ПОСТАНОВА
Іменем України
19 лютого 2020 року
Київ
справа №802/1677/16-а
провадження №К/9901/47541/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та стягнення коштів, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року (суддя Чернюк А.Ю.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року (судді Ватаманюк Р.В., Сторчак В.Ю., Мельник-Томенко Ж.М.),
І. Суть спору
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 до суду звернувся з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 1 листопада 2016 року просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 51506,00 грн.
2. Під час розгляду справи в суді позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, оскільки 31 жовтня 2016 року йому виплатили частину коштів у сумі 41462,37 грн. як погашення заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно. Тож з урахуванням зазначеної заяви просив стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 10043,67 грн.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 09 вересня 2016 року позивача виключено зі списків особового складу частини у зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України в запас за пунктом «б» частини шостої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) за станом здоров`я.
4. У військовій частині НОМЕР_1 позивач перебував на всіх видах забезпечення, тобто розрахунок та виплата грошових, продовольчих та речових забезпечень під час звільнення з військової служби здійснювала військова частина НОМЕР_1 .
5. 08 вересня 2016 року військова частина НОМЕР_1 видала позивачу довідку № 17/6 від на одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі.
6. Відповідно до цієї довідки, на день виключення позивача зі списків особового складу частини йому не виплатили грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі, на загальну суму 51506,00 грн.
7. 31 жовтня 2016 року позивачу виплатили частину коштів у сумі 41462,37 грн. на погашення заборгованості за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
8. Такі дії відповідач пояснив тим, що відповідно до роз`яснення ДПС України від 02 серпня 2012 року № 10980/5/17-1116, згідно з пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Водночас, зазначає, що після звільнення зі служби військовослужбовця фізична особа платник податку не виконує обов`язків несення служби, то законодавчі підстави для компенсації податку на доходи фізичних осіб, що утримується з будь яких доходів таких платників за раніше відпрацьований час відсутні. Тому вважає, що в даному випадку доходи позивача оподатковуються на загальних підставах.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
9. Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 25 листопада 2016 року адміністративний позов задовольнив частково і водночас вийшов за межі позовних вимог.
9.1. Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному обсязі ОСОБА_1 компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
9.2. Стягнув з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсацію за неотримане під час проходження військової служби речове майно в сумі 10043,67 грн.
9.3. Стягнув на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551,20 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 .
10. Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 13 березня 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
11. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зазначив, що позивач має право на грошову компенсацію замість речового майна, неотриманого за час проходження військової служби, і таку компенсацію відповідач повинен виплатити в повному обсязі. Суди попередніх інстанцій не погоджуються з твердженням відповідача про те, що доходи позивача оподатковуються на загальних підставах, оскільки абзацом третім пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі Положення № 1153/2008) передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
12. З метою захисту порушених прав та інтересів позивача, суд першої інстанції вважав за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії щодо часткової виплати компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та вказав, що сума коштів у розмірі 10043,67 грн. підлягає стягненню з Військової частини НОМЕР_1 .
IV. Касаційне оскарження
13. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
14. З посиланням на пункт 168.5 статті 168, підпункт 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт 164.2.18 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України відповідач зазначив, що оскільки після звільнення з військової служби військовослужбовець як фізична особа платник податку на доходи фізичних осіб, не виконує обов`язків несення служби, то немає законних підстав для компенсації йому податку на доходи фізичних осіб, що утримується з будь-яких доходів таких платників податків за раніше відпрацьований час. Вказані доходи включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу згідно з пунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України як інші доходи і оподатковуються на загальних підставах за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України.
15. З наведених мотивів відповідач вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
16. Згідно пунктом 1 статті 9-1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції від 30.07.2015, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 2011-XII), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються, зокрема, Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
17. Згідно з пунктами 2, 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі Порядок № 178) виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
18. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
19. За пунктом 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
20. Згідно з пунктом 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
21. Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
22. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац 3 пункту 242 Положення).
23. Згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
24. Згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: <…> г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом; <…>.
25. За пунктом 168.5. статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
VІ. Висновки Верховного Суду
26. Звернення до суду з цим позовом зумовлено тим, що позивачу як військовослужбовцю при звільненні з військової служби не виплатили грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі. Загальна вартість речового майна, яку відповідач зобов`язаний компенсувати ОСОБА_1 , відповідно до довідки, на день звільнення становить 51506,00 грн. і, як встановили суди попередніх інстанцій, частину цих коштів (на суму 41462,37 грн.) відповідач виплатив позивачу після того, як останнього виключено зі списків особового складу військової частини (вже під час провадження в суді першої інстанції). Цим і зумовлено подання заяви про зменшення позовних вимог. Водночас, залишок заборгованості відповідач не вважає власне заборгованістю з виплати грошової компенсації замість неотриманого речового майна, адже ці кошти (10043,67 грн.) відповідач утримав як податок з доходів фізичних осіб. Тож доводячи помилковість висновків судів попередніх інстанцій військова частина, апелюючи до положень податкового законодавства і роз`яснень контролюючого органу, твердить про відсутність підстав для компенсації позивачу податку на доходи фізичних осіб, адже після звільнення і виключення зі списків особового складу він більше не виконує обов`язків несення служби, а отже не має підстав виплачувати йому цю компенсацію.
27. На думку колегії суддів, позиція відповідача в цій справі ґрунтується на хибному застосуванні положень, зокрема, податкового законодавства до спірних правовідносин. Треба зауважити, що предметом спору в цій справі є не компенсація податку з доходів фізичних осіб, а стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати позивачу при звільненні з військової служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.
28. У справі встановлено, що на дату виключення позивача зі списків особового складу грошової компенсації за неотримане речове майно відповідач йому не виплатив. Згодом частину заборгованої суми військова частина сплатила, однак, як з`ясували суди, не в повному обсязі, тому їхній висновок про стягнення цих коштів є правильним.
29. У цьому зв`язку треба додати, що грошова компенсація за неотримане речове майно, що підлягало видачі під час проходження військової служби не є грошовим забезпеченням військовослужбовця (чи його складовою) і за своєю суттю не може вважатися оподатковуваним місячним/річним доходом такої особи. Позивач за час несення військової служби не отримав речового майна (як-от одяг, взуття, спорядження), яке йому належало, тож поніс власні витрати на його придбання. При звільненні військовослужбовцю (за Законом № 2011-ХІІ) повинні компенсувати ці витрати які, відповідно до пункту 7 Порядку № 178, здійснюються в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених, зокрема, Міноборони на відповідний рік.
30. Крім того, утримавши з належних позивачу до виплати сум грошової компенсації за неотримане речове майно податок з доходів фізичних осіб відповідач фактично позбавив його частини цієї грошової компенсації, що не узгоджується з підходом законодавця до оподаткування доходів військовослужбовців (пункт 168.5. статті 168 Податкового кодексу України). Тут є підстави погодитися з судами попередніх інстанцій, що після того, як Військова частина НОМЕР_1 (в якій позивач проходив військову службу і яка мала б виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно ще до виключення зі списків особового складу) утримала з таких виплат податок, позивач вже не має можливості права вимагати грошової компенсації такого податку, адже уже звільнений з військової служби.
31. Тож в обсязі встановлених в цій справі обставин і правового регулювання спірних відносин висновки судів попередніх інстанцій в цій справі ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
32. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі Закон № 460-IX).
33. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
34. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 460-IX; далі КАС) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
35. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
36. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
38. Доводи касаційної скарги висновків судів і обставин справи не спростовують.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. І. Смокович
СуддіВ. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич