№ 761/41033/18

Постанова

Іменем України

08 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 761/41033/18

провадження № 61-12378св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року у складі судді Мальцева Д. О. та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області»(далі - ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Київська обласна профспілкова організація атестованих працівників органів внутрішніх справ України, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що він працював на посаді завідувача стоматологічного відділення-лікаря поліклініки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області».

На підставі наказу ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 168 о/с його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв`язку зі скороченням штату.

ОСОБА_1 вважає, що наказ є незаконним, оскільки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» не повідомило його завчасно про зміни в організації виробництва, скорочення штату, тому порушено порядок його звільнення. Також у порушення вимог статті 43 КЗпП України, його звільнення відбулося без погодження із профспілковою організацією, членом якої він був.

У зв`язку з його незаконним звільненням підлягає стягненню з ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на підставі статті 235 КЗпП України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Крім того, зазначеними діями, які проявились в його незаконному звільненні, здійсненні на нього психологічного тиску та незаконної кадрової політики, йому було завдано моральну шкоду.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати його звільнення на підставі пункту 1 частини першої ст. 40 КЗпП України незаконним та поновити його на роботі в ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на посаді завідувача стоматологічного відділення-лікаря; стягнути з ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 272,36 грн та компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним наказ ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 168 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача стоматологічного відділення-лікаря у зв`язку із відмовою від переведення на іншу роботу.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача стоматологічного відділення-лікаря ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» з 16 жовтня 2018 року.

Стягнуто з ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 118 179,44 грн (за період з 17 жовтня 2018 року до 11 жовтня 2019 року), з утриманням податків і інших обов`язкових платежів.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення суми середнього заробітку за один місяць.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач не погодив звільнення позивача із займаної посади з профспілковою організацією, як це передбачено положеннями колективного договору та статтею 43 КЗпП України. Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_1 є членом Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників органів внутрішніх справ України, проте ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» документів, які б підтверджували звернення або погодження щодо звільнення членів профспілки, не надало. На підставі показань свідків встановлено, що позивача було звільнено через особисту неприязнь та конфлікт, який виник у нього з керівництвом.

Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити вказану позовну вимогу частково, з огляду на підтверджений матеріалами справи розмір заробітної плати позивача за останні два місяці роботи та визначений розмір середньоденної заробітної плати в розмірі 476,30 грн. Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 248 робочих днів, склала 118 179,44 грн.

З врахуванням наданих в позовній заяві пояснень, досліджених доказів, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача в розмірі 100 000,00 грн не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2020 року до Верховного Суду, ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права. Також заявник вказує підставою касаційного оскарження судових рішень і відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій при вирішенні справи не залучили до участі у справі в якості співвідповідача Міністерство внутрішніх справ України (далі - МВС України), оскільки скорочення в ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» відбулося на підставі наказу МВС України від 17 липня 2018 року № 618, у зв`язку з чим посада, на яку позивач просив його поновити з 2018 року, скорочена.

Судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги те, що позивача було завчасно повідомлено про вивільнення в державній установі, однак він відмовився підписуватися про отримання цього повідомлення, що підтверджується відповідним актом.

Також суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до протоколу засідання профспілкового комітету відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області № 62 ОСОБА_1 було прийнято до профспілкової організації. 07 червня 2018 року ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» повідомило об`єднання первинних профспілкових організацій Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та управління виконання покарань в м. Києві та Київській області про необхідність скорочення певних посад, в тому числі і посади ОСОБА_1 , на що було отримано погодження відповідно до частини третьої статті 43 КЗпП України. ОСОБА_1 жодним чином не повідомляв ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», що перебуває ще в будь-яких інших профспілкових організаціях. Позивач не подавав заяви про вихід з профспілкового комітету відділу медичного забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, до якого його було прийнято в 2009 році, також його не було виключено з числа членів цього комітету.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2020 року касаційну скаргу ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.

У вересні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року і витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу № 761/41033/18.

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи

ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» згідно з положенням, затвердженим наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1437, є бюджетною установою, що підпорядкована МВС України, має статус юридичної особи публічного права, є правонаступником Лікарні з поліклінікою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області (далі - Лікарня з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області).

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 06 березня 2000 року ОСОБА_1 прийнято на посаду лікаря-хірурга-стоматолога в Лікарні з поліклінікою ГУ МВС України в Київській області. Звільнений з цієї посади 06 листопада 2015 року за пунктом 5 статті 36 КЗпП України, у зв`язку з переведенням до ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області». 07 листопада 2015 року був призначений на посаду лікаря-стоматолога поліклініки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», 27 листопада 2015 року призначений на посаду завідувача стоматологічного відділення поліклініки.

Протоколом засідання профспілкового комітету відділу медичного забезпечення ГУ МВС України в Київській області від 21 липня 2009 року № 62 про прийняття до профспілкової організації ВМЗ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога, прийнято до профспілкової організації ВМЗ ГУ МВС України в Київській області з відрахуванням 1 % заробітної плати в профспілковий фонд.

Відповідно до архівних відомостей відносно ОСОБА_1 , наданих ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», він припинив здійснення внесків на цю організацію вже з вересня 2017 року на підставі заяви від 30 серпня 2017 року.

Згідно із заявою ОСОБА_1 від 30 серпня 2017 року до Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про прийняття його в члени профспілки та списку членів цієї профспілкової організації, який складений старшим інспектором з кадрів ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», де в графі № 13 зазначений ОСОБА_1 , підтверджується його членство в цій організації.

У листі № 11 без зазначення дати на адвокатський запит представника ОСОБА_1 від 17 жовтня 2018 року Об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ Національної поліції в Київській області повідомляє, що лікар ОСОБА_1 на обліку у їх об`єднанні не перебував і не перебуває, членські внески не сплачував.

Між ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» та Об`єднанням первинних профспілкових організацій Головного управління Національної поліції України в Київській області було укладено колективний договір, його схвалено на засіданні трудового колективу 04 січня 2016 року, строк дії визначений «на 2016 рік», пролонгацію не передбачено, передбачено укладення нового договору.

ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» листом від 07 червня 2018 року, адресованим голові Об`єднання первинних профспілкових організацій ГУ МВС України в Київській області, повідомило про намір провести організаційно-штатні зміни та скорочення посад завідувача стоматологічного відділення - лікаря ОСОБА_1 та завідувача неврологічного відділення - лікаря ОСОБА_2 , навело норми чинного законодавства щодо надання згоди профспілковою організацію на звільнення та просило розглянути лист та надати відповідь. За вхідним номером та резолюцією голови Профспілки дата надходження листа до профспілки визначена «17 жовтня 2018 року».

Наказом МВС України «Про організаційно-штатні зміни у МВС» від 17 липня 2018 року № 618 затверджено перелік змін у штатах МВС. Згідно із цим Переліком, зокрема у поліклініці стоматологічне відділення ліквідується і скорочуються всі 4 посади. При цьому у поліклініці введено посаду лікаря-стоматолога у кількості 3 одиниць. Загальна кількість скорочених посад визначена 22 посади, введено посад - 22.

Згідно зі штатним розписом станом на 16 липня 2018 року у ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» на підставі наказу МВС України від 27 листопада 2017 року № 961 було стоматологічне відділення, в якому ОСОБА_1 займав посаду завідувача відділення, в його структурі було 3 посади лікаря-стоматолога. Станом на 17 липня 2018 року в штатній розстановці відсутнє стоматологічне відділення, наявні 3 посади лікаря-стоматолога серед лікарського персоналу, які визначені як зайняті.

Відповідно до наказу ДУ «Територіальне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» від 17 липня 2018 року № 101 на виконання наказу МВС України від 17 липня 2018 року № 618 старшому інспектору з кадрів доручено підготувати повідомлення про наступне вивільнення ряду працівників, в тому числі і ОСОБА_1

ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» був підготовлений лист від 17 липня 2018 року № 33/30-346, адресований ОСОБА_1 , в якому повідомлено про організаційно-штатні зміни в медичних закладах МВС, попереджено про наступне звільнення, запропоновано ознайомитись зі списком вакансій та у разі прийняття пропозиції протягом трьох днів з дня вручення повідомлення подати заяву до відділу кадрів установи. Дата вручення листа ОСОБА_1 не зазначена.

Також було підготовлено список вакантних посад ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», запропонованих ОСОБА_1 , серед яких начальник установи - лікар - 1 ст., заступник начальника з експертизи тимчасової непрацездатності - лікар - 1 ст., практичний психолог - 1 ст., лікар функціональної діагностики - 0,75 ст., лікар-психіатр - 1 ст., лікар-акушер-гінеколог - 0,25 ст., лікар-ендоскопіст - 0,25 ст., лікар-терапевт пункту охорони здоров`я поліклініки - 0,5 ст., лікар-невропатолог стаціонару - 1 ст., сестра медична з масажу - 1 ст., сестра медична з масажу - 1 ст., сестра медична з лікувальної фізкультури поліклініки - 0,75 ст., фельдшер поліклініки - 1 ст., реєстратор медичний поліклініки - 1 ст., кухар лікарні - 1 ст., інженер - 1 ст., технік-програміст - 0,5 ст., електромонтер - 1 ст., прибиральник території - 2 ст., столяр - 1 ст. У графі щодо ознайомлення зі списком міститься запис про відмову від ознайомлення, що здійснений працівником відділу кадрів та посилання на складений 17 липня 2018 року акт.

Відповідно до акта від 17 липня 2018 року, складеного працівниками ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», ОСОБА_1 відмовився від підпису повідомлення про заплановане вивільнення в ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області».

19 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до голови Київської обласної організації Профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справи України із заявою, в якій просив розібратися щодо незаконності реорганізації ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» та вжити заходи щодо запобігання незаконному звільненню.

У листі від 24 липня 2018 року, адресованому Державному секретарю МВС України, голова Професійної спілки атестованих органів внутрішніх справ України повідомляє про наявність порушень прав працівників ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» та просить вжити заходи щодо їх запобігання.

У листі Управління охорони здоров`я та реабілітації МВС України від 20 серпня 2018 року вказується на наявність напруженого морально-психологічного клімату, вказано на проведення таких заходів, як нарада, та рекомендовано проведення загальних зборів колективу.

Наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» від 21 серпня 2018 року № 123 оголошено догану завідувачу стоматологічного відділення поліклініки ОСОБА_1 .

У цьому наказі вказано на грубе порушення документообігу та фальсифікацію документа, який спрямований на дискредитацію керівника.

Наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» від 23 серпня 2018 року № 128 долучено лікаря-стоматолога (завідувача стоматологічним відділенням) поліклініки ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» ОСОБА_1 до роботи в Медичній (військово-лікарняній) комісії на період з 23 серпня 2018 року до 14 вересня 2018 року.

Згідно з актом від 23 серпня 2018 року, складеним працівниками ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підписання цього наказу.

Наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 168/ос на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, наказу МВС України від 17 липня 2018 року № 618 «Про організаційно-штатні зміни в медичних закладах МВС», у зв`язку зі скороченням і відмовою від переведення на іншу роботу звільнено ОСОБА_1 , завідувача стоматологічного відділення-лікаря, 16 жовтня 2018 року з виплатою вихідної допомоги згідно зі статтею 44 КЗпП України у розмірі середнього місячного заробітку.

З цього наказу вбачається, що підставою звільнення визначено повідомлення про заплановане вивільнення від 17 липня 2018 року № 33/30-346, акт про відмову від підписання повідомлення про заплановане вивільнення в ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 17 липня 2018 року.

Згідно з актом від 16 жовтня 2018 року, складеним працівниками ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області», 16 жовтня 2018 року о 14 год. 40 хв. в приміщенні кабінету стоматолога працівникові закладу ОСОБА_1 було запропоновано ознайомитись з наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 168 о/с про його звільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників та отримати свою трудову книжку. У присутності тимчасово виконуючого обов`язки заступника начальника ОСОБА_3 , голови медичної (військово-лікарняної) комісії ОСОБА_4 , начальника лікарні (з поліклінікою) лікаря ОСОБА_5 , завідувача терапевтичного відділення № 2 стаціонару ОСОБА_7, методиста установи ОСОБА_8, лікаря-психіатра Центру психіатричної допомоги ОСОБА_9. та старшого інспектора з кадрів ОСОБА_6 . ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення із цим наказом та від отримання своєї трудової книжки.

У листі ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 33/30-1063 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки у зв`язку із звільненням.

ОСОБА_1 отримав свою трудову книжку 18 жовтня 2018 року, що підтверджується його власноручною розпискою.

Згідно з довідкою про доходи від 05 липня 2019 року № 1 загальна сума доходу ОСОБА_1 за період з квітня до жовтня 2018 року становила 60 854,28 грн. Останніми повними відпрацьованими місяцями були серпень 2018 року, в якому було виплачено 7 080,50 грн та вересень 2018 року, в якому було виплачено 12 933,63 грн.

З листів Головного управління Державної служби праці України від 29 грудня 2018 року № 4.4/2-КО-4888-6160 та від 08 січня 2019 року № 4.3/2-КО-5816-49 вбачається, що управлінням здійснювалась перевірка за зверненням громадян, зокрема і ОСОБА_1 , щодо додержання ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» законодавства про працю. Під час проведення інспекційного відвідування встановлено ряд порушень. Відносно ОСОБА_1 встановлено, що він є членом Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників внутрішніх справ України і згода на його звільнення одержана не була.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України передбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі статтею 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації) статті 40 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником. Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

Аналогічні положення містяться і у частині шостій статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до частини сьомої статті 43 КЗпП України та частини шостої статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору з працівником має бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у такій згоді, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення. Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 2 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами».

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог статей 76 89 ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18 (провадження № 61-6930св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 226/1650/18 (провадження № 61-7838св19), від 22 липня 2020 року у справі № 760/11864/16 (провадження № 61-8891св19).

Згідно із статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 30 серпня 2017 року про вступ до Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України та списку членів цієї профспілки із зазначенням про членство ОСОБА_1 , складеним працівником відділу кадрів ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», ОСОБА_1 на час звільнення був членом Професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України.

Дані про членство ОСОБА_1 в Об`єднанні первинних профспілкових організацій Головного управління Національної поліції України в Київській області датовані 21 липня 2009 року. Архівна відомість відносно ОСОБА_1 , надана ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», свідчить про припинення здійснення ОСОБА_1 внесків на цю організацію з вересня 2017 року на підставі його заяви від 30 серпня 2017 року.

Таким чином, наведені обставини у сукупності свідчать про наявність у ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» даних щодо наявності іншої профспілки та участі і ній ОСОБА_1 . Тому звернення ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» щодо погодження звільнення ОСОБА_1 до Об`єднання профспілок є безпідставним.

До того ж за даними вхідної кореспонденції цієї профспілки таке звернення ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» надійшло 17 жовтня 2018 року, тобто вже після прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, що відбулось 16 жовтня 2018 року.

Відповідно до витягу з протоколу Київської обласної профспілкової організації атестованих працівників ОВС України від 18 червня 2020 року № 30 профспілка не надає згоду на звільнення ОСОБА_1 і посилається на те, що роботодавець не надав ОСОБА_1 можливість переведення на іншу посаду, за два місяці не повідомив про наступне звільнення, штучно усунув профспілку від даного процесу та звільнив ОСОБА_1 без попередньої згоди профспілкового комітету (т. 2, а. с. 204-206).

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог статті 252 КЗпП України. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Колегія суддів Верховного Суду не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій не залучено до участі у справі в якості співвідповідача МВС України з таких підстав.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягується до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за цим позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 (провадження № 61-9953св20) вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відповідно до наказу МВС України від 17 липня 2018 року № 618 «Про організаційно-штатні зміни в медичних закладах МВС» затверджено перелік змін у штатах МВС. Згідно із вказаним Переліком, зокрема, у поліклініці стоматологічне відділення ліквідується і скорочуються всі 4 посади. При цьому у поліклініці введено посаду лікаря-стоматолога у кількості 3 одиниці. Загальна кількість скорочених посад визначена 22 посади, введено посад - 22.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати його звільнення з роботи незаконним та поновити його на роботі.

Відповідно до пункту 5 Положення про ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області», затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1437, працівники Територіального медичного об`єднання та закладів охорони здоров`я, які входять до його складу, призначаються на посади та звільняються з посад керівником Територіального медичного об`єднання (т. 1, а. с. 119-130).

Саме наказом ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» від 16 жовтня 2018 року № 168 о/с було звільнено ОСОБА_1 . Отже, відсутні підстави вважати, що ДУ «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України в Київській області» є неналежним відповідачем у справі і що не залучивши до участі у справі в якості співвідповідача МВС України суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 141 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Київській області» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк