ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2022 року
м. Київ
cправа № 803/60/21
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Громака В.О.;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022
у справі № 803/60/21
за заявою Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 20.08.2020 у третейській справі № 93/2020
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро"
відповідача-2: ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином
ВСТАНОВИВ:
10.06.2020 Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" (далі - Третейського суду) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Агро" (далі - ТОВ "МС-Агро"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 517 314,94 грн за договором банківського обслуговування б/н від 19.03.2015 (далі - Договір).
Рішенням Третейського суду від 20.08.2020 у третейській справі № 93/2020, серед іншого, позовні вимоги задоволено та стягнуто солідарно з ТОВ "МС-Агро", ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за Договором в розмірі 517 314,94 грн (500 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 14 814,94 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 2 500,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом). Стягнуто солідарно з ТОВ "МС-Агро", ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" третейський збір за подання позовної заяви у розмірі 5 673,14 грн.
Зазначене рішення Третейського суду боржниками в добровільному порядку не виконано.
У вересні 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Дніпровського апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа на примусове виконання вказаного рішення Третейського суду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2021 у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29.11.2021 скасовано. Провадження у справі за заявою АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ТОВ "МС-Агро" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закрито. Роз`яснено АТ КБ "ПриватБанк" його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
У липні 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від АТ КБ "ПриватБанк" надійшла заява про направлення справи за встановленою юрисдикцією до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.09.2022 заяву АТ КБ "ПриватБанк" про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено. Справу № 803/60/21 за заявою АТ КБ "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020 за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "МС-Агро" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано для продовження розгляду до Центрального апеляційного господарського суду.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції (розгляд цієї категорії справ здійснюється апеляційним господарським судом як судом першої інстанції)
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 803/60/21 у задоволенні заяви АТ КБ "ПриватБанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвала суду мотивована тим, що справа не підвідомча третейському суду з огляду на відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді третейську угоду (третейське застереження). Тому наявні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду на підставі пункту 2 частини шостої статті 56 Закону України "Про третейські суди" та пункту 2 частини першої статті 355 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 803/60/21 скасувати та постановити нове рішення, яким заяву АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020 задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, не перевірив докази позивача, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до статті 277 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваного рішення повністю
Скаржник стверджує, що суд фактично здійснив оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, що свідчить про порушення приписів статті 56 Закону України "Про третейські суди" та статті 355 ГПК України, а також недотримання правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19.
У своїх доводах АТ КБ "Приватбанк" також посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20.03.2019 у справі № 208/9772/14.
Доводи інших учасників справи.
Від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що відповідно до положень частини третьої статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Апеляційне провадження
10.11.2022 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла вищевказана апеляційна скарга АТ КБ "Приватбанк".
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 803/60/21 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Пєсков В.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.11.2022.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.11.2022, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 803/60/21, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2022 о 11:15 год. Витребувано з Третейського суду третейську справу № 93/2020.
Ухвалою Верховного Суду від 30.11.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги на 14.12.2022 о 12:30 год. з огляду на відсутність матеріалів третейської справи. Витребувано повторно з Третейського суду третейську справу №93/2020.
Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.12.2022 о 12:30 год. з огляду на відсутність матеріалів третейської справи. Витребувано втретє з Третейського суду третейську справу №93/2020.
19.12.2022 на адресу касаційного суду надійшли матеріали третейської справи №93/2020.
У судове засідання 21.12.2022 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були сповіщені належним чином. При цьому, жодних заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 21.12.2022 до суду на подано.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників учасників справи. Водночас, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом апеляційної інстанції
За правилами пункту 11 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті.
Відповідно до частини другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом.
За змістом частини другої статті 25 ГПК України Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 253 зазначеного кодексу.
Отже, Верховний Суд є судом апеляційної інстанції, який переглядає в апеляційному порядку судові рішення у тих справах, які апеляційні суди розглядають як суди першої інстанції, зокрема справи про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Надавши оцінку наведених в апеляційній скарзі доводів, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Предметом розгляду в цій справі є заява АТ КБ "Приватбанк" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020.
За усталеною правовою позицією Верховного Суду, при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених у статті 56 Закону України "Про третейські суди" та у статті 355 ГПК України (постанови від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19, від 13.07.2021 у справі № 876/33/21, від 05.10.2021 у справі № 876/79/20).
Так, згідно з положеннями статті 351 ГПК України питання видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 56 Закону України "Про третейські суди".
Порядок розгляду заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду визначений статтею 354 ГПК України, згідно з частиною третьою якої при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Відповідно до приписів статті 355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо: 1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом; 2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними; 4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 5) третейська угода визнана недійсною; 6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом; 8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу; 9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі. Аналогічні положення передбачені статтею 56 Закону України "Про третейські суди".
З огляду на положення наведеної правової норми з`ясування відсутності або наявності підстав для відмови у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду здійснюється господарським судом, зокрема, на підставі третейської угоди, обов`язок подання якої одночасно із вказаною заявою передбачений пунктом 2 частини четвертої статті 353 ГПК України.
Відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про третейські суди" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (частина 1). Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв`язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує (частина 3). Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору (частина 6).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що укладення між сторонами основного договору третейської угоди не передбачає автоматичного поширення цієї третейської угоди на відносини з поручителями за договорами поруки, які такої третейської угоди не містять. Подібний висновок Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах від 30.09.2021 у справі № 873/96/21, від 06.10.2021 у справі № 873/105/21.
За змістом рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020 предметом розгляду в зазначеній справі є вимоги про стягнення солідарно з ТОВ "МС-Агро" (як позичальника) та ОСОБА_1 (як поручителя) заборгованості за Договором, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "МС-Агро".
Звертаючись до суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання зазначеного рішення третейського суду, АТ КБ "Приватбанк" послалося на те, що третейське застереження міститься у пункті 1.1.7.29 Умов та правил надання банківських послуг; третейське застереження не визнано недійсним; склад третейського суду відповідає вимогам закону; рішення третейського суду не містить способів захисту прав і охоронюваних законом інтересів, не передбачених законом; питання про права та обов`язки третіх осіб третейським судом не вирішувалося.
Водночас, як встановлено судом першої інстанції, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач (ТОВ "МС-Агро") та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, в якій міститься про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також того, що вказаний документ взагалі містив умови, зокрема, й щодо третейського застереження.
Роздруківка із сайту АТ КБ "Приватбанк" не може бути належним доказом такого ознайомлення відповідача, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила надання банківських послуг, що підтверджено й в постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 у справі № 6-16цс15 та постановах Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 704/1023/16-ц, від 02.10.2019 у справі № 322/1220/16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, серед іншого, звернула увагу на те, що в переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "Приватбанк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що неможливо застосувати до відповідних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк".
У такий спосіб та за відсутності підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг (наявність), останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до правовідносин між сторонами, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ця справа не підвідомча третейському суду, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" на виконання вимог пункту 2 частини четвертої статті 353 ГПК України не надав належних доказів, які б підтверджували обставини укладення між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ "МС-Агро" та між АТ КБ "ПриватБанк" і ОСОБА_1 третейської угоди (третейського застереження) відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про третейські суди".
При цьому Суд враховує неможливість вважати складовою частиною укладених між учасниками справи, відповідно, Договору та договору поруки від 12.09.2017 Р1505206169565593426 Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ "ПриватБанк", зокрема пункту 1.1.7.29, яким передбачено третейське застереження, оскільки наданий банком витяг не містить підписів відповідачів, тоді як ні в підписаній ТОВ "МС-Агро" заяві, ні в тексті договору поруки не міститься умова щодо третейського застереження.
У зв`язку з викладеним колегія суддів відхиляє наведені в апеляційній скарзі аргументи АТ КБ "ПриватБанк" про надання ним належних та допустимих доказів щодо приєднання відповідачів до Умов та правил надання банківських послуг тощо, адже вони по суті зводяться до заперечень проти усталеної правової позиції Верховного Суду, підстав для відступу від якої під час розгляду цієї справи Касаційний господарський суд не вбачає.
За таких обставин, Центральний апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ КБ "Приватбанк" про видачу наказу на примусове виконання рішення через непідвідомчість даної справи третейському суду згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ГПК України, вказавши на не підтвердження матеріалами справи укладення третейської угоди між сторонами спору.
Судова колегія враховує, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не здійснював оцінку законності і обґрунтованості рішення Третейського суду від 20.08.2020 у справі № 93/2020, зокрема щодо наявності підстав для зобов`язання позичальника повернути фактично отриману суму кредитних коштів, а виходив виключно з наявності підстави для відмови у задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ГПК України та пунктом 2 частини шостої статті 56 Закону України "Про третейські суди".
Наведеним спростовуються протилежні аргументи скаржника про те, що суд фактично здійснив оцінку законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, що, у свою чергу, свідчило б про недотримання правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/8665/17, від 04.06.2019 у справі № 873/8/19, від 27.06.2019 у справі № 873/19/19, від 11.07.2019 у справі № 910/8692/17, від 13.11.2019 у справі № 873/51/19, від 24.12.2019 у справі № 870/45/19.
Також Суд відхиляє посилання АТ КБ "Приватбанк" на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 208/9772/14, оскільки зазначена постанова прийнята до ухвалення постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, в якій сформована відповідна правова позиція щодо застосування норм права в подібних правовідносинах.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Висновок суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі про відмову у задоволенні заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення через непідвідомчість даної справи третейському суду зроблений відповідно до норм законодавства та встановлених обставин справи.
Звертаючись з апеляційною скаргою, АТ КБ "Приватбанк" вказаного не спростував, неправильне застосування судом першої інстанції норм права, як необхідної передумови для скасування судового рішення, не довів.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" та залишення без змін ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у цій справі.
Розподіл судових витрат
У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати у вигляді судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 25 129 240 253 269 270 275 276 281 - 284 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 27.10.2022 у справі № 803/60/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя К.М. Огороднік
Судді С.В. Жуков
В.Г. Пєсков