№ 761/35759/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 761/35759/21

провадження № 61-1232св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач -Київська міська рада,

третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання незаконним та скасування рішення.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 136/6187 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 » йому було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093, площею 0,3631 га, для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 строком на 5 років.

Зазначав, що на підставі вказаного рішення Київської міської ради, 01 березня 2019 року між ним (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 01 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. за реєстровим № 584, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 136/6187 передає, а орендар приймає в оренду (строкове, платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:62:012:0093; місце розташування - АДРЕСА_1 ; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу; розмір (площа) - 0,3631 га (пункт 2.1. договору). Договір укладено на 5 років (пункт 3.1. договору).

Вказував, що 24 червня 2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 1553/1594 «Про розірвання договори оренди земельної ділянки у Деснянському районі м. Києва від 01 березня 2019 року № 584», за яким розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2019 року з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093, площею 0,3631 га, укладений між ним та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської радивід 20 листопада 2018 року № 136/6187, у зв`язку із невиконанням орендарем умов договору оренди, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Так, у пояснювальній записці до проєкту рішення Київської міської ради про розірвання договору зазначено, що земельна ділянка передана йому для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 , але на даній території відсутня будь-яка забудова, призначена для торгівлі або іншої діяльності, пов`язаної з обслуговуванням торгівельного комплексу.

Також у записці зазначено, що з ініціативи позивача була здійснена вирубка зелених насаджень, внаслідок чого, на вказаній території знаходяться осередки стихійної торгівлі, несанкціонована торгівля ускладнює пересування громадян тротуаром, призводить до засміченості та порушення санітарно-гігієнічних норм.

Позивач вважав, що використання ним земельної ділянки площею 0,3631 га на АДРЕСА_1 (в літ Р) не за цільовим призначенням не підтверджено жодним з трьох актів обстеження земельної ділянки Департаментом земельних ресурсів та відсутні будь-які документи (висновки, протоколи) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з цього приводу.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 24 червня 2021 року № 1553/1594 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у Деснянському районі м. Києва від 01 березня 2019 року № 584».

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Київської міської ради від 24 червня 2021 року № 1553/1594 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у Деснянському районі м. Києва від 01 березня 2019 року № 584».

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не надано доказів використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,3631 га на АДРЕСА_1 не за цільовим призначенням. Отже, суд вважав, що Київською міською радою було безпідставно прийнято рішення від 24 червня 2021 року № 1553/1594 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у Деснянському районі міста Києва від 01 березня 2019 року № 584», тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 червня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про відшкодування судових витрат у вказаній цивільній справі задоволено частково.

Стягнуто з Київської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року апеляційну скаргу Київської міської ради залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо обґрунтованості позовних вимог.

При цьому під час розгляду справи не доведено належними і допустимими доказами обставини, на які посилається представник відповідача щодо нецільового використання земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Київська міська рада, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Київської міської ради мотивована тим, що рішення Київської міської ради від 24 червня 2021 року № 1553/1594 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у Деснянському районі міста Києва від 01 березня 2019 року № 584»прийнято у зв`язку із порушенням позивачем пунктів 1.1, 2.1, 8.1 договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2019 року, зокрема, на переданій в оренду ОСОБА_1 земельній ділянці здійснюється несанкціонована торгівля.

Зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2019 року передбачено право на дострокове розірвання договору оренди за ініціативою орендодавця, зокрема, з підстав використання орендарем земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Вважає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права щодо порядку та строків прийняття доказів на стадії розгляду справи по суті, оскільки представник позивача подав докази після закриття підготовчого провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень Київська міська рада вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/18 та постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 456/2076/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 21 серпня 2022 року у справі № 683/1084/21, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзиву на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга Київської міської ради задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною третьою статті 792 ЦК України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на момент укладання договору) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 136/6187 «Про передачу громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 » ОСОБА_1 було надано в оренду земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093, площею 0,3631 га, для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 строком на 5 років.

На підставі вказаного рішення Київської міської ради,01 березня 2019 року між ОСОБА_1 (орендар) та Київською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений 01 березня 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвин А. С. за реєстровим № 584, за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київської міської радивід 20 листопада 2018 року № 136/6187 передає, а орендар приймає в оренду (строкове, платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:62:012:0093; місце розташування - АДРЕСА_1 ; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; вид використання - для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу; розмір (площа) - 0,3631 га (пункт 2.1. договору). Договір укладено на 5 років (пункт 3.1. договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору від 01 березня 2019 року на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки.

Пунктом 8.4. договору від 01 березня 2019 року передбачено, що орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, дотримуватись правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051.

За положеннями пункту 11.4 договору від 01 березня 2019 року договір може бути припинений шляхом розірвання в односторонньому порядку з ініціативи орендодавця в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним нормам, не за цільовим призначенням.

Відповідно до пункту 11.4 договору від 01 березня 2019 року договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, передбачених пунктами 5.1, 8.4 Договору.

Згідно з пунктом 11.6 договору від 01 березня 2019 року розірвання договору здійснюється у встановленому законом порядку.

24 червня 2021 року Київською міською радою прийнято рішення № 1553/1594 «Про розірвання договори оренди земельної ділянки у Деснянському районі м. Києва від 01 березня 2019 року № 584», за яким розірвано договір оренди земельної ділянки від 01 березня 2019 року з кадастровим номером 8000000000:62:012:0093, площею 0,3631 га, укладений між ним та Київською міською радою на підставі рішення Київської міської ради від 20 листопада 2018 року № 136/6187, у зв`язку із невиконанням орендарем умов договору оренди, зокрема, використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

У пояснювальній записці до проєкту рішення Київської міської ради про розірвання договору зазначено, що земельна ділянка передана ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу на АДРЕСА_1 , але на даній території відсутня будь-яка забудова, призначена для торгівлі або іншої діяльності, пов`язаної з обслуговуванням торгівельного комплексу.

Також у записці зазначено, що з ініціативи ОСОБА_1 була здійснена вирубка зелених насаджень, внаслідок чого, на вказаній території знаходяться осередки стихійної торгівлі, несанкціонована торгівля ускладнює пересування громадян тротуаром, призводить до засміченості та порушення санітарно-гігієнічних норм.

Положеннями частини першої статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про оренду землі» розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Встановивши, що використання позивачем земельної ділянки площею 0,3631 га на АДРЕСА_1 (в літ Р) не за цільовим призначенням не підтверджується жодним з трьох актів обстеження земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів та відсутні будь-які документи (висновки, протоколи) Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з цього приводу, що є підставою для скасування рішення Київської міської ради № 1553/1594 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки у Деснянському районі м. Києва від 01 березня 2019 року № 584», суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

При цьому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи Київської міської ради про те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем у зв`язку із порушенням ОСОБА_1 пунктів 1.1, 2.1, 8.1 договору оренди земельної ділянки від 01 березня 2019 року, оскільки наведене спростовується актами обстеження земельної ділянки, які щорічно проводилися Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо дотримання умов договору оренди від 01 березня 2019 року.

Посилання у касаційній скарзі Київської міської ради на порушення судом першої інстанції норм процесуального права - прийняття доказів на стадії розгляду справи по суті, оскільки представник позивача подав докази після закриття підготовчого провадження у справі, хоча і заслуговують на увагу, але з урахуванням конкретних обставин та предмету доказування в таких категоріях справ, таке процесуальне порушення не призвело до ухвалення незаконного рішення, а тому не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення відповідно до частини другої статті 412 ЦПК України.

Районний суд ухвалив рішення повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на неврахування апеляційним судом ряду правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, оскільки висновки суду у цій справі не суперечать їм.

Отже, доводи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 травня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник