ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 804/4561/16
касаційне провадження № К/9901/4757/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Олендера І.Я.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області (далі - Інспекція) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 (cуддя Кононенко О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді - Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі за позовом Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Охорона-Рівне» (далі - Товариство) про стягнення заборгованості,
У С Т А Н О В И В:
15.07.2016 Інспекція звернулась до суду з позовом до Товариства, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила стягнути з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, кошти, які перебувають у власності Товариства в рахунок погашення податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 3326604,74 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція посилалась на те, що Товариство має заборгованість перед бюджетом із податку на прибуток, яка виникла в результаті несплати грошових зобов`язань у сумі 2861681,00 грн., визначених податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2014 № 0001761500, у скасування якого в судовому порядку Товариству було відмовлено. Сума податків за вищевказаним платежем є узгодженою та у встановлені законом строки до бюджету не сплаченою, тобто є податковим боргом, на який була нарахована пеня у розмірі 464923,36 грн. Оскільки, вжиті контролюючим органом заходи не призвели до погашення податкового боргу, він звернувся з вищевказаним позовом до суду.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 24.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що враховуючи положення пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України у Інспекції на дату звернення до суду з вказаним позовом ще не виникло права на звернення до суду з вимогою про стягнення податкового боргу з відповідача. Також, суд апеляційної інстанції вказав, що в силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на звернення до адміністративного суду виникає у особи у разі, якщо така особа вважає, що її права, свободи або інтереси порушені відповідачем, тобто коли таке порушення мало місце у минулому - до моменту звернення до суду, а не матиме місце у майбутньому.
Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 21.11.2017 залишив касаційну скаргу без руху.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 25.01.2018 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що суди не надали належної правової оцінки тому, що Інспекцією до суду першої інстанції було заявлене клопотання про зупинення провадження у справі до спливу 60-денного строку від дня вручення податкової вимоги, а також тому, що уточнення позовних вимог Інспекцією було подане 07.10.2016, тобто після спливу 60-денного строку від дня вручення податкової вимоги.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.10.2022 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 04.10.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
У справі, що розглядається, суди встановили, що підставі акту від 18.04.2014 № 36/04-83-22-01/32682881 «Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 по 31.12.2013» Інспекцією було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0001761500, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 2909103,00 грн., у тому числі: 1939402,00 грн. - за основним платежем, 969701,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Товариство оскаржило вказане податкове повідомлення-рішення у судовому порядку, за результатами якого Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2015 у справі № 804/11675/14 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у задоволенні вимог Товариства до Інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.2014 № 0001761500 відмовив. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.04.2016 постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2015 у справі №804/11675/14 було залишено без змін.
15.07.2016 Інспекцією була сформована та надіслана Товариству податкова вимога форми «Ю» №2306-17 на суму 3326604,74 грн. Вказана податкова вимога була отримана Товариством 26.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про врученян поштового відправлення № 5000015909151.
Зі змісту позовної заяви та уточнень до неї вбачається, що на дату подання контролюючим органом позовної заяви (15.07.2016) податковий борг Товариства становив 3326604,74 грн., з яких: 2861681,38 грн. - сума, яка утворилась в результаті несплати Товариством узгоджених податкових зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 17.07.2014 № 0001761500 (з урахуванням переплати на особовому рахунку боржника у сумі 47421,62 грн.), та 464923,36 грн. пені.
Відповідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Відповідно до абзацу 1 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Положеннями підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено право контролюючих органів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Пунктами 95.1, 95.2 статті 95 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З аналізу наведених норм слідує, що під податковим боргом слід розуміти узгоджені грошові зобов`язання, не сплачені у встановлений строк. Наявність податкового боргу є підставою для складення та надіслання на адресу платника податкової вимоги, зі спливом 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) якої законодавець надає право контролюючому органу розпочинати вчиняти передбачені законом примусові заходи щодо погашення податкового боргу за рахунок належного йому майна.
З огляду на те, що позов про стягнення податкового боргу податковим органом було подано 15.07.2016, тобто до спливу 60 днів після направлення (вручення) відповідачу податкової вимоги від 15.07.2016 №2306-17 (дата вручення податкової вимоги - 26.07.2016), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що контролюючий орган не дотримався передбаченої законом процедури звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
На правильність такого висновку не впливає ані заявлення Інспекцією у судовому засіданні 24.11.2016 клопотання про зупинення провадження у справі до спливу 60-денного строку з дня вручення податкової вимоги (у задоволення якого було відмовлено), ані подання позивачем 07.10.2016 уточнення позовних вимог.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалі Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк І.Я.Олендер