Постанова
Іменем України
26 серпня 2020 року
м. Київ
справа № 766/19614/18
провадження № 61-19350св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, у складі судді Єпішина Ю. М., від 12 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Бугрика В. В., Полікарпової О. М., від 10 жовтня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк) про захист прав споживача.
Позовна заява мотивована тим, що 15 квітня 2018 року близько
22 години під час перебування у місті Києві у нього було викрадено портмоне, в якому знаходились картки АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та мобільний телефон.
Після крадіжки він звернувся до відділення банку із вимогою блокування викрадених карток, де дізнався про незаконне використання карток невідомими особами та незаконне заволодіння грошовими коштами з його карток.
Зазначав, що по кредитній картці № НОМЕР_1 без його відома та дозволу невідомою особою в 00 годин 00 хвилин 16 квітня 2018 року збільшено кредитний ліміт до 31 000 гривень, а в період часу із 02 години
34 хвилин по 04 годину 14 хвилин 16 квітня 2018 року переведено з кредитної картки кошти в сумі 31 712 грн та відповідно з платіжної картки кошти у сумі 5 900 гривень на інші рахунки невідомій йому особі (особам) за допомогою електронного сервісу «Приват24» та банкоматів
АТ КБ «ПриватБанк».
16 квітня 2018 року позивач звернувся до Подільського Управління поліції (далі - УП) Головного управління національної поліції (далі - ГУНП) у місті Києві із заявою про кримінальне правопорушення, яку було зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження за № 12018100070002408. 23 червня 2018 року слідчим Подільського УП ГУНП у місті Києві позивача було визнано потерпілим у даному кримінальному проваджені.
Згодом позивачу стало відомо про те, що банком нараховуються проценти та штрафні санкції на зняті невідомою особою з його кредитної картки кошти, 04 травня 2018 року позивачем на адресу банку було направлено лист про повернення незаконно списаних та знятих коштів та зупинення нарахування процентів і штрафних санкцій, при цьому проінформовано про здійснення досудового розслідування з цього приводу правоохоронними органами. Листом відповідача № 20.1.0.0.0/7-20180504/1948 від 03 червня 2018 року позивачу було відмовлено у задоволенні заяви та повідомлено про подальше нарахування процентів та штрафних санкцій. На повторне звернення позивача листом № 153407-ВБ від 06 серпня 2018 року від відповідача надійшов лист № 20.1.0.0.0/7-180806/2166 від 29 серпня
2018 року з аналогічною відповіддю.
Позивач стверджував, що ніколи жодній особі не повідомляв пін-код та CVV-код до своїх карток, вважає, що відповідачем було порушено його права як споживача відповідно до розділу VI пунктів 5-8 Положення про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», статей 1071 1073 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України, пункт 3 статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Посилаючись на викладені обставини, просив суд зобов`язати відповідача зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій по кредитній картці № НОМЕР_1 на суму 31 712 гривень, яка була незаконно знята невідомою особою, зобов`язати відповідача відновити залишок коштів по кредитній картці № НОМЕР_1 та по платіжній картці № НОМЕР_2 до того стану, у якому вони були перед виконанням незаконних операцій, а саме станом на 22 годину 00 хвилин 15 квітня
2018 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2019 року позовні вимоги задоволено, зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» зупинити нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на суму 31 712 грн та відновити залишок коштів по кредитній картці № НОМЕР_1 станом
на 22 годину 00 хвилин 15 квітня 2018 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем суду не надано доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, що свідчить про відсутність вини позивача, а дії банку є неправомірними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2019 року - без змін.
Приймаючи постанову від 10 жовтня 2019 року, колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що зазначені у позові грошові перекази з карткового рахунку позивача було здійснено без фізичного пред`явлення позивачем електронного платіжного засобу. На вимогу положень статей 12 81 ЦПК України стороною відповідача не було доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка б давала змогу ініціювати платіжні операції, отже вказані у позові платіжні операції відбувалися без волі, участі або вини позивача.
