Постанова
Іменем України
13 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 761/30876/19
провадження № 61-7105св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,
учасники справи:
особа, яка звернулася до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,- ОСОБА_1 ,позивач - ОСОБА_2 ,відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест», Узинська сільська рада Тисменицького району Івано-Франківської області (державний реєстратор Цалин Андрій Богданович), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівнатреті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Юрій Петрович,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня
2020 року у складі колегії суддів: Горейко М. Д., Василишин Л. В.,
Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор Інвест» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест»), Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (державний реєстратор Цалин А. Б.), приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельової Н. В. (далі - приватний нотаріус Київського МНО), треті особи: ОСОБА_3 , Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю. П. (далі - Уповноважена особа ФГВФО), про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову, у вищевказаній справі.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з липня 2019 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» існувала домовленість щодо продажу йому нежитлових підвальних приміщень площею 23,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також між ними був укладений попередній договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна та проведено попередню оплату. Враховуючи існування між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест» попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, ОСОБА_3 не може вважатися законним власником вказаного майна.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05 липня 2019 року, яка проведена державним реєстратором прав на нерухоме майно Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області щодо нерухомого майна - нежитлових підвальних приміщень площею 23,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», скасувати, відповідно, запис про право власності
№ 32270610; визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 липня 2019 року, яка проведена державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського МНО Кисельовою Н. В. щодо нерухомого майна - нежитлових підвальних приміщень площею 23,5 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_3 , скасувати запис про право власності № 32410465.
Короткий зміст судового ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 05 березня 2020 року (у складі судді Татарінової О. А.) позовну заяву ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (державний реєстратор Цалин А. Б.), приватного нотаріуса Київського МНО Кисельової Н. В., треті особи: ОСОБА_3 , Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю. П., про визнання протиправним та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовна заява подана ОСОБА_1 та його адвокатом Голуб І. А., однак не встановлено, ким підписана дана заява, оскільки на заяві міститься лише один підпис.
Крім того, до заяви не додані документи, що підтверджують повноваження Голуб І. А.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 05 березня 2020 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України та повернення позовної заяви ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій 24 квітня 2020 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій в частині розподілу судових витрат і передати справу в цій частині до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що усерпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Фінансова компанія «Алькор Інвест», Узинської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області (державний реєстратор Цалин А. Б., приватного нотаріуса Київського МНО
Кисельової Н. В., треті особи: ОСОБА_3 , Уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ «Банк «Фінанси та Кредит» Ірклієнко Ю. П., про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета позову у вищевказаній справі.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 05 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у вищевказаній справі повернуто заявнику на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 05 березня 2020 року скасовано, направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у
пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частинами першою, третьою статті 52 ЦПК України передбачено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.
Відповідно до статті 195 ЦПК України положення статей 193 і 194 цього Кодексу застосовуються до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у якій відкрито провадження.
Згідно з частиною першою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Частиною 4 статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Встановивши, що позовна заява ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, подана адвокатом Голуб І. А., однак підписана лише одним з них, а також що до заяви не додані документи, що підтверджують повноваження представника, суд першої інстанції не врахував, що положення пункту 1 частини 4 статті 185 ЦПК України підлягають застосуванню лише у разі, якщо заява подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено. При цьому, судом першої інстанції не встановлено, чи відносяться адвокат Голуб І. А. чи ОСОБА_1 до такої категорії осіб.
Разом з тим, встановивши, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у статті 177 ЦПК України, суд першої інстанції повинен був залишити вказану заяву без руху для усунення недоліків, а саме - для уточнення, чий підпис міститься на заяві та надання відповідних документів, передбачених частиною 7 статті 177 ЦПК України, на підтвердження повноважень адвоката Голуб І. А.
Враховуючи вищевказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не вирішено питання розподілу судових витрат, понесених скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у зв`язку з чим просить скасувати постанову апеляційного суду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно зі статтею 209 ЦПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Таким чином цивільним процесуальним законодавством обмежено можливість вирішення питання розподілу судових витрат у додатковому судовому рішенні саме після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Верховним Судом у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження №61-39028сво18), висловлено висновок про те, що у разі, якщо судом апеляційної чи касаційної інстанції скасовано ухвалу з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, розподіл судових витрат у справі здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Також Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вищевказаній постанові зазначив, що після остаточного ухвалення судового рішення у справі (після нового судового розгляду) особа не позбавлена можливості клопотати про розподіл судових витрат, у тому числі, понесених у зв`язку з апеляційним переглядом справи.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції позовну заяву
ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, повернув заявнику.
Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Отже, спір по суті не розглядався, а постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року не є остаточним рішенням суду, ухваленим після закінчення судового розгляду.
Подібні висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема,
і у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року в справі
№ 205/1956/19 (провадження № 61-990св20).
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
На думку судової колегії постанова апеляційного суду, що переглядається, є достатньо мотивованою.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська В. С. Висоцька А. І. Грушицький