Постанова
Іменем України
07 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 280/1318/17
провадження № 61-3141св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),
суддів: Дундар І. О., Русинчука М. М., Тітова М. Ю., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське»,
відповідач - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське» на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року в складі колегії суддів Сліпченка О. І., Іванової І. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ :
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2016 року ТОВ «Золотоворітське» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, про зняття арешту з нерухомого майна.
В обґрунтування позовної заяви вказувало, що ТОВ «Золотоворітське» є власником квартири АДРЕСА_1 .
Постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречух О. Я. від 30 вересня 2014 року накладено арешт на вказану квартиру на підставі виконавчого напису нотаріуса від 25 липня 2014 року № 1012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 250 000 грн. Під час здійснення виконавчого напису власником вказаної квартири була ОСОБА_2 .
Зазначає, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 28 серпня 2013 року визнано недійсним, а власником квартири є ТОВ «Золотоворітське» на підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 2009 року № 689-С/ЮКП.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року позов задоволено. Знято арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений постановою 44189954, від 30 вересня 2014 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві.
Суд першої інстанції виходив із того, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Встановивши, що власником спірної квартири є позивач, суд дійшов висновку про наявність підстав для зняття арешту з його майна.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Золотоворітське» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві про зняття арешту з нерухомого майна відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що зняття арешту з майна боржника проводиться в межах виконавчого провадження у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого листа. При цьому, апеляційний суд зазначив, що позивач не позбавлений можливості звернутися з відповідною скаргою на дії чи бездіяльність відповідних органів, а тому в суду першої інстанції не було законних підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, призначеної на 22 червня 2018 року.
Аргументи учасників справи
У лютому 2019 року ТОВ «Золотоворітське» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року.
Просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і залишити в силі законне та обґрунтоване рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2018 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ«Золотоворітське» є власником спірного нерухомого майна, яке незаконно вибуло з його володіння на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між відповідачами, який визнано судом недійсним.
Вказує, що державним виконавцем відмовлено ТОВ «Золотоворітське» у задоволенні заяви про скасування арешту зі спірного майна, у зв`язку з чим товариство було вимушено звернутися до суду з даним позовом, адже оскаржити дії чи бездіяльність в рамках виконавчого провадження може лише сторона виконавчого провадження, якою ТОВ «Золотоворітське» не є. За таких обставин висновок апеляційного суду про безпідставність позовних вимог є необґрунтованим.
Апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема, статтю 376 ЦПК України, оскільки неповідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ТОВ «Золотоворітське» на підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 2009 року № 689-С/ЮКП.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 27 травня 2016 року, на підставі постанови 44189954, ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 30 вересня 2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , відповідно номер запису про обтяження: 7174288 від 30 вересня 2014 року.
Листом відділу ДВС Шевченківського РУЮ в м. Києві від 01 грудня 2016 року ТОВ «Золотоворітське» відмовлено у знятті арешту зі спірної квартири, оскільки в рамках виконавчого провадження за виконавчим написом № 1012, виданим 25 липня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Апатенко М. А., по якому боржником була ОСОБА_2 , накладено арешт на квартиру, яка належала боржнику на праві власності.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.
Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом спору в даній справі є усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом зняття з майна арешту, накладеного постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Гречух О. Я. від 30 вересня 2014 року.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 554/8004/16 (провадження 14-431цс19) зроблено висновок: «що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України у редакції, що була чинною 15 грудня 2017 року, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України у вказаній редакції. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна».
Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).
Суди встановили, що ТОВ «Золотоворітське» є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 06 травня 2009 року № 689-С/ЮКП.
28 серпня 2013 року між ТОВ «Золотоворітське» в особі голови ліквідаційної комісії Забальського Ю. П. та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який судом визнано недійсним. 30 вересня 2014 року державним виконавцем ДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві накладено арешт на вказану квартиру на підставі виконавчого напису нотаріуса № 1012 від 25 липня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.
Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 грудня 2014 року договір купівлі-продажу спірної квартири від 28 серпня 2013 року, укладений між ТОВ «Золотоворітське» та ОСОБА_2 , визнано недійсним.
Отже, права ТОВ «Золотоворітське» як власника квартири АДРЕСА_1 порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з указаної квартири.
За таких обставин постанова Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Золотоворітське».
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи апеляційним судом) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не повідомлених належним чином про дату, час і місце засідання суду, апеляційний суд відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена з неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати.
Відповідно до статті 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи часткове задоволення вимог касаційної скарги, із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Золотоворітське» підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору за подання позовної заяви та касаційної скарги що складає 4 395,0 грн, тобто по 2 197,5 грн з кожної.
Керуючись статтями 141, 400 та 412 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське» задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське» задовольнити. Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , який був накладений постановою 441899547 від 30 вересня 2014 року відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, номер запису № 7174288 від 30 вересня 2014 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське» 2 197,5 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоворітське»2 197,5 грн судового збору.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 15 січня 2019 року втрачає законну силу.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Антоненко
Судді І. О. Дундар
М. М. Русинчук
М. Ю. Тітов
Є. В. Краснощоков