ПОСТАНОВА
Іменем України
15 квітня 2020 року
Київ
справа №802/270/17-а
адміністративне провадження №К/9901/18266/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) Данилевич Н.А.,
суддів Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Міністерства оборони України
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя Альчук М.П., судді Воробйова І.А., Крапівницька Н.Л.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року (головуючий суддя Ватаманюк Р.В., судді Мельник Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю.)
у справі № 802/270/17
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі відповідач, скаржник, Міністерство), в якому просив:
розірвати контракт про проходження служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України укладений Міністерством оборони України в особі: Міністра оборони України генерал полковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 майором запасу 12.12.2016.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Розірвано Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014, укладений Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковником ОСОБА_2 з ОСОБА_1 .
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_1 ) 900,48 грн. судових витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, ОСОБА_1 не підписувався, що підтверджується висновком експерта від 12.06.2017 за результатами проведення судово почеркознавчої експертизи. Вказаний контракт не відповідає вимогам закону, оскільки його умови визначені без погодження із позивачем як стороною контракту. Щодо посилань позивача на те, що строк його контракту повинен був закінчитись 22.08.2015 року, у зв`язку із закінченням особливого періоду, то суди визнали хибними висновки позивача з приводу того, що особливий період закінчився. Так, згідно листа Міністерства оборони України № 322/2/8417 від 01 жовтня 2015 року "Щодо особливого періоду", у відповідності до ст. 1 Закону України "Про оборону України" з моменту оголошення Указу Президента України "Про часткову мобілізацію" № 303/2014 від 17 березня 2014 року в Україні настав особливий період, який діє і на даний час. Водночас, суди також зазначили що відповідно до укладеного контракту позивач не вважається призваним на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до Указу Президента України, а сам в добровільному порядку звернувся до військового комісаріату укласти контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час особливого періоду до його закінчення або до оголошення рішення про демобілізацію. Таким чином, зазначений вище Указ Президента щодо демобілізації не поширює свою дію на правовідносини, що склалися з позивачем. Відтак, з огляду на те, що судами попередньо встановлено, що положення Указу Президента України № 328/2015 "Про звільнення з військової служби військовослужбовців, які були призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до Указу Президента України № 607 від 21 липня 2014 року "Про часткову мобілізацію" на позивача не поширюються, однак контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року позивачем не підписувався, суди відповідно до покладених на нього завдань щодо захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб дійшли висновку про неможливість прийнятття іншого рішення, ніж про розірвання вказаного контракту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
13 листопада 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначені рішення судів та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування поданої касаційної скарги Міністерство оборони України вказує на те, що підставою для розірвання контракту слугує рапорт військовослужбовця, що не був поданий у даній справі. Також скаржник зазначає про неможливість оцінки висновку експерта, як належного та допустимого доказу у справі, оскільки даний висновок від 12.06.2017 складений тим самим експертом, що і при проведенні експертизи на замовлення позивача у січні 2017 року. Крім того, Міністерство звертає увагу на порушення позивачем місячного строку звернення до суду, визначеного ст. 99 КАС України. Адже примірник контракту позивач отримав навесні 2016 року, а із позовом до суду звернувся 03.02.2017, тобто з пропущенням строку. Скаржник зауважує і на помилкове визначення судами належного способу захисту порушеного права позивача як то розірвання контракту, при цьому не вказавши норму матеріального права, яка передбачає таку підставу.
Позивачем відзиву чи заперечення на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 листопада 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2020 року касаційну скаргу Міністерства оборони України прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
22.10.2014 року позивач звернувся із заявою до військового комісара Вінницького об`єднаного міського військового комісаріату про прийняття його в добровільному порядку на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу Збройних Сил України, укладання короткострокового контракту на проходження військової служби на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначення на посаду начальника зв`язку - командира взводу військової частини пп. В2248 (а.с. 55).
В грудні 2014 року після отримання припису у Вінницькому міському військовому комісаріаті позивач прибув до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , де проходив службу на посаді начальника зв`язку.
12.12.2014 року Міністром оборони України видано наказ (по особовому складу) № 799 про укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначення позивача начальником зв`язку - командиром взводу штабу 9 окремого мотопіхотного батальйону 30 окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 1210003.
12.12.2014 року Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України строком на п`ять років.
Отримавши контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, укладений Міністерством оборони України в особі Міністра оборони України генерал-полковника ОСОБА_2 з ОСОБА_1 та витяг з наказу Міністра оборони України № 799 від 12.12.2014 року, позивачем встановлено розбіжність у витязі з наказу та контрактом щодо строку, на який його укладено.
У зв`язку з цим в грудні 2016 року позивач звернувся на гарячу лінію державної установи "Урядовий контактний центр" із заявою щодо надання інформації стосовно розбіжностей у витязі з наказу про призначення позивача та підписаним контрактом про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Листом управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 23.12.2016 року № 116/9/3/15451 позивачу не надано відповіді щодо строків укладеного контракту позивача, а лише зазначено, що вказана інформація перевіряється та найближчим часом йому буде надана чітка відповідь на поставлене питання (а.с.).
24.01.2017 року листом управління персоналу штабу Командування Сухопутних військ Збройних Сил України позивача повідомлено про те, що відповідно до наказу Міністра оборони України від 12.12.2014 року № 799 йому продовжено військову службу за контрактом строком до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (а.с. 31).
Крім того, під час ознайомлення з контрактом, позивач виявив, що у п. 10 контракту від 12.12.2014 року в графі " ОСОБА_3 " проставлений не його підпис.
У зв`язку з цим, позивач звернувся до Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із заявою про проведення почеркознавчого дослідження за експертною спеціальністю 1.1 "Дослідження почерку і підписів". За результатами дослідження позивач отримав висновок експертного дослідження №1-П від 23.01.2017 року, в якому експерт вказав, що підпис в графі " ОСОБА_3 "(особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина-військовослужбовця)" на другому аркуші контракту від 12.12.2014 року виконаний не громадянином ОСОБА_1 , а іншою особою.
Для з`ясування обставини чи виконано підпис від імені ОСОБА_1 у Контракті про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року самим ОСОБА_1 або іншою особою, судом першої інстанції, в порядку ст. 81 КАС України, призначено судову почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку експерта від 12.06.2017 року №225-П встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі " ОСОБА_3 (особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України-військовослужбовця)" на 2 (другому) аркуші Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції, чинній на момент укладення контракту) визначено, що військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Згідно ч. 2 ст. 19 вказаного Закону військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, у разі закінчення строку контракту можуть укласти новий контракт на проходження військової служби.
Форма, порядок і правила укладення контракту, припинення (розірвання) контракту та наслідки припинення (розірвання) контракту визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України, якщо інше не передбачено законом. (ч. 4 ст. 19 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби: офіцери запасу, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні для осіб офіцерського складу для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Пунктом 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що під час дії особливого періоду з військової служби звільняються військовослужбовці з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 або 3 цієї частини: під час воєнного стану, після прийняття рішення про демобілізацію: у зв`язку із закінченням строку контракту, укладеного під час особливого періоду, та небажанням проходити військову службу за новим контрактом.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч. 9 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").
До відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби застосовується Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення).
Пунктом 2 Положення передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.
У добровільному порядку громадяни проходять військову службу за контрактом осіб офіцерського складу.
З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.
Відповідно до п. 15 Положення з громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладаються: контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - контракт про проходження військової служби) - письмова угода, що укладається між громадянином і державою, від імені якої виступає Міністерство оборони України, для встановлення правових відносин між сторонами під час проходження військової служби.
Перший контракт про проходження військової служби укладається: з військовослужбовцями, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану, - до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (п. 18 Положення).
Контракт укладається у двох примірниках, підписується сторонами контракту. Підпис посадової особи скріплюється відповідною гербовою печаткою.
Один примірник контракту зберігається в особовій справі військовослужбовця, другий - у військовослужбовця.
Контракт про проходження військової служби є підставою для видання відповідного наказу по особовому складу про зарахування особи до списків особового складу Збройних Сил України та призначення її на відповідну посаду чи продовження військової служби (п. 26 Положення).
Контракт про проходження військової служби укладається на загальних підставах із дотриманням вимог пункту 26 цього Положення (п. 38 Положення).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до чч. 3,9 ст. 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для громадян, які приймаються на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення правового режиму воєнного стану та призначаються на посади, строк військової служби в календарному обчисленні встановлюється до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
У разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною 8 ст. 26 цього Закону.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 12.12.2014 року Міністром оборони України видано наказ (по особовому складу) № 799 про укладення контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та призначення позивача начальником зв`язку - командиром взводу штабу 9 окремого мотопіхотного батальйону 30 окремої механізованої бригади 8 армійського корпусу сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 1210003.
Щодо календарного визначення терміну закінчення особливого періоду, то Суд зауважує про те, що судом касаційної інстанції вже викладалася позиція із даного спірного питання.
Так, у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 205/1991/17-ц, Верховний Суд зазначив, що «особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав».
З огляду на викладене, Суд вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій в частині помилковості доводів позивача про закінчення дії особливого періоду 22.08.2015, і як наслідок, - підставу для розірвання контракту.
Водночас, Суд зауважує, що за результатами досліджених в ході судового розгляду висновків експерта від 23.01.2017 №1-П та 12.06.2017 № 225-П, судами попередніх інстанцій встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1 у графі " ОСОБА_3 (особистий підпис, прізвище та ініціали громадянина України-військовослужбовця)" на 2 (другому) аркуші Контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 12.12.2014 року, виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою.
Відтак, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказаний контракт не може бути визнаний таким, що відповідає вимогам закону, оскільки його умови визначені без погодження з позивачем, як стороною контракту.
Доводи скаржника про недопустимість висновку експерта від 12.06.2017 № 225-П як доказу у справі, оскільки почеркознавчу експертизу було проведено тим же експертом, що і при проведенні попередньої експертизи від 23.01.2017, Суд відхиляє, як необґрунтовані та такі, які базуються виключно на суб`єктивних припущеннях відповідача.
Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду спростовуються висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності вказаного пропуску строку в зв`язку із триваючим характером порушення у даних спірних правовідносинах.
Таким чином, Суд вважає такими, що заслуговують на увагу висновки судів попередніх інстанцій, що хоча і закінчення терміну дії особливого періоду, як підстава закінчення строку дії контракту, не відбулося, проте, зважаючи на встановлений та підтверджений експертом факт підписання контракту не позивачем, а іншою особою, даний контракт не може вважатися таким, що відповідає вимогам закону та підлягає розірванню.
Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Міністерства оборони України безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, ст.350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 липня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідачН.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова