ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 803/1087/18
адміністративне провадження № К/9901/68451/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Васильєвої І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 (суддя Сорока Ю.Ю.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя - Большакова О.О., судді - Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області, третя особа - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), за участі третьої особи - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - третя особа, Міністерство), у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 06.06.2018 №0590999-1301-0319, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 10416,60 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог посилається на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючого органу прийняте з порушенням вимог, встановлених підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки середньоринкова вартість належного йому на праві власності автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, 2016 року випуску, за даними офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України становить менше, ніж 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 23.03.2018.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте правомірно, на підставі положень статті 267 ПК України, оскільки транспортний засіб, який належить позивачу, є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 30.07.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 06.06.2018 № 0590999-1301-0319.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Відповідач, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заявник касаційної скарги, пославшись на положення статті 267 ПК України, доводить, що позивач є платником транспортного податку у 2018 році, оскільки його автомобіль є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 11.01.2019 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.02.2024 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 07.02.2024.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачу на праві власності належав легковий автомобіль марки TOYOTA модель LAND CRUISER 200, об`єм двигуна 4461 куб. см, 2016 року випуску, дата першої реєстрації - 27.05.2016, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.03.2018 №1011293, яким позивачу визначило грошове зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 25000 грн.
Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, за наслідками розгляду якої ДФС України рішенням від 29.05.2018 №7780/8/99-99-11-02-01-14 скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобов`язання з транспортного податку за 2018 рік у сумі 14583,30 грн, а в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
На підставі вказаного рішення ДФС України контролюючим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 №0590999-1301-0319, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2018 рік в сумі 10416,60 грн., оскільки транспортний податок за 2018 рік за вказаний автомобіль повинен сплачуватися лише за період з січня по травень 2015 року, виходячи з дати першої реєстрації цього автомобіля - 27.05.2016.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також, відповідальність за порушення податкового законодавства.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України введено новий транспортний податок.
Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Водночас, 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, що набрав чинності 01.01.2017 (далі - Закон №1791-VIII), яким внесено зміни у ПК України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
Так, згідно з підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України (в редакції Закону від 20.12.2016 №1791-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 01.01.2018 мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3723,00 грн (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»). Отже, 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2018 складали 1396125,00 грн.
Відтак, об`єктом оподаткування у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1396125,00 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального" (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66, відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 N403 (далі - Порядок №403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку N403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср= Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку N 403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація.
Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (пункт 13 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики в редакції чинній на час спірних правовідносин).
Аналіз наведених положень Методики та Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.
Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про автомобіль позивача.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, розрахована згідно з Методикою середньоринкова вартість транспортного засобу марки TOYOTA, модель LAND CRUISER 200, 2016 року випуску, з об`ємом циліндрів двигуна 4461 куб. см, у 2018 році становила 1256524,50 грн.
Ураховуючи, що об`єктом оподаткування може бути автомобіль, середньоринкова вартість якого становить понад 1396125,00 грн, колегія суддів вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування у 2018 році і у власника цього автомобіля не виникає зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб, відтак, у контролюючого органу не було правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач на виконання положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) не довів правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, не надав судам належного обґрунтування середньоринкової вартості транспортного засобу позивача для розрахунку податкового зобов`язання у 2018 році, визначив середньоринкову вартість автомобіля позивача у 2018 році, з урахуванням первинної вартості нового авто за даними сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, без врахування певних характеристик автомобіля позивача. Визначена відповідачем ціна транспортного засобу не є ціною ідентичного автомобіля.
Ураховуючи наведені правові норми та встановлені фактичні обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2018 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева І.А. Васильєва Р.Ф. Ханова