкладно надавати необхідну медичну допомогу у разі виникнення невідкладного стану людини.
Згідно з частиною другою статті 43 Закону України «Про Основи законодавства України про охорону здоров`я» згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об`єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його представників.
Частиною п`ятою статті 284 ЦК України встановлено, що у невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.
Статтею 8 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) від 04 квітня 1997 року встановлено, що якщо через надзвичайну ситуацію відповідача згода не може бути отримана, будь-яке необхідне з медичної точки зору втручання може негайно здійснюватися в інтересах здоров`я відповідної особи.
ОСОБА_1 було доставлено до лікарні каретою швидкої допомоги до реанімаційного відділення та відділення інтенсивної кардіології, відповідно до частини першої статті 37 вищевказаного Закону, його було обстежено відповідно до локального протоколу надання допомоги хворим на гострий коронарний синдром без елевації сегмента ST на основі уніфікованого клінічного протоколу, який затверджено наказом МОЗ від 03 березня 2016 року № 164, за спеціалізацією «кардіологія».
Надання такої допомоги не залежить від належно оформленого направлення, наявності (відсутності) будь-якої документації, способу транспортування особи, письмової згоди пацієнта на надання такої допомоги у зв`язку з підозрою на загрозу життю.
Ураховуючи невідкладність стану, в якому перебував позивач, відповідно до частини другої статті 43 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», частини п`ятої статті 284 ЦК України, статті 8 Конвенції про захист прав і гідності людини у зв`язку з використанням досягнень біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину (ETS-164) працівники ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України мали надати ОСОБА_1 медичну допомогу без попереднього отримання його згоди або згоди його законних представників, це також узгоджується з практикою ЄСПЛ у справах «Арская проти України» (Arskaya v. Ukraine) (2014) та «Verein gegen Tierfabriken Schweiz (VgT)» проти Швейцарії (№ 2).
Проведення комісійного обстеження ОСОБА_1 відбулося на підставі постанови детектива НАБУ Гуменного О. В. від 04 березня 2017 року , яка не була оскаржена, лікарі ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України створюючи комісію фахівців для обстеження позивача, та під час його обстеження 4 березня 2017 року, діяли відповідно до постанови слідчого, виконували свої професійні обов`язки, з урахуванням стану здоров`я, в якому перебував позивач, провели обстеження та надали медичний висновок щодо стану його здоров`я; будь-яких підстав вважати, що зазначені дії є незаконними та що внаслідок таких дій позивачу було спричинено моральної шкоди, немає.
При вирішенні позову ОСОБА_1 до ДУ «ННЦ «Інститут імені академіка М. Д. Стражеска» НАМН України про визнання незаконними дій установи та відшкодування моральної шкоди суди попередніх інстанцій правильно визначили характер правовідносин між сторонами, застосували закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідили матеріали справи та надали належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Також позивач вказував на те, що ОСОБА_2 06 березня 2017 року, надаючи показання як свідок в кримінальному провадженні, розкрив лікарську та медичну таємницю стосовно ОСОБА_1 , що порушило його права на життя, охорону здоров`я та медичну таємницю, завдало неправомірної шкоди його діловій репутації, честі та гідності.
Встановлено, що 06 березня 2017 року відповідач ОСОБА_2 був допитаний як свідок у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , під час допиту повідомив відомості щодо стану здоров`я позивача.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесульному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).
Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними доказами є показання, речові докази, документи, висновки експертів (стаття 84 КПК України).
Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження (частина друга статті 91 КПК України).
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення в судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи). Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого в такому провадженні, належним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду.
Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Зазначені висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20).
Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, поширену ОСОБА_2 у судовому засіданні під час надання ним показань як свідка в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_1 , поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням з метою забезпечення юридичної визначеності у застосуванні норм процесуального права.
Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті, яка досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про незаконність дій лікаря щодо розголошення лікарської таємниці в судовому засіданні, неможливості його допиту як свідка тощо має перевіряти суд у кримінальному провадженні.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірні правовідносини в цій частині є цивільними. Такі відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказів, отриманих у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного з видів судочинства.
Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).
Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених статтею 255 ЦПК України. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).
Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).
Колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лещенком О. В., слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, які полягають у розголошенні лікарської і медичної таємниці під час надання показань як свідка та відшкодування моральної шкоди скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
Апеляційний суд, стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката Секелик Л. В. в розмірі 13 242,00 грн, правильно визначив розмір такого відшкодування з урахуванням реального часу перебування адвоката в судових засіданнях.
Разом із тим апеляційний суд правильно погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для відшкодування позивачем на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу, що була надана адвокатом Дичкою А. Р., оскільки в матеріалах справи немає повного тексту договору про надання правничої допомоги від 19 лютого 2018 року.
Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 30 травня 2019 року було зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
Керуючись пунктом 1 частини першої статті 255, частиною четвертою статті 258, статтями 400 409 412 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лещенком Олександром Вікторовичем, задовольнити частково, касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, що полягають у розголошенні лікарської і медичної таємниці стосовно позивача під час надання показань як свідка, та відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із розголошенням лікарської таємниці, скасувати, провадження у справі в цій частині закрити.
У решті вимог рішення Шевченківського районного суду м. Києва в частині, що не скасована апеляційним судом, та постанову Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.
Поновити виконання постанови Київського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун