Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 766/18881/18
провадження № 61-13988св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Херсонській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Даниловим Олександром Федоровичем, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2019 року у складі судді Єпішина Ю. М. та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - ГУНП в Херсонській області), Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди завданої внаслідок незаконного затримання органами досудового розслідування.
Позовна заява мотивована тим, що 19 березня 2017 року її, в порядку статті 208 КПК України, було затримано за фактом збуту нею наркотичних засобів. Після спливу 24 годин їй не було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та 20 березня 2017 року о 15:00 год. звільнено з ІТТІ Бориславського відділу поліції ГУНП в Херсонській області.
В той же день її було повторно затримано, про що о 19:30 год. складено відповідний протокол.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2017 року визнано незаконним її повторне затримання та звільнено з-під варти.
Вона зазначає, що незаконними діями органу досудового розслідування їй завдано сильний душевний біль та страждання, що полягало в приниженні честі гідності, в нервових стресах, підриву авторитету та ділової репутації, порушило її звичайний спосіб життя та нормальне спілкування з родичами, сусідами та друзями.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів у розмірі 200 000,00 грн на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури чи суду.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 600,00 грн, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши обставини справи, характер та тривалість страждань, ступінь їх доведеності в суді, вважали, що розмір завданої шкоди у сумі 600,00 грн відповідає засадам розумності, виваженості й справедливості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Данилова О. Ф., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення та стягнути з Державного бюджету України на користь заявника суму у розмірі 200 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2017 року (справа № 661/829/17), висновком службового розслідування від 11 серпня 2017 року та рядом інших доказів доведено незаконні дії слідчого СВ Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області та завдання ОСОБА_1 сильного душевного болю та страждань, що полягало в приниженні честі та гідності, в нервових стресах, підриву авторитету та ділової репутації, порушило звичайний спосіб життя та нормальне спілкування з родичами, сусідами, колегами, друзями. Крім того, слідчий здійснив повторне затримання ОСОБА_1 , порушуючи принцип законності, з метою обмежити свободу останньої.
З огляду на викладене, розмір компенсації моральної шкоди, визначений судами попередніх інстанцій є заниженим та не є достатньою компенсацією за заподіяні страждання внаслідок незаконного затримання. Заявник вважає, що визначений розмір моральної шкоди у сумі 200 000,00 грн є співмірним характеру порушень її прав та обсягу її страждань, а також відповідає правовій традиції та рівню життя у країні.
Доводи інших учасників справи
У серпні 2019 року ГУНП в Херсонській області подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , який обґрунтовано тим, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних судових рішеннях. Позивач не надала належних доказів щодо завдання їй моральної шкоди протиправними діями співробітників Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області, а також доказів звернення за медичною допомогою з приводу ймовірних страждань.
Відповідач вважає, що судові рішення ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, враховано всі фактичні обставини справи, надано належну оцінку наявним доказам, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому слід залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 19 березня 2017 року складеного о 18:00 год. слідчим Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Зеленським І. С., затримано ОСОБА_1 , в порядку статті 208 КПК України з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
20 березня 2017 року о 15: 00 год. ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку з тим, що згідно зі статтею 278 КПК України слідчим Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області не вручено письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України, в зазначений законом термін, а саме 24 години з моменту затримання.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 20 березня 2017 року, складеного о 19:30 год. слідчим Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області вбачається, що ОСОБА_1 була затримана на підставі статті 208 КПК України з попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 307 КК України.
Ухвалою Новокаховського міського суду Херсонської області від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2017 року, ОСОБА_1 звільнено з-під варти за протоколом затримання від 20 березня 2017 року в порядку статті 208 КПК України без ухвали слідчого судді.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до статті 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Частиною 7 зазначеної статті встановлено, що порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1-1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках, в тому числі, встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» питання про відшкодування моральної шкоди та її розмір вирішується за заявою громадянина ухвалою суду першої інстанції, який розглядав кримінальну справу або якому вона мала бути підсудна.
Розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.
За змістом статей 12 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Новокаховського міського суду від 21 березня 2017 року, яка має преюдиційне значення при розгляді даного цивільного спору, встановлено незаконність затримання ОСОБА_1 20 березня 2017 року за статтею 208 КПК України і вона негайно звільнена судом з-під варти.
Крім того, суд визнав обґрунтованою підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 307 КК України, з приводу чого вона була затримана, та задовольнив клопотання слідчого СВ Новокаховського ВП ГУНП в Херсонській області Бдуленко А. В. щодо обрання стосовно підозрюваної ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 21 березня 2017 року.
Даним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 не має постійного джерела заробітку, у неї відсутні стійкі соціальні зв`язки, вона підтримує стосунки з особами, раніше судимими та схильними до вчинення злочинів, скоїла кримінальне правопорушення, пов`язане з незаконним обігом наркотичних засобів під час іспитового строку за вироком суду у вчиненні аналогічного злочину.
З огляду на викладене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходячи з того, що надані позивачем докази вказують на те, що вона була позбавлена можливості реалізувати свої гарантовані конституцією права на свободу та особисту недоторканість, свободу пересування у період незаконного затримання, та з урахуванням розумності і співмірності, дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову про відшкодування позивачу моральної шкоди у розмірі 600,00 грн.
Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи касаційної скарги щодо визначення судом розміру моральної шкоди стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. На підставі статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.
Керуючись статтями 400 401 409 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Даниловим Олександром Федоровичем, залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 26 квітня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 20 червня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. М. Сімоненко
Судді: А. А. Калараш
С. Ю. Мартєв
Є. В. Петров
С. П. Штелик