Натомість відповідачем при здійсненні явно підозрілих операцій з карткою позивача не було забезпечено її надійний захист від дій зловмисників та не здійснено належну верифікацію особи позивача. Апеляційний суд дійшов висновку, що передбачені законом підстави для покладення на позивача цивільної відповідальності у даному випадку відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 12 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 766/19614/18 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано помилковістю висновків судів попередніх інстанцій. Заявник наголошує на тому, що банк діяв в межах договору про надання банківських послуг, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 і відповідно до вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», натомість позивачем було порушено пункти 1.1.2.1.12, 1.1.5.5, 1.1.2.1.21, 1.1.5.14, 1.1.5.29, 1.1.5.28, 1.1.2.1.13 Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк».
Заявник стверджує, що до повідомлення банку про постановку картки в стоп лист платіжної системи способом обумовленим договором, відповідальність за операції, ініційовані за допомогою платіжної картки, несе її держатель.
Зазначає, що в судовому засіданні не доведено, що грошовими коштами з платіжних карток позивача протиправно заволоділа інша особа, а також що позивач своєчасно повідомив банк про втрату платіжного засобу та вживав заходи для запобігання його втрати.
У кримінальному провадженні також не встановлено осіб, причетних до списання коштів з карткового рахунку позивача. Позивач в свою чергу має право стягнути завдану шкоду із винних осіб, встановлених в межах кримінального провадження.
Вважає, що оскільки договір про надання банківських послуг, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , є діючим та дійсним, наявні законні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
17 січня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу. Оскільки відзив подано поза межами строку, встановленого Верховним Судом в ухвалі від 12 грудня 2019 року, а причини пропуску встановленого судом строку для подання відзиву є неповажними, Верховний Суд не враховує вказаний відзив під час розгляду касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 березня 2011 року на підставі анкети-заяви ОСОБА_1 було видано платіжні картки: "Картка для виплат Gold" та "Картка Універсальна Gold" (№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 ).
16 квітня 2018 року о 02:32:49 год була проведена зміна пін-коду картки (№ НОМЕР_1 ), а о 02:44 год подана заявка про зміну кредитного ліміту картки до 75 000 гривень та змінено такий ліміт за допомогою сервісу «Приват 24».
Далі по платіжній картці проводилися наступні платежі:
03:31 год переведення 5 200 грн на власну карту з номером НОМЕР_3 за допомогою за електронного Інтернет - сервісу «Приват24»;
03:31 год перерахунок з власної карти карти НОМЕР_4 за допомогою електронного Інтернет - сервісу «Приват24» 4 975 грн;
03:34 год зняття грошових коштів у розмірі 100 грн в банкоматі у відділені банку в м. Києві по вул. Борщагівська;
03:34 год зняття грошових коштів у розмірі 3 000 грн в банкоматі у відділені банку в м. Києві по вул. Борщагівська;
03:36 год зняття грошових коштів у розмірі 500 грн в банкоматі у відділені банку в м. Києві по вул. Борщагівська;
03:37 год зняття грошових коштів у розмірі 100 грн в банкоматі у відділені банку в м. Києві по віл. Борщагівська;
03:46 год перерахунок на карту Приват Банку 5 200 грн на ім`я ОСОБА_2 ;
03:49 год перерахунок на карту Приват Банку 5 200 грн на ім`я ОСОБА_2 ;
03:51 год перерахунок на карту Приват Банку 5 200 грн на ім`я ОСОБА_2 ;
03:54 год перерахунок на карту Приват Банку 2 000 грн за допомогою електронного Інтернет - сервісу «Приват24» на ім`я ОСОБА_2 ;
03:55 год перерахунок з власної карти НОМЕР_3 через електронний Інтернет - сервіс «Приват24» 200 грн;
03:55 год перерахунок на власну карту НОМЕР_4 через електронний Інтернет - сервіс «Приват24» 200 грн;
03:57 год перерахунок на карту Приват Банку 832 грн на ім`я ОСОБА_2 ;
04:08 год здійснено операцію зарахування коштів у розмірі
10 000 грн за договором № НОМЕР_5 ;
04:12 год перерахунок на карту ПриватБанку 5 200 грн на ім`я ОСОБА_2 ;
04:14 год перерахунок на карту Приват Банку 4 680 грн на ім`я ОСОБА_2 .
16 квітня 2018 року о 09:33 годині картка № НОМЕР_1 позивача була заблокована.
04 травня 2018 року позивачем було подано до банку письмову заяву про повернення викрадених коштів, яка листом АТ КБ «ПриватБанк»
від 03 червня 2018 року залишена без задоволення.
27 липня 2018 року позивач направив банку повторну заяву щодо надання інформації, відновлення залишку коштів, зупинення нарахування процентів та інших штрафних санкцій, яка листом банку від 29 серпня 2018 року залишена без задоволення.
Із витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, судами встановлено, що у кримінальному провадженні № 12018100070002498 від 23 червня
2018 року здійснюється досудове розслідування за фактом того, що невстановлена особа 15 квітня 2018 року, перебуваючи по вулиці Сагайдачного у місті Києві, таємно викрала у ОСОБА_1 грошові кошти, мобільний телефон та банківські картки, чим спричинила матеріальну шкоду останньому.
ОСОБА_1 у вказаному кримінальному провадженні визнано потерпілим.
Допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_3 підтвердив факт спільного відпочинку із ОСОБА_1 у місті Києві 15 квітня
2018 року, виявлення наступного дня останнім відсутності платіжних карток та звернення до відділення АТ «КБ «Приватбанк», де ОСОБА_1 повідомили про зняття коштів.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 388 ЦПК України (тут і надалі по тексту в редакції Кодексу, на час подання касаційної скарги) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку(стаття 509 ЦК України).
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Стаття 1073 ЦК України визначає, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.
Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.
Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов`язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Згідно з пунктом 2 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 05 листопада
2014 року № 705 (тут і далі в редакції Положення на час виникнення спірних правовідносин), емітент зобов`язаний не розкривати іншим особам, крім користувача, ПІН або іншу інформацію, яка дає змогу виконувати платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу.
Відповідно до пункту 3 розділу VI Положення банк зобов`язаний у спосіб, передбачений договором, повідомляти користувача про здійснення операцій з використанням електронного платіжного засобу. Банк у разі невиконання обов`язку з інформування користувача про здійснені операції з використанням електронного платіжного засобу несе ризик збитків від здійснення таких операцій.
Згідно з пунктом 5 розділу VI Положення користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які ним не виконувалися.
Пунктами 7, 8 розділу VI Положення визначено, що емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату електронного платіжного засобу та/або платіжні операції, які не виконувалися користувачем, зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього електронного платіжного засобу. Емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Банк зобов`язаний розглядати заяви (повідомлення) користувача, що стосуються використання електронного платіжного засобу або незавершеного переказу, ініційованого з його допомогою, надати користувачу можливість одержувати інформацію про хід розгляду заяви (повідомлення) і повідомляти в письмовій формі про результати розгляду заяви (повідомлення) у строк, установлений договором, але не більше строку, передбаченого Законом України «Про звернення громадян»
(пункт 10 розділу VI Положення).
Суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення.
Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у зокрема постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі
№ 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19).
Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню.
Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Свідок ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні відсутність в діях ОСОБА_1 зволікання, яке б могло призвело до зняття коштів з належних йому карткових рахунків.
Відповідач, обґрунтовуючи заперечення проти позову, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», однак оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці умови розумів позивач, ознайомився і погодився з ними, укладаючи із банком договір банківського обслуговування, касаційний суд до уваги їх не приймає.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Доводи касаційної скарги, загалом є аналогічними доводам викладеним в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, не дають підстав вважати, що судами попередніх інстанцій було порушено норми процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на докази, що були предметом дослідження й оцінки судом, та переважно спрямовані на переоцінку доказів у справі, що, відповідно до статті 400 ЦПК України, виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області
від 12 березня 2019 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 10 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта