№ 761/3896/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2025 року

м. Київ

справа № 761/3896/23

провадження № 61-7795св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В.,

Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року в складі судді Матвєєвої Ю. О. та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в складі колегії суддів: Нежури В. А., Мережко М. В., Невідомої Т. О.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека) про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення різниці у заробітній платі за час простою.

Позов мотивований тим, що наказом Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника до припинення чи скасування воєнного стану в Україні, а наступного дня її ознайомлено із вказаним наказом.

На переконання позивача, простій оголошено безпідставно, адже із службовою запискою про доцільність оголошення простою позивача ознайомлено не було, у наказі не зазначено, чому саме їй оголошено простій та за яких обставин, інші державні інспектори продовжують працювати.

Позивач вважала, що відповідач порушив процедуру щодо оголошення простою, оскільки передбачених статтею 34 КЗпП України умов для його оголошення не існувало.

ОСОБА_1 просила:

визнати незаконним та скасувати наказ № 531, виданий 24 жовтня 2022 року Укртрансбезпекою про оголошення їй, старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпровській області, простою не з вини працівника;

стягнути з Укртрансбезпеки на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 24 жовтня 2022 року до 25 січня 2023 року в розмірі 30 074,52 грн з урахуванням збільшення на день прийняття рішення у справі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ від 24 жовтня 2022 року № 531, виданий Укртрансбезпеки, про оголошення простою старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області ОСОБА_1 не з вини працівника.

Стягнено з Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 різницю у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року в сумі 224 013,84 грн без урахування відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для оголошення простою позивачеві, які передбачені статтею 34 КЗпП України. Тому спірний наказ про оголошення простою позивачу із здійсненням їй розрахунку заробітної плати на період простою у розмірі двох третин встановленого посадового окладу є незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача різниці у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року в розмірі 224 013,84 грн суд вказав наступне. Середньоденна зарплата ОСОБА_1 становить 1 191,68 грн, а станом на день ухвалення рішення простій для позивача триває 194 робочих дня, в які не входять дні тимчасової непрацездатності та відпустки. Таким чином, заробітна плата за час простою у вказаний період становить 231 185,92 грн. З урахуванням того, що позивачу було сплачено в період з жовтня 2022 року до лютого 2023 року 7 172,08 грн, що підтверджується розрахунковими листками, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 224 013,84 грн (231 185,92 грн - 7 172,08 грн). При цьому, суд критично ставиться до заперечень відповідача стосовно вказаного розрахунку, а саме, що в період з лютого 2023 року до дня розгляду справи в суді позивачу виплачувалось 2/3 заробітної плати, адже відповідач таких доказів до суду не надав.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 30 000,00 грн.

При визначені розміру компенсації позивачу витрат на правничу допомогу, суд врахував клопотання представника відповідача про зменшення судових витрат, категорію справи, яка не відноситься до категорії важких, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості. Враховуючи загальну тривалість розгляду справи в суді, та кількість часу витраченого адвокатом на участь у судових засіданнях, суд вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 30 000,00 грн, що відповідає принципу справедливості та розумності.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року апеляційні скарги Укртрансбезпеки задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року змінено, зменшено суму різниці у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року, що підлягає стягненню з Укртрансбезпеки на користь ОСОБА_1 , із 224 013,84 грн до 206 281,64 грн.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. У пункті 3 вказаного Указу визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34 38 39 41 - 44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Проте у спірному наказі Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», як і відсутнє обґрунтування, чому саме для старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) ОСОБА_1 оголошується простій. До того ж відповідач не зазначив обставин, які свідчили б про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також не наведено посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які свідчили б про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що в період воєнного стану Укртрансбезпека, зокрема у Дніпропетровській області, продовжує працювати і виконувати свої функції. Надані відповідачем штатні розписи на 2022 та 2023 рік містять відомості про кількість штатних посад старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які складають 19 та 15, відповідно. При цьому з пояснень відповідача встановлено, що в 2022 та 2023 роках після оголошення ОСОБА_1 простою в установі фактично працювало 15 старших державних інспекторів вказаного відділу. Наразі інші працівники, які займають таку ж посаду, як і позивач, продовжують працювати. Тому доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, враховуючи інтереси працівників, об`єктивно не може забезпечити на довоєнному рівні роботою всіх своїх працівників спростовуються матеріалами справи. До того ж, факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим, існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, та не може бути підставою для застосування простою саме для одного працівника.

Помилковим є посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 04 березня 2022 року № 149-р/з «Щодо нез`явлення державних службовців на роботу та надання їм відпусток під час воєнного стану, а також оформлення відносин із державними службовцями, яких зараховано до територіальної оборони», адже згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298, посада старшого державного інспектора не відноситься до державної служби, про що також, зазначено і у посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки.

Крім того, як зазначав відповідач у відзиві на позовну заяву внаслідок суттєвої зміни низки суспільних процесів, державою вжито заходи щодо врегулювання питань забезпечення трудових прав осіб в умовах воєнного стану та постійної загрози життю, здоров`ю. З метою реалізації вказаних завдань наказом Укртрансбезпеки від 25 квітня 2022 року № 247 «Про організацію роботи державних службовців та працівників апарату Державної служби України з безпеки на транспорті у період воєнного стану» було запроваджено дистанційну роботу для працівників Укртрансбезпеки.

Таким чином, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено обставин, які б обумовлювали необхідність встановлення простою саме позивачу. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про скасування наказу про оголошення простою позивачу.

Щодо вимоги позивача про виплату різниці у заробітній платі, яку позивач недоотримала внаслідок встановлення їй простою, за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року, то суд першої інстанції правильно встановив розмір різниці у заробітній платі (224 013,84 грн), середньоденну заробітну плату (1 191,68 грн), тривалість простою у кількості 194 робочих дні, а також те, що позивачу було виплачено за період з жовтня 2022 року до лютого 2023 року 7 172,08 грн. Проте суд не взяв до уваги те, що за період з лютого до липня 2023 року позивачу було також виплачено 2/3 заробітної плати у загальному розмірі 17 730,20 грн. Це підтверджується довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату за період простою ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року. Таким чином, з урахуванням виплачених позивачу 2/3 заробітної плати у загальному розмірі 17 730,20 грн за період з лютого до липня 2023 року, рішення суду в цій частині підлягає зміні, шляхом зменшення розміру різниці заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 224 013,84 грн до 206 281,64 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового судового рішення не врахував, що умови договору про надання правової допомоги взагалі не враховують складність справи, обсяг доказів, кваліфікацію адвоката, затрачений час на складання процесуального документа, а лише фіксують суму, яка є необґрунтованою з огляду на розцінки на адвокатські послуги у м. Києві, є недоведеними.

Як вбачається з матеріалів справи, після ухвалення судового рішення у цій справі, 20 липня 2023 року, позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення від 24 липня 2023 року та стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат у розмірі 39 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 24 січня 2023 року № 1/24/01/23; акт приймання-передачі послуг від 24 липня 2023 року; платіжні доручення від 24 січня 2023 року на суму 5 000,00 грн, від 25 січня 2023 року - 10 000,00 грн, від 23 лютого 2023 року - 4 000,00 грн, від 01 березня 2023 року - 4 000,00 грн, від 15 березня 2023 року - 2 000,00 грн, від 12 квітня 2023 року - 4 000,00 грн, від 15 травня 2023 року - 4 000,00 грн, від 03 липня 2023 року - 4 000,00 грн, від 18 липня 2023 року - 10 000,00 грн, від 20 липня 2023 року - 4 000,00 грн; понесені витрати на судовий збір в розмірі 1 073,60 грн та 67,00 грн витрат за копіювання.

Заявляючи про наявність підстав для зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, відповідач посилається на завищену, на його думку, кількість витраченого адвокатом часу та вважає, що вартість погодинної оплати послуг адвоката, вказана в договорі, не відповідає складності справи та предмету спору, а відображена в акті робота не була необхідною та неминучою. Проте розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу, що узгоджується з частиною першою статті 632 ЦК України. Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, статтею 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. При цьому адвокатам, враховуючи положення статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року), необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка. Таким чином, виходячи з обсягу фактично заявлених вимог, характеру спірних правовідносин та предмету доказування в даній справі, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення поданої заяви про відшкодування понесених витрат на правничу допомогу з урахуванням співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатами робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, та виходячи із засад розумності та справедливості, є законними та обґрунтованими.

Суд першої інстанції надав обґрунтовану оцінку, як наведеному в акті кількості витраченого адвокатом часу на участь в судових засіданнях, так і об`єму виконаних адвокатом робіт та витраченого адвокатом часу на вивчення матеріалів справи та формування правової позиції, а також, врахував кількість адвокатських запитів, заяв та клопотань, наявних в матеріалах справи, та поданих стороною відповідача до суду доказів. Тому, виходячи з фактичного об`єму матеріалів справи та смислового наповнення наявних документів, справедливо зменшив відшкодування до сумі 30 000,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про ухвалення додаткової постанови залишено без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2024 року Укртрансбезпеки подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, є КЗпП України, Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», Закон України «Про правовий режим воєнного стану», постанова Кабінету Міністрів України від 13 березня 2022 року № 303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» (далі - Постанова № 303). Особливістю цієї справи є те, що наразі відсутня судова практика з приводу застосування частини першої статті 34 КЗпП України у взаємозв`язку з Постановою № 303, зокрема, чи є об`єктивне зменшення робочого навантаження на структурний підрозділ органу виконавчої влади в умовах воєнного стану підставою для оголошення простою;

з метою упорядкування трудових відносин у період воєнного стану, збереження кадрового потенціалу та стимулювання економіки країни в умовах кризи було прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, зокрема, Постанову № 303. На підставі цієї постанови припинено проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні». Цією ж постановою встановлено, що протягом періоду воєнного стану дозволити здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю) в окремих сферах, зокрема щодо запобігання неконтрольованому зростанню цін на товари, які мають істотну соціальну значущість, виключно на підставі рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері, за наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави. Таким чином, більша частина функцій виконання яких забезпечувалось територіальними органами Укртрансбезпеки не виконується в силу приписів нормативно-правових актів. Внаслідок зменшення навантаження на структурні підрозділи Укртрансбезпекою було протягом 2022 року оголошено простій для деяких працівників, оскільки, об`єктивно, Укртрансбезпека як роботодавець, не була спроможна забезпечити усіх працівників роботою. Проте суди не надали оцінки зазначеним обставинам, зокрема, не було застосовано приписи Постанови № 303. Вказане потребує формування висновку Верховного Суду щодо необхідності врахування нормативно-правового акта (Постанови № 303) під час оголошення простою та правових і фактичних наслідків, які Постанова № 303 створює як для роботодавця, так і для працівника;

суд апеляційної інстанції не надав належної правової кваліфікації відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та не застосував правові норми, що підлягають застосуванню при вирішенні цього спору;

однією із функцій, яку виконували всі територіальні органи до 2022 року було надання міжнародного дозволу суб`єктам господарювання, що здійснюють перевезень вантажним та пасажирським транспортом на території іноземних держав відповідно до Порядку оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затвердженим наказом Міністерства транспорту України 20 серпня 2004 року № 757, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 серпня 2004 року за № 1075/9674. З липня 2021 року надання адміністративної послуги - видачі міжнародних дозволів в режимі онлайн, що вплинуло безпосередньо вплинуло на кількість працівників Укртрансбезпеки та її територіальних органів, які були залученні до надання цієї послуги. На початку лютого 2022 року територіальні органи змінили свій функціонал, що підтверджується Положенням про територіальні органи. Крім того, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, Угодою між Україною та Європейським Союзом про вантажні перевезення автомобільним транспортом (прийнята та введена в дію 29 червня 2022 року), затвердженою Указом Президента України від 16 вересня 2022 року № 654/2022 (далі - Угода), яка поширюється на транзитні та міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом між Сторонами за найм, або за плату, або за власний рахунок і не порушує правил, встановлених багатосторонньою системою квот Європейською Конференцією Міністрів Транспорту у рамках Міжнародного транспортного форуму, запроваджено бездозвільний режим між Україною та країнами Європейського Союзу. Дія зазначеної Угоди зменшила обсяги видачі та повернення міжнародних дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку. Всі пункти видачі дозволів були виведені із структури та штатного розпису Укртрансбезпеки на 2023 рік;

статистичні дані, які свідчать що обсяг роботи відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, зменшився приблизно в 8 разів, у порівнянні з 2021 роком: кількість складених актів про порушення законодавства про автомобільний транспорт за 2020 рік становить 2471, за 2021 рік - 4137, за 2022 рік - 842; кількість винесених постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу за 2020 рік - 2096, за 2021 рік - 2260, за 2022 рік - 1080; кількість винесених приписів про усунення порушення за 2020 рік - 856, за 2021 рік - 1063, за 2022 рік - 74. Таким чином, в умовах тимчасового зупинення виконання значної частини функцій, відповідно неможливим є й забезпечення всіх працівників роботою у тому обсязі, який був наявний до початку повномасштабного вторгнення країни-агресора. Отже, оспорюваний наказ Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 є обґрунтованим та таким, що прийнято внаслідок існування об`єктивних причин;

суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам Укртрансбезпеки, що з початку 2022 року більше 100 працівникам центрального апарату та територіальних органів було оголошено простій. Цей факт підтверджується судовими рішеннями у справах № 420/14852/22, № 420/15828/22 та № 480/1769/23. Також простій було оголошено деяким працівникам відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області. Викладене спростовує висновки суду апеляційної інстанції про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем та відсутність обставин, які б підтверджували об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану. Таким чином, внаслідок введення правового режиму воєнного стану, прийняття Постанови № 303 та подальшого зменшення робочого навантаження на працівників Укртрансбезпеки, виникла необхідність в оптимізації робочого процесу відповідача та, як наслідок, оголошення простою, у тому числі, для позивача;

під час прийняття оспорюваного наказу відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства, обґрунтовано та об`єктивно. У той же час висновок суду апеляційної інстанції про те, що наказ про оголошення простою повинен містити посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», є помилковим. Цей наказ містить посилання на статті 34 та 113 КЗпП України, які регулюють питання оголошення простою, статті 12 та 13 Закону України «Про оплату праці», постанову Кабінету Міністрів України від 07 березня 2022 року № 221, які регулюють питання оплати праці, та безпосередньо на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ «Про введення воєнного стану в Україні», оскільки саме з закінченням воєнного стану визначається дата припинення простою;

типові форми первинної облікової документації зі статистики праці, затверджені наказом Державним комітетом статистики України від 05 грудня 2008 року № 489, а саме форми №№ П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)». Зазначені типові форми також не передбачають преамбули у тексті наказів. Водночас стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначає види заходів правового режиму воєнного стану. Тому посилання в наказі органу виконавчої влади про оголошення простою працівнику на норму закону або нормативно-правового акту, яка безпосередньо не регулює питання оголошення простою чи його оплати є недоречним та непередбачена жодним нормативно-правовим актом.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2024 року касаційну скаргу Укртрансбезпеки залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2024 року в задоволенні клопотання Укртрансбезпеки про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 761/3896/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

У липні 2024 року матеріали справи № 761/3896/23 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2025 року в задоволенні клопотання Укртрансбезпеки про розгляд справи у суді касаційної інстанції за участі її представника відмовлено, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 24 червня 2024 року зазначено, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену частиною другою статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що згідно з копією трудової книжки позивача наказом від 09 червня 2022 року № 951-к ОСОБА_1 переведена на посаду старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) Укртрансбезпекиу Дніпропетровській області з 14 червня 2022 року.

Відповідно до наказу Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 для старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 24 жовтня 2022 року. Підставою наказу стала службова записка начальника відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Дяденчука Д.

Відповідно до посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпекистарший державний інспектор не є державним службовцем.

У період воєнного стану Укртрансбезпека, зокрема у Дніпропетровській області, продовжує працювати і виконувати свої функції. Надані представником відповідача штатні розписи на 2022 та 2023 рік містять відомості про кількість штатних посад старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які складають 19 та 15, відповідно. При цьому з пояснень представника відповідача встановлено, що в 2022 та 2023 роках після оголошення ОСОБА_1 простою в установі фактично працювало 15 старших державних інспекторів указаного відділу. Інші працівники, які обіймають таку ж посаду, як і позивачка, продовжують працювати.

Позиція Верховного Суду

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (стаття 22 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Тлумачення статті 34 КЗпП України свідчить про те, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів.

Згідно з частинами першою, другою статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по цей день.

У пункті 3 Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34 38 39 41 - 44 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу (див. постанови Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц, від 06 червня 2024 року в справі № 367/569/23, від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення різниці у заробітній платі за час простою ОСОБА_1 зазначала, що наказом Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 їй було оголошено простій не з вини працівника до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. На переконання позивача, простій було оголошено безпідставно, адже із службовою запискою про доцільність оголошення простою позивача ознайомлено не було, у наказі не зазначено, чому саме їй оголошено простій та за яких обставин, а інші державні інспектори продовжують працювати. Тому позивач вважала, що відповідач порушив процедуру щодо оголошення простою, оскільки передбачених статтею 34 КЗпП України умов для його оголошення не існувало;

посада позивача не відноситься до державної служби, про що зазначено у посадової інструкції старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Укртрансбезпеки;

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, встановлено можливість обмеження конституційного права напрацю, але в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»;

суди вказали, що у спірному наказі Укртрансбезпеки від 24 жовтня 2022 року № 531 відсутнє посилання на відповідні положення частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», а також обґрунтування, чому саме для позивача, старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) ОСОБА_1 , оголошується простій. Крім того, відповідач не зазначив обставин, які б свідчили про відсутність організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи позивачем, а також не навів посилання на докази таких обставин, зокрема на такі, які б свідчили про об`єктивну неможливість здійснення роботи позивачем саме через введення воєнного стану;

у період воєнного стану Укртрансбезпека, зокрема у Дніпропетровській області, продовжує працювати і виконувати свої функції. Надані відповідачем штатні розписи на 2022 та 2023 рік містять відомості про кількість штатних посад старшого державного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, які складають 19 та 15, відповідно. При цьому в 2022 - 2023 роках після оголошення ОСОБА_1 простою в установі фактично працювало 15 старших державних інспекторів вказаного відділу. Наразі інші працівники, які займають таку ж посаду, як і позивач, продовжують працювати. Таким чином, відповідач не довів обставин, які б обумовлювали необхідність встановлення простою саме позивачу, враховуючи, що обов`язковою підставою для введення простою на підприємстві є повна зупинка його роботи або роботи окремих підрозділів;

оскільки встановлення позивачу простою є незаконним, то вона має право на отримання різниці у заробітній платі, яку позивач недоотримала внаслідок встановлення їй простою, за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року.

суди встановили, що різниця у заробітній платі, яку позивач недоотримала внаслідок встановлення їй простою, становить 224 013,84 грн, середньоденна заробітна плата - 1 191,68 грн, тривалість простою - 194 робочих дні. Крім того, позивачу було виплачено за період з жовтня 2022 року до лютого 2023 року 7 172,08 грн, а за період з лютого до липня 2023 року - 17 730,20 грн. Тому з урахуванням виплачених позивачу з жовтня 2022 року до липня 2023 року суд апеляційної інстанції обґрунтовано змінив рішення суду першої інстанції шляхом зменшення розміру різниці заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, з 224 013,84 грн на 206 281,64 грн. Втім, змінюючи розмір різниці заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, апеляційний суд не врахував, що податки і збори із вказаної суми підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, який змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру різниці заробітної плати, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, дійшов обґрунтованого висновку про скасування наказу щодо оголошення простою позивачу та стягнув 206 281,64 грн. Проте суд апеляційної інстанції не вказав, що така сума стягується з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів. Тому абзац другий резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції належить викласти в такій редакції: «Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року змінити, зменшивши суму що підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року з 224 013,84 грн до 206 281,64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач, враховуючи інтереси працівників, об`єктивно не може забезпечити на довоєнному рівні роботою всіх своїх працівників, спростовуються матеріалами справи.

Крім того, факт введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є загальновідомим, проте існування воєнного стану автоматично не означає знищення (відсутність) виробничих, організаційних та технічних умов, засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій, та не може бути підставою для застосування простою саме для одного (декількох) працівника

(-ів), у тому числі позивача.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята частково без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити частково; постанову апеляційного суду змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в такій редакції: «Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року змінити, зменшивши суму що підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року з 224 013,84 грн до 206 281,64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів», а в іншій частині рішення суду першої інстанції в нескасованій та незміненій частині та постанову апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року змінити, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року змінити, зменшивши суму що підлягає стягненню з Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) різницю у заробітній платі за час простою за період з 24 жовтня 2022 року до 20 липня 2023 року з 224 013,84 грн до 206 281,64 грн з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів».

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2023 року в нескасованій та незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко