08.11.2023

№ 761/36608/14-ц

Постанова

Іменем України

05 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 761/36608/14-ц

провадження № 61-1780св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А.С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В., за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація Київського національного університету імені Тараса Шевченка, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення доган, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та ухвалених судових рішень

У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка (далі - КНУ ім. Тараса Шевченка), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація КНУ ім. Тараса Шевченка, про визнання незаконними та скасування наказів про оголошення догани, визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, визнання недійсними записів в трудовій книжці, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києві від 20 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року, позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 16 вересня 2014 року № 735-32 про оголошення догани ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 18 вересня 2014 року № 744-32 про оголошення догани ОСОБА_1 .

Визнано незаконним та скасовано наказ КНУ ім. Тараса Шевченка від 03 листопада 2014 року № 08-1610-04 про звільнення ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді техніка І катагорії сантехнічної служби корпусу ІМВ та слюсаря 6 р. (0,5 ставки) сантехнічної служби корпусу Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.

Стягнено з КНУ ім. Тараса Шевченка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08 листопада 2014 року до 01 листопада 2015 року у розмірі 61 374,17 грн.

Стягнено з КНУ ім. Тараса Шевченка на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди - 1 000,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 жовтня 2016 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 08 лютого 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатом нового апеляційного перегляду рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 листопада 2015 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року залишене без змін.

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року з підстав наявності істотних для справи обставин, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).

Заява обґрунтована тим, що однією з підстав звільнення заявника з посади стало притягнення його до відповідальності за недотримання правил пожежно-технічної безпеки, внаслідок чого оголошено догано. Ухваливши рішення про відмову у позові, суд не врахував, що ОСОБА_1 не міг виконувати роботи пов`язані з підвищеною небезпекою, оскільки йому не проводився інструктаж, він не проходив медичну комісію.

Це підтверджується відсутністю підпису за фактом проведення інструктажу в журналі реєстрації інструктажів з питань пожежної безпеки.

Крім того ОСОБА_1 не надано робоче місце та не повідомлено про режим роботи, тому його перебування 22 серпня 2014 року у спортивній залі не можна вважати відсутністю на робочому місці.

Наведені обставини існували на момент розгляду справи судом, проте стали відомі лише за результатами проведення перевірки Управлінням Держпраці у Київській області.

Також заявнику стало відомо, що під час розгляду цивільної справи № 761/11345/18 за позовом ОСОБА_2 до КНУ ім. Тараса Шевченка про стягнення заробітної плати відповідач надав копію табеля виходу на роботу працівників сантехслужби за жовтень місяць 2014 року, з якої відомо, що ОСОБА_1 не мав прогулів за цей місяць. Однак у матеріалах цієї справи є інша копія табеля, де зафіксовані відомості щодо прогулів заявника за жовтень 2014 року.

Вважав, що такий доказ є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд скасувати рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року відмовлено. Рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року залишено в силі.

Відмовивши в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд виходив із того, що зазначені заявником обставини не можна вважати нововиявленими обставинами в розумінні статті 423 ЦПК України. Наведені заявником обставини не спростовують висновки, покладені в основу рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року, та не мають істотного значення для правильного вирішення спору.

Доводи заявника не можна вважати нововиявленими обставинами, оскільки вони потребують переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не дотримався принципу справедливого судового розгляду.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що при первісному розгляді справи обставини, які виявлені заявником та вказані як нововиявлені, йому відомі не були. Зокрема, що у ОСОБА_1 відсутні функціональні обов`язки, як працівник він не несе обов`язку слідкувати за наявністю в особовій справі ОСОБА_1 функціональних обов`язків. Оскільки при первісному розгляді справи відповідач надав примірник тексту функціональних обов`язків техніка І категорії сантехслужби корпусу Інституту міжнародних відносин ОСОБА_1 від 13 березня 2013 року з його підписом, то він був впевнений у правомірності цього доказу.

Надалі виявилося, що в особовій справі ОСОБА_1 функціональних обов`язків в такій редакції немає, про що зазначено в довідці, складеній відповідачем від 01 жовтня 2019 року № 08/34. Підписи проректора з АГР КНУ ОСОБА_3 , заступника директора Інституту міжнародних відносин з АГР ОСОБА_4 , техніка І категорії ОСОБА_1 - підроблені у зв`язку із чим Шевченківським КП НПУ України в м. Києві порушено кримінальні провадження № 12017100100001257 і № 1218100100003571.

Зазначення суду апеляційної інстанції, що обставини, на які посилається заявник в заяві, були йому відомі є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не мав обов`язку знати свої функціональні обов`язки на пам`ять.

ОСОБА_1 також не мав обов`язку слідкувати за виконанням приписів пожежної безпеки, оскільки своєчасно не був проведений інструктаж з питань техніки протипожежної безпеки.

Докази щодо відсутності робочого місця у позивача отримано лише після постановлення судового рішення по суті у цій справі, тому це є нововиявленою обставиною.

На спростування обставин справи про те, що позивач мав прогули, він надав табелі робочого часу.

Суд апеляційної інстанції протиправно не визнав обставини нововиявленими, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Доводи інших учасників справи

У квітні КНУ ім. Тараса Шевченка подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відзив обґрунтовано тим, що на час розгляду справи позивач не заперечував свої функціональні обов`язки в редакції від 13 березня 2013 року, а на сьогодні маніпулює доказами з метою перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду.

Доводи касаційної скарги, що ОСОБА_1 не повинен був знати та пам`ятати свої функціональні обов`язки, тому не заперечував їх під час розгляду судами справи, є абсурдними, оскільки працівник може виконувати функціональні обов`язки належним чином, якщо він їх знає.

Вказані обставини були предметом дослідження при розгляді справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, не є нововиявленими обставинами, як правильно вважав апеляційний суд.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2020 року відкрито касаційне провадження і витребувано матеріали справи.

У вересні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом №460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявленими обставинами за своєю юридичною суттю є фактичні дані, що у встановленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення.

Для вирішення питання про наявність підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, необхідно розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту).

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).

Судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а є підстави для перегляду судового рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК України підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в статтях 424 426 ЦПК України.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи.

Отже, істотними обставинами справи вважаються ті, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, тобто ті, що взагалі не були предметом розгляду у цивільній справі.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 посилався на відсутністю його підпису за фактом проведення інструктажу в журналі реєстрації інструктажів із питань пожежної безпеки; він не мав визначеного робочого місця; він не був повідомлений про розпорядок роботи: початок та закінчення робочого часу, часу відпочинку; у цивільній справі № 761/11345/18 за позовом ОСОБА_2 до КНУ ім. Тараса Шевченка надано відзив на позовну заяву, до якого додано копію табелю виходу на роботу працівників сантехслужби за жовтень 2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 не мав прогулів.

ОСОБА_1 вважав, що зазначені обставини мають значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі, оскільки на їх підставі можна переоцінити докази і скасувати неправильне рішення. Отже, ці обставини є нововиявленими.

Відмовивши в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підстави, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, для перегляду рішення, відсутні.

Невідповідність оскаржуваних наказів вимогам трудового законодавства не встановлена, а вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди є взаємопов`язаними, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, ці обставини встановлені рішенням Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 14 серпня 2019 року.

Обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими відповідно до статті 423 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, та не ґрунтуються на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», рішення від 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, і що цей доказ є вирішальним.

Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (справа Праведна проти Росії, рішення від 18 листопада 2004 року).

Отже, апеляційний суд зробив вмотивований та правильний висновок, що обставини, вказані ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не є такими, відповідно до статті 423 ЦПК України.

Заявник фактично оскаржує законність та обґрунтованість рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 грудня 2019 року, що переглянуто судом касаційної інстанції та набрало законної сили.

Процедура перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинна відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, цивільному4 процесуальному закону та має бути збалансована з ефективністю правового захисту і обов`язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги, що судом не було дотримано принципу справедливого судового розгляду є необгрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не навів аргументи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що дає підстави стверджувати про порушення цього принципу.

Інші доводи касаційної скарги були предметом дослідження судом апеляційної інстанції під час розгляду заяви про перегляд рішення Апеляційного суду міста Києва від 24 січня 2017 року за нововиявленими обставинами.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а зводяться до власного тлумачення норм права та незгоди із судовим рішенням.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 24 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко