Постанова
Іменем України
02 квітня 2020 року
м. Київ
справа № 793/2313/17
провадження № 61-1352св17
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Штелик С. П. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Сімоненко В. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року у складі судді Марцішевської О. М. та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року у складі суддів: Сіренка Ю. В., Гончар Н. І., Пономаренка С. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Черкаська обласна державна адміністрація, Київська обласна державна адміністрація,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що вона народилася в с. Паршів Київської області, де постійно проживала до 03 травня 1986 року. Після закінчення школи в 1984 році навчалась у Київському технікумі електронних приладів та тимчасово була поселена у гуртожиток учбового закладу. 03 травня 1986 року вона з матір`ю та сестрою були евакуйовані з зони забруднення - с. Паршів Київської області. Протоколом засідання комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, евакуйованих з зони відчуження № 190 від 21 червня 2017 року не підтверджено її проживання в момент аварії в зоні відчуження, проте такі висновки спростовуються архівною довідкою Іванівської районної державної адміністрації Київської області від 23 травня 2017 року та довідкою Лук`янівської сільської ради від 19 серпня 2017 року. Просила встановити факт, що на момент аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року, вона проживала та перебувала в с. Паршів Київської області та факт евакуації її з зони відчуження 03 травня 1986 року із с. Паршів Чорнобильського району Київської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
УхвалоюСоснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року у відкритті провадження у справі відмовлено.
Ухвала суду мотивована тим, що такої підстави для видачі посвідчення статусу евакуйованої особи, як рішення суду про встановлення факту евакуації з зони відчуження в певний період, законом не передбачено. Законодавством визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити факт її евакуації внаслідок аварії на ЧАЕС. У разі незгоди з рішенням вказаної комісії, громадянин має право його оскаржити в установленому законом порядку.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду у встановленому порядку.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 росить скасувати судові рішення та задовольнити її заяву, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що вона позбавлена можливості захистити свої права в інший спосіб; встановлення факту необхідне їй для підтвердження статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, а не омоби, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, як помилково зазначає суд.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2018 року відкрито касаційне провадженян у справі та витребувано справу із районного суду.
13 квітня 2018 року справу передано судді-доповідачу.
19 квітня 2018 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про залишення касаційної скарги без розгляду та відкликання касаційної скарги.
Разом з тим, за змістом пункту 3 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження від особи, яка подала скаргу, надійшла заява про її відкликання.
Відповідно до вимог частини третьої статті 398 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, має право відкликати її до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження.
ОСОБА_1 звернулася із заявою про відкликання касаційної скарги після відкриття провадження у справі, листи судді-доповідача щодо роз`яснення права заявника звернутися із заявою про відмову від касаційної скарги залишені без відповіді.
З урахуванням викладеного, у задоволенні заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що на підставі довідки № 75042 від 04 вересня 1991 року Черкаською обласною державною адміністрацією позивачу був наданий статус громадянки, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження, та видано посвідчення серії НОМЕР_1 від 25 листопада 1992 року, категорія 2.
У подальшому за зверненням Департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації від 30 січня 2017 року № 25 щодо видачі позивачу довідки про евакуацію протоколом № 190 від 21 червня 2017 року засідання комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році позивачу не підтверджено проживання (перебування) на момент аварії в зоні відчуження, з огляду на те, що на момент аварії та евакуації позивач навчалась та проживала в м. Києві, довідку с. Паришів № 75042 визнано недійсною.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
У судовому порядку можуть бути встановлені будь-які факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній.
Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19).
Спірні питання щодо визначення статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, розглядаються відповідними комісіями Київської і Житомирської облдержадміністрацій на підставі довідок та інших документів, що засвідчують факт перебування в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження, виданих місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування (абзац другий пункту 12 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).
Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги.
Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійним Фондом України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 скористалася таким способом захисту порушених прав та за її позовом рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2018 року у справі № 823/1962/17визнано протиправним та скасовано рішення Київської обласної державної адміністрації в особі Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, оформлене протоколом № 190 від 21 червня 2017 року, щодо непідтвердження проживання (перебування) ОСОБА_1 на момент аварії в зоні відчуження та визнання довідки (додаток № 3) с. Паришів № 75042 недійсною. Визнано протиправним та скасовано рішення Черкаської обласної державної адміністрації в особі комісії з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оформлене протоколом № 9 від 28 вересня 2017 року про визнання недійсним посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1, виданого 25 листопада 1992 року, Черкаською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 .Зобов`язано Черкаську обласну державну адміністрацію в особі комісії з питань видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, поновити ОСОБА_1 статус особи, яка потерпіла внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, з 28 вересня 2017 року та видати ОСОБА_1 посвідчення потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).
Враховуючи те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції, із яким обґрунтовано погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження.
Доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на законність судових рішень у справі.
Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкликання касаційної скарги відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 23 жовтня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 28 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. П. Штелик
А. А. Калараш
В. М. Сімоненко