ПОСТАНОВА
Іменем України
14 квітня 2020 року
м. Київ
справа №803/418/13-а
касаційне провадження №К/9901/39337/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 (суддя Костюкевич С.Ф.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Нос С.П.; судді: Кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі № 803/418/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Старленд» до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Старленд» звернулось до суду з адміністративним позовом до Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0000821601.
Волинський окружний адміністративний суд постановою від 16.12.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.03.2017 залишив постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області оскаржила їх у касаційному порядку.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015, ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог Луцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 128 159 202 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).
Зокрема, наголошує на неправомірності неврахування позивачем при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року висновків акта перевірки від 18.07.2012 № 519/2200/33351597 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301.
Крім того, звертає увагу на те, що про судовий розгляд справи по суті в суді першої інстанції 16.12.2015 відповідача не було повідомлено, що, в свою чергу, позбавило його можливості направити до суду представника.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «Старленд» у податковій звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, результати якої оформлено актом від 29.11.2012 № 164/1601/33351597.
За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 4.6.7 пункту 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 № 1492 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), з огляду на безпідставне неврахування при формуванні показників податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2012 року висновків акта перевірки від 18.07.2012 № 519/2200/33351597 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на 293099,00 грн.
На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0000821601, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 10225,00 грн. за основним платежем та 5113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
За правилами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Посилання в цій нормі на «грошове зобов`язання» не перешкоджає поширенню наведеного правила на від`ємне значення об`єкта оподаткування. Адже системний аналіз пунктів 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дає підстави вважати, що від`ємне значення та позитивне значення податку на додану вартість мають тотожну правову природу, позаяк являють собою від`ємний або позитивний результат однієї й тієї ж самої формули - різницю між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.
У свою чергу, принцип рівності оподаткування не дозволяє тлумачити положення пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) як такі, що розрізняють результат обчисленого податку в залежності від позитивної або від`ємної суми. Інше розуміння зазначеної норми не було б об`єктивним.
Таким чином, правила узгодження грошового зобов`язання застосовуються як при нарахуванні контролюючим органом за податковим повідомленням-рішенням позитивного значення грошового зобов`язання, так і при зменшенні ним від`ємного значення об`єкта оподаткування за податковим повідомленням-рішенням. При цьому до дня набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження податкового повідомлення-рішення у платника відсутній обов`язок враховувати таке рішення при формуванні даних податкового обліку.
Водночас у силу вимог пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, або центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків.
Пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
А відтак, враховуючи дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Старленд» при зверненні до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301 строку, встановленого пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), зменшений цим актом індивідуальної дії розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість не набув статусу узгодженого та не підлягав обов`язковому врахуванню платником при формуванні даних податкової звітності.
Більш того, в подальшому постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06.11.2012 у справі № 2а/0370/3399/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015, податкове повідомлення-рішення від 15.08.2012 № 0000152301 визнане протиправним та скасоване.
Доводи відповідача про неповідомлення його про судовий розгляд справи в суді першої інстанції 16.12.2015, суд не може визнати обґрунтованими, позаяк вони спростовуються наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.76).
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Луцької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 16.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 у справі № 803/418/13-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк