28.06.2023

№ 804/4416/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 грудня 2021 року

Київ

справа №804/4416/16

касаційне провадження № К/9901/37642/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 (суддя Верба І.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 (головуючий суддя - Сафронова С.В., судді - Чепурнов Д.В., Мельник В.В.) у справі за ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Інспекції, у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 19289-1303.

На обґрунтування зазначених позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що: вона не є ані власником, ані землекористувачем земельної ділянки, за яку податковий орган нарахував земельний податок з фізичних осіб у розмірі, визначеному у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні; позивач неодноразово намагався укласти договір оренди стосовно земельної ділянки, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомості, проте наразі такий договір не укладено; дані, які зазначені в технічному паспорті будівель та споруд, які становлять єдиний комплекс майна, власником Ѕ частини якого є ОСОБА_1 , свідчать про те, що площа під будівлями та спорудами становить 228,5 кв.м., під будинком - 1827,5 кв.м., а всього 2056,00 кв.м., тобто у будь-якому випадку ОСОБА_1 повинна була б сплачувати земельний податок за земельну ділянку площею 1028,00 кв.м. (1/2 частини від 2056,00 кв.м.), який би становив 12767,60 грн., а не за ділянку площею 1704,00 кв.м (1/2 частини від 3408 кв.м.), що становить 21163,42 грн., як стверджує Інспекція.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 08.09.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що: фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно; позивач є власником 1/2 частини нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 25.10.2004; згідно з планом земельної ділянки в технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 (розмір частки ОСОБА_1 - Ѕ) загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 - 3408,00 кв.м., з них під будинком, господарськими будівлями та спорудами - 2056,00 кв.м. (у тому числі: 1827,50 кв.м. - під будинком, 228,5 кв.м. - під господарськими будівлями та спорудами); оскільки нерухоме майно не є єдиною цільною спорудою, а складається із адміністративно-побутового корпусу, цеху, двох прибудов, зерносховища, двох сушильних камер, ангару, сторожки, трьох навісів, трьох робіт, силосу та чотирьох огорож, що виокремлюють зайняту комплексом будівель та споруд земельну ділянку, то у фактичному користуванні позивача перебуває саме земельна ділянка площею 1704,00 кв.м (1/2 частини від 3408 кв.м.); згідно відповіді Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 26.04.2016 №8-411-02-1488/2-16 зазначено, що у разі використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 для промисловості, нормативно-грошова оцінка 1 кв.м земельної ділянки буде складати 1655,98 грн.; підпунктом 1.3.3.6 пункту 1.3 додатка №2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №3/65 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010 року №5/6 «По місцеві податки і збори на території міста» визначена ставка земельного податку за земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлювальних джерел енергії, об`єктів виробничої та будівельної сфери діяльності 0,75% від нормативною грошової оцінки землі; зазначені дані були використані Інспекцією під час здійснення розрахунку земельного податку, визначеного податковим повідомленням-рішенням №19289-1303 від 14.06.2016 на суму 21163,42 грн. (1704 кв.м*1655,98 грн.*1%*0,75).

ОСОБА_1 оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 06.02.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: у відповіді Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 26.04.2016 №8-411-02-1488/2-16 не може напевно ствердити, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відноситься до категорії «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетику, оборони чи іншого призначення, а не, наприклад, до категорій « «землі житлової та громадської забудови» чи «землі оздоровчого призначення» тощо, що свідчить про те, що вказана відповідь ґрунтується на припущенні та не містить конкретних даних щодо категорії землі, на якій розміщена земельна ділянка по АДРЕСА_1 ; згідно відповіді Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області від 22.04.2015, наданій на запит співвласника іншої Ѕ частини нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка за вказаною адресою із кадастровим номером 1210100000:01:205:0092 загальною площею 0,3408 га у Державному реєстрі земель м. Дніпропетровська не зареєстрована станом на 01.01.2013, а тому немає можливості надати нормативну грошову оцінку зазначеної земельної ділянки.

Інспекція не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 06.12.2021 прийняв касаційну скаргу ОСОБА_1 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 07.12.2021.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що згідно договору купівлі-продажу від 25.10.2004 позивач є набувачем 1/2 частини нежитлових будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно експлікації, наведеної у технічному паспорті на виробничий будинок (нежитлові будівлі та споруди) по АДРЕСА_1 , загальна площа земельної ділянки - 3408,00 кв.м., під будинком, господарськими будівлями та спорудами - 2056,00 грн. (у тому числі: під будинком - 1872,50 кв.м., під господарськими будівлями та спорудами - 228,50 кв.м.), під дорожнім (твердим) покриттям - 58,2 кв.м.

14.06.2016 Інспекція прийняла податкове повідомлення-рішення №19289-1303, яким визначила ОСОБА_1 податкове зобов`язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 21163,42 грн.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно з пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України) платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Стаття 270 ПК України закріплює, що об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Положеннями підпунктів 271.1.1, 271.1.2 пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 287.1 статті 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 286.6 статті 286 ПК України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Пунктом 286.1 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статті 58 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України дані державного земельного кадастру - це сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.

У підпункті 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України закріплено, що земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

На підставі викладених норм суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З огляду на викладені норми суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Оскільки позивач є власником нежитлових приміщень, за земельну ділянку під якими відповідач нарахував земельний податок, обов`язок зі сплати земельного податку у позивача виник з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

В той же час, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вказує на те, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (підпункт 271.1 статті 271 ПК України). При цьому, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПК України).

Згідно з частиною 1 статті 193 ЗК України державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з підпунктом 14 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до Державного земельного кадастру вносяться відомості про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, значення якої розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у пункті 24, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку.

Ухвалюючи рішення у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що Інспекцією при розрахунку податкового зобов`язання із земельного податку з фізичних осіб було застосовано ставку земельного податку у розмірі 1% та коефіцієнт 0,75 відповідно до підпункту 1.3.3.6 пункту 1.3.3 пункту 1.3 рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65, яким передбачено, що: ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, становить у відсотках від їх нормативно-грошової оцінки (підпункт 1.3); за земельні ділянки, на яких розташовано об`єкти енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, об`єкти виробничої та будівельної сфери діяльності - 0,75 (діє до 01.01.2017) (підпункт 1.3.3.6).

Вказані обставини знайшли своє підтвердження у розрахунку, на підставі якого було здійснено нарахування земельного податку позивачу, доданого до оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, рішення Дніпропетровської міської ради від 17.07.2015 № 3/65 було скасоване з моменту його прийняття постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.04.2016 у справі № 2а/200/444/15 (200/26369/15), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016.

За таких обставин, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення не через відсутність у позивача податкового обов`язку зі сплати земельного податку, а через неправильний розрахунок контролюючим органом суми податкового зобов`язання, оскільки в протилежному випадку буде мати місце порушення конституційної вимоги про сплату кожним податків і зборів в порядку і розмірах, встановлених Законом (стаття 67 Конституції України).

Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 05.02.2021 у справ № 826/16051/16 та у постанові від 06.02.2018 у справі № 826/15139/16.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

З урахуванням наведеного, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ч.1 ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2017 скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 № 19289-1303.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду