23.06.2024

№ 761/628/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2024 року

м. Київ

справа № 761/628/21

провадження № 61-17040св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Златобанк»,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі. Онлайн»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог позову

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Златобанк» (далі - ПАТ «Златобанк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Держзакупівлі.Онлайн» (далі - ТОВ «Держзакупівлі. Онлайн»), про визнання незаконним проведення відкритих торгів, визнання протиправним та скасування рішення та стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк».

У рамках реалізації своїх повноважень щодо продажу активів неплатоспроможного банку рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіббули затверджені умови продажу від 30 січня 2019 року № 131 щодо лоту № F197GL40790 - нерухоме майно та основні засоби, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 140,7 кв. м, у житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПАТ «Златобанк», реєстраційний № 60125363101; основні засоби ПАТ «КБ «Хрещатик» у кількості 1258 одиниць (згідно з переліком, що викладений в Публічному паспорті активу).

Початок аукціону було призначено на 06 лютого 2019 року, а кінцевий строк подання пропозицій - 13 березня 2019 року.

Одним із учасників аукціону був зареєстрований позивач, яким відповідно до специфікації пропозицій щодо участі в аукціоні та рахунку-фактури № 302911295413032019-2/1 від 13 березня 2019 року було сплачено гарантійний внесок у розмірі 175 029,55 грн.

Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-06-000038-bпозивач був визнаний переможцем електронного аукціону.

Однак, повної вартості лоту ним сплачено не було, оскільки у подальшому йому стало відомо, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 визнано неправомірним віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, наслідком чого стала втрата Фондом гарантування вкладів фізичних осіб контролю над активами ПАТ «Златобанк».

Незважаючи на це, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у період після 05 лютого 2019 року продовжував здійснювати повноваження щодо продажу активів ПАТ «Златобанк», як неплатоспроможного банку, у тому числі провів аукціон щодо лоту № F197GL40790.

Позивач неодноразово звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осібіз скаргами про скасування результату електронних торгів з продажу лоту № F197GL40790 та повернення гарантійного внеску, однак рішенням Фонду від 25 квітня 2019 року (протокол № 192/19К) у задоволенні скарги було відмовлено.

Зазначав, що такими діями Фондом гарантування вкладів фізичних осібпорушено пункт 6 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24 березня 2016 року, оскільки він не повідомив про наявність судових рішень щодо АТ «Златобанк», які можуть вплинути на зацікавленість потенційного покупця у придбанні належного банку майна.

Вказував, що він, як учасник торгів, не знав усієї об`єктивної інформації про лот, який реалізовувався, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на момент проведення відкритих торгів (аукціону) ввів учасників торгів в оману.

Грошові кошти, як гарантійний внесок, були перераховані позивачем двома частинами: у розмірі 134 282,30 грн на рахунок у ПАТ «Златобанк» та у розмірі 40 747,25 грн на рахунок ПАТ КБ «Хрещатик».

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Златобанк» перейменовано на ПАТ «Злато», а діяльність ПАТ КБ «Хрещатик» припинена.

Оскільки ПАТ «КБ «Хрещатик» є ліквідованим, то Фонд гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатор останнього банку повинен відповідати за його зобов`язаннями.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним проведення відкритих торгів щодо лоту № F197GL40790- нерухоме майно та основні засоби, а саме: трикімнатна квартира, загальною площею 140,7 кв. м, у житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПАТ «Златобанк», реєстраційний № 60125363101; основні засоби ПАТ «КБ «Хрещатик» у кількості 1258 одиниць;

- визнати протиправним та скасувати рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 квітня 2019 року (протокол № 192/19К) в частині відмови у задоволенні його скарги;

- стягнути з ПАТ «Злато» на його користь грошові кошти в розмірі 134 282,30 грн;

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осібна його користь грошові кошти в розмірі 40 474,25 грн гарантійного внеску, внесеного ним за лот № F197GL40790.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року позов залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема тим, що позивачем не зазначено порушень правил проведення торгів з реалізації майна банку під час ліквідації процедури, що свідчить про недоведеність позовних вимог.

Оскільки порушення порядку проведення відкритих торгівне встановлено, тому позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Златобанк» 134 282,30 грн не підлягають задоволенню.

Також суд зазначив, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є учасником правовідносин щодо внесення, повернення гарантійного внеску, тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з нього суми 40 747,25 грн слід відмовити.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення у справі, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсними результати електронного аукціону з реалізації активів (майна) лоту № F197GL40790 - нерухоме майно та основні засоби, а саме: трикімнатна квартира загальною площею 140,7 кв. м в житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПАТ «Златобанк», реєстраційний № 60125363101; основні засоби ПАТ «КБ «Хрещатик» у кількості 1258 одиниць (згідно з переліком, що викладений в Публічному паспорті активу), оформлений протоколом № UA-EA-2019-02-06-000038-b від 13 березня 2019 року.

Стягнуто з ПАТ «Злато» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 134 282,30 грн, сплачені за придбані активи.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час розгляду справи встановлено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет 11 лютого 2019 року про ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 про визнання неправомірним віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, наслідком чого стала втрата Фондом контролю над активами ПАТ «Златобанк».

Проте дій щодо скасування продажу лоту № Б197СЕ40790 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб вчинено не було та 13 березня 2019 року були проведені електронні торги (аукціон) щодо лоту № Б197СЕ40790, що підтверджується протоколом електронного аукціону № UА-ЕА-2019-02-06-00003 8-b.

Крім цього, на сайті Ргоzоrrо.Sаlе та/або на сайті Державніторги.Онлайн інформація щодо прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду не розміщувалась.

У зв`язку із цим, апеляційний суд вважав, що учасники торгів на момент проведення цих торгів не знали про лот, що реалізовувався, усієї об`єктивної інформації, яка могла вплинути на їх зацікавленість щодо його придбання.

При цьому апеляційний суд зазначив, що у ОСОБА_1 була відсутня можливість ознайомитись зі змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року, оскільки інформація про зазначене судове рішення заборонена для оприлюднення згідно з пунктом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про доступ до судових рішень».

Тому суд вважав, що у спірних правовідносинах дії ОСОБА_1 щодо відмови у подальшому від укладення договору купівлі-продажу були добросовісними та є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24 березня 2016 року, щодо неможливості повернення гарантійного внеску.

Також суд вказав, що позивачем не зазначено таких порушень правил проведення торгів з реалізації майна банку під час процедури ліквідації, щоб зробити висновок, що електронний аукціон є незаконним.

Саме по собі ненадання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб інформації організатору відкритих торгів (аукціону) до дати проведення відкритих торгів (аукціону) про наявність судового рішення не є підставою для задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання проведення торгів незаконними вцілому.

Суд вказав, що сплачений ОСОБА_1 гарантійний внесок був перерахований двома частинами: у розмірі 134 282,30 грн на рахунок AT «Златобанк» та у розмірі 40 747,25 грн на рахунок ПАТ «КБ «Хрещатик».

Вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосуються всього лоту № F197GL40790, але підстави для визнання незаконним проведення торгів щодо майна ПАТ «КБ «Хрещатик» позивачем не зазначені.

Тому з ПАТ «Злато» належить стягнути на користь позивача внесений ним гарантійний внесок у розмірі 134 28230 грн, а вимоги щодо стягнення сплаченої другої частини гарантійного внеску у розмірі 40 747,25 грн не підлягають задоволенню.

Крім цього, даних про те, що у спірних правовідносинах Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відповідає за зобов`язаннями ПАТ «КБ «Хрещатик», що виникли після прийняття рішення про його ліквідацію, матеріали справи не містять.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29 листопада 2023 року ПАТ «Златобанк» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

30 січня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та зупинено виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення касаційного провадження.

02 лютого 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 травня 2015 року № 99 «Про початок процедури ліквідації АБ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації АБ «Златобанк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію АБ «Златобанк».

У рамках реалізації своїх повноважень щодо продажу активів неплатоспроможного банку рішенням Фонду були затверджені умови продажу від 30 січня 2019 року № 131 щодо лоту № F197GL40790 - нерухоме майно та основні засоби, а саме: трикімнатна квартира загальною площею 140,7 кв. м в житловому будинку літ. «А-25», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ПАТ «Златобанк», реєстраційний № 60125363101; основні засоби ПАТ «КБ «Хрещатик» у кількості 1258 одиниць (згідно з переліком, що викладений в Публічному паспорті активу).

Початок аукціону було призначено на 06 лютого 2019 року, а кінцевий строк подання пропозицій - 13 березня 2019 року.

Одним із учасників аукціону був зареєстрований позивач ОСОБА_1 , яким відповідно до специфікації пропозицій щодо участі в аукціоні та рахунку-фактури № 302911295413032019-2/1 від 13 березня 2019 року було сплачено гарантійний внесок у розмірі 175 029,55 грн.

ОСОБА_1 відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-06-000038-b від 13 березня 2019 року був визнаний переможцем електронного аукціону. У вказаному протоколі, який підписав і позивач, зокрема зазначено, що останній зобов`язався провести повний розрахунок та підписати договір (договори) купівлі-продажу/ відступлення права вимоги придбаного активу (майна) протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону.

Однак, повної вартості лоту ОСОБА_1 сплачено не було.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 було визнано неправомірним віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, про що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет 11 лютого 2019 року.

Після того, як інформація про прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 стало відомо позивачу, він 04 квітня 2019 року, 08 квітня 2019 року та 09 квітня 2019 року звернувся із відповідною скаргою до Фонду з вимогою скасувати результати електронних торгів з продажу лоту № F197GL40790 та повернути гарантійний внесок, у разі неможливості - продовжити строки, передбачені для укладення договору купівлі-продажу.

25 квітня 2019 року комісія з розгляду скарг та підготовки пропозицій стосовно організації і проведення відкритих торгів (аукціонів) з продажу активів (майна) банків, що виводяться з ринку або ліквідуються Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовила ОСОБА_1 в задоволенні його скарги.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Златобанк» (код ЄДРПОУ 35894495) перейменоване в ПАТ «Злато» (код ЄДРПОУ 35894495).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Постанова Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині відмовлених позовних вимог ОСОБА_1 у касаційному порядку не оскаржена, тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, вказане судове рішення є предметом касаційного розгляду лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результати електронного аукціону з реалізації активів (майна) лоту № F197GL40790 та про стягнення з ПАТ «Злато» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 134 282,30 грн.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом як порушеного права, так і охоронюваного законом інтересу.

Згідно з частиною першою статті 15 та частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частина друга стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Отже, відповідно до статей 16 203 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (пункти 42-44), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 7.4), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 45-47).

Отже, торги є правочином.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс21).

У справі, яка переглядається, встановлено, що постановою Правління Національного банку Українивід 13 лютого 2015 року № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13 лютого 2015 року № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», згідно з яким з 14 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк».

Одним із учасників аукціону був зареєстрований позивач, яким відповідно до специфікації пропозицій щодо участі в аукціоні та рахунку-фактури № 302911295413032019-2/1 від 13 березня 2019 було сплачено гарантійний внесок у розмірі 175 029,55 грн.

Позивач відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-02-06-000038-b від 13 березня 2019 року був визнаний переможцем електронного аукціону.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 підписав протокол електронного аукціону № UA-EA-2019-02-06-000038-b, згідно з яким зобов`язався провести повний розрахунок та підписати договір (договори) купівлі-продажу/ відступлення права вимоги придбаного активу (майна) протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дня, наступного за днем формування протоколу електронного аукціону.

Однак, повної вартості лоту ОСОБА_1 сплачено не було.

Також встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 826/2184/17 було визнано неправомірним віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, про що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет 11 лютого 2019 року.

Звертаючись до суду з цим позовом та обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання незаконним проведення торгів та стягнення грошових коштів, ОСОБА_1 вказував на те, що Фондом гарантування вкладів фізичних осібне було доведено до його відома та не повідомлено усієї об`єктивної інформації про лот, який реалізовувався, зокрема щодо наявності указаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 лютого 2019 року про визнання неправомірним віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, а наявність зазначеного судового рішення впливає на його зацікавленість, як потенційного покупця, у придбанні належного банку майна. Незважаючи на це, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у період після 05 лютого 2019 року продовжував здійснювати повноваження щодо продажу активів ПАТ «Златобанк», як неплатоспроможного банку, у тому числі провів аукціон щодо лоту № F197GL40790.

ОСОБА_1 зазначав, що такими діями Фондом гарантування вкладів фізичних осібпорушено пункт 6 розділу VII Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24 березня 2016 року, оскільки він не повідомив про наявність судових рішень щодо АТ «Златобанк», які можуть вплинути на зацікавленість потенційного покупця у придбанні належного банку майна.

У відповідності до частини сьомої статті 51 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» порядок реалізації майна банку під час проведення ліквідаційної процедури регламентується нормативно-правовими актами Фонду.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 388 від 24 березня 2016 року затверджено Положення щодо організації продажу активів (майна) банків, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.03.2016 № 388 (далі - Положення), яким визначено порядок організації продажу активів (майна), що включені до ліквідаційної маси банку, що ліквідується.

Саме на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладено обов`язок відчужити майно (активи), включені до ліквідаційної маси банку. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснює організацію відчуження активів і зобов`язань неплатоспроможних банків, в т.ч. шляхом прийняття рішення про затвердження умов продажу активів.

Відповідно до пункту 9 розділу IV Положення, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Фонд укладає договір з організатором відкритих торгів (аукціону), вимоги до змісту якого встановлені Фондом, згідно з рішенням Фонду про затвердження порядку та умов продажу активу(ів) (майна).

У даних спірних правовідносинах Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було укладено відповідний договір, на підставі яких проводились торги щодо лоту № F197GL40790.

Відповідно до пункту 2 розділу VII Положення, виконавча дирекція Фонду має право скасувати результати відкритих торгів (аукціонів), якщо буде встановлено факт порушення умов їх проведення.

У пункту 6 розділу VII вказаного Положення в редакції, чинній на момент проведення торгів, передбачалось, що у разі зміни на будь якому етапі організації або проведення процедури реалізації активів (майна) до моменту підписання договору купівлі-продажу активу (майна) його суттєвих характеристик, у тому числі погашення позичальником 20 % і більше від заборгованості за кредитним договором, виведення майна із застави банку, реструктуризація кредитної заборгованості відповідно до нормативно-правових актів Фонду, наявність судових рішень та інших факторів, які можуть вплинути на ціну продажу такого активу (майна) або зацікавленість потенційного покупця щодо його придбання, тощо, уповноважена особа Фонду (у разі делегування Фондом відповідних повноважень як ліквідатора банку) інформує про це Фонд для розгляду питання щодо скасування відповідних відкритих торгів (аукціону) або продовження їх проведення з інформуванням про зміну суттєвих характеристик активу (майна) на сайті банку(ів) та веб-сайті Фонду, а також організатора відкритих торгів (аукціону) до дати проведення відкритих торгів (аукціону). У разі скасування відкритих торгів (аукціону) або визнання їх такими, що не відбулися, гарантійні внески повертаються їх учасникам протягом трьох робочих днів.

Тобто, нормами пункту 6 розділу VII Положення № 388 імперативно не встановлено скасування відповідних відкритих торгів (аукціону) та їх результатів, а віднесено питання про скасування таких відкритих торгів (аукціону) та їх результатів виключно до дискреційних повноважень Фонду.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/8680/20.

При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 ЦК України)

Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).

Правові наслідки порушення зобов`язання визначені у статті 611 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання;3) сплата неустойки;4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осібне було прийнято рішення про скасування відповідних відкритих торгів (аукціону) та їх результатів щодо лоту № F197GL40790, порушень правил проведення торгів з боку Фонду та організатора аукціону не встановлено, заперечень від ПАТ «Златобанк» щодо відчуження майна не надходило, у ОСОБА_1 як переможця електронного аукціону будь-яких законних підстав для не завершення процедури укладення договору купівлі-продажу придбаного майна з торгів не було, а він з власної ініціативи та без поважних причин не виконав свій обов`язок щодо проведення повного розрахунку протягом визначеного строку, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсними результатів електронного аукціону з реалізації активів (майна) лоту № F197GL40790.

Оскільки відкриті торги (аукціон) щодо лоту № F197GL40790 не скасовані та вони не визнані такими, що не відбулися, суд першої інстанції правильно зазначив, що гарантійний внесок ОСОБА_1 , сплачений для надання гарантії, що у разі перемоги в електронному аукціоні цей учасник виконає свої зобов`язання, поверненню не підлягає.

На зазначене апеляційний суд належної уваги не звернув та скасував судове рішення, яке відповідає закону.

При цьому висновок суду апеляційної інстанції про те, що у спірних правовідносинах дії ОСОБА_1 щодо відмови у подальшому від укладення договору купівлі-продажу були добросовісними та є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої Положенням, щодо неможливості повернення гарантійного внеску, не є правильним, оскільки не ґрунтується на законі та не відповідає завданням та основним засадам цивільного судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині залишити в силі.

Керуючись статтями 400 409 413 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Златобанк» задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними результатів електронного аукціону з реалізації активів (майна) лоту № F197GL40790 та про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Злато» на користь ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 134 282,30 грн, скасувати.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 березня 2023 року у вказаній частині вимог залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов