Постанова
Іменем України
08 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 761/42728/18
провадження № 61-13364св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М. Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний архів Київської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Державного архіву Київської області про зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою Державного архіву Київської області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Савченка С. І., Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом та просив зобов`язати Державний архів Київської області реалізувати його права на отримання копій архівних документів, гарантованих пунктом 5 частини першої статті 20 Закону України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 року № 3814-XII (далі - Закон № 3814-XII), у повному обсязі щодо запитуваних ним копій архівних документів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що 19 серпня 2018 року, з метою отримання у встановленому законом порядку цифрових копій архівних документів з фонду користування він звертався до відповідача з письмовою заявою про надання йому цифрових копії архівних документів з фонду користування, а саме: Фонд 280, опис 2, справи: 34, 35, 51, 52, 54, 365, 376, 377, 507, 586, 587, 611, 792, 829, 830, 850, 851, 852, 853, 937, 939, 940, 962, 1002, 1025, 1076, 1077, 1183, 1220, 1359, 1408, 1446, 1497, 1536, 1537, 1538, 1540, 1548, 1549, 1550, 1551. Листом Державного архіву Київської області від 20 вересня 2018 року № 01-31/698 йому відмовлено у отриманні копій документів у зв`язку тим, що ним не зазначено мету подальшого використання цифрових копій. 25 вересня 2018 року він повторно звернувся до відповідача з аналогічною письмовою заявою, в якій повідомив мету використання цифрових копій, однак відповідачем вдруге йому було відмовлено в задоволенні викладених у заяві вимог з підстави, що передавання користувачу копій документів з фонду користування не передбачено. На його думку, така відмова є неправомірною та суперечить Конституції України та вимогам Закону № 3814-XII, у зв`язку з чим він звернувся до суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Києва рішенням від 27 березня 2019 року позов задовольнив. Зобов`язав Державний архів Київської області відновити право ОСОБА_1 на отримання копій архівних документів, передбачене пунктом 5 частини першої статті 20 Закону № 3814-XII, шляхом надання ОСОБА_1 цифрових копій з фонду користування на його електронний носій: Фонд 280, опис 2, справи: 34, 35, 51, 52, 54, 365, 376, 377, 507, 586, 587, 611, 792, 829, 830, 850, 851, 852, 853, 937, 939, 940, 962, 1002, 1025, 1076, 1077, 1183, 1220, 1359, 1408, 1446, 1497, 1536, 1537, 1538, 1540, 1548, 1549, 1550, 1551. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що у відповідача були відсутні правові підстави для відмови в наданні позивачу вказаних копій документів, а судом не встановлено передбачених законом обмежень доступу до документів, цифрові копії яких планував отримати позивач.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 20 червня 2019 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення апеляційний суд тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому, суд виходив з безпідставності доводів апеляційної скарги про те, що позивач не відноситься до кола осіб, які можуть отримати цифрові копії архівних документів безкоштовно.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2019 року Державний архів Київської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Касаційна скарга Державного архіву Київської області мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку про те, що на державні архівні установи покладено обов`язок надавати віддалений доступ до документів Національного архівного фонду (далі - НАФ), які мають на зберіганні, оскільки відкритість доступу та обов`язок його надавати не означає безоплатність такого надання. На час звернення з касаційною скаргою у нього відсутні технічні можливості для надання віддаленого доступу до документів НАФ через недостатнє фінансування з Державного бюджету України, а тому судами безпідставно його було зобов`язано надати віддалений доступ до документів без наявних технічних можливостей. Суди не врахували того, що позивач не належить до кола осіб, які мають право отримати документи НАФ безоплатно та не взяли до уваги його посилання на те, що Порядком користування документами Національного архівного фонду, що належать державі, територіальним громадам, Затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 19 листопада 2013 року № 2438/5 (далі - Порядок № № 2438/5) встановлено, що копіювання документів НАФ архів здійснює після оплати користувачем вартості замовлення. Копії документів НАФ виготовляються архівом відповідно до технічних можливостей архіву. Висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 639 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися архівними установами, що утримуються за рахунок бюджетних коштів» в якій як платну послугу визначено виготовлення копій архівних документів, друкованих видань та довідкового апарату до документів за допомогою технічних засобів архіву та з наказом Державного комітету архівів України від 24 січня 2001 року № 6 Про затвердження Порядку ціноутворення на роботи (послуги), що виконуються державними архівними установами зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 року за № 179/5370 яким передбачено, що ціни на роботи (послуги), що виконуються державними архівними установами, установлюються відповідно до цього Порядку державною архівною установою, що їх виконує, та затверджуються керівником установи.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що вони є законними і обґрунтованими. Доводи наведені в касаційній скарзі не відповідають дійсним обставинам справи, не ґрунтуються на вимогах закону, не спростовують доведені обставини і не обґрунтовують порушення судами норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
05 вересня 2019 року справа № 761/42728/18 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду 26 лютого 2020 року дану справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою Великої Палати Верховного суду від 17 березня 2020 року справу повернуто на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 19 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Державного архіву Київської області з письмовою заявою з проханням надати йому цифрові копії архівних документів з фонду користування, а саме: Фонд 280, опис 2, справи: 34, 35, 51, 52, 54, 365, 376, 377, 507, 586, 587, 611, 792, 829, 830, 850, 851, 852, 853, 937, 939, 940, 962, 1002, 1025, 1076, 1077, 1183, 1220, 1359, 1408, 1446, 1497, 1536, 1537, 1538, 1540, 1548, 1549, 1550, 1551.
20 вересня 2018 року Державний архів Київської області листом № 01-31/698 відмовив позивачу в отриманні копій запитуваних документів, через незазначення мети подальшого використання цифрових копій.
25 вересня 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Державного архіву Київської області з аналогічною письмовою заявою, в якій при цьому повідомив мету використання цифрових копій, однак відповідачем вдруге було відмовлено позивачу в задоволенні викладених у заяві вимог через те, що передавання користувачу копій документів з фонду користування не передбачено.
Наявність вказаних запитуваних архівних документів Державний архів Київської області не заперечував.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги Державного архіву Київської області на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
У цій справі позивачем заявлено вимоги про зобов`язання Державного архіву Київської області надати цифрові копії архівних документів з фонду користування, а саме: Фонд 280, опис 2, справи: 34, 35, 51, 52, 54, 365, 376, 377, 507, 586, 587, 611, 792, 829, 830, 850, 851, 852, 853, 937, 939, 940, 962, 1002, 1025, 1076, 1077, 1183, 1220, 1359, 1408, 1446, 1497, 1536, 1537, 1538, 1540, 1548, 1549,1550, 1551.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що у Державного архіву Київської області були відсутні правові підстави для відмови в наданні позивачу вказаних копій документів, а судом не встановлено передбачених законом обмежень доступу до документів, цифрові копії яких планував отримати ОСОБА_1 .
Такий висновок судів попередніх інстанцій є правильним, з огляду на таке.
Відповідно до пунктів 1, 4, 7 статті 15 Закону № 3814-XII документи НАФ і довідковий апарат до них надаються у користування в архівних установах з часу їх надходження на зберігання, а в приватних архівних зібраннях - відповідно до рішення їх власників. Громадяни України мають право користуватися документами НАФ або їх копіями на підставі особистої заяви і документа, що посвідчує особу. Особи, які користуються документами НАФ за службовим завданням, подають документ, що підтверджує їх повноваження. Про відмову в доступі до документів НАФ користувачеві повідомляється письмово із зазначенням вичерпних підстав відмови.
Пунктом 5 частини першої статті 20 Закону № 3814-XII визначено, що користувачі документами НАФ, що належать державі, територіальним громадам, мають право виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архівних установ копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторські та суміжні права, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівною установою.
Архівні установи можуть надавати за плату послуги з використання фізичними та юридичними особами відомостей, що містяться в архівних документах. Архівні установи можуть виконувати на платній основі роботи, пов`язані з науково-технічним опрацюванням і забезпеченням збереженості архівних документів, що є власністю держави, територіальних громад, фізичних і юридичних осіб, провадити іншу не заборонену законом діяльність з архівної справи і діловодства. Роботи виконуються на договірних засадах з оплатою відповідно до цін і тарифів, затверджених згідно із законодавством. Надання архівних довідок, необхідних для забезпечення соціального захисту громадян, надання фізичним особам для користування в читальному залі архівної установи архівних документів, що належать державі, територіальним громадам, та архівних довідок судам, правоохоронним, органам державного фінансового контролю, а також юридичним і фізичним особам, які передали зазначені документи на зберігання, здійснюється безоплатно. (стаття 35 Закону № 3814-XII).
Згідно з пунктом 1 розділу І Порядку № 2438/5 державні архівні установи, архівні відділи міських рад (далі - архіви) надають документи НАФ, що належать державі, територіальним громадам, для користування; створюють для цього необхідний загальнодоступний довідковий апарат; відповідно до наявних технічних можливостей забезпечують умови для віддаленого доступу до довідкового апарату і документів НАФ.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 2438/5 передбачено, що архіви надають користувачам відповідно до їхніх замовлень документи НАФ з різними носіями інформації та довідковий апарат до них (путівники, описи, каталоги, огляди, покажчики, картотеки тощо). Користувачі можуть користуватися виданнями, що зберігаються в довідково-інформаційному фонді архіву, обладнанням читального залу, зокрема апаратами для перегляду мікрофільмів (мікрофіш), комп`ютерами (для роботи з автоматизованими інформаційно-пошуковими засобами та іншими електронними ресурсами архіву).
Згідно з підпунктом 5 пункту 13 розділу ІІ Порядку №2438/5 виготовляти, у тому числі за допомогою технічних засобів, або отримувати від архіву копії документів і витяги з них, якщо це не загрожує стану документів та не порушує авторських та суміжних прав, а також вимагати, щоб ці копії або витяги були засвідчені архівом.
Організація копіювання документів на замовлення користувача регламентована розділом V Порядку № 2483/5.
Так, згідно з пунктами 1-6 розділу V Порядку № 2483/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин копіювання документів НАФ здійснюється технічними засобами архіву або користувача. Замовлення на копіювання документів за темою дослідження оформлюється користувачем на бланку згідно з формами, наведеними у додатках 5, 6 до цього Порядку, і передається працівникові читального залу. Копіювання документів НАФ може здійснюватися на підставі договору, укладеного між архівом та користувачем. У додатку до договору зазначаються строки дії договору та умови копіювання, пошукові дані одиниць зберігання, документів, що підлягають копіюванню. Копіювання документів НАФ архів здійснює після оплати користувачем вартості замовлення. Копії документів НАФ виготовляються архівом відповідно до технічних можливостей архіву. Обсяги, строки та спосіб виготовлення копій визначаються керівництвом архіву за погодженням із замовником та з урахуванням наявності відповідних технічних засобів і стану документів НАФ, але не можуть перевищувати одного місяця. Копіювання документів НАФ технічними засобами користувача здійснюється у читальному залі у спеціально відведеному для цього місці, обладнаному столом, або за наявності в окремій кімнаті у присутності працівника архіву. Самостійне виготовлення користувачем копій документів НАФ є безоплатним. Копіювання технічними засобами користувачів здійснюється безконтактними мобільними копіювальними технічними засобами (телефони, фотоапарати, планшетні комп`ютери) без штативів, зйомних об`єктивів, освітлювального обладнання, спалаху, звукових сигналів. Не дозволяються використання контактних технічних засобів (ручного, планшетного, протяжного сканерів, копірів тощо), фіксуючих та притискних засобів, підручних засобів та докладання фізичних зусиль. Забороняється копіювати власними технічними засобами документи великих форматів (більше А4) та справи з товщиною корінця понад 4 см (крім справ, що містять архівну інформацію репресивних органів), а також берестяні грамоти, документи на пергаменті, рукописи, стародруки, документи із згасаючим чи слабоконтрастним текстом, документи, виконані аквареллю, гуашшю, олівцем, вугіллям, залізогаловим чорнилом, а також архівні фонди (нефондові комплекси), колекції у повному обсязі.
Аналіз вищевказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що громадяни України мають право користуватися документами НАФ або їх копіями на підставі відповідно заяви, а відмова в наданні доступу до документів має бути обґрунтована.
Відмовляючи позивачу в наданні записуваної інформації Державний архів Київської області у відповіді від 20 вересня 2018 року вказав про необхідність зазначення мети подальшого використання цифрових копій вказаних в заяві документів.
Листом від 26 жовтня 2018 року Державний архів Київської області вдруге відмовив позивачу в наданні запитуваних документів через те, що передавання користувачу копій документів або його значної частини з фонду користування не передбачено Порядком № 2438/5 та Правилами роботи архівних установ України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 08 квітня 2013 року № 656/5.
Така відмова відповідача є безпідставною та суперечить вищезазначеним нормативно-правовим актам, які регулюють питання копій документів НАФ.
Доводи касаційної скарги Державного архіву Київської області про безпідставність висновку судів про те, що на державні архівні установи покладено обов`язок надавати віддалений доступ до документів НАФ, які мають на зберіганні, оскільки відкритість доступу та обов`язок його надавати не означає безоплатність такого надання, а на час звернення з касаційною скаргою у нього відсутні технічні можливості для надання такого доступу через недостатнє фінансування з Державного бюджету України, не заслуговують на увагу з огляду на таке.
На підтвердження наявності в Державному архіві Київської області копій відсканованих запитуваних документів позивач надав відповідь від 19 червня 2018 року і їх наявність не заперечувалася відповідачем, а тому посилання на відсутність технічної можливості надання документів є безпідставним.
Згідно з пунктом 4.8.4 Правил роботи архівних установ України, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 квітня 2013 року № 656/5 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин на замовлення користувачів і відповідно до технічних можливостей архіву виготовляють ксерокопії, мікрокопії, фотокопії, цифрові копії документів на паперових носіях, а також аналогові та цифрові копії кіно-, відео-, фото-, фонодокументів. Копії документів НАФ можуть бути виготовлені технічними засобами користувача за умови, що копіювання не завдає шкоди документам НАФ і не заважає іншим користувачам, а також не порушує авторських та суміжних прав. Надання документів для копіювання технічними засобами користувачів та копіювання документів архів здійснює на платній основі.
Перелік платних послуг, які можуть надаватися архівними установами, що утримуються за рахунок бюджетних коштів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 639 до яких, серед іншого, відносятьсявиготовлення копій архівних документів, друкованих видань та довідкового апарату до документів за допомогою технічних засобів архіву.
Отже, вказаними нормативними актами передбачено оплатність наданих послуг з копіювання документів відповідно до технічних можливостей архіву.
Разом з цим, відмовляючи в наданні позивачу запитуваних документів Державний архів Київської області не посилався на відсутність доказів оплати послуг з копіювання документів.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та переоцінки доказів і встановлених обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.
Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного архіву Київської області залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 березня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун В. П. Курило