ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2023 року
м. Київ
справа № 804/1281/16
касаційне провадження № К/9901/35656/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування повідомлення,
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС (далі - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), в якому просило: визнати протиправним та скасувати повідомлення Інспекції від 07.12.2015 №43; зобов`язати ДФС України виключити Товариство із сформованого 04.12.2015 Переліку платника податку, що не відповідають критеріям, визначеним в Податковому кодексі України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, включити Товариство до Переліку платників податку на додану вартість, що відповідають критеріям, визначеним у ПК України, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2015 року; зобов`язати Інспекцію підготувати висновок з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2015 року у розмірі 383986,46 грн у відповідності до поданої податкової декларації з податку на додану вартість (від 19.11.2015 реєстраційний номер 9236672625) та надати його для виконання Державній казначейській службі України у Дніпропетровській області.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність повідомлення контролюючого органу. Вважає, що ним правомірно задекларовано розмір від`ємного значення та суму податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню за вказаний період, та відповідачі не мали права виключати його з переліку осіб, які мають право на автоматичне відшкодування від`ємного значення, оскільки у позивача відсутня заборгованість зі сплати податку та ним виконані всі вимоги ПК України.
Дніпропетровський окружний адміністративний суду постановою від 07.06.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував повідомлення Інспекції від 07.12.2015 №43. В задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Задовольняючи позов у визначеній судом частині, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що станом на час звернення до відповідача із заявою про здійснення бюджетного відшкодування Товариство мало право на автоматичне бюджетне відшкодування в силу закону, доводи щодо наявності у позивача податкового боргу спростовано наявними в матеріалах справа доказами.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 ПК України, статей 72 86 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зазначає, що відповідно до сформованого 04.12.2015 Переліку платника податків, що не відповідають критеріям та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість по деклараціям за жовтень 2015 року, доведеного листом ДФС України від 04.12.2015 №44737/7/99-99-15-01-01-17, платник не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість, оскільки не відповідає критерію визначеному підпунктом 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 ПК України, а саме має податковий борг у сумі 18162,55 грн.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.09.2017 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача та залишити без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 касаційну скаргу Інспекції прийняв до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 24.07.2023 - визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 25.07.2023.
Верховний Суд, переглянувши рішення попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем було подано до Інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року №9236672625 від 19.11.2015 та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністративного податку на додану вартість платника податку, де відповідно до статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування становила 12703022,00 грн.
Повідомленням від 07.12.2015 №43 Інспекцією доведено до відома платника, що Товариство не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до пункту 200.18 статті 200 ПК України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: сума податкового боргу позивача складає 18162,55 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 200.18 статті 200 ПК України встановлено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.
Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.
За правилами підпункту 200.18.1 пункту 200.18 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до підпунктів 200.19.1, 200.19.2, 200.19.3, 200.19.4 пункту 200.19 статті 200 ПК України право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно таким критеріям: не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; юридичні особи та фізичні особи - підприємці, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і до цього реєстру стосовно них не внесено записів про: а) відсутність підтвердження відомостей; б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; ґ) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; мають необоротні активи, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує у три рази суму податку, заявлену до відшкодування, або отримали терміном на один рік від банківської установи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, фінансову гарантію, що діє з дня подачі відповідної заявки про повернення суми бюджетного відшкодування (у разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення норм податкового законодавства в частині зайво заявлених сум податку до бюджетного відшкодування, така фінансова гарантія має бути продовжена додатково на термін до двох років), а також: а) здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 40 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) або б) здійснили інвестиції в необоротні активи у розмірах не менше ніж 3 мільйони гривень протягом останніх 12 календарних місяців. Платникам податку, які отримали право на автоматичне бюджетне відшкодування виходячи із цього критерію, сума такого відшкодування сукупно не може перевищувати суму податку, сплачену у складі вартості придбаних (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України)/споруджених необоротних активів незалежно від того, чи були вони введенні в експлуатацію; не мають податкового боргу.
Згідно з пунктом 200.20 статті 200 ПК України порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Визначення відповідності платника податку зазначеним критеріям проводиться в автоматизованому режимі протягом 15 календарних днів після граничного терміну подачі звітності.
У разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов`язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку (пункт 200.21 статті 200 ПК України).
Відтак, право на автоматичне бюджетне відшкодування має платник, який одночасно відповідає критеріям визначеним в пункті 200.19 статті 200 ПК України, в свою чергу, невідповідність зазначеним критеріям є підставою для повідомлення платника про відповідне рішення та надання детальних пояснень і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі № 804/1282/16.
Як установлено судами попередніх інстанцій, підставою для відмови в автоматичному бюджетному відшкодуванні товариству була наявність податкового боргу у розмірі 18162,55 грн.
Водночас, судами також встановлено, що відповідно до платіжного доручення від 30.11.2015 №17806 позивачем було сплачено узгоджені суми податкового зобов`язання з плати за землю за жовтень 2015 року в сумі 18162,55 грн.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх судів, що станом на час ухвалення оскаржуваного повідомлення у відповідача були відсутні підстави для відмови в проведенні автоматичного відшкодування сум податку на додану вартість, оскільки позивач відповідав критеріям визначеним пунктом 200.19 статті 200 ПК України.
Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Скаржник доводами касаційної скарги не довів суду правомірність спірного повідомлення та відсутність підстав для його скасування.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення судів попередніх інстанцій не встановлено.
Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Дніпропетровську Міжрегіонального ГУ ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк