ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 761/39550/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" (далі - ТОВ "Інвестохіллс Хеліантус", скаржник)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 (головуючий - суддя Привалов А.І.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 (головуючий - суддя Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.)
за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ") на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька Миколи Миколайовича (далі - приватний виконавець)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" (далі - АТ "Аргумент Фонд")
до ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) Приватного підприємства "Л-Джастіс";
2) ОСОБА_1 ;
3) ОСОБА_2
про звернення стягнення на предмет іпотеки.
ВСТУП
Причиною звернення до Верховного Суду є наявність/відсутність підстав для визнання неправомірними (протиправними) дій приватного виконавця та визнання недійсною оцінку нерухомого майна.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий зміст позовних вимог та скарги на дії приватного виконавця
1. Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Аргумент Фонд" звернулося до суду з позовом до ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Приватного підприємства "Л-Джастіс", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у позові відмовлено.
3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 у справі №761/39550/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 10.01.2024, скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 у даній справі та прийнято нове рішення про задоволення позову.
4. На виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2023 судом 18.09.2023 видано відповідні накази.
5. ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" (боржник) звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця, в якій просив:
- поновити строк на подачу даної скарги;
- визнати неправомірними (протиправними) дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі № 761/39550/17 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснено на підставі звіту про оцінку майна, який складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Юрформат» щодо нерухомого майна боржника, а саме: нежитлового приміщення "група приміщень №11", загальною площею 199,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ";
- визнати недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення "група приміщень №11", загальною площею 199,2 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, що належать на праві власності ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ", проведену суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Юрформат» станом на 23.01.2024 в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_2.
5.1. Скаржник вважає, що оцінка його майна у виконавчому провадженні НОМЕР_1 проведена з порушенням норм чинного законодавства, а саме: Звіт про оцінку майна складено на 2-х аркушах, без будь-яких додатків, та не містить фотографічних та аналітичних матеріалів, необхідних для визначення ринкової вартості майна»; не взято до уваги, і не зазначено у Звіті про оцінку майна факт того, що будівля по вул. Саксаганського 96, м. Київ, рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів від 21.01.1986 №49 віднесено до пам`ятки архітектури; не враховано того, що приміщення здано в оренду АТ «РВС Банк», що вказано у постанові про опис та арешт майна, відповідно, приміщення приносить дохід. Неврахування вказаних вище факторів, на думку скаржника, підтверджує поверхневий підхід суб`єкта оціночної діяльності до виконання Звіту про оцінку майна. Крім того, скаржник зазначив, що опис та арешт майна здійснено за відсутності уповноваженої особи скаржника, якого належним чином не було повідомлено завчасно про вказані виконавчі дії, а також приватним виконавцем не було вчинено дій щодо узгодження вартості арештованого та описаного майна між стягувачем та боржником.
Стислий зміст оскаржуваних судових рішень
6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.02.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024, скаргу ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" на дії приватного виконавця задоволено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ТОВ "Інвестохіллс Хеліантус", яке є правонаступником АТ "Аргумент Фонд", звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №761/39550/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" у задоволенні скарги на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Солонька М.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (нова редакція)
8. У касаційній скарзі ТОВ "Інвестохіллс Хеліантус" з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що суди неправильно застосували положення статті 39 Закону України "Про іпотеку", статей 20, 57 Закону України "Про виконавче провадження", всупереч висновків Верховного Суду з питань застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 10.08.2022 у справі №2-2262/12, від 16.02.2023 у справі №911/1850/18, від 20.07.2022 у справі №910/10956/15. Зазначене неправильне застосування норм матеріального права призвело до порушення судами статей 73 74 342 343 ГПК України.
Позиція інших учасників справи
9. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2024 у справі №761/39550/17 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., судді Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.
11. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2024 відкрито касаційне провадження у справі №761/39550/17 за касаційною скаргою ТОВ "Інвестохіллс Хеліантус" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, якою скаргу ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" на дії приватного виконавця задоволено та визнано неправомірними (протиправними) дії приватного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 18.09.2023 у справі №761/39550/17 щодо визначення вартості нерухомого майна, яке здійснено на підставі звіту про оцінку майна, а також визнано недійсною оцінку нерухомого майна в межах процедури виконавчого провадження № НОМЕР_2, та постанова суду апеляційної інстанції, якою вказана ухвала залишена без змін.
13. Щодо доводів скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права, які наведені у пункті 8 цієї постанови Верховний Суд виходить з такого.
14. Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.
15. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
16. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
17. Право сторони виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою на дії чи бездіяльність державного або приватного виконавця під час виконання судового рішення передбачено статтею 339 ГПК України.
18. Згідно з частиною першою статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
19. У даній справі ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ", яке є боржником у виконавчому провадженні, фактично не погоджується з діями державного виконавця щодо визначення вартості нерухомого майна та оскаржує оцінку майна.
20. Верховний Суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 поновлено ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" строк на подання скарги на дії приватного виконавця, вчинені у виконавчому провадженні НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 761/39550/17 від 18.09.2023.
21. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16 та від 12.06.2019 у справі № 308/12150/16-ц зазначила, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.
22. Таким чином ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" скористалося своїм правом на оскарження оцінки нерухомого майна в порядку оскарження відповідних дій приватного виконавця.
23. Стосовно дій приватного виконавця з проведення оцінки майна, Суд зазначає таке.
24. Згідно з пунктом 15 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.
25. За змістом частин першої, третьої статті 20 Закону № 1404-VIII для проведення оцінки майна виконавець виносить постанову про залучення суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання, який зобов`язаний надати письмовий звіт з питань, що містяться в постанові, протягом 15 робочих днів з дня ознайомлення з постановою виконавця. Цей строк може бути продовжений до 30 робочих днів за погодженням з виконавцем.
26. Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
27. Згідно із частинами першою-третьою статті 57 Закону № 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
28. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем (частина п`ята статті 57 Закону № 1404-VIII).
29. Суди попередніх інстанцій встановили таке:
- 16.01.2024 приватним виконавцем винесені постанова про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1, постанова про стягнення основної винагороди, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, постанова про арешт майна боржника;
- 17.01.2024 винесено постанову про призначення спеціаліста - Антонова Володимира Олександровича (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача, видане 19.11.16 №МФ 201, виданий ФДМ України), для участі у виконавчому провадженні НОМЕР_1;
- 18.01.2024 винесена постанова про опис та арешт майна (коштів) боржника, згідно з якою, за участі понятих, представника стягувача, спеціаліста, описано нерухоме майно, відповідно до виконавчого документа, яке передано на відповідальне зберігання представнику стягувача П`ятецькому О.П.;
- 18.01.2024 винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні - ТОВ «Юрформат» (сертифікат, виданий 22.09.22 за №458/2022 ФДМ України);
- ТОВ «Юрформат» 23.01.2024 склало звіт про оцінку майна, за яким зазначено ринкову вартість майна 13 702 176,00 без ПДВ.
30. На підставі встановленого, суди дійшли висновку, що приватним виконавцем усупереч вимогам статті 57 Закону № 1404-VIII не було забезпечено право боржника на узгодження зі стягувачем вартості арештованого майна.
30.1. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсною спірної оцінки, що зазначена у звіті від 23.01.2024, оскільки вказану оцінку майна боржника, а саме будівлі, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 96, проведено з порушенням положень Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", пунктів 15, 50, 51, 56 Національного стандарту №1. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що до матеріалів справи не надано Звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Юрформат» станом на 23.01.2024, який відповідав би положенням пунктам 56, 57 Національного стандарту №1.
31. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.
32. Верховний Суд виходить з того, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/10956/15, на яку посилається скаржник, викладено правові висновки, зокрема, про таке:
- аналіз статті 57 Закону дозволяє дійти висновку, що для завдань виконавчого провадження вартість майна боржника може бути визначена двома шляхами: 1) за згодою сторін (та заставодержателя), про досягнення якої вони мають повідомити виконавця у встановленому порядку; 2) у разі недосягнення такої згоди виконавець самостійно визначає вартість майна за ринковими цінами, які діють на день визначення; 3) залучення для оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання;
- Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновок про те, що визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (див. постанову від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, пункт 31 постанови від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16);
- разом із цим в залежності від виду майна, вартість якого має бути визначена, Закон розмежовує випадки, за яких залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна є або правом, або обов`язком виконавця;
- так, абзац другий частини третьої статті 57 Закону визначає, що для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Зазначена норма за своїм змістом є імперативною, у зв`язку із чим зобов`язує виконавця у визначених нею випадках залучити до оцінки майна суб`єкта оціночної діяльності;
- на відміну від цього частина четверта статті 57 Закону передбачає право виконавця залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна у разі, якщо визначити вартість майна (окремих предметів) йому складно;
- аналогічні положення містять пункти 18-21 в Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012;
- беручи до уваги викладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що повноваження виконавця вирішувати, залучати чи не залучати суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, стосуються лише проведення оцінки майна, вартість якого він може визначити самостійно, та не розповсюджуються на проведення оцінки нерухомого майна, стосовно якої частина четверта статті 57 Закону передбачає лише один варіант поведінки, який є обов`язковим для виконавця - залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання;
- Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що положення статті 57 Закону №1404-VIII не зобов`язують виконавця самостійно з`ясовувати, чи досягли сторони між собою згоди щодо вартості майна боржника, та керуватись для визначення вартості майна боржника лише повідомленням про намір досягнути такої згоди в майбутньому.
33. Такі ж правові висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 10.08.2022 у справі №2-2262/12, від 16.02.2023 у справі №911/1850/18, на які також посилається скаржник.
34. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не встановили чи надсилались приватним виконавцем ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" копії постанов від 16.01.2024, 17.01.2024 та 18.01.2024, коли отримані боржником вказані постанови, чи досягнуто згоди сторонами виконавчого провадження щодо визначення вартості спірного майна та чи ознайомлювався останній з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_1. Тобто, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано жодної оцінки листуванню між приватним виконавцем та ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ", яке міститься у матеріалах справи та додане останнім до скарги на дії приватного виконавця.
35. Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, в свою чергу не дослідив та не надав оцінки доданим до апеляційної скарги приватного виконавця документам, не навів аргументів щодо їх відхилення та поза увагою залишив доводи апеляційної скарги про наявність в матеріалах виконавчого провадження заяви стягувача щодо відсутності досягнення ним згоди з боржником щодо вартості спірного майна, беручи до уваги, що розгляд справи судом першої інстанції відбувся за відсутності приватного виконавця та без огляду судом матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, доступ до яких мав суд апеляційної інстанції.
36. Щодо питання правомірності визнання недійсною оцінки майна, що визначена у звіті про оцінку майна, Верховний Суд керується таким.
37. Оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні").
38. Відповідно до частин першої, шостої статті 9 вказаного Закону методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
39. Згідно із частинами першою, другою статті 12 вказаного Закону звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.
40. Національний стандарт є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
41. Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.
42. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.
43. Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.
44. Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442, є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.
45. Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», з урахуванням вимог Національного стандарту № 1.
46. Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.
47. Звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
48. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 08.01.2024 у справі № 2-3894/09 (провадження № 61-8199св23).
49. Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Такі правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №914/881/17.
50. Як вже зазначалось, визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №308/12150/16-ц, від 20.03.2019 у справі №821/197/18/4440/16, від 20.07.2022 у справі №910/10956/15).
51. У справі, що переглядається, скаржник, заявивши вимогу про визнання недійсною оцінку майна, визначену у звіті про оцінку майна, проведену суб`єктом оціночної діяльності, фактично оскаржує звіт про оцінку майна.
52. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
53. Відповідно до частин першої, третьої статті 13 вказаного Закону рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
54. Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов`язковим.
55. Тобто Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.
56. Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.
57. Згідно з частиною четвертою статті 57 Закону № 1404-VIII виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
58. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не з`ясували, чи отримавши звіт про оцінку майна, ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" скористалося законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензуванням звіту з оцінки майна від 23.01.2024. Крім того, судами не надано будь-якої оцінки наявній в матеріалах справи Рецензії на звіт про оцінку майна від 06.02.2024 (а.с. 201-204 том 8) та не зазначено підстав його відхиленнями.
59. В оскаржуваних судових рішеннях судами попередніх інстанцій також не наведено мотивів в чому саме полягає невідповідність звіту про оцінку майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. При цьому колегія суддів зауважує, що судами попередніх інстанцій надана оцінка звіту про оцінку майна, яка додана до скарги ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ" у скороченому варіанті на двох аркушах. Водночас, до апеляційної скарги приватним виконавцем додано повний тест вказаного звіту про оцінку майна. Однак, суд апеляційної інстанції належної оцінки наданому звіту не надав, зазначивши лише, що спірний звіт про оцінку вартості майна станом 23.01.2024 не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.
60. Таким чином, у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статей 80 86 236 237 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, не з`ясували, чи мало місце порушення прав і законних інтересів боржника при вчиненні виконавчих дій щодо визначення вартості арештованого майна, у зв`язку з чим дійшли передчасного висновку про задоволення скарги на дії приватного виконавця.
61. З огляду на викладене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у вищенаведених постановах, є обґрунтованим, а доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час касаційного перегляду справи.
62. Доводи ТОВ "ЮВЕСТА ДЕВЕЛОПМЕНТ", викладені у відзиві на касаційну скаргу, не беруться до уваги Касаційним господарським судом з огляду на мотиви, викладені у цій постанові.
63. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
64. Ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, з огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального справа та допустили порушення норми процесуального права, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі для вирішення даного спору, з огляду на предмет і підстави позову, на підставі доказів і доводів сторін, беручи до уваги, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, які імперативно визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню та передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
65. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
66. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
67. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, з огляду на доводи касаційної скарги та характер спірних правовідносин.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у цій постанові.
69. Спочатку суд першої інстанції, а потім суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 80 86 236 237 ГПК України.
70. Порушення судами попередніх інстанцій норм права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
71. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
72. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 310 ГПК України).
73. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права.
74. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у цій постанові, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір.
Судові витрати
75. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, не здійснюється, адже суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу цього судового збору.
Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інвестохіллс Хеліантус" задовольнити частково.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 у справі №761/39550/17 скасувати.
3. Справу №761/39550/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Булгакова