Постанова
Іменем України
30 вересня 2022 року
м. Київ
справа № 761/38266/14
провадження № 61-10915св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Кредит Оптима Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 18 лютого 2015 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у складі колегії суддів Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Кредит Оптима Банк» (далі - ПАТ «Кредит Оптима Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивувало тим, що 19 грудня 2008 року Закрите акціонерне товариство «Кредит Оптима Банк» (далі - ЗАТ «Кредит Оптима Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Кредит Оптима Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 045-СФ, на підставі позивач надав відповідачу кредит в сумі 637500,00 грн строком до 19 грудня 2011 року під 26 % річних, а відповідач зобов`язався повернути кредит згідно з графіком погашення кредиту.
Банк зобов`язання виконав, проте відповідач взяті на зобов`язання за кредитним договором не виконав, прострочену заборгованість не погашав та станом на 15 грудня 2014 року її розмір становив 1 767 406,64 грн, зокрема 637 500,00 грн простроченої заборгованості за кредитом; 498 158,22 грн простроченої заборгованості за процентами; 550 660,35 грн пені; 81 088,07 грн як 3 % річних.
Просив стягнути з відповідача 1 767 406,64 грн заборгованості за кредитним договором, а також судовий збір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням від 18 лютого 2015 року Шевченківський районний суд міста Києва позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредит Оптима Банк» 1 767 406,64 грн заборгованості за кредитним договором від 19 грудня 2008 року № 045-СФ , зокрема 637 500,00 грн простроченої заборгованості за кредитом; 498 158,22 грн простроченої заборгованості за процентами; 550 660,35 грн пені; 81 088,07 грн як 3 % річних.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредит Оптима Банк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а отже зобов`язаний повернути позивачу борг.
Ухвалою від 24 травня 2016 року Шевченківський районний суд відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення 18 лютого 2015 року у справі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 06 квітня 2021 року Київський апеляційний судапеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року скасував, ухвалив нове судове рішення.
Позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Кредит Оптима Банк» 637 500,00 грн заборгованості за кредитом в розмірі, 1 816,44 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 57 165,41 грн як 3 % річних та 163,03 грн, а всього 696 644,88 грн.
У решті позову відмовив.
Стягнув з ПАТ «Кредит Оптима Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 996,44 грн.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що у справі відсутні відомості про належне повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду в суді першої інстанції, оскільки рекомендоване повідомлення про єдине призначене судове засідання на 18 лютого 2015 року, повернулось з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідач при зверненні із заявою про перегляд заочного рішення зазначав, що не отримував ніяких повідомлень про позов та заочне рішення було ухвалене за його відсутності в суді першої інстанції.
Проте суд першої інстанції не звернув на це увагу та відмовив в перегляді заочного рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржене з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційну скаргу мотивував тим, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи ані в суду першої інстанції, ані в апеляційному суді під час прийняття постанови від 06 квітня 2021 року; суд апеляційної інстанції поновив провадження у справі та прийняв постанову до набрання чинності судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 19 грудня 2008 року ЗАТ «Кредит Оптима Банк», правонаступником якого є ПАТ «Кредит Оптима Банк», та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 045-СФ.
За умовами цього договору ОСОБА_1 отримав у кредит 637 500,00 грн на споживчі цілі строком до 19 грудня 2011 року під 26,00 % річних.
У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів сторони обумовили нарахування штрафних санкцій у розмірі 5 % від загальної суми отриманих кредитних коштів (т. 1 а. с. 8-10).
Факт видачі кредиту, тобто виконання позивачем взятих на себе зобов`язань, підтверджується заявою ОСОБА_1 на видачу готівки від 19 грудня 2008 року, сума коштів становить 637 500,00 грн (т. 1 а. с. 11).
Станом на 19 грудня 2014 року за кредитом утворилась заборгованість у розмірі - 637 500,00 грн; заборгованість зі сплати процентів визначена за ставкою 26 % за період з 15 грудня 2011 року до 15 грудня 2014 року в розмірі - 498 158,22 грн; пеня розрахована за ставкою 52 % за період 15 грудня 2013 року до 15 грудня 2014 року - 550 660,35 грн; штрафні санкції нараховані за ставкою 3 % за період з 20 грудня 2011 року до 15 грудня 2014 року - 81 088,07 грн (т. 1 а. с. 30).
За виписками з рахунку за період з 20 грудня 2008 року до 15 грудня 2014 року ОСОБА_1 отримав кредит на суму 637 500,00 грн і інших операцій за цим рахунком не проводилось (т. 1 а. с. 32-33).
Позивач на адресу відповідача направляв вимоги про погашення заборгованості, зокрема за цим кредитним договором, на суму 1 209 418,53 грн,в тому числі: 637 500,00 грн - за простроченим кредитом, 385 539,07 грн - проценти за користування кредитом, 784 087,14 грн - пеня (т. 1 а. с. 25-29).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є: пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу).
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що належний перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1. пункту 3 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), становить фундаментальний принцип, та має на увазі зокрема право на «усне слухання». При цьому право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частинами першою та другою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З огляду на частину першу статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Згідно з частинами другою, четвертою, п`ятою статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Відповідно до частин першої, другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (пункт 1 частини другої статті 223 ЦПК України).
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що апеляційний суд не повідомив його про дату, час і місце судового засідання 06 квітня 2021 року.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Із справи відомо, що ОСОБА_1 у травні 2016 року на рішення суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.
Ухвалами 23 червня 2016 року Апеляційний суд міста Києва відкрив апеляційне провадження та призначив справу до розгляду (т. 1 а. с. 129).
Ухвала про відкриття апеляційного провадження направлена сторонам та отримана відповідачем 05 липня 2016 року (а. с. 178 т. 1).
Ухвалою від 09 листопада 2016 року Апеляційний суд м. Києва зупинив провадження у справі до розгляду Шевченківським районним судом м. Києва цивільної справи № 761/34002/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредит Оптима Банк» про визнання кредитного договору недійсним (т. 1 а. с. 202).
20 січня 2021 року на черговий запит Київського апеляційного суду, Шевченківський районний суд м. Києва надав належним чином засвідчену копію рішення від 10 грудня 2020 року у справі № 761/3400/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Кредит Оптима Банк» про визнання кредитного договору недійсним (т. 1 а. с. 203-247).
Ухвалою від 26 січня 2021 року Київський апеляційний суд поновив провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року в м. Києві (т. 1 а. с. 248).
Конверт з ухвалою про поновлення провадження справі та судовою повісткою на 01 березня 2021 року, направлений на адресу відповідача, повернувся до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а. с. 6, 7 т. 2).
Сторони в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, судове засідання відкладено на 01 квітня 2021 року.
На офіційному вебсайті Судової влади України 02 березня 2021 року розміщене оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на 01 квітня 2021 року на 10:40 год. (а. с. 9 т. 2).
У справі міститься довідка Київського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року про те, що у зв`язку з неявкою сторін згідно з вимогами ЦПК України справа розглянута за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Зазначеною довідкою також засвідчено, що відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу 01 квітня 2021 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось (т. 2 а. с. 10).
Київський апеляційний суд постановою від 06 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року скасував, ухвалив нове судове рішення про часткове задоволення позову.
У постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21) Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що у разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України);
у передбачених нормами ЦПК України випадках повне судове рішення може відображати дату судового засідання, яким завершено судовий розгляд (відповідна дата вказана у вступній частині судового рішення) та дату складення повного судового рішення (відповідна дата вказана у резолютивній частині або після резолютивної частини судового рішення). У випадках, коли відбувається проголошення судового рішення, датою такого судового рішення є дата судового засідання, яким завершено судовий розгляд. І навпаки, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи;
з урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
З урахуванням того, що розгляд справи, яка переглядається, відбувався за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення у справі є дата складення повного судового рішення - 06 квітня 2021 року.
За таких обставин, аргументи касаційної скарги заявника з посиланням на пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України щодо розгляду справи за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки розгляд справи по суті закінчений 01 квітня 2021 року (про судове засідання сторони повідомлялись належним чином), про що зазначено у постанові апеляційного суду. Натомість, дата судового рішення співпадає з датою складання повного судового рішення (06 квітня 2021 року), про що наведено мотиви у тексті самої постанови. Отже, зазначене не свідчить про порушення прав сторін щодо участі у розгляді справи.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 не повідомлений належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відсутні підстави для скасування постанови апеляційного суду з цих підстав.
Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що справу розглянуто апеляційним судом за відсутності учасника справи - відповідача, який не був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання не знайшли свого підтвердження.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська