№ 804/1779/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 804/1779/16

адміністративне провадження № К/9901/6253/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів -Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016 (суддя: Єфанова О.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017 (судді: Сіфронова Є.В., Мельник В.В., Чепурнов Д.В.)

у справі № 804/1779/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Плутос»

до Дніпропетровської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Плутос» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дом «Плутос») звернулося до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - відповідач, Дніпропетровська митниця ДФС, митний/контролюючий орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 16.03.2016 №110050004/2016/100017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110050004/2016/00032.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у нього були наявні всі необхідні документи для визначення митної вартості товару по першому методу, тоді як відмова відповідача в застосуванні першого методу митної вартості за ціною договору є необґрунтованою, а застосування резервного методу застосовано з порушенням ст. 64 МК України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2017, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів від 16.03.2016 № 110050004/2016/100017/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110050004/2016/00032.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що приписи ст.ст. 53-54 Митного кодексу України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Суди також зазначили, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Разом з тим, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема, не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

В доводах касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права та порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Додає, що декларантом подано не всі документи для підтвердження складових митної вартості товару, а саме: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подання яких передбачено п. 2.8 ст. 53 Митного кодексу України, оскільки переміщення товару здійснюється на умовах доставки CIF - Одеса згідно Інкотермс-20100, а відтак передбачає страхування товару.

За твердженням відповідача, продавець зобов`язаний, зокрема, нести витрати, пов`язані з придбанням страхування.

Скаржник також зазначає, що у коносаменті, наданому до митного оформлення № WMS16011041 від 23.01.2016 зазначено назву судна «MSC PALOMA 603W», який відрізняється від назви судна «MSC ROSAM/FT 603W», зазначеного у копії митної декларації країни відправлення, наданої до митного оформлення №00000000514833782 від 11.03.2016, який зазначено у гр. 44 МД, що, на думку відповідача, ставить під сумнів включення до заявленої митної вартості товару вартість перевантажувальних робіт з одного судна на інше.

Крім іншого відповідач також зазначає, що у сертифікаті якості наданому до митного оформлення № SM20160120 від 13.01.2016 зазначено реквізити розмірів тільки однієї марки сталі 0.36ММх1250ММ, вага нето якої складає 53234 кг, тоді як згідно інвойсу № МPPG12711 від 13.01.2016 поставляється товар з двома різними розмірами, а саме: 0.36ММх1250ММ за ціною 500 дол. США/т та 0.38ММх1250ММ за ціною 490 дол. США/т, загальна вага яких складає 53234 кг.

За словами скаржника, під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів відповідачем зафіксовано спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», в ході яких встановлено, що розрахунок орієнтованого показника митної вартості ідентичних та подібних товарів складає на рівні 0.685 дол. США/кг, який є значно вищим від заявленої митної вартості - 0.495 дол. США/кг.

Додає, що судами залишено поза увагою ті обставини, що між позивачем та відповідачем проводились процедура консультацій, тобто обмін наявною Інформацією в усному та електронному порядку, про що свідчать електронні повідомлення та дані гр. 33 оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товару.

Крім іншого відповідач зазначає, що декларантом були надані додатків документи, у тому числі Експертний висновок Криворізького представництва Дніпропетровської ТПП від 26.02.2016 № Е-29 для підтвердження вартості товару використано інформацію з мережі Інтернет. Однак, за переконанням скаржника, інтернет не завжди повно висвітлює інформацію про марку, розміри, та вартість, а тому зазначене не може бути підставою для остаточного підтвердження вартості, оскільки вартість заявленого товару прямо залежить також від фізичних та хімічних характеристик, у зв`язку з чим скаржник просить задовольнити касаційну скаргу.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу позивачем надано не було, що не є перешкодою для розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «Плутос» (Покупець, ТОВ «ТД «Плутос») та компанією «QINGDAO SINO STEEL CO., LTD», Китай (Продавець) укладено контракт № MPPGI2711 (Контракт) (т. 1 а.с. 25-31), згідно з умовами якого Продавець зобов`язується продати сталь, оцинковану з полімерним покриттям та/або сталь оцинковану в подальшому Товар, а Покупець зобов`язується здійснити оплату на умовах даного контракту.

14.03.2016 позивач надав до Дніпропетровської митниці ДФС митну декларацію № 110050004/2016/000805 (т. 1 а.с. 21-22) для митного оформлення товарів прокат плоский з вуглецевої сталі завширшки 600 мм або більше: пофарбована сталь у бухтах DX51D+Zn 50, колір RAL 9003 ніппон, покриття лицьової сторони 7 (5)+15 мікрон, внутрішньої сторони 5-7 мікрон, розміром 0,36мм X 1250 мм X С- 26662кг; 0,38мм X 1250 ммХ С- 26572кг.

Суди зазначили, що митна вартість товару була заявлена позивачем шляхом подання декларації митної вартості форми ДМВ-1 за ціною договору (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України.

Разом з МД згідно обраного декларантом методу визначення митної вартості, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість, надано: залізничну накладна № 42334961 від 11.03.2016; коносамент № WMS16011041 від 23.01.2016; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 16.12.2015; банківський платіжний документ, що стосується товару б/н від 19.01.2016; прайс-лист виробника товару б/н від 06.12.2015; експертний висновок № Е-29 від 26.02.2016; рахунок - фактура (інвойс) № MPPGI2711 від 13.01.2016; рахунок-проформа № MPPGI2711 від 07.12.2015; пакувальний лист б/н від 13.01.2016; зовнішньо-економічний контракт № MPPGI2711 від 27.11.2015; додаткова угода б/н від 27.11.2015; довідка радіологічного контролю №2721 від 11.03.2016; сертифікат про походження товару № 16С3702М9397/00019 від 26.01.2016; декларація про походження товару №3105 від 13.01.2016; сертифікат якості № QDSM20160120 від 13.01.2016; лист б/н від 11.03.2016; копія митної декларації країни відправлення № Z00000000514833782 від 19.01.2016; лист №00015592 від 14.03.2016 (т. 1 а.с. 25-65).

Під час опрацювання наданих для здійснення митного оформлення документів відповідачем зафіксовано спрацювання профілів ризику Автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД № 110050004/2016/000805 від 14.03.2016, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 Митного кодексу України виявлено наступні розбіжності, а саме:

- декларантом подано не всі документи для підтвердження складових митної вартості, а саме страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подання яких передбачено п. 2.8 ст. 53 Митним кодексом України, так як переміщення товару здійснюється на умовах поставки CIF - ОДЕСА згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та передбачає страхування товару;

- у коносаменті наданому до митного оформлення №WMS16011041 від 23.01.2016 зазначено назву судна «MSC PALOMA 603W» який відрізняється від назви судна «MSC ROSAM/FT 603W» зазначеного у копії митної декларації країни відправлення наданої до митного оформлення №Z00000000514833782 від 19.01.2016 та судна на якому товар був доставлений в Одеський морський торгівельний порт «AS ARIES» зазначеного у гр.. 21 МД, що підтверджено листом б/н від 11.03.2016 який зазначено у гр..44 МД;

- у сертифікаті якості наданому до митного оформлення №SM20160120 від 13.01.2016 зазначено реквізити розмірів тільки одної марки сталі 0,36ММх1250ММ вага нетто якої складає 53234 кг, проте згідно інвойсу №MPPGI2711 від 13.01.2016 поставляється товар з двома різними розмірами 0,36ММх1250ММ за ціною 500 дол.США/т та 0,38ММх1250ММ за ціною 490 дол.США/т загальна вага яких складає 53234 кг.

14.03.2016, на підставі положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, митницею декларанту направлено електронне повідомлення про необхідність надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, та відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларанта попереджено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

З метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості з урахуванням інформації, яка наявна в митному органі, між декларантом позивача та митницею шляхом обміну електронними повідомленнями було проведено консультацію, про що свідчать електронні повідомлення та дані графи 33 рішення про коригування митної вартості товару від 16.03.2016 №110050004/2016/100017/1.

Дніпропетровською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16.03.2016 № 110050004/2016/100017/1 (т. 1 а.с. 11-15).

Також, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митним органом видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110050004/2016/00032 від 14.03.2016 (т. 1 а.с. 16-18) та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Суди зазначили, що підставою для прийняття вказаних рішення та картки відмови слугувало те, що згідно з п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України виникли підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, оскільки митним органом було застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, відповідно до наявних даних за МД №110120002/2016/501952 від 14.03.2016 здійснено митне оформлення наближеного до періоду здійснення митного оформлення поточної МД. Митне оформлення МД №110120002/2016/501952 від 14.03.2016 здійснювалось за основним методом визначення митної вартості та за прямим контрактом з виробником товару, ціна сформована за інвойсом від 07.01.2016 наближеного до дати інвойсу за МД №110050004/2016/000805 від 14.03.2016.

Відповідач зазначив, що товари є схожими за такими параметрами: країна виробництва, марка стали DX51D, гальванічне покриття, покриття емаль, емаль+грунт, подібним розміром 0.40* 1250мм, оцинкована сталь та враховуючи те, що виробники є різними застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-г - резервний метод за ціною 0,807 дол. США/кг.

Позивач вважаючи спірні рішення та картку відмови протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються, зокрема Митним кодексом України (далі - МК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Так, частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 1 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю, відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частин 11 та 12 статті 264 МК України орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Проаналізувавши зазначені вище норми, Суд зазначає, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові 25.08.2023 у справі № 810/693/17.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.

В контексті наведеного суди попередніх інстанцій вказали, що підставами для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів слугувало:

1) не подання всіх документів для підтвердження складових митної вартості, а саме: страхових документів, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, подання яких передбачено п. 2.8 ст. 53 МК України, так як переміщення товару здійснюється на умовах поставки CIF - ОДЕСА згідно «ІНКОТЕРМС-2010» та передбачає страхування товару.

2) у коносаменті наданому до митного оформлення №WMS16011041 від 23.01.2016 зазначено назву судна «MSC PALOMA 603W» який відрізняється від назви судна «MSC ROSAM/FT 603W» зазначеного у копії митної декларації країни відправлення наданої до митного оформлення №Z00000000514833782 від 19.01.2016 та судна на якому товар був доставлений в Одеський морський торгівельний порт «AS ARIES» зазначеного у гр.. 21 МД, що підтверджено листом б/н від 11.03.2016 який зазначено у гр..44 МД;

3) у сертифікаті якості наданому до митного оформлення № SM20160120 від 13.01.2016 зазначено реквізити розмірів тільки одної марки сталі 0,36ММх1250ММ вага нетто якої складає 53234 кг, проте згідно інвойсу №MPPGI2711 від 13.01.2016 поставляється товар з двома різними розмірами 0,36ММх1250ММ за ціною 500 дол. США/т та 0,38ММх1250ММ за ціною 490 дол. США/т загальна вага яких складає 53234 кг.

Разом з тим, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, зокрема п. 1 розділу 3 Контракту, поставка товару здійснювалась на умовах CIF м. Одеса згідно Інкотермс-2010.

Відповідно до Інкотермс-2010 передбачено розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, СРТ, СІР, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010.

Згідно правил Інкотермс-2010 умови поставки CIF означає термін «вартість, страхування та фрахт» означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

Згідно поставки CIF продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Термін CIF зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки у випадках перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Продавець зобов`язаний здійснити поставку товару на борт судна в порту відвантаження в узгоджену дату або в межах узгодженого періоду. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний, з урахуванням положень статті Б.6: нести усі витрати, пов`язані з товаром, до моменту здійснення його поставки у порт відвантаження; сплатити ціну фрахту та всі інші витрати, що випливають із статті А.З "а", включаючи витрати щодо завантаження товару на борт судна; нести витрати, пов`язані з придбанням страхування у відповідності зі статтею А.З "б"; сплатити будь-які збори за розвантаження в узгодженому порту розвантаження, покладені на продавця відповідно до договору перевезення; сплатити, коли це належить, витрати експортних митних процедур, а також усі мита, податки та інші збори, що підлягають сплаті при експорті товару та які потребуються для його транзитного перевезення через будь-яку країну у випадках, коли вони відповідно до договору перевезення покладаються на продавця.

Згідно поставки CIF покупець зобов`язується сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу, проте продавець несе витрати пов`язані із перевезенням товару та страхуванням.

Разом з тим, згідно з пунктом 1 розділу 3 Контракту від 27.11.2015 № MPPG12711 навантаження товару на судно, включаючи кріплення з матеріалами та укладка вантажу в два яруси в трюмі, відбувається силами, засобами Продавця на його ризик та за його рахунок. Товар має бути завантажений на судно в морському контейнері (контейнерах) силами, засобами Продавця на його ризик та за його рахунок.

Відповідач посилається на те, що товар поставлений за умовами поставки CIF ODESSA, тоді як у коносаменті наданому до митного оформлення №WMS16011041 від 23.01.2016 зазначено назву судна «MSC PALOMA 603W» який відрізняється від назви судна «MSC ROSAM/FT 603W» зазначеного у копії митної декларації країни відправлення наданої до митного оформлення від 19.01.2016 № Z00000000514833782 та судна на якому товар був доставлений в Одеський морський торгівельний порт «AS ARIES» зазначеного у гр. 21 МД, що підтверджено листом б/н від 11.03.2016 який зазначено у гр. 44 МД, однак Суд звертає увагу на те, що листом від 17.03.2016 (т. 1 а.с. 101) продавець-постачальник повідомив, що вантаж направлений згідно контракту від 27.11.2015 № MPPGI2711 не страхувався, перевантаження на морські судна по шляху проходження входить у вартість фрахту, та вартість за 2 контейнери складає 700 дол.США та включена у вартість товару.

Крім того, перевізником було надано листи від 14.03.2016 № 00015592 (т. 1 а.с. 55) та від 15.03.2016 № 00015592 (т. 1 а.с. 90), в якому зазначено, що страхування вантажу по коносаменту № WМS16011041 в контейнерах MRKU9241764 та MRKU8865339 не здійснювалось. Дані контейнери перевозились по маршруту Qingdao (Китай) - Оdessa (Україна). При цьому, у вказаному листі перевізник підтверджує, що витрати, пов`язані з навантаженням контейнерів у порту Qingdao, а також вартість морського транспортування сплачені товаровідправником, тоді як витрати пов`язані з розвантаженням контейнерів в порту Одеси сплачені товару отримувачем.

Відтак, вказані документи спростовують висновки відповідача з приводу того, що позивач ніс додаткові витрати, пов`язані з оплатою вартості перевезення та страхування товару, проте не включив їх до складових митної вартості імпортованого товару, адже у разі поставки товару на умовах СIF витрати, пов`язані з доставкою товару та його страхуванням, здійснюються продавцем, які вже включені у вартість товару за контрактом.

Наведеним також спростовуються і доводи касаційної скарги в частині обов`язковості надання позивачем до митного оформлення страхового полісу або документів пов`язаних із страхуванням документів, адже відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 МК України останній надається лише у разі, якщо страхування здійснювалось декларантом.

Підсумовуючи викладене, Суд погоджується з судами попередніх інстанцій що декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, зокрема, контракт від 27.11.2015 № MPPGI2711, в якому зазначені порядок, умови та строки оплати товару, умови поставки, тощо, Інвойс № MPPGI2711 від 13.01.2016, який містить всі дані щодо найменування, ваги, ціни, умов поставки товару, інші документи, тобто, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять будь-яких розбіжностей.

Щодо посилання скаржника на те, що у сертифікаті якості наданому до митного оформлення № SM20160120 від 13.01.2016 зазначено реквізити розмірів тільки одної марки сталі 0,36ММх1250ММ вага нетто якої складає 53234 кг, проте згідно інвойсу № MPPGI2711 від 13.01.2016 поставляється товар з двома різними розмірами 0,36ММх1250ММ за ціною 500 дол. США/т та 0,38ММх1250ММ за ціною 490 дол. США/т загальна вага яких складає 53234 кг, то Суд зазначає, що вказані посилання не можуть свідчити про факт неправильного визначення митної вартості товарів покупцем, оскільки сертифікат якості, виданий та заповнений країною походження товару засвідчує лише якість імпортованого товару та жодним чином не впливає на формування покупцем заявленої митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу в касаційній скарзі щодо можливого заниження митної вартості товару 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів», в ході яких з АСАУР встановлено, що розрахунок орієнтованого показника митної вартості ідентичних та подібних товарів складає на рівні 0.685 дол. США/кг, який є значно вищим від заявленої митної вартості - 0.495 дол. США/кг, то Суд зазначає, що відомості з АСАУР носять допоміжний інформаційних характер та не є безперечним доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Відносно посилання скаржника на те, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що між позивачем та митним органом проводилась процедура консультації, то Суд вважає вказані доводи безпідставними, оскільки такі обставини встановлено судами попередніх інстанцій, а відтак були досліджені та таким обставинам була надана оцінка.

Отже, доводи касаційної скарги, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень суди допустили неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 820/4301/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва

Cудді Л.І. Бившева

В.П. Юрченко