Постанова
Іменем України
24 липня 2020 року
м. Київ
справа № 761/4483/19
провадження № 61-16695св19
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс»,
треті особи: приватній нотаріус Донецького міського нотаріального округу Цукурова Світлана Сергіївна, Державне підприємство «Національні інформаційні системи»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаровським Сергієм Анатолійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сержанюка А. С., Сушко Л. П.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «Довіра та гарантія»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» (далі - ТОВ «ФК «Прайм Альянс»), треті особи: приватній нотаріус Донецького міського нотаріального округу Цукурова С. С., Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про усунення перешкод у користування власністю шляхом зняття обтяження.
Позовна заява мотивована тим, що 17 вересня 2016 року він придбав автомобіль Mitsubishi Pajero 2.5 TD, 2012 року випуску, кузов НОМЕР_1 та поставив його на реєстраційний облік у територіальному сервісному центрі 8044 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві.
Під час реєстрації придбаного ним автомобіля будь-які обтяження щодо нього були відсутні.
У листопаді 2018 року він хотів продати автомобіль, однак дізнався, що не зможе вчинити жодного правочину з автомобілем, так як на вказаному транспортному засобі наявне обтяження у вигляді застави рухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Враховуючи вищевикладене, під час реєстрації придбаного ним автомобіля будь-які обтяження щодо нього були відсутні, однак 20 липня 2017 року реєстратором м. Києва та Київської області Філії Державного підприємства «Національні інформаційні системи» накладено обтяження у вигляді застави на належне йому на праві власності рухоме майно. Наявність такого обтяження порушує його право власності, зокрема щодо розпорядження вказаним автомобілем.
Зазначав, що обтяження було накладено після укладення договору купівлі-продажу автомобіля, який є предметом застави, а позивач не знав і не міг знати про наявність договору застави.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні власністю автомобілем Mitsubishi Pajero 2.5 TD, 2012 року випуску, шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 не можна назвати добросовісним набувачем, оскільки в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були наявні відомості про обтяження автомобіля. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що обтяжувач надавав свою згоду на відчуження заставного автомобіля, а тому обтяження зберігає силу для нового власника.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Шаровського С. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що обтяження у вигляді застави рухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 20 липня 2017 року, а також проігнорована надана відповідь Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві від 19 грудня 2018 року в якій зазначено, що відповідно до облікових даних, які містились в наявних доступних для використання базах АІС МВС, інформація про будь-які обмеження на проведення реєстраційних дій з автомобілем, 17 вересня 2016 року була відсутня.
Крім того, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не скористався своїм правом списання грошових коштів з справжнього боржника ОСОБА_2 у розмірі, необхідному для повернення заборгованості за кредитним договором від 12 липня 2012 року. ОСОБА_2 несе пряму відповідальність перед ТОВ «ФК «Прайм Альянс», оскільки незалежно чи є предмет застави, чи ні, ОСОБА_2 повинен виконати зобов`язання передбачені кредитним договором та договором застави. Однак суди визнали ОСОБА_1 боржником, чим порушили його права.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій не надали оцінку наступним обставинам: в тексті договорів відсутня така сторона договору, як третя особа; відповідальність передбачену у вищевказаних договорах несе тільки боржник ОСОБА_2 ; повернення заборгованості перед відповідачем має здійснювати ОСОБА_2 , оскільки це передбачено пунктом 2.3. договором застави, за умовами якого у разі знищення або пошкодження предмету застави надати в заставу інше майно такого ж виду на ту ж саму суму або більшу вартість, або виконати достроково зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2019 року ТОВ «ФК «Прайм Альянс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що на даний час всі права за кредитним договором від 12 липня 2012 року та договором застави від 12 липня 2012 року належить ТОВ «ФК «Прайм Альянс», а обтяження на заставний автомобіль є дійсним та діє до 20 липня 2022 року. Крім того, позивач не є добросовісним набувачем вказаного автомобіля, оскільки придбав його в момент коли в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна було зареєстроване обтяження на автомобіль, терміном дії до 13 липня 2017 року. Також, ТОВ «ФК «Прайм Альянс» не надавало згоди заставодавцю ОСОБА_2 на відчуження об`єкта застави.
Разом з тим, посилання у касаційній скарзі на пункт 2.3. договору застави від 12 липня 2012 року є безпідставними, оскільки заставний автомобіль не був знищений або пошкоджений, а був незаконно відчужений ОСОБА_1 , тому ТОВ «ФК «Прайм Альянс» має законне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставного автомобіля.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12 липня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк» (далі - ПАТ «ВТБ Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № R52150294593B, у відповідності до якого останній отримав кредит у розмірі 273 600,00 грн зі сплатою 16,29 % річних за користування кредитними коштами, із зобов`язанням повернути кредит в строк до 12 липня 2019 року (а.с. 47).
У якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № R52150294593B, 12 липня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави № R52150294593B, предметом якого став автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, тип легковий універсал-В, 2012 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що зареєстрований в ЦБДР та АС при МВС 11 липня 2012 року та належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦБДР та АС при МВС 11 липня 2012 року (а.с. 52).
22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набула право нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 липня 2012 року № R52150294593B (а.с. 54).
22 червня 2015 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» було укладено договір відступлення прав вимоги за договорами застави № 220615зн, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набув право нового заставодержателя за кредитним договором від 12 липня 2012 року № R52150294593B (а. с. 57).
З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13 липня 2012 року вбачається, що 13 липня 2012 було внесено реєстраційний запис № 12737230 про обтяження автомобіля Mitsubishi Pajero на підставі договору застави від 12 липня 2012 року № R52150294593B, за яким ПАТ «ВТБ Банк» виступало обтяжувачем, а ОСОБА_2 боржником (а. с. 60).
27 липня 2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) було внесено зміни, згідно яких вилучено обтяжувача ПАТ «ВТБ Банк» і додано обтяжувача ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (а. с. 61).
Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20 липня 2017 року № 52913239 зареєстровано звернення стягнення відносно предмету застави, а саме на автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, тип легковий універсал-В, 2012 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 (а. с. 62).
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 19 вересня 2017 року позовні вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_2 задоволено, звернуто стягнення на предмет застави, а саме автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, тип легковий універсал-В, 2012 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що зареєстрований в ЦБДР та АС при МВС 11 липня 2012 року та належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого ЦБДР та АС при МВС 11 липня 2012 року.
У той же час, із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що 17 вересня 2016 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на автомобіль марки Mitsubishi, модель Pajero, тип легковий універсал-В, 2012 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі(кузова, рами) НОМЕР_1 .
29 січня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено договір факторингу № 29/01/19-1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло прав нового кредитора до ОСОБА_2 за кредитним договором від 12 липня 2012 року № R52150294593B (а. с. 64).
14 березня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ТОВ «ФК «Прайм Альянс» було укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами застави до договору факторингу від 29 січня 2019 року № 29/01/19-1, за яким ТОВ «ФК «Прайм Альянс» набуло права вимоги до ОСОБА_2 за договором застави від 12 липня 2012 року № R52150294593B на предмет застави, а саме, автомобіль Mitsubishi Pajero (а. с. 67).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про заставу» та статтею 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Відповідно до частини першою статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18 листопада 2003 року, який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини третьої статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 463/3582/17 (провадження № 61-13383св19).
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.
Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.
Відповідно до частин першої, другої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження. Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п`яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п`ятирічний строк.
Таким чином, відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц (провадження № 61-2859св18), від 11 вересня 2019 року у справі № 573/1105/17 (провадження № 61-29747св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 757/17150/17-ц (провадження № 64-45097св18), від 18 грудня 2019 року у справі № 619/4033/18 (провадження № 61-16542св19).
Відповідно до інформації про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 13 липня 2012 року вбачається, що 13 липня 2012 було внесено реєстраційний запис № 12737230 про обтяження автомобіля Mitsubishi Pajero на підставі договору застави від 12 липня 2012 року № R52150294593B, за яким ПАТ «ВТБ Банк» виступало обтяжувачем, а ОСОБА_2 боржником.
Наведене свідчить, що спірний транспортний засіб, який є предметом застави, був відчужений позивачу за наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тому суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем спірного автомобіля.
Аргументи касаційної скарги про те, що судами не звернуто уваги на те, що обтяження у вигляді застави рухомого майна зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 20 липня 2017 року, а також проігнорована надана відповідь Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві від 19 грудня 2018 року є аналогічними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду апеляційної інстанції є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Шаровським Сергієм Анатолійовичем, залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
С. Ю. Мартєв
В. М. Сімоненко