№ 804/15401/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року

м. Київ

справа № 804/15401/15

касаційне провадження № К/9901/24913/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 (суддя - Турлакова Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді - Сафронова С.В., Чабаненко С.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, платник) звернувся до суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015 №569-17.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що приймаючи оскаржуване рішення контролюючим органом не враховано, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається в розмірі 2,7% в тому випадку, коли саме житлова площа для будинку перевищує 500,00 кв м. При цьому, будинок, розташований по АДРЕСА_1 , яким він володіє на праві власності, має загальну площу 525,3 кв м та житлову - 205,0 кв м, а зважаючи на те, що житлова площа його будинку відповідно до положень статті 265.4.1 Податкового кодексу України не перевищує 250 кв м й податковий орган мав надати пільгу зі сплати податку на цей об`єкт оподаткування, у зв`язку із чим вважає оскаржуване рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 12.02.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкове повідомлення-рішення Інспекції від 01.09.2015 №569-17.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що житлова площа будинку позивача відповідно до технічних даних становить 205,0 кв м, що є менше за 500 кв м, а тому сформоване відповідачем податкове повідомлення-рішення без врахування рішення Жовтоводської міської ради від 25.12.2013 №1445-41/VІ «Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012 №736-24/VІ «Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» та із застосуванням ставки податку в розмірі 2,7 відсотка для житлового будинку, житлова площа якого не перевищує 500 кв м саме із загальної площі за І, ІІ-VІ квартали 2014 року є неправомірним.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, а саме: статей 67 68 Конституції України, підпунктів 12.3.4, 12.3.5 пункту 12.3 статті 12, статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), статей 68, 71, 86, 138, 159, пункту 3 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач, посилаючись на законність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, зазначає, що ним правильно на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до положень підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України донараховано податкові зобов`язання з податку на майно, від`ємне від земельної ділянки за ставкою 2,7 відсотка, оскільки, вважає позивача платником зазначеного податку та у розмірі вказаному у податковому повідомленні - рішенні, враховуючи те, що він використовує дане приміщення для власної господарської діяльності.

Надалі у доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального і процесуального права, водночас не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.03.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 27.07.2018 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.06.2023 призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 06.06.2023.

Відповідачем 06.07.2021 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 30.09.2020 №529, від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Дніпродзержинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118658).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими побудовами загальною площею 525,3 кв м, житлова площа - 205,0 кв м, що підтверджується Свідоцтвом про право власності.

Контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.06.2015 №267-17, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 5 422, 85 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятого податкового повідомлення-рішення рішенням Головного управлінням ДФС у Дніпропетровській області від 21.08.2015 №7492/10/04-36-10-07-09 визначено сформувати та направити платнику нове податкове повідомлення-рішення про збільшення нарахування податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» на суму 14 643, 45 грн.

У подальшому, Інспекцією прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 01.09.2015 №569-17, яким відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 14 643, 45 грн, оскільки, замість ставки податку для фізичних осіб у розмірі 1 відсотка, застосувавши ставку податку для фізичних осіб у розмірі 2,7 відсотка, оскільки, згідно з рішення Жовтоводської міської ради від 25.12.2013р. №1445-41/VІ «Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012р. №736-24/VІ «Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» ставка податку для фізичних осіб для житлового будинку, житлова площа яких перевищує 500кв м становить 2,7%.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення рішенням Державної фіскальної служби України від 06.10.2015 №9308/5/99-99-10-01-03-14, останнє залишено без змін.

Не погоджуючись із розміром визначеного податкового зобов`язання, оскільки житлова площа будинку складає - 205,0 кв м, у той час, як податкове зобов`язання визначене виходячи із загальної площі, позивач звернувся до суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Положеннями частини першої статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України (в редакції до 01.01.2015) визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 265.2.1 пункту 265.2 статті 265 ПК України).

Враховуючи встановлені обставини у даній справі суди дійшли правильного висновку, що позивач, як власник нерухомого майна, є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а належний йому на праві власності житловий будинок, є об`єктом оподаткування цим податком.

Згідно з підпунктом 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України (у редакції, чинній до 01.04.2014) базою оподаткування є житлова площа об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

У редакції підпункту 265.3.1 пункту 265.3 статті 265 ПК України, чинній з 01.04.2014, базою оподаткування визначено загальну площу об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 265.4.1 пункту 265.4 статті 265 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2015) база оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується: а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 120 кв метрів; б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 250 кв метрів; в) для різних видів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 370 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Підпунктом 265.5.2 пункту 265.2 статті 265 ПК України (у редакції Закону від 04.07.2013 №403-VІІ) визначено ставки податку для фізичних осіб у такому розмірі: а) не більше 1 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 500 кв метрів; б) 2,7 відсотка - для квартири/квартир, загальна площа яких перевищує 240 кв метрів, або житлового будинку/будинків, загальна площа яких перевищує 500 кв метрів; в) 1 відсоток - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких не перевищує 740 кв метрів; г) 2,7 відсотка - для різних видів об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності одного платника податку, сумарна загальна площа яких перевищує 740 кв метрів.

За правилами підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 265.6.1 пункту 265.6 статті 265 ПК України).

Згідно з підпунктом 265.7.2 пункту 265.7 статті 265 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 265.7.1 пункту 265.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Підпунктом 265.10.1 пункту 265.19 статті 265 ПК України встановлено, що податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Як правильно встановлено судовими інстанціями, позивачу на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими побудовами, розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 525,3 кв м, житлова площа - 205,0 кв м.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов`язання, визначені позивачу, були розраховані контролюючим органом наступним чином: за І квартал 2014 року в сумі 1 685, 61 грн (205 х32,89/12хЗ); за ІІ-ІV квартали 2014 року в сумі 12 957, 84 грн (525,3x32,89/12x9).

Позивач не погоджується саме з розміром податкового зобов`язання зазначаючи, що житлова площа будинку складає - 205,0 кв.м.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Рішенням Жовтоводської міської ради від 25.12.2013 №1445-41/VІ «Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012 №736-24/VІ «Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» відповідно до положень під пункту 265.5.1 пункту 265.5 статті 265 Податкового кодексу України було врегульовано питання розміру ставок відповідного податку для фізичних осіб на 2014 рік.

Матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо припинення дії положень даного нормативно-правого акту органу місцевого самоврядування.

Верховний Суд звертає увагу, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.

Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Згідно підпункту 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначив, що одним з елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності. Обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийнятого рішення і у частині неврахування відповідачем фактично того, що житлова площа будинку складає 205,0 кв м та відповідно до підпункту а), пункту 1.1 частини 1 Рішення Жовтоводської міської ради від 25.12.2013 №1445-41/VІ «Про внесення змін до рішення Жовтоводської міської ради від 27.06.2012 №736-24/VІ «Про затвердження ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» мала б бути застосована податковим органом ставка податку для фізичних осіб для житлового будинку, житлова площа яких не перевищує 500 кв м у розмірі 1%, а тому за перший квартал 2014 року останнім протиправно застосована ставка податку для фізичних осіб для житлового будинку, житлова площа яких перевищує 500 кв м у розмірі 2,7%.

Згідно з пунктом 8.3 статті 8 ПК України до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно, одним із елементів якого є податок на нерухоме майно.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України.

Колегія суддів не може погодитись із доводами контролюючого органу, що ним правомірно не застосовано пільгу зі сплати податку та правильно розраховано суму податкового зобов`язання, із посиланням на норму, відповідно до положень якої пільги на об`єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів не надаються, а вказаний об`єкт нерухомості використовується його власником для здійснення господарської діяльності у сфері діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування, оскільки матеріали справи не містять жодного документа, наданого відповідачем на підтвердження даного доводу.

Крім того, Суд звертає увагу на безпідставність та хибність посилання скаржника у касаційній скарзі, як на встановлені судами обставини, на те, що позивачем під час судового розгляду справи не заперечувався факт використання приміщення будинку для здійснення підприємницької діяльності у вказаній відповідачем сфері та не заперечував проти не надання йому пільги, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та наявних у них аудіо записів судових засідань, позивач або його представник не були присутні у жодному судовому засіданні.

Водночас, нарахування позивачу податку на нерухоме майно, а саме: на будинок із житловою площею - 205,0 кв м, що є меншою за 500 кв м, без врахування умов положень підпункту «б» підпункту 265.5.2 пункту 265.5 статті 265 ПК України, яким встановлено ставку податку в розмірі 2,7 відсотка для будинків, площа яких перевищує 500 кв м, та застосовуючи її до житлового будинку, житлова площа якого не перевищує 500 м кв, виходячи саме із загальної площі за всі періоди 2014 року, тобто за І, ІІ-VІ квартали 2014 року є неправомірним.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення Інспекції, яке підлягає скасуванню.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Дніпродзержинську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Дніпропетровській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118658).

Касаційну скаргу Дніпродзержинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова