Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 761/44533/21
провадження № 61-8637св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання неправомірним та скасування висновку, зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним/незаконним та скасувати висновок Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 жовтня 2021 року № 154/21-87 про внесення змін до актового запису від 23 липня 1953 року № 345 (поновлений); зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 від 23 липня 1953 року № 345 (поновлений), вказавши в графі національність матері дитини - ОСОБА_3 - «єврейка».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 липня 2021 року вона звернулась до Шевченківського районного у м. Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про внесення змін до актового запису про народження її батька, ОСОБА_2 від 23 липня 1953 року № 345, вказавши в графі національності матері дитини - ОСОБА_3 - «єврейка». Однак листом від 13 жовтня 2021 року № 154/2112-87 зазначений відділ відмовив їй у задоволені заяви про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 та зазначив, що другий примірник висновку від 13 жовтня 2021 року № 154/21.12-87 про відмову у внесенні змін до актового запису про народження її батька направлено на її адресу. Зазначає, що в листі їй було роз`яснено, що відмова у внесенні змін до актового запису цивільного стану може бути оскаржена в судовому порядку.
Після цього вона звернулася до адміністративного суду з відповідним позовом, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/34552/21 їй відмовлено у відкритті провадження у адміністративній справі з посиланням на те, що спір між сторонами виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій та не належить до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва. Роз`яснено позивачу, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Шевченківський районний суд міста Києва ухвалою від 16 грудня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що заявлений у цій справі спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки його слід розглядати за правилами адміністративного судочинства, визначеного КАС України.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений у цій справі позов не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, тому суд правильно відмовив у відкритті провадження у цивільній справі.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами адміністративного судочинства в порядку, визначену КАС України. При цьому суди не звернули уваги на те, що за захистом порушеного права позивачка вже зверталася до суду в порядку адміністративного судочинства, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/34552/21, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року, їй було відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Відмовляючи у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 квітня 2022 року у справі № 640/34552/21 (адміністративне провадження № К/990/5617/22) в мотивувальній частині ухвали зазначив, що спір між сторонами виник не у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статі 170 КАС України суддя правильно відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки спір у цій справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Крім того, в цій ухвалі наведено посилання на аналогічну правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 807/45/17 та у постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 688/4029/16-а.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
21 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним/незаконним та скасувати висновок Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 жовтня 2021 року № 154/21-87 про внесення змін до актового запису від 23 липня 1953 року № 345 (поновлений); зобов`язати Шевченківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 від 23 липня 1953 року № 345 (поновлений), вказавши в графі національність матері дитини - ОСОБА_3 - «єврейка».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що 04 липня 2021 року Шевченківський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 13 жовтня 2021 року № 154/2112-87 відмовив у задоволенні її заяви про внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Частинами першою - третьою статті 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.
Порядок внесення змін до актових записів цивільного стану регулюють Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5
(далі - Правила).
Згідно з пунктом 1.1 розділу І Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться відділами державної реєстрації актів цивільного стану міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та в яких зазначено про можливість оскарження його у судовому порядку.
Підпунктами 2.13.1, 2.13.2 пункту 2.13 розділу ІІ Правил визначено, що підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є, зокрема, рішення суду про встановлення неправильності в актовому записі цивільного стану, постанова адміністративного суду.
Отже, органи державної реєстрації актів цивільного стану за заявою громадян можуть вносити зміни до актових записів на підставі рішень суду, якими встановлено неправильність таких записів та зазначено про внесення до них конкретних змін.
У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
При цьому чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 300 ЦК особа має право на індивідуальність, на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Таке право підпадає під захист статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна людина має право на повагу до її особистого і сімейного життя. Держава не може втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом та у випадках, необхідних у демократичному суспільстві в інтересах національної і громадської безпеки.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 810/2732/18 (К/9901/5276/19) (провадження № 11-381апп19) вказавши, що у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
Схожих за змістом висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 398/4017/18 (провадження № 14-215цс19), а також Верховний Суд постановах від 30 січня 2020 року у справі № 754/7901/19 (провадження № 61-16791св19), від 18 березня 2020 року у справі № 761/36561/19 (провадження № 61-21818св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 759/13784/19 (провадження № 61-1024св20).
У цій справі ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому оскаржує відмову відділу державної реєстрації актів цивільного стану про внесення змін до актового запису та просить зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_2 від 23 липня 1953 року № 345 (поновлений), вказавши в графі «Мати» національність матері дитини «єврейка». При цьому позивачка вказувала на те, що встановлення належності її баби до єврейської національності необхідне для впорядкування документів і реалізації її особистих прав, підтвердження свого походження її роду по лінії баби та вчинення подальших дій, пов`язаних із зближенням з єврейським народом, отримання відповідних документів, які свідчили б про приналежність до зазначеної нації та давали б можливість скористатися пільгами, які гарантуються особам єврейського походження, передбаченими законом «Про повернення», ухваленим Кнесетом Ізраїлю 05 липня 1950 року.
Отже, звертаючись до суду з цим позовом позивачка фактично просила встановити національність її баби та зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану внести таку інформацію в актовий запис про народження.
Разом з тим у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності та зобов`язання відповідного органу внести запис про національність певної особи, цей спір не лише не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а й судовому розгляду взагалі.
Пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Норми «суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), «суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі№ 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 08 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16 (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, в цілому дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.
Разом з тим суди попередніх інстанцій помилково вважали, що заявлений у цій справі спір не може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. При цьому суди не взяли до уваги той факт, що у позовній заяві позивачка зазначила, що вже зверталася до адміністративного суду з аналогічним позовом, однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2021 року у справі № 640/34552/21 було відмовлено у відкритті провадження у справі за її позовом до Шевченківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, оскільки спір у зазначеній справі не має ознак публічно-правового та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства місцевим загальним судом.
Водночас місцевий суд, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі, не надав жодної оцінки цій обставині.
Отже, помилковим є висновок судів в оскаржуваних судових рішеннях про те, що заявлений у цій справі спір необхідно розглядати за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд вже відмовив у відкритті провадження за цими вимогами, а тому повторне звернення до адміністративного суду з цим позовом не допускається.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Ураховуючи наведене, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року необхідно змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Керуючись статтями 400, 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 грудня 2021 та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2022 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов