ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 802/112/18-а
провадження № К/9901/45156/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу
за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року (у складі колегії: головуючого судді - Мацького Є.М., суддів: Сушка О.О. Залімського І.Г.) у справі №802/112/18-а,
ВСТАНОВИВ:
І. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
1. В січні 2018 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач , Мін`юст), Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у, в якому просив:
визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №45/5 від 05.01.2018 про зупинення діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 ;
визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області по складанню Акту позапланової перевірки діяльності арбітражного керуючого від 30.10.2017 №29;
визнати незаконним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючого санацією, ліквідаторів) від 06.12.2017, яке оформлене протоколом, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого на підставі подання №1046 від 14.11.2017;
зобов`язати Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України інформацію про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_1 про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №192 від 26.02.2013.
2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2018 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Дисциплінарної комісії арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) від 06.12.2017, оформлене протоколом, в частині застосування до арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на підставі подання №1046 від 14.11.2017.
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України №45/5 від 05.01.2018.
Зобов`язано Міністерство юстиції України відновити в Єдиному реєстрі арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України дію свідоцтва ОСОБА_1 про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №192 від 26.02.2013. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ід. номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, 01001, м. Київ, вул. Городецького, буд. 13).
3. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у справі за адміністративним позовом Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити дії змінено з мотивів викладених в мотивувальній частині постанови. В решті рішення залишено без змін.
4. Постановою Верховного Суду від 29.04.2021 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2018, змінене постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.
5. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України № 45/5 від 05.01.2018 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 ".
Зобов`язано Міністерство юстиції України внести до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України відомості про відновлення дії свідоцтва ОСОБА_1 про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 192 від 26.02.2013.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 233,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України.
6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31.08.2021 у справі №802/112/18-а.
7. 04 листопада 2021 року позивач звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.
8. Обґрунтовуючи заяву, позивач посилався на те, що дія оскаржуваного наказу Міністерства юстиції № 45/5 від 05.01.2018 унеможливлює виконання ним обов`язків у інших справах про банкрутство через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого на інших осіб, а отже відновлення таких його прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь, буде неможливим.
9. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 задоволено клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову
Зупинено до набрання рішенням у справі законної сили дію наказу Міністерства юстиції України від 05.01.2018 №45/5 "Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1 .
10. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам арбітражного керуючого ОСОБА_1 як позивача, та інших осіб, зокрема учасників у справах про банкрутство де арбітражний керуючий ОСОБА_1 виконує відповідні повноваження, та ускладнить їх відновлення, що у свою чергу свідчить про обґрунтованість клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
11. На переконання суду апеляційної інстанції, вжиття забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 05.01.2018 №45/5 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті; при цьому, правомірність (неправомірність) оскаржуваного рішення, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
12. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 №802/112/18-а та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
13. Скаржник вважає, що приймаючи оскаржуване рішення, судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, висловлених у постановах від 24.06.2021 у справі №640/27951/20, від 18.02.2021 у справі №3Д/380/35/20, від 24.11.2020 у справі №640/9636/20, від 06.02.2019 у справі №826/13306/18, від 20.09.2019 у справі №809/195/18, від 24.04.2019 у справі №826/10936/18, а також порушено норми процесуального права, а саме вимоги пункту 1 частини другої статті 150, частини другої статті 151 та частини третьої, четвертої статті 242 КАС України.
14. Скаржник зазначає, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції повинен був обґрунтувати підстави такого забезпечення, які б унеможливили захист прав, свобод та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову чи утруднювали б відновлення таких прав при виконанні рішення у межах заявлених позовних вимог, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, що судом не було зроблено.
15. Поряд з цим, касатор вказує, що навіть у разі задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу, таке рішення не потребуватиме докладання позивачем значних зусиль та витрат для відновлення його прав та інтересів, на захист яких направлений позов у цій справі, а відповідно і в застосуванні заходів щодо забезпечення позову була відсутня необхідність.
16. Відповідач вважає, що зупинення дії спірного рішення є рівнозначним задоволенню позовних вимог, а неможливість виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого у справах про банкрутство інших підприємств виходить за межі правового дослідження обставин у цій справі.
17. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду від сторони позивача не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. Касаційна скарга Міністерства юстиції України до Верховного Суду надійшла 10.12.2021.
19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №802/112/18-а. Іншою ухвалою Верховного Суду від 22.12.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства юстиції України про зупинення виконання ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №802/112/18-а до закінчення касаційного розгляду.
21.1. Ухвалою Верховного Суду від 15.11.2023 задоволено заяву судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М. про самовідвід, відведено суддю Мельник-Томенко Ж.М. від участі в розгляді справи за касаційними скаргами Міністерства юстиції України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та Міністерства юстиції України і Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №802/112/18-а, а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у встановленому порядку.
21.2. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.11.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М..
22.1. Ухвалою Верховного Суду від 22 .11.2023 задоволено заяву судді Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду Загороднюка А.Г. про самовідвід, відведено суддю Загороднюка А.Г. від участі в розгляді справи за касаційними скаргами Міністерства юстиції України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та Міністерства юстиції України і Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі №802/112/18-а, а справу передано до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у встановленому порядку.
22.2. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Єресько Л.О.
23. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 дану справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
IІІ. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
26. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
27. Відповідно до вимог статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві врегульовано положеннями Глави 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України.
29. Так, статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
30. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
31. Приписами частини другої статті 151 КАС України встановлено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
32. Верховний Суд зазначає, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
33. Слід зазначити, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
34. Подібна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 826/7496/18.
35. Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту.
36. Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
37. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами
38. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
39. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
40. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
41. Подібна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.11.2023 у справі №160/8773/23, від 21.09.2023 у справі №580/244/23, від 14.09.2023 у справі №580/6477/22, від 03.11.2022 у справі №640/4468/22 та багато інших.
42. Як видно зі змісту оскаржуваної ухвали, звертаючись до суду апеляційної інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, позивач зазначав, що дія оскаржуваного наказу Міністерства юстиції № 45/5 від 05.01.2018 року, унеможливлює виконання ним обов`язків у інших справах про банкрутство через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого на інших осіб, отже відновлення таких його прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь, буде неможливим.
43. Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) надається особі, яка отримала відповідне свідоцтво у порядку, встановленому цим Законом, та внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
44. У той же час, відповідно до п.7.1 Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.06.2013 №1284/5 (далі - Порядок №1284/5 в чинній редакції), який поширюється на всіх фізичних осіб, які отримали в установленому порядку свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), Мін`юст має право зупинити діяльність арбітражного керуючого, якщо актом перевірки встановлено грубі порушення в діяльності арбітражного керуючого та існує очевидна небезпека подальшого порушення арбітражним керуючим прав та інтересів боржника чи кредитора (ів), передбачених законодавством, та за умови позитивного висновку структурного підрозділу щодо відповідності акта перевірки вимогам законодавства.
45. Підпунктом 7.3.2 Порядку №1284/5 передбачено, що рішення про зупинення діяльності підлягає негайному виконанню арбітражним керуючим, і протягом часу зупинення діяльності арбітражний керуючий не має права здійснювати будь-які повноваження, визначені законодавством, крім заходів щодо збереження майна боржника (банкрута).
46. Зупинення діяльності арбітражного керуючого діє до дня прийняття Дисциплінарною комісією рішення щодо притягнення арбітражного керуючого до дисциплінарної відповідальності (п.7.3.3 Порядку контролю №1284/5).
47. Згідно частини 5 статті 113 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» рішення державного органу з питань банкрутства про позбавлення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) права на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) може бути оскаржено арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до суду. Оскарження рішення не зупиняє його дію.
48. Виходячи із правової позиції, висловленої Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі №640/27951/20, аналізуючи приписи статей 21 23 29 Кодексу України з процедур банкрутства, Верховний Суд зауважуив, що застосування заходу забезпечення позову шляхом зупинення дії Наказу Міністерства юстиції України про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді тимчасового зупинення права на здійснення діяльності арбітражного керуючого фактично призведе до подовження правовідносин здійснення незалежної професійної діяльності для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову, у розумінні норм КАС України, не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин.
49. Суд касаційної інстанції у наведеному судовому рішенні дійшов висновків, що фактично метою звернення скаржника до суду із заявою про забезпечення позову є зупинення дії дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами окремого судового розгляду, а тому вжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
50. Схожі висновки також висловлені Верховним Судом у постанові від 18.02.2021 у справі №ЗД/380/35/20, де суд касаційної інстанції указав, що задоволення заяви про забезпечення позову, шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про накладення дисциплінарного стягнення шляхом зупинення діяльності приватного виконавця, є фактично продовженням виконання скаржником своїх службових обов`язків; проте ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин (пункти 22-23 постанови).
51. У пунктах 37-28 постанови від 20.09.2019 у справі №809/195/18 Верховний Суд виснував, що неможливість виконання позивачем повноважень арбітражного керуючого у справах про банкрутство інших підприємств, не стосуються предмету розгляду такої справи, виходять за межі правового дослідження її обставин. При цьому, питання заміни арбітражного керуючого вирішується в судовому порядку і вибуття позивача в цьому статусі з процедур банкрутства, санації, ліквідації не унеможливлює їх подальше здійснення іншими особами (арбітражними керуючими), визначеними господарськими судами, відповідно до правил процесуального закону.
52. Верховний Суд приймає до уваги зазначені висновки та вважає, що вони мали бути враховані судом апеляційної інстанції.
53. Водночас, слід повторно зауважити, що підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, і суд повинен у кожному випадку оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
54. Як видно із матеріалів справи, судами попередніх інстанцій вже застосовувались аналогічні заходи забезпечення позову за заявою позивача.
55. Так, 05.02.2018 позивач в межах цієї справи вже звертався до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу.
56. Таке клопотання також було мотивоване тим, що дія оскаржуваного наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого Міністерством юстиції України, унеможливлює виконання ним обов`язків у інших справах про банкрутство через можливе прийняття відповідних рішень господарськими судами про заміну арбітражного керуючого на інших осіб, отже відновлення таких його прав на здійснення діяльності в межах тих ліквідаційних процедур та справ про банкрутство, в яких він приймає участь, буде неможливим.
57. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 07.02.2018, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.04.2018, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову задоволено. Вказані судові рішення в касаційному порядку не оскаржувалися та набрали законної сили.
58. В подальшому, у зв`язку із прийняттям постанови Верховного Суду від 29.04.2021 (якою скасовано рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05.04.2018 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, а справу направлено на новий розгляд суду першої інстанції) вжиті заходи забезпечення позову діяли до моменту чинності постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018, а прийняття такого судового рішення касаційним судом не було підставою для відновлення дії тих заходів забезпечення, що втратили чинність.
59. Такі висновки були відображені в ухвалі Вінницького окружного адміністративного суду від 05.08.2021, якою заяву Міністерства юстиції України про роз`яснення ухвали суду від 07.02.2018 про забезпечення адміністративного позову задоволено частково.
60. З огляду на наведені обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що прийняття оскаржуваної ухвали не вплинуло на зміну правовідносин між позивачем та відповідачами в розумінні наведених вище висновків Верховного Суду. Натомість, фактично мало місце збереження існуючого становища позивача, яке існувало до прийняття постанови Верховного Суду від 29.04.2021 у цій справі.
61. Верховний Суд додатково зауважує, що підставою повторного звернення до суду із заявою про забезпечення позову не була очевидна протиправність оскаржуваного наказу, що при застосуванні відповідних заходів забезпечення позову з цих підстав могло би вказувати на передчасне вирішення спору.
62. А тому, конкретно у цій справі та в контексті встановлених обставин, вірними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що вжиття забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України від 05.01.2018 №45/5 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі відповідали предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлювало фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. При цьому, правомірність (неправомірність) оскаржуваного рішення, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи по суті.
63. Водночас, у зв`язку із наведеними висновками Верховного Суду у справах №640/27951/20, №ЗД/380/35/20, № №809/195/18, суд апеляційної інстанції частково помилково виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам арбітражного керуючого ОСОБА_1 як позивача, та інших осіб, зокрема учасників у справах про банкрутство де позивач виконує відповідні повноваження, та ускладнить їх відновлення.
64. Однак, на переконання колегії суддів, вказаний недолік оскаржуваного судового рішення підлягає усуненню шляхом зміни його мотивувальної частини.
65. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
66. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
67. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
68. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Частина 2 зазначеної статті вказує, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
69. Відповідно до частини 4 статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
70. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків про часткове задоволення касаційної скарги та зміну мотивувальної частини ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 із викладенням її в редакції мотивів цієї постанови. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
71. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються
Керуючись статтями 2 150 151 242 341 345 349 350 351 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.
2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №802/112/18-а змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції мотивів цієї постанови.
3. В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Л.О. Єресько
Судді Верховного Суду